Міф про перемогу дуже важливий для Росії, адже це єдиний період в історії, який є переможно-славний. Все інше можна поставити під сумнів. Всі жили колись славою Стаханова, а зараз як з цим? – заявив 11 травня під час круглого столу на тему «Пам'ять про Другу світову війну» президент Інституту релігії та суспільства, проректор із призначення та місії Українського Католицького Університету Мирослав Маринович.
«Є різні критерії оцінки того, хто переміг. Наприклад, у радянський період обговорювали тезу, що переможець багатіє, а переможений бідніє. Після Другої світової війни сталось навпаки», – зазначив Маринович.
З його слів, коли ми говоримо про гітлеризм, то більшість суспільства має завжди на увазі вузький історичний період. Аналогічно йдеться про комунізм. Якщо, зі слів Мирослава Мариновича, порівняти ці ідеології у один період, «ми бачимо, що це була одна й та сама логіка, одна й та ж парадигма».
«Ніхто тому не може сказати, яким був би гітлеризм 1990 чи 2010 року», – додав Маринович.
Він наголосив: «Я абсолютно згоден, що високий український міф війни має існувати. Не будьмо ідеалістами, що без міфу держава зможе вижити. Людина без самоусвідомлення не може жити, так само і народ. Інша річ, що нам дуже активно не давали збоку цей міф творити. Цілі машини працювали над тим, щоб, як тільки з’являлась якась теза, яка формувала український міф, її одразу розбивати. Але дивує й те, що й самі українці розбивали цей міф. Не знаю щоправда, чи можемо ми знайти вихід, коли говоримо про різні уявлення, різні пам’яті на горизонтальному рівні. Очевидно, виходу тут немає. Тут важливий рівень вертикальний: як тільки ми стаємо у позицію, що усі ми грішні, що всі ми люди, – тоді примирення можливе».
Мирослав Маринович додав, що цю проблему не розв’язати без залучення духовного аспекту.
«Жертва – це єдина сторона конфлікту, яка може простити. Жоден інший учасник конфлікту не може цього зробити за означенням. Є непізнана нами проблема прощення. Без неї ми ще довго матимемо колотнечу на цій землі. До речі, в офіційній російській історіографії також йдеться про те, що німецький народ – теж жертва», – каже він.
Разом з тим, Маринович зазначає, що всім відома істина «друг мого друга – мій друга», відтак ворог мого друга – мій ворог.
«У випадку Другої світової війни немає такого, що ворог Німеччини обов’язково є другом цивілізації», – каже він. Аналогічно можна, зі слів Мариновича, стверджувати і про комунізм.
Окрім того, Мирослав Маринович додав: «Мені здається, що, можливо, Німеччина стоїть зараз перспективою, коли все приховане в нації вихлюпнеться у нових формах. З’являються нові форми – неонацизм, неофашизм».
Нагадаємо, круглий стіл «Пам'ять про друг світову війну» за участі відомих експертів пройшов у межах Акції Пам’яті. про Другу світову війну у Львові.
статті про українську політику і не тільки
