Іноземним інвесторам в Україні знову розповідали про реформи – на саміті, організованому в Києві впливовим британським тижневиком "The Economist". Двадцятий рік незалежності, і ледь не двадцята спроба переконати інвесторів: гроші в Україну вкладати не страшно…
статті про українську політику і не тільки
Показ дописів із міткою економіка. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою економіка. Показати всі дописи
17.02.11
Янукович - доктор економічних наук, який нічого не розуміє в економіці
Президент у своєму виступі оперував сумами в гривнях, а значить, мав на увазі номінальний ВВП, тоді як обіцянка подвоїти ВВП за десять років стосується винятково реального ВВП.
Віктор Янукович своїми виступами на економічні теми не раз підтверджував, що він абсолютно не розбирається в цій науці, незважаючи на те, що за документами є доктором економічних наук і професором.
Зокрема, такий висновок можна було зробити і за його безграмотними заявами щодо сальдо зовнішньої торгівлі і розмірів золотовалютних резервів України.
В черговий раз Янукович довів, що він дуже слабкий в економіці, своїм виступом
під час засідання Регіонального комітету з економічних реформ у Харкові 15 лютого.
Тут він знову озвучив неодноразово проголошувану ним і прем'єр-міністром Миколою Азаровим тезу про подвоєння валового внутрішнього продукту України протягом десяти років, однак цього разу вирішив дещо конкретизувати.
Янукович, зокрема, заявив про плани збільшувати ВВП України щороку мінімум на 100 мільярдів гривень. Таким чином, за десять років ВВП повинен збільшитися удвічі.
"Ми нарешті переступили за трильйон гривень на рік ВВП. І зараз завдання щорічно його збільшувати мінімум на 100 мільярдів гривень. У всякому разі, ми так плануємо. Ми вважаємо, що реально у 2012 році досягти приблизно 1 трильйона 300 мільярдів гривень, перевищити приблизно на 200 мільярдів", - деталізував президент.
Якщо послухати Януковича, то арифметика проста і зрозуміла. ВВП становить 1 трильйон гривень. Якщо щороку збільшувати його на 100 мільярдів, то за десять років він сягне 2 трильйонів. А це і є подвоєння - такий хід думок Віктора Федоровича.
Однак насправді дані міркування свідчать, що Янукович нічого не розуміє в економіці. Він оперував сумами в гривнях, а значить, мав на увазі номінальний ВВП, тоді як обіцянка подвоїти ВВП за десять років стосується винятково реального ВВП.
Номінальний ВВП в Україні зростає набагато швидшими темпами, ніж реальний. За даними Держкомстату, номінальний ВВП у 2005 році становив 441,5 мільярда гривень, а в 2009 році - 914,7 мільярда гривень. Тобто номінальний ВВП більш ніж подвоївся всього за чотири роки.
Відрізняються ж номінальний і реальний ВВП між собою приблизно так само, як відрізняються показники зростання і зниження номінальних і реальних зарплат. Тільки для корекції в цих випадках використовуються різні інфляційні показники.
Зокрема, для розрахунку показників реальної зарплати або реальних доходів населення застосовують індекс споживчих цін.
Наприклад, середня зарплата в Україні в грудні 2010 року становила 2 629 гривень, а в грудні 2009 року - 2 233 гривні, але при цьому індекс споживчих цін грудень до грудня дорівнює 109,1%, тобто інфляція - 9,1%. Отже, номінальна зарплата зросла на 17,7% - 2 629:2 233 = 1,177, а ось реальна - лише на 7,9% - 1,177:1,091 = 1,079.
Для визначення ж зростання або падіння реального ВВП номінальний ВВП корегується на індекс-дефлятор. Індекс-дефлятор відрізняється від споживчої інфляції або просто інфляції тим, що для його розрахунку використовуються не лише індекс споживчих цін, а ще й індекс цін виробників промислової продукції, індекс цін будівельно-монтажних робіт та індекс цін реалізації сільськогосподарської продукції.
Для розрахунку споживчої інфляції не враховують темпи зростання цін на якісь верстати та обладнання, вироблені українськими заводами, або зміни цін на метали, що експортуються вітчизняними металургійними комбінатами, бо люди не купують ці товари. При розрахунку ж індексу-дефлятора такі показники, навпаки, враховуються.
Є й інші відмінності між індексом споживчих цін та індексом-дефлятором, тому їх величини, як правило, відрізняються один від одного. Причому індекс-дефлятор в Україні найчастіше перевищує індекс споживчих цін.
Так, за даними Держкомстату, індекс-дефлятор за 2009 рік становив 113%, а індекс споживчих цін - 112,3%. За 2008 рік - 128,6% та 122,3%, за 2007 рік - 122,7% та 116,6%, за 2006 рік - 114,8% та 111,6% відповідно.
Однак повернемося до міркувань Януковича. Припустимо, через десять років номінальний ВВП подвоїться, як того хоче президент, і досягне 2 трильйонів гривень, а індекс споживчих цін та індекс-дефлятор будуть однаковими протягом десяти років.
Також припустимо, що інфляція в 2011 році становитиме 10%, а в наступні дев'ять років - усього по 5% на рік, про що мріють в уряді.
У такому випадку сумарний за майбутні десять років індекс споживчий цін та індекс-дефлятор становитиме 171%. Отже, через десять років реальний ВВП зросте тільки на 17% - 2:1,71 = 1,17. Якщо ж у якісь роки показники інфляції будуть вищими, що дуже ймовірно, то реальний ВВП і зовсім може впасти.
Наостанок хочеться сказати, що Янукович вже рік носиться з подвоєнням реального ВВП за десять років, як нерозумна людина з писаною торбою.
По-перше, цю ідею, мовою науковців і літераторів, можна назвати плагіатом. Ще в липні 2003 року президент Росії Путін привселюдно поставив саме таке завдання: подвоїти реальний ВВП країни у два рази за десять років: з 2000 року по 2010 рік. Це завдання не було виконане: 2009 року ВВП Росії впав на 8% через світову кризу.
По-друге, нічого особливо рекордного за подвоєнням реального ВВП через десять років не криється. Для досягнення цього показника необхідний середньорічний приріст ВВП на рівні всього 7,2%. Кожен може легко переконатися в цьому, піднісши на калькуляторі число 1,072 до десятого степеня.
В Україні реальний ВВП зростав більш ніж на зазначений відсоток неодноразово: у 2001 році - на 9,2%, в 2003 році - на 9,6%, в 2004 році - на 12,1%, в 2006 році - на 7,3%, в 2007 році - на 7,9%. А, приміром, у Китаї вже дуже довго річний приріст ВВП не опускається нижче 9-10%.
Так що Януковичу слід було б перестати озвучувати заяви про плани подвоєння ВВП за десять років. А ще краще - взагалі не торкатися у своїх виступах економічних тем, оскільки очевидно, що він погано знає економіку.
Юрій Глухов
реклама: | єдиний гаманець | кредитка | міні кредитка | карта юніора | програма Бонус+ | робота | інтернет | соціальна карта | карта gold | море можливостей | нерухомість | авто-конфіскат | пенсійна карта | автоброкер | термінові грошові перекази | PrivatAssistance | страхування |
| Джерела: http://www.epravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/ |
21.01.11
Сталін для нинішньої влади живіший за всіх живих?
Напевно, так воно і є.
Проте, влада мовчить про те, що сама умудрилася наробити.
Коментуючи необхідність пенсійної реформи, президент Віктор Янукович відзначив: "Сьогодні кількість пенсіонерів зростає, кількість працюючих людей скорочується. Якщо ця динаміка буде продовжуватися далі, то куди ми прийдемо?".
Питання до влади: як же може тривати "ця динаміка"? А як же 50 мільйонів українців у 2020 році, обіцяних президентом у його виборчій програмі? Тож, навіть у президента немає жодних сподівань на виконання власних передвиборчих обіцянок…
Тим часом, згідно з експрес-випуском Державного комітету статистики, у 2010 році вперше з 2005 зафіксовано падіння народжуваності і тенденція до наростання спаду населення.
За перші 11 місяців 2010 року в Україні народилися 456,9 тисяч немовлят, що на 14,5 тисяч менше, ніж у 2009 році, а показник природного спаду населення зріс з 172,6 тисяч у 2009 році до 181,5 тисяч у 2010.
Віктор Янукович у своїй офіційній передвиборчій програмі обіцяв зростання населення України до 50 мільйонів до 2020 року. А в реальності замість обіцяного зростання на 500 тисяч на рік країна отримала падіння населення на майже 200 тисяч.
У глобальному рейтингу конкурентоспроможності Всесвітнього економічного форуму 2010-2011, Україна спустилася на сім позицій порівняно з минулим роком і опинилася на 89-ому місці серед 139 країн світу між Албанією і Гамбією.
У 2010 Україна посіла 164 місце в рейтингу економічних свобод Herіtage Foundatіon та газети Wall Street Journal серед 179 країн світу, опустившись на 2 позиції у порівнянні з минулим роком.
Головна причина – корупція.
За даними Всесвітнього банку і International Finance Corporation у 2010 за легкістю ведення бізнесу Україна виявилася на передостанньому місці в СНД після Узбекистану.
Покращення ділового клімату за підсумками цього року демонструють усі країни Східної Європи – від Чехії і Угорщини до Румунії. Єдиний виняток – Україна.
Індекс інвестиційної привабливості, оприлюднений "Європейською бізнес асоціацією" (EBA), показав погіршення оцінок бізнесом інвестиційного клімату в Україні.
За підсумками III кварталу цього року індекс знизився з 3,25 до 3,2 бала (за 5-бальною шкалою). Оцінка поточного інвестиційного клімату знизилася з 3,8 до 3,6 бала.
За даними Світового банку за простотою процедури сплати податків Україна перебуває на 181-му місці з 183. Світовий банк визнав неефективним щойно ухвалений Податковий кодекс за збереження надскладної системи адміністрування податків, ускладнення сплати ПДВ, тиск на експортерів продукції сільського господарства, що стримуватиме розвиток цієї галузі.
Кількість платежів бізнесменів до бюджету, за даними Світового банку, є найбільшою в світі – 135 (183 місце з 183). Між тим, приміром, у Швеції є 2 податкових платежі, у Норвегії – 4, у Сінгапурі – 5.
Розрекламована владою "податкова реформа" залишила після себе одне запитання: навіщо це все було городити, псувати нерви бізнесу, для якого, як відомо, потрібна тиша?
За офіційними даними Держкомстату України, за перше півріччя цього року злочинність зросла на 28,2% з тяжких і особливо тяжких злочинів, які завжди реєструвалися, тож цей факт не можна списати на хиби попередньої статистики.
За попередніми даними Державного казначейства, чисте зростання держборгу склало 81,2 мільярди гривень, або близько 25% від усього обсягу боргу.
2010 рік став роком одного з найстрімкіших зростань державного боргу в історії України. Країна підійшла до критичного рівня державного боргу – 42% від ВВП.
За даними Рахункової палати, розмір прожиткового мінімуму (і всі соціальні виплати, прив‘язані до нього) збільшився з 1 січня до 31 грудня на 2,2%, проте з урахуванням індексу споживчих цін знизився на 7,2%.
Але хто повірить, що в Україні за цей час було 9,4%, а не, приміром, 40% інфляції по базових для населення групах товарів?
Микола Азаров ще на початку року заявив, що Україна має збільшити видобуток власних енергоносіїв. Тим часом, нафтогазовидобувні підприємства в 2010 році скоротили видобуток газу на 5,3%, порівняно з 2009 роком, а нафти і газового конденсату – на 10,3%.
Нині влада хвалиться, що зростання економіки за підсумками 2010 було на рівні 4,0%. Але при цьому не говорить про те, що зростання світової економіки у 2010 за даними Світового банку було практично таким же – 3,9%.
А зростання економіки країн, що розвиваються і на які Україна природним чином повинна рівнятися, становило у 2010 7%.
Тобто економіка України росте майже в два рази повільніше, ніж зростають співмірні країни. І це при тому, що падіння України в попередньому році було чи не найглибшим, і нині просто фіксується "ефект відскоку".
Власне, різниця між 7 і 4 і є приблизним наслідком "корупційного податку".
За такою траєкторією Україна йде не до двадцятки найрозвиненіших держав, як це обіцяв Янукович у своїй програмі, а, в кращому разі, до двадцятки найрозвиненіших держав Африки.
Нещодавно голова Донецької облдержадміністрації Анатолій Близнюк рекомендував жителям України в наступному році "ще жорсткіше підтягнути пояси".
"Оскільки за п`ять років, за принципом класика марксизму-ленінізму – "крок вперед і три назад" – було зроблено п`ять кроків назад за час тієї президентської влади" – зазначив Близнюк.
Крім того, Близнюк підкреслив, що "2011 рік – це рік, коли, додатково до всього іншого, вже треба буде починати віддавати борги, які нагребли раніше".
І це при тому, що пік народного споживання в Україні припав на 2006-2008 роки, до такого рівня країна "з затягнутими пасками" буде йти ще довго і навряд чи дійде при цій владі. Як кажуть, поки не настане завтра, не зрозумієш, як тобі було добре вчора.
А нині влада говорить про світле майбутнє. Цікаво, а де вона "заникала" світле сьогодні?
Ось як, наприклад, влада "затягнула паски" сама.
У бюджеті-2011 витрати президента збільшено на 40,9%, Генпрокуратури на 77,8%, витрати на утримання резиденцій, ведення мисливського господарства – на 50,5%, утримання санаторно-курортних закладів збільшено – на 82%, поліклінічне обслуговування депутатів, керівників – на 20%, стаціонарне медичне обслуговування депутатів, керівників – на 62,6%.
Примітно, що керівники значно успішніших країн ЄС, усвідомлюючи свою долю відповідальності за стан своїх країн, скорочують витрати на себе – де на 10, де на 20, а де й на 50%.
А яка ж ефективність влади в Україні?
Упродовж усього року влада нагадувала вершника без голови, що скаче на чолі ескадрону – вона то "розробляла" рішення, то вносила їх у Верховну Раду, то звідти забирала.
За даними дослідження індексу сприйняття корупції "Транспаренсі Інтернешнл" у 2010 34% громадян України визнали, що цього року давали хабарі, у порівнянні з 21% у 2009.
Для прикладу, в державах ЄС і США у 2010 по 5% громадян зізналися в тому, що давали хабарі. Не працює й звичне посилання на "пострадянську специфіку": у Грузії в дачі хабарів зізналося всього 3%.
Як свідчать дані цього дослідження, в Україні у 2010 було більш ніж учетверо більше громадян, які вважають, що ситуація з корупцією у 2010 погіршилася, ніж оптимістів.
Влада явно сприяє скандальній фірмі, яка ввозить безмитно нафту в Україну і вже завдала збитків близько мільярда доларів безпосередньо державному бюджету.
Без тендерних процедур розподіляються гроші на Євро-2012, відбуватимуться закупівлі електрики і газу органами державної влади.
Чого варте відстоювання Миколою Азаровим нинішніх схем уникнення оподаткування при використанні Кіпрського офшору під сміховинним приводом, що "Україна – передбачуваний партнер", а "Кіпр – член ЄС".
На цьому тлі заяви про боротьбу з корупцією з боку влади виглядають як відвертий "стьоб" над громадянами і над країною, яку "таланти" "імєют".
Тим часом від імені президента Януковича внесено законопроект, який фактично легалізував хабарі.
За хабарі обсягом до 4 тисяч 705 гривень, нічого не передбачено, крім штрафу в 70 тисяч гривень.
Це значить, що хабарницькі "піраміди", які широко існують в країні, банально легалізуються.
З таким рівнем здирництва дивно, що в Україні взагалі ще щось виробляють. І ця проблема справді об’єднує всю країну – не лише громадян, а й тих же бізнесменів з Партії регіонів.
А поки що влада знаходить винних у "досягненнях", на яких можна все звалити, або, принаймні, переключити увагу.
Кричущим випадком репресій стали арешти організаторів Майдану-2 під блюзнірським приводом вбивання ними "кілочків" на Майдані.
Президент Янукович після ветування проекту Податкового кодексу заявив, що він порушував конституційні права громадян. Тому логічно було б сказати "Б" і переслідувати чиновників, які за державний кошт написали проект, який за словами президента, здійснював замах на конституційні права громадян, та ще й за державний кошт зімітували "всенародне обговорення" (назване віце-прем’єром Тигіпком в прямому ефірі "маячнею").
У ході підготовки урядом некомпетентного Податкового кодексу близько восьмисот тисяч людей по всій країні зазнали матеріальних збитків внаслідок відволікання на протести від своєї повсякденної діяльності.
Очевидно, компенсувати ці збитки зобов'язаний уряд. І не з державного бюджету, а з коштів і майна чиновників, відповідальних за розробку некомпетентних рішень.
Коли підприємців були десятки тисяч на майданах по всій країні, Янукович з Азаровим прийшли до них пити чай. Коли їх лишилося кілька десятків – їх уночі розігнали "Беркутом".
Нинішня влада демонструє, що розуміє тільки силу. Але, схоже, не до кінця розуміє, що власноруч готує собі таким своїм ставленням. Хоча, може, й розуміє, просто на цей випадок є вертолітні майданчики.
Тим часом суд відпустив на волю 12 міліціонерів, що займалися грабунком перехожих у Криму. Бо грабіжники – соціально близькі?
Син депутата-регіонала й голови "Укравтодору", який, за даними ЗМІ, зізнався у вбивстві й рекеті, відпущений на волю. Як сказав його батько, "слідство оцінить усі розклади".
У цей час майже півтора десятки громадян заарештовані за причетність до знищення ідолища Сталіна, прототип якого винний у смерті десятків мільйонів людей по всьому світу, і чи не найбільше – в Україні.
Це все одно, якби після війни воїнів-переможців карали за зняття з будинків українських вулиць назв "Гітлер-штрассе".
Два запорізькі парадокси. Підрив церкви з прихожанами чинними й колишніми служителями Московського патріархату, в результаті якого загинула людина і постраждало ще 9, не є терористичним актом.
А ліквідація ідола Сталіну, який обурює більшість громадян України, і в результаті якої ніхто не постраждав? Невже Сталін для нинішньої влади живіший за десяток громадян України? Чи живіший за всіх живих?
Олександр Палій, політолог, кандидат політичних наук
реклама: | єдиний гаманець | кредитка | міні кредитка | карта юніора | програма Бонус+ | робота | інтернет | соціальна карта | карта gold | море можливостей | нерухомість | авто-конфіскат | пенсійна карта | автоброкер | термінові грошові перекази | PrivatAssistance | страхування |
| Джерела: http://bit.ly/fwz7qo http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/ |
12.01.11
Україну визнали найгіршою в Європі за економічними свободами
Україна посідає 164 місце в рейтингу економічних свобод серед 179 країн світу.
Про це йдеться в дослідженні, проведеному американською дослідницькою організацією Herіtage Foundatіon та газетою Wall Street Journal, повідомляє Радіо Свобода.
Минулого року Україна посідала 162 місце, а в 2009-му була на 152 позиції.
Серед європейських країн, за цим рейтингом, Україна посідає останнє місце.
Втрату позицій Україною дослідники пояснюють насамперед зниженням державних витрат та корупцією, йдеться у повідомленні.
Перед Україною опинилися Узбекистан (163 місце), Білорусь (155). Росія – на 143 місці.
Найбільше економічної свободи, згідно з рейтингом, як і раніше, в Гонконгу та Сінгапурі. Далі в списку Австралія, Нова Зеландія, Швейцарія.
Найменше економічних свобод – на Кубі, у Зімбабве та Північній Кореї.
реклама: | єдиний гаманець | кредитка | міні кредитка | карта юніора | програма Бонус+ | робота | інтернет | соціальна карта | карта gold | море можливостей | нерухомість | авто-конфіскат | пенсійна карта | автоброкер | термінові грошові перекази | PrivatAssistance | страхування |
| Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/ |
11.01.11
Анатолій Гальчинський: якщо Янукович визнає Майдан - я аплодуватиму стоячи
Доктор економічних наук Анатолій Гальчинський протягом 1994-2004 років був радником Президента України з питань макроекономічної політики, упродовж 2000-2004 років вчений паралельно очолював Національний інститут стратегічних досліджень. Його знають як людину, котра намагалась задавати західний вектор політиці президента Кучми. Сьогодні він – головний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин. Анатолій Гальчинський відповів на запитання УНІАН
МАЙДАН - ЯК ДЗЕРКАЛО УКРАЇНСЬКОЇ ДУШІ
Анатолію Степановичу, розпочався 2011 рік, який є ювілейним роком нашої Незалежності. Серед тих викликів, які стоять перед нашою державою, які, по-вашому, є найсерйознішими?
Україна по праву вважається однією з найбільш “продвинутих” на теренах СНД країною в питаннях демократизації. І особливу роль у цьому відіграла Помаранчева революція, яка стала важливою ланкою у формуванні громадянського суспільства. Я жодною мірою не хочу применшити зроблене у питанні демократизації до Майдану – 2004, однак його події надали відчутного імпульсу у цьому процесі. Це незаперечна істина, її визнав увесь світ і я плекаю надію, що діючий президент зробить мужній (конче значущий для суспільства крок) та приєднається до відповідних оцінок Помаранчевої революції. Мені чомусь думалося, що це буде зроблено вже у інавгураційній промові, однак якщо це станеться на торжествах з нагоди двадцятиріччя проголошення Незалежності, то я в такому випадку аплодуватиму стоячи.
Ви плекаєте такі сподівання навіть зараз, коли загроза нашому демократичному транзиту найбільша?
Демократизація – це, зазвичай, консервативний процес, який унеможливлює штучне прискорення. Його протяжність на заході, щонайменше, – 200 років.
Тож, начальність проблеми українського демократичного транзиту не у темпах, а у визначеннях траєкторії цього процесу. Йдеться про можливу альтернативність двох шляхів – рух у напрямку цілеспрямованого освоєння цінностей та механізмів консолідованої демократії ліберального типу чи у розгортанні інституційної мережі так званої керованої демократії. Нині існує загроза зміни маршруту, переведення рейок у напрямку керованої демократизації. Модератором керованої демократії на теренах СНД, без сумніву, є Росія. Журналісти називають її “путінська демократія”, хоча і назарбаєвська, і карімівська, і, скажімо, аліївська демократії, за своїми принципами, це та ж сама керована демократія, своєрідна (зі своєю специфікою) калька “путінської демократії”.
Пропагандистська домінанта, яка нав’язується суспільству, тут проста: "сильна держава можлива лише на засадах керованої демократії". Мова йде про застосування бюрократією лімітуючих інструментів у межах існуючих демократичних інститутів. Опозицію у Росії ніхто не забороняв, однак бюрократією все робиться, щоб її фактично витіснити за межі політичного процесу.
Задекларований Конституцією розподіл влади де-факто представляється лише у вигляді помічної норми: бюрократією все робиться лише для посилення виконавчої влади і аж ніяк не представницької, тим більше – судової. Засоби масової інформації не піддаються цензурі, однак залишаються підконтрольними державі. Місцеве самоврядування – це на словах, виборність губернаторів ліквідована, перестав існувати інститут депутатів – одномандатників. Перелік відповідних колізій можна продовжити. Головне у цьому, що все робиться під гаслом зміцнення російської державності, посилення її світового впливу, а відтак підтримується у своїй переважній більшості населенням країни.
Я не повинен давати оцінки цим явищам, у кожній країні демократія повинна розвиватися у специфічній формі. Але вона може бути дієздатною, коли вона виростає із глибинних основ нації.
Специфіка демократичного проекту в Україні, його відмінності від Росії визначаються насамперед цією обставиною. Звісно, нам не слід абсолютизувати нашу специфіку, ми вийшли з однією “комунальної квартири”, а в нас багато спільного, але ми водночас різні. До того ж, наші країни перебувають на різних фазах історичного розвитку. Для Росії визначальним є пошук оптимальної моделі протидії остаточному розпадові колишньої імперії, тоді як Україна як нова незалежна держава лише стартує у своєму відродженні. Майдан як дзеркало української душі – це не керована демократія. Майдан – це українська ментальність, українська демократична традиція, і водночас гідність української нації. Ще врешті-решт - нагадування українського народу про свої цінності, готовність їх захищати. Революція 1991 року, двадцятиріччя якої ми будемо відзначати, - це завойоване право кожної держави пострадянського простору стати самим собою. І нікому з політиків не дано право цим нехтувати.
У мене у цьому зв’язку виникає запитання: на вустах наших очільників питання Митного союзу. Як ви ставитеся до цього?
Коли Президент у одному із своїх інтерв’ю заявив, що давайте почекаємо рік, другий, подивимося, що у них вийшло, а потім приймемо остаточне рішення, то я подумав, що це не його власна ідея, це, скоріше за все, “імпортованих радників”, “орендованих назарбаєвців”, які відстоювати іншу точку зору просто не мають права. Мене здивувала непоінформованість Президента щодо реалій як російської, так і казахської економік. При такій ситуації важко очікувати коректних рішень. І справа не в тому, що у нас принципово різні за своїми відтворювальними структурами економіки.
Росія не може, попри свої намагання, подолати свою залежність від сировинного наркотику. За даними російської аналітики, за десять років частка Росії на світовому ринку високотехнологічної продукції знизилася з 1,2% до 0,3%. Експорт машин та обладнання у структурі її зовнішньої торгівлі заледве перевищує 5%. За оцінками експертів Світового банку, рівень тінізації російської економіки майже у півтора рази вищий від нашого, хоча і у нас він давно зашкалює. У Казахстані – ті ж самі проблеми. Чи ми маємо право на це закривати очі? До того ж, наше членство у євразійському Митному союзі на відміну від зони вільної торгівлі унеможливлює західну інтеграцію. З Росією ми добре торгуємо і без Митного союзу, у нас є все необхідне для поглиблення партнерських відносин на двосторонній економічній основі, альтернативи якому фактично не існує. Хочеться думати, що це розуміє і Президент. Тож, давайте будемо говорити про це відверто.
Мене більше турбують гуманітарні проблеми україно-російських відносин. Вже стало сумною традицією, що у передвиборний період у Росії активізується пошук ворогів (це один з атрибутів “керованої демократії”), в обойму яких обов’язково потрапляє і Україна. В одному з останніх номерів авторитетного російського журналу “Политические исследования” ця ситуація презентується таким чином: “Шестой год призрак бродит по Европе. Призрак украинского “Майдана”. Он пугает властные элиты, заставляет прнимать крутые меры, оправдывает политические жертвы”. Можливо, поясненням останніх путінських “випадів” на адресу нашого народу є саме ситуація, за якої “призрак Майдана шестой год бродит по России”.
Я ставлю на перше місце проблему урівноваження наших гуманітарних відносин з врахування і цієї ситуації. Не економіка, а потім все решта, а навпаки – поглиблення механізмів взаєморозуміння і духовного збагачення, і лише на цій основі – нові важелі економічних взаємин – така логіка пріоритетів потребує перегляду проголошеної владою стратегії “суцільної” економізації зовнішньополітичних відносин нашої країни. Втім при сприятливому гуманітарно-політичному кліматі економічні взаємини отримують можливість поглиблюватися на основі власних самовідтворювальних механізмів.
НЕ РОЗУМІЮ АЛЬЯНСУ КОМУНІСТІВ ІЗ РЕГІОНАЛАМИ. ЦЕ СУМІШ БАОБАБА ІЗ КРОПИВОЮ
Оцініть реформи, які розпочала нова влада...
Але реформування соціальної сфери не зупиняється на цих проблемах. Є проблеми, пов’язані із реформуванням середнього класу, регулюванням відносин між працею та капіталом. І багато інших проблем, які потребують уваги. Реформи в соціальній політиці повинні були початися у 2000-2001 роках. Але у Кучми не було більшості, касетний скандал перевернув все догори ногами.
Накопичилися складні проблеми, які потрібно вирішувати. Головна суперечність нашої економіки у тому, що є ринкова система виробництва та неринкові принципи організації соціальної сфери. По суті у нас стара система соціальних відносин, освіта, медицина, ЖКХ. Я підтримаю ідею про те, що необхідно провести земельну реформу. З цього Кучма починав ще у 1994 році, коли був прийнятий указ про земельну реформу, але ми зупинилися на півдорозі, і всі колізії, які ми маємо зараз, пов’язані саме із тим, що у нас невідреформовані земельні відносини. Я знаю, яка це складна проблема, але підтримую заяви влади, що цей рік стане роком земельної реформи, створення земельного ринку, без чого неможливий процес розвитку АПК та інвестиційний прорив у сільському господарстві.
Перед Різдвом Азаров публічно заявив, що буде змінена система власності у земельних відносинах. Але чи Азаров розуміє, що продаж землі неможливо вводити без цілого пакету законів, які створюють інфраструктуру аграрного ринку та убезпечують землю від латифундистів?
Ви правильно ставите питання. Але це вже питання якості реформи. І всі ці питання, про які ви кажете, вони вже давно опрацьовані українськими фахівцями.
Тоді чому не прийнятий закон чи поправка до закону, яким би обмежувалося землекористування?
Чому не прийнятий зараз – запитання до нинішньої влади. Мене ви можете лише запитати, чому він не прийнятий за Кучми? Я ще раз кажу, що указ президента Кучми про земельну реформу опрацьовувався у моєму кабінеті, і він передбачав етапність проведення земельної реформи. Ми два етапи провели, ліквідували колгоспи та створили механізм розпаювання. Це були серйозне рішення.
Але ми не зробили наступний крок, тож земля, яку не можна приватизовувати де-юре, фактично приватизована, існує чорний ринок й затягувати далі проблему не можна. Але в аграрній сфері є дуже потужні розробки у тому числі і інституту аграрної економіки Саблука. І це вже, підкреслюю, питання якості реформи. Але казати, що реформа нічого не дасть, - це просто злочин. Я знаю, як свого часу Олександр Мороз зробив все, щоб перешкодити проходженню президентського указу щодо землі, тож заключний етап залишився невирішеним і маємо те, що маємо. Я - ринковик... без ринку землі, цивілізованого ринку, розвиток неможливий. Щодо обмежень землекористування - це питання іншого порядку, воно вимагає спеціального вивчення.
Питання обмеження землекористування слід вирішувати в комплексі із питанням продажу, а не потім - після прийняття закону про продаж...
Все слід вирішувати в комплексі. Адміністративну реформу теж слід було вирішувати у комплексі.
Спочатку – визначити функції, а потім скорочувати. Коли міністр фінансів оголошує, що хоче скоротити свій штат на 50%, то я подумав, чому не на 48, не на 52?... Адже за кожним процентом стоять живі люди, фахівці високого класу. Тому так не можна. Спочатку слід було сформувати функціональні обов’язки, а під ці функції вирішувати проблеми штату. Те саме слід робити, коли йдеться про земельну реформу. Вона повинна бути глибоко зважена. Підкреслю, напрацьовані дуже серйозні матеріали, не потрібно ніяких “імпортованих” хлопчиків, які нам робитимуть реформи.
Чому це все не вдалося Кучмі та вашій команді?
Якщо ви пам’ятаєте, 2002 року був презентований прекрасний документ - “Європейський вибір”. Це був документ європейської інтеграції та радикальної перебудови суспільства. І ми з вами колись говорили, що Кучма був патріотом, він ніколи не збирався лягати під Росію. Але почався касетний скандал, потім був скандал із “Кольчугами”. У цій ситуації все було поставлено догори ногами, він був підкошений.
Одна з найбільш великих драм цих п’яти років у тому, що ми відродили патерналістські настрої нашого населення. І це стало одним з найбільших ризиків, що ми породили утриманство. Ми повинні допомагати тим, хто дійсно потребує. У нас є проблема якості праці, ефективності праці. Ми прийшли з будинку, де принципи патерналізму були домінуючими. Звичайно, легше будувати рішення на популістських заявах, але якщо ця жорсткість необхідна нам, то її слід зрозуміти.
А 60-годинний робочий тиждень – це дурниці. Це все слід з проекту вичищати. Я взагалі не розумію альянс комуністів із регіоналами. Це суміш баобаба із кропивою. Про яку політику може йти мова, якщо є таке поєднання?!
ЛІБЕРАЛ НІКОЛИ НЕ НАЗВЕ ЛЮДИНУ МАЛЕНЬКИМ УКРАЇНЦЕМ
Чим ви зараз займаєтеся?
Пишу книгу “Принципи лібералізму: уроки для України”. В ній, зокрема, я намагаюся довести, що євроінтеграція та ЄС – це не лише економіка. Це: ліберальне суспільство, ліберальна демократія, ліберальна економіка, ліберальний ринок. Це заповнення світоглядного вакууму, який створився після краху комунізму, який серйозно відчувається на проблемах суспільства. Це – невелика науково-популярна книга без великих теоретичних викладів.
Світоглядні цінності впливають на формування інституціональних структур тобто і на ринок. Ринок – це інструмент вільного розвитку. Але якщо ринок нам потрібний як інструмент утвердження вільного розвитку людини, то ми будемо його інструментально будувати так, щоб він працював саме на рішення цієї задачі. Допустимо, ми будуємо ринок, щоб була ефективна економіка. Але й економічні досягнення можна використовувати лише задля інтересу приватних осіб. У німецького соціолога Вебера є книга “Протестантська етика та дух капіталізму”. Капіталізм зароджувався, завдячуючи ідеї економії, немарнотратства, з цих позицій будувалася економіка. Ви цікавитеся питанням реформ? - Нам слід чітко зрозуміти, на яких принципах та на основі яких пріоритетів слід будувати реформи. Земельну реформу, як і реформу ЖКХ, можна по-різному моделювати. Може існувати ринок, який кореспондується із керованою демократією, Китай розвивається саме цією моделлю. Вона може бути ефективною. Але вона повинна спиратися на традицію. Я поділяю те, що Ющенко казав про матрицю як про первинне... Я до речі, з повагою ставлюся до Ющенка. Щоправда, ліберал ніколи не назве людину маленьким українцем. Кожна людина, це – мікрокосмос, планета.
Лана Самохвалова
реклама: | єдиний гаманець | кредитка | міні кредитка | карта юніора | програма Бонус+ | робота | інтернет | соціальна карта | карта gold | море можливостей | нерухомість | авто-конфіскат | пенсійна карта | автоброкер | термінові грошові перекази | PrivatAssistance | страхування |
| Джерела: http://www.unian.net/ http://article-blogger.blogspot.com/ |
Крах євро доб'є Україну?
А з урахуванням необхідності обслуговувати настільки астрономічні зовнішні борги, Україна в такому випадку, майже напевно, чекає дефолт. Трапиться ж це, як припускає американський професор, в найближчі рік-два.
З дуже похмурими прогнозами щодо майбутнього євро і взагалі стабільності фінансової системи Європи виступив нещодавно професор Колумбійського університету, науковий співробітник Національного бюро економічних досліджень США, Чарльз Каломіріс.
Зокрема, у статті в Foreign Policy він звинуватив Європу в тому, що вона ховає голову в пісок, не бажаючи визнавати своєї хвороби.
"Хоча економічна криза пролила світло на скрутне майбутнє єврозони, лідери ЄС все ще намагаються зберегти поточний стан справ. У такій ситуації кілька країн напевно будуть змушені в найближчі рік-два відмовитися від євро", - констатує американський експерт.
Чарльз Каломіріс пророкує крах євро в найближчому майбутньому. Аргументує він це тим, що "навряд коефіцієнт держборг/ВВП в тій чи іншій країні досягне певної позначки, країна в майбутньому не зможе зібрати достатньо податків, щоб погасити існуючу заборгованість і відсотки на позики".
При цьому експерт критикує європейських політиків за їх прагнення не допустити виходу окремих країн із зони євро. На його переконання, навпаки, у держав ЄС з їх непосильним борговим тягарем є тільки один вихід - оголосити дефолт за боргами, вираженими в євро, і піти з єврозони, щоб надалі погашати фіскальні дефіцити, друкуючи власні гроші.
На думку пана Каламаріса, зараз на межі прірви балансують як "периферійні" Греція, Ірландія, Португалія, так і великі економіки - Іспанія, Італія, Франція.
У найближчі два роки кілька периферійних країн і як мінімум одна велика покинуть єврозону, передбачає він.
Найімовірніший кандидат - Греція, чия заборгованість незабаром складе 150% від ВВП, їй на п'яти наступає Ірландія, де луснула бульбашка на ринку нерухомості і сильно постраждали банки.
Також професор заявив про необхідність підвищити конкурентоспроможність Південної Європи, яка, на його погляд, страждає від жорсткого трудового законодавства.
Єдиний вихід, на думку експерта - полегшити процедуру звільнення працівників і урізування зарплати, скоротити витрати на соціальну сферу, боротися з корупцією, зняти бар'єри перед іноземними конкурентами.
Чарльз Каломіріс ні слова не сказав у згаданій статті про Україну. Однак у разі втілення передбаченого ним сценарію в життя на українській економіці дуже сильно відіб'ються європейські фінансові проблеми.
Причому, вплив європейської кризи буде дуже болючим для України.
Отже, що станеться, якщо ряд європейських держав вийдуть із зони євро і введуть власні валюти?
Як пророкує американський експерт, ці країни будуть змушені "погашати фіскальні дефіцити, друкуючи власні гроші".
Крім того, в них будуть зменшуватися соціальні стандарти.
А це означає, по-перше, що уряди держав, що вийшли з зони євро, стануть девальвувати свої валюти до євро і долара з метою поліпшення умов для своїх експортерів і взагалі економік.
Девальвація їх валют, та ще й в умовах скорочення зарплат і пенсій, призведе також до зменшення імпорту в ці країни.
За великим рахунком, така ситуація означає ні що інше, як включення даних європейських держав у "валютні війни". Тобто, якщо весь ЄС не може собі дозволити вступити в "валютну війну", то це зроблять окремі європейські країни після виходу з єврозони.
Крім того, зменшення обсягів імпорту в держави Європи неминуче спричинить за собою падіння попиту на сировинний імпорт - нафту, газ, чорні метали та інше. Що, у свою чергу, приведе на якийсь період до зниження - можливо, дуже різкого - світових цін на дані товари.
Тобто, цілком може повторитися ситуація другої половини 2008 року, коли стрімко зростав долар і дешевшала нафта. Світові ж ціни на сталь з літа до кінця того року впали приблизно в два рази - що і стало основною причиною різкого падіння промислового виробництва і ВВП в Україні в кінці 2008 року і в 2009 році.
Сильна девальвація гривні в той період також була викликана, головним чином, потужним падінням українського експорту через обвалення світових цін на чорні метали та інші сировинні товари.
Таким чином, якщо збудуться прогнози Чарльза Каломіріса, то цілком ймовірно повторення світової кризи 2008-2009 років або ж, висловлюючись по-іншому, наступ його другої хвилі, про що давно говорять багато експертів. Тільки поштовхом до цього стануть не американські проблеми, як тоді, а європейські.
Ну а українська економіка, досить сильно залежна від експорту, дуже сильно постраждає в черговий раз. Скоротиться експорт, знизиться промислове виробництво і ВВП, зросте безробіття і таке інше.
Обвалиться в черговий раз і гривня - тим самим України теж вплутається в "валютні війни", тільки не добровільно, а вимушено. У результаті чого різко, до вкрай небезпечного значення, підскочить коефіцієнт держборг/ВВП, оскільки саме держборг сильно виросте в гривневому обчисленні.
А з урахуванням необхідності обслуговувати настільки астрономічні зовнішні борги, Україна в такому випадку, майже напевно, чекає дефолт. Трапиться ж це, як припускає американський професор, в найближчі рік-два.
Треба сказати, що цей сценарій є досить імовірним. Питання лише в тому, яких масштабів набуде друга хвиля світової кризи і, відповідно, наскільки сильно вона зачепить українську економіку.
Юрій Глухов
реклама: | єдиний гаманець | кредитка | міні кредитка | карта юніора | програма Бонус+ | робота | інтернет | соціальна карта | карта gold | море можливостей | нерухомість | авто-конфіскат | пенсійна карта | автоброкер | термінові грошові перекази | PrivatAssistance | страхування |
| Джерела: http://www.epravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/ |
04.01.11
Українська економіка дистрофічною була, є і буде?
Економіки багатьох держав світу є експортоорієнтованими. Наприклад, значну частку у валовому внутрішньому продукті формує експорт для Німеччини, Японії, Китаю, Росії.
Україна також належить до країн, економіка яких сильно орієнтована на експорт. Сумарний експорт товарів і послуг формував у різні роки останнього десятиліття від 45% до 65% ВВП країни. За 9 місяців 2010 року, за даними вітчизняного статистичного відомства, такий експорт склав більше 49% ВВП.
Проте структура українського експорту радикально відрізняється від структур експорту економічно розвинених держав. Зрозуміло, в гірший бік.
Наприклад, німецький експорт – це високоякісні готові вироби: верстати, обладнання, автомобілі, побутова техніка, медичні товари, одяг, взуття і т.д. А ось сировинних товарів Німеччина практично не експортує, хоча в цій країні видобувають чимало різних корисних копалини.
Така економічна політика урядів Німеччини й інших держав з розвиненою економікою цілком зрозуміла. Там видобувають власні корисні копалини й імпортують сировину з інших країн, а потім відбувається багато циклів переробки – до випуску, зрештою, готових споживчих товарів і промислових виробів. Тим самим усередині країни створюється велика додана вартість, що забезпечує на різних стадіях виробництва робочі місця, високі зарплати працівникам і, відповідно, значні об`єми податків, які збирають уряди.
В Україні все не так. Навпаки, з нашої країни вже багатьох років експортуються переважно сировинні товари – з низьким ступенем переробки і доданої вартості.
У 2010 році спостерігалася та сама картина. За 9 місяців частка товарного експорту з України в загальному експорті товарів і послуг склала 82%. Експорт послуг – це, головним чином, перекачування українськими трубопроводами нафти і газу з Росії до Європи. У експорті ж товарів левову частку становлять саме сировинні товари – з низьким ступенем переробки. Наприклад, експорт недорогоцінних металів у січні-жовтні минулого року склав 34,5% від усього товарного експорту. Частка експорту мінеральних продуктів (вугілля, цемент, руда, енергетичні матеріали і т.п.) за той же період – 13,3%, експорту хімічної продукції – 6,7%. Разом це 54,5% від українського експорту товарів.
Прем`єр-міністр Микола Азаров на останньому в минулому році засіданні уряду похизувався, що раніше на 2010 рік планувалося зростання ВВП України в порівнянні з попереднім роком на 3,7%, але фактично приріст економіки складе більше 4%. Проте якщо прослідкувати, за рахунок чого було забезпечено це економічне зростання, то виявиться, що хизуватися якраз немає чим.
Так, за трьома вищезазначеними позиціями українського товарного експорту за 10 місяців минулого року спостерігався такий приріст до відповідного періоду попереднього року в грошовому еквіваленті: експорту недорогоцінних металів – на 35,4%; експорту мінеральних продуктів – на 84,1%; експорту хімічної продукції – на 36,4%. Тоді як весь експорт товарів за даний період збільшився лише на 29,9%, що означає наявність випереджаючого темпу нарощування в минулому році експорту з України саме сировинної продукції.
Причому, відбулося таке зростання переважно навіть не за рахунок збільшення виробництва і, відповідно, зростання експортних поставок у натуральних показниках, а внаслідок підвищення світових цін на відповідні товари. Зокрема, за даними Кабінету міністрів, за 11 місяців 2010 року українські металургійні підприємства наростили фізичний експорт металопродукції лише на 6,1% - до 21,872 млн. т. в порівнянні з аналогічним показником минулого року. Тоді як у доларовому обчисленні цей експорт збільшився майже на 35%.
А яка, питається, заслуга уряду Азарова в тому, що в 2010 році істотно зросли світові ціни на чорні метали? Чи в тому, що в світі істотно подорожчали хімічні добрива? Ніякої!
Якщо провести обчислення, то з`ясується, що завдяки вищеназваному приросту в грошовому вимірюванні експорту металів, мінералньої і хімічної продукції експорт товарів збільшився минулого року в порівнянні з 2009 роком приблизно на 16%, сумарний експорт товарів і послуг - на 13%, а ВВП України - на 6,5%.
Порівняємо тепер останню цифру з показником очікуваного приросту ВВП в 2010 році, озвученим Азаровим! Виходить, що весь наявний економічний приріст у 4% забезпечувався минулого року збільшенням експорту сировинних товарів, та й те, головним чином, завдяки зростанню світових цін на них. Мало того, якби цього приросту експорту металів, мінеральної і хімічної продукції не було, то ВВП у 2010 році взагалі б упав - на рівні близько мінус 2%!
Об`єктивності ради потрібно сказати, що головною причиною катастрофічного падіння ВВП України в 2009 році (на 15,1%) стало саме різке скорочення товарного експорту внаслідок світової кризи.
Загальний експорт товарів знизився в позаминулому році на 40,7%, експорт недорогоцінних металів – на 53,6%, експорт мінеральних продуктів – на 44,6%, експорт хімічної продукції – на 50,1%. І «заслуги» уряду Тимошенко в тому, що світові ціни на сталь впали в 2009 році в порівнянні з піковими значеннями 2008 року більш ніж у два рази, також немає ніякої. Попередньому уряду просто не пощастило, а звинувачення на його адресу у зв`язку з сильним тодішнім падінням ВВП з вуст представників нинішньої влади – від лукавого.
Таким чином, нічого радісного в українській економіці минулого року не відбувалося. Україна як мала дистрофічну економіку з перекосом на сировинний експорт, так і продовжила залишатися в тому ж плачевному стані.
І, на жаль, судячи з сьогоднішніх дій і планів нинішнього уряду на найближчі роки, ситуація для вітчизняної економіки не тільки в цьому ракурсі не поліпшуватиметься, але лише приречена на подальше погіршення.
Ось усього лише один, але яскравий штрих! У держбюджеті-2011 закладено збереження валютного курсу на теперішньому рівні – близько 7,95 гривень за долар США, інфляція – 8,9%. При цьому, за даними асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» (УКАБ), овочі в Україні вже минулого року були дорожчими, ніж у Євросоюзі.
За рахунок же вищої інфляції в Україні в порівнянні зі США і країнами єврозони в 2011 році (там чекають річну інфляцію не більше 2-3%), українські овочі та інші товари стануть ще менш конкурентними по відношенню до зарубіжної продукції. Значить, Україна стане ще більше нарощувати імпорт, включаючи продовольчі товари, а що-небудь експортувати, окрім сировини, буде все складніше і складніше. Зі всіма випливаючими з цього наслідками для національної економіки.
Будь-який експерт скаже, що виправляти наявну на сьогодні небезпечну потворність української економіки і добиватися швидких темпів економічного зростання в майбутньому потрібно шляхом, головним чином, прискореного розвитку малого бізнесу. Для чого потрібні відповідні потужні зусилля влади. Проте також очевидно, що уряд на чолі з Миколою Азаровим нездатний на такі подвиги. Пригадаємо «азаровщину», яка душила підприємців в 2003-2004 роки або недавню скандальну історію з Податковим кодексом, яка переконливо засвідчила, що Азаров і його міністри аніскілечки не змінили свої колишні погляди.
Аркадій Кашуба
реклама: | єдиний гаманець | кредитка | міні кредитка | карта юніора | програма Бонус+ | робота | інтернет | соціальна карта | карта gold | море можливостей | нерухомість | авто-конфіскат | пенсійна карта | автоброкер | термінові грошові перекази | PrivatAssistance | страхування |
| Джерела: http://www.unian.net/ http://article-blogger.blogspot.com/ |
14.10.10
Янукович заявив про загрозу поглинання економіки України Росією
Янукович визнає, що загроза поглинання економіки України Росією існує.
"Є така загроза - поглинання економіки України Росією. Вона є, але Україна така інтегрована вже у світову економіку, що сьогодні це мало впливає. Але ми стежимо. І Росія це розуміє. Я постійно кажу: ви такі великі - ну поступіться нам в одному питанні, в другому, третьому. Це завжди було так. І вони, до речі, цього дотримуються", - сказав він в інтерв’ю програмі Шустер Live.
За словами Президента, не завжди російській стороні цього хочеться, "але ми намагаємося переконувати їх фактами, прикладами у тому, що це вигідно, зокрема, і Росії".
"Їм вигідно, аби Україна розвивалася, тому що це також споживчий ринок колосальний. А нам вигідно, аби і Росія розвивалася, тому що 40 млрд. доларів у нас товарообіг з ними", - пояснив він.
Янукович також підкреслив, що підтримує постійний зв’язок з президентом і прем’єр-міністром Росії - Дмитром Медведєвим і Володимиром Путіним.
"У нас солодких розмов дуже мало. У нас дуже багато принципових розмов, і, природно, кожен захищає свої національні інтереси", - сказав він.
Інтерв’ю Януковича транслювалося на ТРК Україна у п’ятницю ввечері у записі.
Як повідомлялося, Янукович також заявив, що Верховна Рада після виборів до місцевих органів влади 31 жовтня повинна ухвалити виборчі закони і на їх основі - Виборчий кодекс.
"Є така загроза - поглинання економіки України Росією. Вона є, але Україна така інтегрована вже у світову економіку, що сьогодні це мало впливає. Але ми стежимо. І Росія це розуміє. Я постійно кажу: ви такі великі - ну поступіться нам в одному питанні, в другому, третьому. Це завжди було так. І вони, до речі, цього дотримуються", - сказав він в інтерв’ю програмі Шустер Live.
За словами Президента, не завжди російській стороні цього хочеться, "але ми намагаємося переконувати їх фактами, прикладами у тому, що це вигідно, зокрема, і Росії".
"Їм вигідно, аби Україна розвивалася, тому що це також споживчий ринок колосальний. А нам вигідно, аби і Росія розвивалася, тому що 40 млрд. доларів у нас товарообіг з ними", - пояснив він.
Янукович також підкреслив, що підтримує постійний зв’язок з президентом і прем’єр-міністром Росії - Дмитром Медведєвим і Володимиром Путіним.
"У нас солодких розмов дуже мало. У нас дуже багато принципових розмов, і, природно, кожен захищає свої національні інтереси", - сказав він.
Інтерв’ю Януковича транслювалося на ТРК Україна у п’ятницю ввечері у записі.
Як повідомлялося, Янукович також заявив, що Верховна Рада після виборів до місцевих органів влади 31 жовтня повинна ухвалити виборчі закони і на їх основі - Виборчий кодекс.
| Джерела: http://ua.korrespondent.net/ http://article-blogger.blogspot.com/ |
11.10.10
Як розірвати коло брехні та корупції в економіці
Бізнес у нашій країні змушений любити владу, дружити з нею і пристосовуватися. За 19 років це дивне шалене кохання набуло збочених форм і дійшло до стану неврозу для бізнесу. Саме тому людина, у якої є хоч невеликий ларьок на ринку, не може розслабитися, і навіть спить з розплющеними очима.
Наприкінці вересня ми проводили у Верховній раді парламентські слухання на тему "Економічні реформи: реальність та очікування українського бізнесу".
Стоячи на трибуні, я дивилася в зал і згадувала, як сім років тому у цьому ж залі проходили парламентські слухання, присвячені проблемам підприємництва в Україні.
У той час я очолювала регіональну асоціацію товаровиробників "Ми" і брала участь у заході як представник бізнесу від Луганської області. Тоді я слухала промовців і думала, що змінити щось в економіці неможливо. Минули роки, але і зараз бізнесмени думають, що боротися з владою так само безглуздо, як чухати скелю.
Бізнес у нашій країні змушений любити владу, дружити з нею і пристосовуватися. За 19 років це дивне шалене кохання набуло збочених форм і дійшло до стану неврозу для бізнесу. Саме тому людина, у якої є хоч невеликий ларьок на ринку, не кажучи про підприємство, не може розслабитися, і навіть спить з розплющеними очима.
Очолюючи більше двох років парламентський комітет з промислової і регуляторної політики і підприємництва, я побачила, як працює система. Цей досвід підказує, що без сильного малого і середнього бізнесу не може бути сильної держави.
Сьогодні зрозуміло, що для реальних змін недостатньо прийняття одного-двох десятків законів, бо чим кращий закон, тим більший опір бюрократичної машини, тим сильніше вона душить підприємництво. Необхідно комплексно міняти всю систему, яка, як Мінотавр, пожирає будь-які позитивні законодавчі зміни.
Реформувати цю систему не можна - її треба демонтувати. Сьогодні влада готова лише імітувати реформи. На парламентських слуханнях ми почули старі пісні від віце-прем'єра Сергія Тігіпка: ми обіцяємо, ми зробимо. Досить! Обіцяють на виборах.
Люди хочуть бачити чіткий план реформ, ясні цілі. Нам же знову пропонують десяток законопроектів і три десятки поправок - це все косметичний ремонт. А потрібно знести старий прогнилий будинок і звести новий.
Сьогодні нормальний цивілізований бізнес готовий йти на діалог з владою, але для цього повинна бути гарантія права власності, відповідальність чиновників і їх готовність виконувати закони. Тому зараз ми передусім повинні говорити про шокові реформи для бюрократів, тоді й буде результат.
Усі 19 років незалежності бізнес відчуває на собі пресинг. Чи не кожні півроку змінюються правила гри, і підприємці не можуть планувати свою роботу. Якщо у 2009 році рентабельність бізнесу становила 9%, то у 2010 році - менше 2%. У 2008 році частка збиткових підприємств становила 38,7%, у першій половині 2010 року - 48%.
Суспільство досі не знає, яку економічну модель створює влада: ліберально-ринкову, соціально-орієнтовану чи інерційно-пострадянську. Незважаючи на наявність численних програм реформ, у країні відсутній єдиний план розвитку економіки.
За ці роки в Україні створене замкнене коло недовіри, брехні і корупції в економічній сфері. Вітчизняна система оподаткування - одна з найбільш обтяжливих у світі. Підприємцям в Україні доводиться платити 147 податків та зборів і витрачати на це 92 дні. У світових економічних рейтингах наша країна займає останні місця.
Наприклад, у рейтингу простоти і зручності податкових систем Україна посідає 181 місце із 183-х - гірші справи тільки у Венесуелі та Білорусі. Як наслідок, Україна за 15 років залучила лише трохи більше 40 мільярдів доларів іноземних інвестицій. Це смішна цифра для держави з таким потенціалом, як Україна.
Всі попередні уряди обіцяли підтримку бізнесу. Зараз теж багато говорять про реформи, а на ділі, у кращому випадку, їх замінюють імітацією. Будь-які справжні перетворення завжди спираються на три ресурси: людей, фінанси і технології.
На які технології спираються реформи сьогодні? Невідомо. За рахунок яких фінансових ресурсів їх збираються проводити? За рахунок кредитів МВФ чи за рахунок українців? Хто вони, сьогоднішні реформатори? Вчорашні бюрократи?
Будьмо відвертими: в імітації реформ винні всі. Чиновники розглядають бізнес як звірка, якого потрібно наздогнати, з'їсти, а шкірку - продати. Сам бізнес відповідає державі тіньовим ринком, ухиленням від податків і соціальною черствістю.
Але хто контролює тіньовий сектор, якщо не влада? Це порочне коло, результатом якого стало зростання "тіні" до 45% ВВП країни. У нас найкраще почуває себе бізнес, який працює за принципом "за законом - заборонено, за гроші - можна".
Що ж треба зробити, аби економічна політика країни відповідала очікуванням бізнесу? Відповідь: радикальні реформи і встановлення довіри держави до бізнесу, а бізнесу до держави. Наполягаю: жодна реформа підприємництва не запрацює доти, доки не відбудеться комплексна реформа усієї державної системи.
Потрібні реальні зміни. Наприклад, я упевнена, що пропоноване урядом зниження податкових ставок на кілька відсотків ніхто не відчує, бо їх з'їсть інфляція, витрати на адміністрування, ліцензії і дозволи. Так працює економіка вчорашнього дня, а світ після кризи диктує нові підходи, підходи 21 століття.
Влада невгамовна у бажанні провести шокові реформи для бізнесу і людей. Я вважаю, що бізнес повинен відповісти на це ідеєю проведення шокової реформи для бюрократів. Якщо бізнес не запропонує владі свої правила гри, то влада придумає правила, зручні для чиновників, і тоді про реформи доведеться забути.
Індикаторами готовності влади впроваджувати справжні перетворення могли б стати кілька простих кроків, спрямованих на поліпшення бізнес-клімату.
1. Скорочення ставки податків на 20-30% і збереження спрощеної системи.
2. Можливість для бізнесу звітувати про сплату податків максимум двічі на рік.
3. Заборона планових перевірок, позапланові - не частіше одного разу на три роки.
4.Заборона будь-яких перевірок у перші два роки існування підприємства.
5. Ліквідація найбільш одіозних контролюючих органів, передусім - Податкової міліції.
Без цих заходів влада буде і далі нав'язувати бізнесу поведінку "поза законом". Чиновники роблять усе, щоб підприємці порушували закон і свідомо ставали злочинцями. Із злочинцем легше спілкуватися і займатися корупційними діями.
Без тотального викорінення корупції провести кардинальні економічні реформи неможливо. Країні потрібен єдиний антикорупційний проект. В Україні бізнес платить колосальний "корупційний податок", який перевищує усі легальні податкові платежі.
Корупція заганяє бізнес у тінь. Цей сектор сягає щорічно 40 мільярдів доларів, що можна порівняти із загальною сумою іноземних інвестицій за останні 15 років.
У результаті, в Україні існує кілька варіантів бізнес-клімату. Для малого бізнесу - це Північний полюс, і скоро там настане вічна мерзлота. Для середнього бізнесу - це джунглі: жити можна, але там чатують чиновники-канібали. І більш-менш спокійно відчуває себе великий бізнес, для якого створено помірний клімат.
Реформи можуть стати інструментом і процвітання, і руйнування країни. Щоб не допустити краху, реформи необхідно супроводжувати антикорупційним проектом.
Поки у нас не буде єдиних правил гри для всіх, поки не закінчиться "підприємницький апартеїд", корупція і тіньова економіка будуть процвітати. Якщо не побороти корупцію, яка досягла глобальних масштабів, ніяке зниження податків на 2-3% не дасть жодних результатів, тому що все поглине тіньовий сектор.
Світ навчився боротися з тіньовою економікою. Для цього держава повинна створити такі умови для бізнесу, коли легально працювати економічно вигідніше. Ментально український бізнес готовий платити розумні помірні податки, але тільки за однієї умови: весь бізнес працює у рівному конкурентному середовищі.
За останні два роки ми у Верховній раді зробили значні кроки у цьому напрямку.
Ми скоротили кількість ліцензій, запровадили принцип "мовчазної згоди", декларативний принцип, систему державно-приватного партнерства, зменшили кількість дозвільних документів, полегшили взаємодію підприємців і контролерів, розробили програми з підтримки стратегічних галузей промисловості.
Однак багато цих норм, на жаль, залишилося на папері, хоча вони і стали законами. Для їх запровадження потрібна політична воля влади і наполегливість бізнесменів.
Успіх підприємництва залежить від його солідарності. Я бачу у парламенті галузевий лобізм та лобізм окремих фірм. При цьому немає ініціатив щодо захисту стратегічних інтересів усього вітчизняного бізнесу. Йдеться про спільні для них питання: ставки податків, відповідальність чиновників і ліквідацію численних контролюючих органів.
Щоб координувати цю роботу, ми ініціюємо створення майданчика економічних реформ, який стане сполучною ланкою між законодавчою владою і бізнесом.
У нас є базові фундаментальні питання, від вирішення яких залежить подальший розвиток економіки України. Я закликаю всіх промисловців, підприємців, інвесторів та експертів об'єднати зусилля і зайняти активну позицію щодо вироблення економічних правил, за якими нам усім жити далі. Я говорю про реформи через діалог.
Якщо нам не вдасться це зробити, чиновники знову проведуть псевдореформи. Жодна реформа, доручена бюрократам, не була успішною. За прикладом барона Мюнхгаузена, вони не витягнуть самі себе за волосся з корупційного болота, бо їм там добре. Давайте ж їм допоможемо!
Наталія Королевська, народний депутат України, голова комітету з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва
Наприкінці вересня ми проводили у Верховній раді парламентські слухання на тему "Економічні реформи: реальність та очікування українського бізнесу".
Стоячи на трибуні, я дивилася в зал і згадувала, як сім років тому у цьому ж залі проходили парламентські слухання, присвячені проблемам підприємництва в Україні.
У той час я очолювала регіональну асоціацію товаровиробників "Ми" і брала участь у заході як представник бізнесу від Луганської області. Тоді я слухала промовців і думала, що змінити щось в економіці неможливо. Минули роки, але і зараз бізнесмени думають, що боротися з владою так само безглуздо, як чухати скелю.
Бізнес у нашій країні змушений любити владу, дружити з нею і пристосовуватися. За 19 років це дивне шалене кохання набуло збочених форм і дійшло до стану неврозу для бізнесу. Саме тому людина, у якої є хоч невеликий ларьок на ринку, не кажучи про підприємство, не може розслабитися, і навіть спить з розплющеними очима.
Очолюючи більше двох років парламентський комітет з промислової і регуляторної політики і підприємництва, я побачила, як працює система. Цей досвід підказує, що без сильного малого і середнього бізнесу не може бути сильної держави.
Сьогодні зрозуміло, що для реальних змін недостатньо прийняття одного-двох десятків законів, бо чим кращий закон, тим більший опір бюрократичної машини, тим сильніше вона душить підприємництво. Необхідно комплексно міняти всю систему, яка, як Мінотавр, пожирає будь-які позитивні законодавчі зміни.
Реформувати цю систему не можна - її треба демонтувати. Сьогодні влада готова лише імітувати реформи. На парламентських слуханнях ми почули старі пісні від віце-прем'єра Сергія Тігіпка: ми обіцяємо, ми зробимо. Досить! Обіцяють на виборах.
Люди хочуть бачити чіткий план реформ, ясні цілі. Нам же знову пропонують десяток законопроектів і три десятки поправок - це все косметичний ремонт. А потрібно знести старий прогнилий будинок і звести новий.
Сьогодні нормальний цивілізований бізнес готовий йти на діалог з владою, але для цього повинна бути гарантія права власності, відповідальність чиновників і їх готовність виконувати закони. Тому зараз ми передусім повинні говорити про шокові реформи для бюрократів, тоді й буде результат.
Усі 19 років незалежності бізнес відчуває на собі пресинг. Чи не кожні півроку змінюються правила гри, і підприємці не можуть планувати свою роботу. Якщо у 2009 році рентабельність бізнесу становила 9%, то у 2010 році - менше 2%. У 2008 році частка збиткових підприємств становила 38,7%, у першій половині 2010 року - 48%.
Суспільство досі не знає, яку економічну модель створює влада: ліберально-ринкову, соціально-орієнтовану чи інерційно-пострадянську. Незважаючи на наявність численних програм реформ, у країні відсутній єдиний план розвитку економіки.
За ці роки в Україні створене замкнене коло недовіри, брехні і корупції в економічній сфері. Вітчизняна система оподаткування - одна з найбільш обтяжливих у світі. Підприємцям в Україні доводиться платити 147 податків та зборів і витрачати на це 92 дні. У світових економічних рейтингах наша країна займає останні місця.
Наприклад, у рейтингу простоти і зручності податкових систем Україна посідає 181 місце із 183-х - гірші справи тільки у Венесуелі та Білорусі. Як наслідок, Україна за 15 років залучила лише трохи більше 40 мільярдів доларів іноземних інвестицій. Це смішна цифра для держави з таким потенціалом, як Україна.
Всі попередні уряди обіцяли підтримку бізнесу. Зараз теж багато говорять про реформи, а на ділі, у кращому випадку, їх замінюють імітацією. Будь-які справжні перетворення завжди спираються на три ресурси: людей, фінанси і технології.
На які технології спираються реформи сьогодні? Невідомо. За рахунок яких фінансових ресурсів їх збираються проводити? За рахунок кредитів МВФ чи за рахунок українців? Хто вони, сьогоднішні реформатори? Вчорашні бюрократи?
Будьмо відвертими: в імітації реформ винні всі. Чиновники розглядають бізнес як звірка, якого потрібно наздогнати, з'їсти, а шкірку - продати. Сам бізнес відповідає державі тіньовим ринком, ухиленням від податків і соціальною черствістю.
Але хто контролює тіньовий сектор, якщо не влада? Це порочне коло, результатом якого стало зростання "тіні" до 45% ВВП країни. У нас найкраще почуває себе бізнес, який працює за принципом "за законом - заборонено, за гроші - можна".
Що ж треба зробити, аби економічна політика країни відповідала очікуванням бізнесу? Відповідь: радикальні реформи і встановлення довіри держави до бізнесу, а бізнесу до держави. Наполягаю: жодна реформа підприємництва не запрацює доти, доки не відбудеться комплексна реформа усієї державної системи.
Потрібні реальні зміни. Наприклад, я упевнена, що пропоноване урядом зниження податкових ставок на кілька відсотків ніхто не відчує, бо їх з'їсть інфляція, витрати на адміністрування, ліцензії і дозволи. Так працює економіка вчорашнього дня, а світ після кризи диктує нові підходи, підходи 21 століття.
Влада невгамовна у бажанні провести шокові реформи для бізнесу і людей. Я вважаю, що бізнес повинен відповісти на це ідеєю проведення шокової реформи для бюрократів. Якщо бізнес не запропонує владі свої правила гри, то влада придумає правила, зручні для чиновників, і тоді про реформи доведеться забути.
Індикаторами готовності влади впроваджувати справжні перетворення могли б стати кілька простих кроків, спрямованих на поліпшення бізнес-клімату.
1. Скорочення ставки податків на 20-30% і збереження спрощеної системи.
2. Можливість для бізнесу звітувати про сплату податків максимум двічі на рік.
3. Заборона планових перевірок, позапланові - не частіше одного разу на три роки.
4.Заборона будь-яких перевірок у перші два роки існування підприємства.
5. Ліквідація найбільш одіозних контролюючих органів, передусім - Податкової міліції.
Без цих заходів влада буде і далі нав'язувати бізнесу поведінку "поза законом". Чиновники роблять усе, щоб підприємці порушували закон і свідомо ставали злочинцями. Із злочинцем легше спілкуватися і займатися корупційними діями.
Без тотального викорінення корупції провести кардинальні економічні реформи неможливо. Країні потрібен єдиний антикорупційний проект. В Україні бізнес платить колосальний "корупційний податок", який перевищує усі легальні податкові платежі.
Корупція заганяє бізнес у тінь. Цей сектор сягає щорічно 40 мільярдів доларів, що можна порівняти із загальною сумою іноземних інвестицій за останні 15 років.
У результаті, в Україні існує кілька варіантів бізнес-клімату. Для малого бізнесу - це Північний полюс, і скоро там настане вічна мерзлота. Для середнього бізнесу - це джунглі: жити можна, але там чатують чиновники-канібали. І більш-менш спокійно відчуває себе великий бізнес, для якого створено помірний клімат.
Реформи можуть стати інструментом і процвітання, і руйнування країни. Щоб не допустити краху, реформи необхідно супроводжувати антикорупційним проектом.
Поки у нас не буде єдиних правил гри для всіх, поки не закінчиться "підприємницький апартеїд", корупція і тіньова економіка будуть процвітати. Якщо не побороти корупцію, яка досягла глобальних масштабів, ніяке зниження податків на 2-3% не дасть жодних результатів, тому що все поглине тіньовий сектор.
Світ навчився боротися з тіньовою економікою. Для цього держава повинна створити такі умови для бізнесу, коли легально працювати економічно вигідніше. Ментально український бізнес готовий платити розумні помірні податки, але тільки за однієї умови: весь бізнес працює у рівному конкурентному середовищі.
За останні два роки ми у Верховній раді зробили значні кроки у цьому напрямку.
Ми скоротили кількість ліцензій, запровадили принцип "мовчазної згоди", декларативний принцип, систему державно-приватного партнерства, зменшили кількість дозвільних документів, полегшили взаємодію підприємців і контролерів, розробили програми з підтримки стратегічних галузей промисловості.
Однак багато цих норм, на жаль, залишилося на папері, хоча вони і стали законами. Для їх запровадження потрібна політична воля влади і наполегливість бізнесменів.
Успіх підприємництва залежить від його солідарності. Я бачу у парламенті галузевий лобізм та лобізм окремих фірм. При цьому немає ініціатив щодо захисту стратегічних інтересів усього вітчизняного бізнесу. Йдеться про спільні для них питання: ставки податків, відповідальність чиновників і ліквідацію численних контролюючих органів.
Щоб координувати цю роботу, ми ініціюємо створення майданчика економічних реформ, який стане сполучною ланкою між законодавчою владою і бізнесом.
У нас є базові фундаментальні питання, від вирішення яких залежить подальший розвиток економіки України. Я закликаю всіх промисловців, підприємців, інвесторів та експертів об'єднати зусилля і зайняти активну позицію щодо вироблення економічних правил, за якими нам усім жити далі. Я говорю про реформи через діалог.
Якщо нам не вдасться це зробити, чиновники знову проведуть псевдореформи. Жодна реформа, доручена бюрократам, не була успішною. За прикладом барона Мюнхгаузена, вони не витягнуть самі себе за волосся з корупційного болота, бо їм там добре. Давайте ж їм допоможемо!
Наталія Королевська, народний депутат України, голова комітету з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва
| Джерела: http://www.epravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/ |
24.09.10
''Нереформована Україна приречена на кризи''
У новому Меморандумі про економічний розвиток експерти Світового Банку передбачають нестабільність української економіки за відсутності реформ.
У Меморандумі міститься оцінка розвитку економіки України за останнє десятиріччя, а також подаються прогнози щодо найближчих років.
Зокрема, у дослідженні йдеться про те, що від кінця 90-х до передкризового 2008 року українська економіка зростала переважно за рахунок сприятливої зовнішньої кон’юнктури на обмежений асортимент українського експорту та приплив капіталу.
Проте у півлякризовий період, за оцінками Світового банку, ці фактори втратять свою вагомість, а відтак, не зможуть і надалі підтримувати сталий економічний розвиток країни.
Керівник представництва Світового Банку в Україні Матрін Райзер заявив, що саме кілька найближчих років визначать напрямок економічного розвитку України на багато років вперед:
"Після кризи та в новому контексті світової економіки Україна знаходиться на роздоріжжі.
Рішення, які керівники української держави ухвалять сьогодні та упродовж наступних трьох років, можуть визначити сценарій майбутнього розвитку України: це може бути або сценарій зростання низькими темпами, або сценарій швидкої модернізації, який перетворить Україну на економічний локомотив у Східній Європі."
Крім того, у звіті йдеться про те, що високі темпи розвитку української економіки у 2000-2008 приховували такі "слабкі місця" як слабкий нагляд у фінансовому секторі, управління ризиками, інвестиційний клімат. До того ж, від виборчого 2004 року значні соціальні видатки порушили структуру бюджету, і призвели до того, що інвестиції в інфраструктуру країни практично не здійснювалися.
У доповіді Світового Банку йдеться, що у разі, як всі ці обставини залишаться без змін, це законсервує залежність України від дуже обмеженої групи товарів, а відтак, вона постійно буде відкрита до зовнішніх ризиків та шоків, а відтак, буде приречена на перманентні підйоми та спади.
При цьому у разі, як українська економіка і надалі залишатиметься непореформованою, щорічне економічне зростання не перевищуватиме 3-4%, тоді як після проведення структурних реформ український ВВП міг би зростати удвічі швидшими темпами - до 8% на рік.
Меморандум про економічний розвиток є одним із головних аналітичних досліджень Світового Банку щодо перспектив економічного розвитку конкретної країни, і, зазвичай, переглядається кожні 3-4 роки.
В останньому рейтингу умов ведення бізнесу, що його укладає Світовий банк, Україна посіла 134 місце серед 183 країн світу, погрішивши свій показник 2009 року на 8 позицій.
Згідно із Індексом людського розвитку ООН, у 2009 році Україні посідала 85 місце серед 182 країн світу.
Економіка України надто залежить від експорту металу
У Меморандумі міститься оцінка розвитку економіки України за останнє десятиріччя, а також подаються прогнози щодо найближчих років.
Зокрема, у дослідженні йдеться про те, що від кінця 90-х до передкризового 2008 року українська економіка зростала переважно за рахунок сприятливої зовнішньої кон’юнктури на обмежений асортимент українського експорту та приплив капіталу.
Проте у півлякризовий період, за оцінками Світового банку, ці фактори втратять свою вагомість, а відтак, не зможуть і надалі підтримувати сталий економічний розвиток країни.
Керівник представництва Світового Банку в Україні Матрін Райзер заявив, що саме кілька найближчих років визначать напрямок економічного розвитку України на багато років вперед:
"Після кризи та в новому контексті світової економіки Україна знаходиться на роздоріжжі.
Рішення, які керівники української держави ухвалять сьогодні та упродовж наступних трьох років, можуть визначити сценарій майбутнього розвитку України: це може бути або сценарій зростання низькими темпами, або сценарій швидкої модернізації, який перетворить Україну на економічний локомотив у Східній Європі."
Крім того, у звіті йдеться про те, що високі темпи розвитку української економіки у 2000-2008 приховували такі "слабкі місця" як слабкий нагляд у фінансовому секторі, управління ризиками, інвестиційний клімат. До того ж, від виборчого 2004 року значні соціальні видатки порушили структуру бюджету, і призвели до того, що інвестиції в інфраструктуру країни практично не здійснювалися.
У доповіді Світового Банку йдеться, що у разі, як всі ці обставини залишаться без змін, це законсервує залежність України від дуже обмеженої групи товарів, а відтак, вона постійно буде відкрита до зовнішніх ризиків та шоків, а відтак, буде приречена на перманентні підйоми та спади.
При цьому у разі, як українська економіка і надалі залишатиметься непореформованою, щорічне економічне зростання не перевищуватиме 3-4%, тоді як після проведення структурних реформ український ВВП міг би зростати удвічі швидшими темпами - до 8% на рік.
Меморандум про економічний розвиток є одним із головних аналітичних досліджень Світового Банку щодо перспектив економічного розвитку конкретної країни, і, зазвичай, переглядається кожні 3-4 роки.
В останньому рейтингу умов ведення бізнесу, що його укладає Світовий банк, Україна посіла 134 місце серед 183 країн світу, погрішивши свій показник 2009 року на 8 позицій.
Згідно із Індексом людського розвитку ООН, у 2009 році Україні посідала 85 місце серед 182 країн світу.
| Джерела: http://www.bbc.co.uk/ http://article-blogger.blogspot.com/ |
20.09.10
Економічні галюцинації Азарова
Прем`єр-міністр Микола Азаров повідомив минулої п`ятниці у «Великій політиці» на телеканалі «Інтер», що йому не хотілося приходити на цю передачу. Проте так і не зізнався, що - чи хто - його все ж таки примусило з`явитися в телеефір.
Утім, за мажорною тональністю виступу голову уряду зовсім не складно було здогадатися про причину, що спонукала його всупереч власному бажанню прийти до студії. Вже офіційно стартувала кампанія місцевих виборів, у зв`язку з чим для Партії регіонів було б вельми доречно, щоб хто-небудь якомога переконливіше похвалився перед виборцями досягненнями влади в економічній сфері.
А хто ж краще за інших з цього питання підходить на роль спічрайтера, як не Микола Азаров?
Треба сказати, Микола Янович щосили прагнув впоратися з покладеною на нього непростою місією. І економіка за його уряду почувається чудово, і відповідні реформи в Україні вже йдуть повним ходом. Про все це прем`єр-міністр не тільки доповів, не кліпнувши оком, телеглядачам, але ще й звернувся до аудиторії з немовби риторичним запитанням: невже хтось наважиться сумніватися в таких його словах?
Загалом, дуже гарно розповідав пан Азаров, але біда – неправда все це. Від початку до кінця.
Кодекс бездарності
Щодо нібито економічних реформ, які вже здійснюються в Україні, говорити взагалі якось ніяково.
Навіть у Азарова, якби у нього запитали прямо, не ворухнувся б, мабуть, язик назвати реформами підвищення в півтора рази в серпні ціни на газ і майбутнє зростання тарифів на ЖКП, обіцяне на майбутнє підвищення пенсійного віку для жінок і заморожування на 2011 рік зарплат бюджетникам.
Так, можна було б зарахувати до реформ ухвалення Податкового кодексу, але з ним, знову таки, негаразд. Спочатку був оприлюднений один варіант ПК, проти якого дружно повстали і політики, і підприємці. Потім з`явився не кращої якості і невідомого авторства другий варіант, тепер третій.
Причому, тексту останньої версії ПК практично ніхто до кінця минулого тижня не бачив, що не завадило уряду в п`ятницю його ухвалити за основу, а Микола Азаров пообіцяв, що цей документ неодмінно буде проголосований в парламенті вже найближчим часом.
А добре ж знайома з останньою редакцією документа позаштатний радник віце-прем`єра з економіки Олександра Кужель заявила, що нинішній проект Податкового кодексу, і особливо та частина, яка стосується малого і середнього бізнесу, «вб`є демократію в Україні».
Загалом, мало того, що історія з цим кодексом вийшла вкрай ганебна, так його як де-факто, так і де-юре немає досі. Тобто, ніякі економічні реформи після півроку роботи нового уряду навіть не розпочаті.
Економічні показники пригнічують
Щодо ж якихось «успіхів» в економіці Микола Азаров явно все переплутав. Навпаки, економічні показники погіршуються, починаючи якщо не з другого кварталу цього року, то з другого півріччя – причому, практично по всіх напрямках. Причому, простежити цю картину можна за інформацією з офіційних джерел.
Наприклад, за даними Держкомстату, промислове виробництво зросло в серпні до попереднього місяця на 1,5%, в липні також збільшилося – на 2,9%, але в червні, травні і квітні воно падало – на 0,5%, 2,4% і 1,8% відповідно. Можна навіть подумки порахувати, що сумарний мінус за наведеними числами перевищує сумарний плюс, а це означає, що об`єми промислового виробництва навіть ще в серпні не досягли березневого рівня, не кажучи вже про липень або червень.
За показниками промисловості до відповідних місяців минулого року картина також неоптимістична.
Якщо в березні відповідний приріст був 13,8%, а в квітні 17,4%, то в серпні маємо 9,2%, а в липні – 6,4%. Тому, наприклад, за січень-квітень промислове виробництво зросло до минулого року на 12,6%, тоді як за січень-серпень – лише на 10,9%. Тобто, у промисловості має місце уповільнення темпів зростання.
Водночас у сільському господарстві ситуація просто плачевна. Нинішньому уряду дісталося від попередників збільшення сільськогосподарського виробництва за наслідками першого кварталу на 5,3%. Потім показники регулярно погіршувалися, а за січень-серпень сільгоспвиробництво продемонструвало падіння – на 4,1%.
Природно, за таких тенденцій у промисловості та сільському господарстві відповідно повелися і показники ВВП. Даних Держкомстату про цей показник по місяцях другого півріччя немає (даються лише поквартальні дані), але, наприклад, радник голови НБУ Валерій Литвицький оцінив уповільнення темпів зростання ВВП за підсумками серпня в 0,2 процентних пункти - з 5,7% до 5,5%, а в липні також мало місце зниження цього показника, але ще значніше - на 0,5 п.п. «Потенціал відновного процесу в економіці поступово вичерпується і в Україні, і в інших країнах», - обережно висловився щодо цього експерт.
Фінанси співають сумні романси
Сприяв погіршенню економічних трендів і повний провал цього року з прямими іноземними інвестиціями. Зокрема, надійшло таких інвестицій до України за перше півріччя 2010 року всього на 375,3 млн. дол., що в 6 разів менше, ніж за відповідний період 2009 року, який, як відомо, був кризовим.
Дивитися ж на цифри, які характеризують стан справ у фінансовій сфері держави, взагалі неможливо без жаху. Наприклад, за останніми даними, оприлюдненими на сайті Мінфіну, станом на 1 серпня цього року внутрішній державний борг склав 113,3 млрд. грн., що на 17,1 млрд. грн. більше, ніж було на 1 березня. Зовнішній борг досяг 19,5 млрд. дол., збільшившись за 5 місяців на 4,6 млрд. дол. Гарантований державою борг зріс за цей же час на 0,9 млрд. дол., склавши 12,0 млрд. дол.
При цьому відомо, що і в серпні, і у вересні уряд старанно - щовівторка – продовжував нарощувати внутрішній борг шляхом випуску нових облігацій внутрішньої державної позики. А зовнішній державний борг збільшився у вересні ще на 2 млрд. дол. унаслідок розміщення урядом євробондів.
Причому, що цікаво, Микола Азаров примудрився розповісти в зазначеній програмі на «Інтері» про цю операцію з нарощування зовнішнього державного боргу, як про яскраве досягнення уряду.
Нарешті, окрема і дуже сумна пісня – про борги уряду з відшкодування ПДВ. Як повідомило нещодавно видання «Дзеркало тижня» з посиланням на джерело, близьке до Державної податкової адміністрації, заборгованість держави з ПДВ станом на 1 вересня перевищила 40 млрд. грн. А до кінця року ця заборгованість при збереженні поточної її динаміки і структури формування перевищить 50 млрд. грн. При цьому сума цієї заборгованості на момент призначення Азарова головою Кабміну складала 25 млрд. грн. – отже, вона подвоїться до кінця року.
Інфляція б`є рекорди
На завершення цієї сумної розповіді про реальний стан справ в Україні з економікою і фінансами не можна не сказати про інфляцію. У серпні споживчі ціни зросли в Україні на 1,2%, і такого високого показника інфляції не спостерігалося в країні з 1996 року! При цьому всім, хто ходить на ринки і до продовольчих магазинів, зрозуміло, що у вересні й наступні місяці інфляція здатна піти на нові рекорди.
Причому, допомогти розкрутити ціни ще сильніше може девальвація гривні, що почалася в останні тижні. Поки що долар дорожчав по відношенню до гривні в обмінних пунктах всього на 1%, оскільки НБУ витратив за короткий строк близько 200 млн. дол. валютних резервів на утримання національної валюти від більшого падіння. Але хтозна, що відбудеться з валютним курсом за місяць або два-три місяці. Наприклад, директор Інституту трансформації суспільства Олег Соскін прогнозує, що в жовтні-листопаді курс наблизиться до позначки 10 гривень за 1 долар. «А якщо вони не припинять друкувати гривну, то до грудня курс національної валюти по відношенню до американської буде 12.
По суті, відбудеться девальвація гривні, зарплата населення знеціниться, народ зубожіє. Цей практично неминуче», - підсумував експерт. Хтось, звичайно, може засумніватися в такій валютно-курсовій перспективі, проте варто пригадати, як за період з вересня до грудня 2008 року гривня знецінилася з курсу 4,7 грн./дол. до 10 грн./дол. Адже тоді такий обвал гривні допустив не хтось інший, як наш «славний» Нацбанк, а очолює його як і раніше Володимир Стельмах.
Таким чином, хоч би як намагався Микола Азаров прикрасити ситуацію в економіці держави, але, судячи з наведених показників, реально справи йдуть геть погано. При цьому далі Україну чекають мабуть ще важчі часи, а нинішній уряд якщо і робить якісь кроки, то поки що тільки такі, які погіршують життя народу.
Ігор Котович
Утім, за мажорною тональністю виступу голову уряду зовсім не складно було здогадатися про причину, що спонукала його всупереч власному бажанню прийти до студії. Вже офіційно стартувала кампанія місцевих виборів, у зв`язку з чим для Партії регіонів було б вельми доречно, щоб хто-небудь якомога переконливіше похвалився перед виборцями досягненнями влади в економічній сфері.
А хто ж краще за інших з цього питання підходить на роль спічрайтера, як не Микола Азаров?
Треба сказати, Микола Янович щосили прагнув впоратися з покладеною на нього непростою місією. І економіка за його уряду почувається чудово, і відповідні реформи в Україні вже йдуть повним ходом. Про все це прем`єр-міністр не тільки доповів, не кліпнувши оком, телеглядачам, але ще й звернувся до аудиторії з немовби риторичним запитанням: невже хтось наважиться сумніватися в таких його словах?
Загалом, дуже гарно розповідав пан Азаров, але біда – неправда все це. Від початку до кінця.
Кодекс бездарності
Щодо нібито економічних реформ, які вже здійснюються в Україні, говорити взагалі якось ніяково.
Навіть у Азарова, якби у нього запитали прямо, не ворухнувся б, мабуть, язик назвати реформами підвищення в півтора рази в серпні ціни на газ і майбутнє зростання тарифів на ЖКП, обіцяне на майбутнє підвищення пенсійного віку для жінок і заморожування на 2011 рік зарплат бюджетникам.
Так, можна було б зарахувати до реформ ухвалення Податкового кодексу, але з ним, знову таки, негаразд. Спочатку був оприлюднений один варіант ПК, проти якого дружно повстали і політики, і підприємці. Потім з`явився не кращої якості і невідомого авторства другий варіант, тепер третій.
Причому, тексту останньої версії ПК практично ніхто до кінця минулого тижня не бачив, що не завадило уряду в п`ятницю його ухвалити за основу, а Микола Азаров пообіцяв, що цей документ неодмінно буде проголосований в парламенті вже найближчим часом.
А добре ж знайома з останньою редакцією документа позаштатний радник віце-прем`єра з економіки Олександра Кужель заявила, що нинішній проект Податкового кодексу, і особливо та частина, яка стосується малого і середнього бізнесу, «вб`є демократію в Україні».
Загалом, мало того, що історія з цим кодексом вийшла вкрай ганебна, так його як де-факто, так і де-юре немає досі. Тобто, ніякі економічні реформи після півроку роботи нового уряду навіть не розпочаті.
Економічні показники пригнічують
Щодо ж якихось «успіхів» в економіці Микола Азаров явно все переплутав. Навпаки, економічні показники погіршуються, починаючи якщо не з другого кварталу цього року, то з другого півріччя – причому, практично по всіх напрямках. Причому, простежити цю картину можна за інформацією з офіційних джерел.
Наприклад, за даними Держкомстату, промислове виробництво зросло в серпні до попереднього місяця на 1,5%, в липні також збільшилося – на 2,9%, але в червні, травні і квітні воно падало – на 0,5%, 2,4% і 1,8% відповідно. Можна навіть подумки порахувати, що сумарний мінус за наведеними числами перевищує сумарний плюс, а це означає, що об`єми промислового виробництва навіть ще в серпні не досягли березневого рівня, не кажучи вже про липень або червень.
За показниками промисловості до відповідних місяців минулого року картина також неоптимістична.
Якщо в березні відповідний приріст був 13,8%, а в квітні 17,4%, то в серпні маємо 9,2%, а в липні – 6,4%. Тому, наприклад, за січень-квітень промислове виробництво зросло до минулого року на 12,6%, тоді як за січень-серпень – лише на 10,9%. Тобто, у промисловості має місце уповільнення темпів зростання.
Водночас у сільському господарстві ситуація просто плачевна. Нинішньому уряду дісталося від попередників збільшення сільськогосподарського виробництва за наслідками першого кварталу на 5,3%. Потім показники регулярно погіршувалися, а за січень-серпень сільгоспвиробництво продемонструвало падіння – на 4,1%.
Природно, за таких тенденцій у промисловості та сільському господарстві відповідно повелися і показники ВВП. Даних Держкомстату про цей показник по місяцях другого півріччя немає (даються лише поквартальні дані), але, наприклад, радник голови НБУ Валерій Литвицький оцінив уповільнення темпів зростання ВВП за підсумками серпня в 0,2 процентних пункти - з 5,7% до 5,5%, а в липні також мало місце зниження цього показника, але ще значніше - на 0,5 п.п. «Потенціал відновного процесу в економіці поступово вичерпується і в Україні, і в інших країнах», - обережно висловився щодо цього експерт.
Фінанси співають сумні романси
Сприяв погіршенню економічних трендів і повний провал цього року з прямими іноземними інвестиціями. Зокрема, надійшло таких інвестицій до України за перше півріччя 2010 року всього на 375,3 млн. дол., що в 6 разів менше, ніж за відповідний період 2009 року, який, як відомо, був кризовим.
Дивитися ж на цифри, які характеризують стан справ у фінансовій сфері держави, взагалі неможливо без жаху. Наприклад, за останніми даними, оприлюдненими на сайті Мінфіну, станом на 1 серпня цього року внутрішній державний борг склав 113,3 млрд. грн., що на 17,1 млрд. грн. більше, ніж було на 1 березня. Зовнішній борг досяг 19,5 млрд. дол., збільшившись за 5 місяців на 4,6 млрд. дол. Гарантований державою борг зріс за цей же час на 0,9 млрд. дол., склавши 12,0 млрд. дол.
При цьому відомо, що і в серпні, і у вересні уряд старанно - щовівторка – продовжував нарощувати внутрішній борг шляхом випуску нових облігацій внутрішньої державної позики. А зовнішній державний борг збільшився у вересні ще на 2 млрд. дол. унаслідок розміщення урядом євробондів.
Причому, що цікаво, Микола Азаров примудрився розповісти в зазначеній програмі на «Інтері» про цю операцію з нарощування зовнішнього державного боргу, як про яскраве досягнення уряду.
Нарешті, окрема і дуже сумна пісня – про борги уряду з відшкодування ПДВ. Як повідомило нещодавно видання «Дзеркало тижня» з посиланням на джерело, близьке до Державної податкової адміністрації, заборгованість держави з ПДВ станом на 1 вересня перевищила 40 млрд. грн. А до кінця року ця заборгованість при збереженні поточної її динаміки і структури формування перевищить 50 млрд. грн. При цьому сума цієї заборгованості на момент призначення Азарова головою Кабміну складала 25 млрд. грн. – отже, вона подвоїться до кінця року.
Інфляція б`є рекорди
На завершення цієї сумної розповіді про реальний стан справ в Україні з економікою і фінансами не можна не сказати про інфляцію. У серпні споживчі ціни зросли в Україні на 1,2%, і такого високого показника інфляції не спостерігалося в країні з 1996 року! При цьому всім, хто ходить на ринки і до продовольчих магазинів, зрозуміло, що у вересні й наступні місяці інфляція здатна піти на нові рекорди.
Причому, допомогти розкрутити ціни ще сильніше може девальвація гривні, що почалася в останні тижні. Поки що долар дорожчав по відношенню до гривні в обмінних пунктах всього на 1%, оскільки НБУ витратив за короткий строк близько 200 млн. дол. валютних резервів на утримання національної валюти від більшого падіння. Але хтозна, що відбудеться з валютним курсом за місяць або два-три місяці. Наприклад, директор Інституту трансформації суспільства Олег Соскін прогнозує, що в жовтні-листопаді курс наблизиться до позначки 10 гривень за 1 долар. «А якщо вони не припинять друкувати гривну, то до грудня курс національної валюти по відношенню до американської буде 12.
По суті, відбудеться девальвація гривні, зарплата населення знеціниться, народ зубожіє. Цей практично неминуче», - підсумував експерт. Хтось, звичайно, може засумніватися в такій валютно-курсовій перспективі, проте варто пригадати, як за період з вересня до грудня 2008 року гривня знецінилася з курсу 4,7 грн./дол. до 10 грн./дол. Адже тоді такий обвал гривні допустив не хтось інший, як наш «славний» Нацбанк, а очолює його як і раніше Володимир Стельмах.
Таким чином, хоч би як намагався Микола Азаров прикрасити ситуацію в економіці держави, але, судячи з наведених показників, реально справи йдуть геть погано. При цьому далі Україну чекають мабуть ще важчі часи, а нинішній уряд якщо і робить якісь кроки, то поки що тільки такі, які погіршують життя народу.
Ігор Котович
| Джерела: http://unian.net/ http://article-blogger.blogspot.com/ |
Підписатися на:
Дописи (Atom)