І весь кофе-брейк пройшов під знаком, що мав на увазі міністр Кабінету міністрів Анатолій Толстоухов, який підписався під рекомендаціями того, як одягатися чиновникам.
З одного боку, охоронці вдяганкової моралі мають рацію. Костюм кращий, ніж прозоре плаття.
Правильний і закритий костюм кращий, ніж надмірно глибоке декольте. Ну, а костюм з натуральних тканин виглядає краще і набагато гігієнічніше, ніж із синтетичних. Я, жартуючи, обдзвонила своїх подруг, які в різний час працювали в тих чи інших міністерствах, зокрема, і в центральному приміщенні Кабінету міністрів. Я запитувала їх, яка нині платня співробітниць секретаріату уряду і чи можуть вони дозволити собі щодня надягати новий костюм. Згідно з новими правилами, чиновники не мають права приходити два дні поспіль в одному і тому ж вбранні. Насправді, подібні правила не новинка, я зустрічала правила дрес-коду для компанії «Газпром-нафта». Там теж детально сказано, який вигляд повинна мати співробітниця цього відомства.
Подивилася я на ті костюми, а потім зрозуміла, чому 70 відсотків росіян мріють працювати в Газпромі. Хіба цього можуть не хотіти жінки, яким рекомендують купувати костюми від п`ятисот доларів. Мабуть, якщо Газпром-нафта замовляє працівникам такий одяг, то він за нього і платить.
Там прямо адреси магазинів подані.
Але наш Кабмін – це все ж таки не Газпром-нафта. Зарплата чиновника з Кабміну від трьох до п`яти тисяч гривень, тобто від чотирьохсот до шестисот доларів США. Щоб купити п`ять костюмів (без усього іншого) на початку сезону співробітниці апарату треба викласти дві з половиною тисячі доларів. Тобто, якщо жінка не бере хабарів, то їй потрібно півроку збирати гроші, щоб пристойно одягнутися. Мої колеги стверджують, що працівниці апарату Кабміну і так примудрялися виглядати пристойно і по-діловому. По п`ять костюмів у них не було, але було видно, що якось там комбінують, чогось вигадують - і без стразів і декольте відповідали посаді. Загалом, вони застосовували старе радянське вміння викрутити з мізерів усе і пристойно виглядати. Але коли їх зобов`яжуть виглядати щодня на п`ятсот у.о., важко сказати, чи вийде це в них.
Інша моя колега, яка спеціалізується на інтерв`ю з віп-персонами, переконана, що цей дрес-код адресований не досвідченим апаратницям, а «свіжопризначеним блондинкам» (вона так сказала), які прийшли з новою урядовою командою.
– Розумієш, їх хочуть привести до спільного знаменника, щоб Кабмін не виглядав як будинок розпусти, – висловила мені свою думку одна урядова журналістка. – Тому і зобов`язали щодня костюми міняти. І цими фіфам дають зрозуміти, що костюм новий потрібний щодня. А не так, щоб раз надягла, а потім знову – прозорі кофтини.
Ну, якщо так, тоді все зрозуміло. Справа правильна.
А наприкінці хочу переказати анекдот з того ж сайту, де Газпром-нафта свій дрес-код рекламує.
До головного офісу приїхала високопоставлена комісія.
Ведуть її першим поверхом. Один з ревізорів відкриває двері кабінету і бачить картину – сидять топ-моделі, базікають по телефону, п`ють шампанське, нігті фарбують, в Інтернеті моду дивляться.
Ревізор збентежений: «Хто такі? Негайно звільнити!»
Супроводжувач від компанії відповідає: «Не можемо. Це ЛОРИ! – “Любовницы ответственных работников»
Ідуть далі – другий поверх. Відкривають двері, дивляться – сидять тітки в золоті й діамантах, пальці віялом, сумки Габана і Гуччі – роблять манікюр і теревенять по телефонах.
Ревізор: «Хто такі? Негайно звільнити!»
Супроводжувач: «Не можемо. Це ЖОРИ! – “Жены ответственных работников»
Ідуть далі – відкривають двері, сидить золота молодь, всі в Прада, п`ють віскі, палять сигари, теревенять по телефонах, ноги на столах, ні дідька не працюють.
«Це хто такі? Негайно звільнити!»
«Не можемо. Це ДОРИ! – “Дети ответственных работников»
Ідуть далі – на горище, дивляться – двері відкриті, а за нею папери літають, ксерокси працюють, клавіатури стукають, люди бігають змоклі, кричать! Робота кипить!
«А це хто такі? Хто це так відмінно працює?»
«А це наші СУКИ – “Случайно уцелевшие кадры».
...Переказуючи анекдот, я не мала на увазі такого поважного місця, як Кабінет міністрів України.
Олена Мігачова
| Джерела: http://unian.net/ http://article-blogger.blogspot.com/ |
Немає коментарів:
Дописати коментар