Американські оглядачі досить активно аналізують кроки української влади. Одні стверджують - президент Янукович провадить ефективну політику, активно реагує на закиди щодо недемократичних кроків нової влади і не лише реагує, кажуть такі експерти, але й вирішує проблеми, що виникають, зокрема, у відносинах з журналістами.
Інші американські експерти критично оцінюють владу в Києв. Один із них - американський історик, політолог Радґерського університету в Ньюарку (Newark) Олександр Мотиль.
За словами пана Мотиля, гіпер-централізований тип влади в Україні можна назвати "султанізмом в стилі Януковича".
Наталя Хижняк розмовляла з експертом і запитала, що передбачає "султанізм"?
Олександр Мотиль: На це відповідь відносно проста. Янукович зумів за останні місяці зосередити у своїх руках надзвичайно багато влади, надзвичайно багато сили, авторитету. Про це писали і різні аналітики в Україні, це не є щось нове. Головне те, що він фактично керує цілою державою, не тільки урядом, але й державою. Коли подивитися на його міністрів, це в основному люди некомпетентні, люди, які йому підпорядковані. Коли дивитися на якісь ради, що він створив, по-перше, він присутній на кожній раді, і по-друге, він є головою кожної ради. Він втручаєтсья в усі справи, тобто це людина, яка вважає, що все в державі залежить від нього. Тому і султанізм. Це такий старомодний, стародавній спосіб управління державою. Він може бути ефективним не в сучасній державі, десь в маленьких колоніях в 17 столітті. Але в сучасній державі такий спосіб є неефективним. Є забагато викликів, проблем, вони вимагають кадрів, інститутів.
Бі-Бі-Сі: У своїй статті Ви наголошуєте, що "султанізм" є нестабільним через неефективність такої форми правління. Чи впливає на таку нестабільність також і погіршення економічної ситуації в країні?
Олександр Мотиль: Коли такі економічні феномени відбуваються - підвищення цін, тощо, люди завжди незадоволені. Просто такого не буває, щоб люди були цим задоволені. В Америці якраз це й відбулося останнім часом. Чи то в Росії, в Індонезії, чи в Чилі - люди були б незадоволені. Українці б мусили бути якимись інопланетянами, щоб по-іншому зреагувати. Тоді є питання, чи це незадоволення набере якоїсь політичної форми. Є помітна тенденція, що в таких випадках відбуваються страйки. Вже була мова про страйки, до речі, на Донбасі. Тут не ідеться про так званий "націоналістичний" Львів. Ідеться про батьківщину самого президента. Отже це неминуче. Тоді питанням є, чи опозиція зможе скористатися з цього, з'єднатися. Знову ж, загальна тенденція в усіх країнах світу така - після програшу опозиція, як правило, розлітається. Люди в ній показують пальцем один на одного, бо не знають, як розв'язати проблеми. З часом, коли проблеми назрівають всередині режиму, опозиція таки знаходить спільні форми.
Бі-Бі-Сі: За словами деяких українських оглядачів, український народ має здебільшого європейську орієнтацію, а еліта, мовляв, "радянська", з "радянським менталітетом", через що, нібито, не проводяться реформи. Інші кажуть - еліта якраз походить з народу і його репрезентує. Ваш коментар?
Олександр Мотиль: Я не такий в цьому песиміст. Я читав подібні статті. Це не зовсім правда, що народ такий аж дуже європейський. Може половина, може дві третини українців є досить європейськими за світоглядом. Але інша частина - 20-25%, а може навіть 30%, такими не є. Вони те що російські, чи азійські, вони "совєтські". Друге питання - про яку еліту ми говоримо. Донбаська еліта - там є певні прозахідні тенденції, є і посилені проросійські чи прорадянські. А тепер візьмемо тих, хто займається зовнішньо-політичними питаннями. Як доводять різні опитування і аналіз, ця еліта в основному є досить прозахідною. Тобто, усе залежить від того, про яку еліту ми говоримо.
Бі-Бі-Сі: США заявили, що перезавантаження відносин з Росією не буде відбуватися за рахунок відносин з Україною. Яка Ваша оцінка? Чи вдається США провадити таку політику?
Олександр Мотиль: Тут є питання, чому Америка пішла на такий крок. Це до великої міри пов'язано з тим, що Америка сама стала набагато слабшою за останні 8-9 років, за часів правління Буша. Економічна криза, війна з тероризмом... Америці потрібні якщо не союзники, то принаймні якісь партнери. І вона їх шукає всюди. Шукала серед європейців, але вони не так зацікавлені, шукала в Москві, і росіяни виявили дещо більший інтерес.
Тоді відбувається такий закономірний процес, який я спостерігаю останні 20 років. Коли американські відносини з Росією є позитивні або нейтральні, то Україна стає менш цікавою для Америки. І навпаки, коли напружені відносини з Москвою, тоді відносини з Україною стають "цікавішими". Це така загальна тенденція. Україна якраз зараз в такому становищі, коли ослабляється напруження російсько-американських взаємин і Україна Америці стала не дуже цікавою. Однак, Україна сама до певної міри завинила. Вона могла б стати набагато цікавішою, якби там впровадили реформи, був більш демократичний уряд. Це закид і Януковичу, але й також Тимошенко та Ющенкові, бо були різні можливості за останні 5 років.
Але для Америки факт недемократичності Росії і російської експансії є теж важливим чинником. Мені здається, що з часом, якщо посиляться ці тенденції в Росії, цей американо-російський детант може закінчитися або набрати чисто формальної форми. І тоді для України існуватиме певний шанс. А от чи зможе уряд Януковича, чи "пост-Януковича" використати ці можливості, це вже інше питання.
статті про українську політику і не тільки
