Тележурналіст Марк Гресь, автор сценарію роликів на телеканалі Інтер, у яких представники нацменшин України до Дня Незалежності країни виконують державний гімн своїми рідними мовами, вважає надуманими звинувачення проросійських організацій в образливому зображенні росіян.
"Ми чудово розуміємо, що зараз у нас переддень виборів до місцевих рад, і маргінальним політичним силам доводиться за рахунок чогось піаритися", - заявив Гресь.
Він наголосив, що є "наполовину росіянином та виховувався в основному на слов'янофільській літературі".
"Ми хотіли зробити абсолютно добрі, версійні ролики. Ми ні в якому разі не хотіли когось образити", - сказав Гресь.
Разом з тим один з відеорежисерів телеканалу Інтер повідомив, що трансляція роликів буде продовжена. "Нехай ці питання вирішуються на рівні нашого керівництва. Поки що нам не скажуть припиняти трансляцію (роликів), ніхто не буде цього робити", - сказав він.
Як повідомлялося, з 10 серпня на телеканалі Інтер транслюються відеосюжети до Дня Незалежності України. І хоча Інтер ще не завершив показ усіх 14-ти роликів, вже деякі з них викликають протести. Відеоролик, в якому показують росіян, обурив громадський рух Севастополя За єдину Русь.
А лідер руху Російськомовна Україна, нардеп від Партії регіонів Вадим Колесніченко вважає, що в ситуацію навколо ролика повинні втрутитися ЗМІ, суспільні організації, комісії з етики та моралі.
статті про українську політику і не тільки
16.08.10
Про голодомор, Шухевича та Бандеру
Отже, маємо інформаційний привід - моє призначення керівником Інституту національної пам'яті. Привід, очікувано, достатній для того, щоб провідні ЗМІ винесли цю новину на свої шпальти та екрани.
На превеликий жаль, мушу констатувати, що, окрім спалаху інтересу до діяльності очоленого мною Інституту, зіштовхнувся з непередбаченою увагою як до моєї персони - я не політик, і нажаль, чи, швидше, на щастя, не маю достатнього досвіду спілкування зі ЗМІ, а, відтак, недостатньо усвідомлював "принципів" їх роботи.
Отже, зіштовхнувшись із навалою критики моїх висловлювань, як правило, волею чи комерційно-політичною неволею висмикнутих із контексту, вважаю, що маю право на нередаговану лаконічну репліку.
1. Я, Валерій Солдатенко, вважаю голод 1932-1933 років в Україні злочином тодішньої влади. І в усіх інтерв'ю називав визнаних мною, як істориком, винуватців, в тому числі - Сталіна, Кагановича, Косіора, Чубаря та інших.
Однак, я, знову ж таки, як історик, не можу погодитися із тезою про те, що голод був самоціллю влади, читайте - Кремля.
На мою думку, голод був наслідком цілої низки об'єктивних і суб'єктивних чинників, які, зрештою, аж ніяк не знімають відповідальності з тодішнього керівництва СРСР. Те керівництво, безумовно, є винним у смерті мільйонів українців. Але!
Досі немає науково підтверджених даних (хай для мене, якого не якого, історика) про те, що винищення українців, чи українського селянства, було справжньою метою радянської влади у 1932-1933 роках.
Тема, як і остаточне визначення терміну для її означення, для мене не закрита. Але маю пропозицію - відкиньмо політику, зосередьмося на фактах, принаймні тих, які визнаються істориками, і не тільки на "посткомуністичному" просторі, при трактуванні історичних процесів. Тоді й дійдемо до спільно знаменника.
2. Іще про Голод. "Давайте поплачемо..." (щодо 1932-1933 років). Фраза, яка, безумовно, викликала шквал негативних емоцій. Розумію. Сам би обурився, якби почув це з уст іншого діяча як виокремлену тезу.
Але прошу звернути увагу на вирваність цієї фрази із контексту моєї відповіді на питання журналіста (не вдаватимуся в полеміку щодо права "менших" видань цитувати на свій розсуд "більші" видання, які мають своїх кореспондентів). Отже, фраза вирвана із контексту, в якому я засуджував політичний підхід до творення, якщо хочете, національної пам'яті.
Національна пам'ять - виношене поколіннями самоусвідомлення себе на цьому світі. І складатися лише із негативних спогадів не може! Вибачте за передбачувано негативно сприйнятий приклад, але хто з молодих українців і українок при поясненні, скажімо, іноземцю ким ми є (а й Європа, і Америка з Азією досі плутають нас із "більшим" слов'янським етносом), починає з розповіді про найтрагічніші сторінки нашої історії? Швидше, ми почуємо про предків-козаків, борців за волю ХУШ-ХІХ століть, учасників революційних подій і війн XX століття. Про нашу, і нічию іншу, культуру в усіх її, неймовірно високих, проявах! Хіба це не є національною пам'яттю?
3. Останнє про Голод. В очоленому мною Інституті зараз лише двоє (!) співробітників науково займаються цією проблематикою.
І одним із своїх найперших завдань я вбачаю не згортання цієї теми досліджень, а, навпаки, посилення її новими співробітниками. З однією принциповою умовою: займаймося дослідженням історії "від фактів до висновків", а не підганянням "зручних" даних під запрограмовані політичною кон'юнктурою тези.
4. Для "полемічної розрядки". Не відрікаюся від своєї негативної думки про присвоєння звань Шухевичу і Бандері. Це - мої переконання, які, на відміну від моїх інших висловлювань, досить чітко були донесені через ЗМІ. Додам лише, що моя незгода як науковця із присвоєнням цих звань не є закликом до відкликання цих звань, через суди, наприклад, політиками - хай "розгрібають" ті, хто це вирішував.
І останнє. Я свідомий того, що мої погляди - не істина в останній інстанції. Пройдуть роки, нові покоління істориків, очевидно, оперуватимуть ширшою базою документів.
Але зараз ми живемо в 2010 році. Тож давайте, історики і широка громадськість, оперувати наявними на сьогодні фактами, і шукати не роз'єднуючі нас тези, а такі, які об'єднують. Тоді й матимемо національну пам'ять.
Адже, будьмо свідомими, ніякий інститут її не нав'яже, як і не заборонить. Лише зможе, за правильного підходу, допомогти нашій спільній пам'яті теж стати "історичним чинником" - у підручниках, книжках, виставках, меморіалах...
Хочу цей правильний підхід, з наукової перш за все точки зору, знайти. Допомогу вітатиму.
З повагою до всіх, хто переймається діяльністю Інституту національної пам'яті і змістом його діяльності.P.S. З Інтернетом я на "Ви". Іншими словами, читач коментарів, але не учасник полеміки чи сварки. Тому вибачте, відповідати на репліки не буду. Пишіть, що маєте на душі. Не відповідатиму. До суду теж не позиватимуся.
Валерій Солдатенко, українець, доктор історичних наук (з 1981 року), професор (з 1986 року), член-кореспондент НАНУ (з 2006 року), член Компартії з 1969, квиток досі маю оригінальний, не здавав згідно лівих переконань, а не через бажання мати ситуативну "комуністичну" квоту в разі, коли КПУ входить черговий раз у провладну коаліцію.
На превеликий жаль, мушу констатувати, що, окрім спалаху інтересу до діяльності очоленого мною Інституту, зіштовхнувся з непередбаченою увагою як до моєї персони - я не політик, і нажаль, чи, швидше, на щастя, не маю достатнього досвіду спілкування зі ЗМІ, а, відтак, недостатньо усвідомлював "принципів" їх роботи.
Отже, зіштовхнувшись із навалою критики моїх висловлювань, як правило, волею чи комерційно-політичною неволею висмикнутих із контексту, вважаю, що маю право на нередаговану лаконічну репліку.
1. Я, Валерій Солдатенко, вважаю голод 1932-1933 років в Україні злочином тодішньої влади. І в усіх інтерв'ю називав визнаних мною, як істориком, винуватців, в тому числі - Сталіна, Кагановича, Косіора, Чубаря та інших.
Однак, я, знову ж таки, як історик, не можу погодитися із тезою про те, що голод був самоціллю влади, читайте - Кремля.
На мою думку, голод був наслідком цілої низки об'єктивних і суб'єктивних чинників, які, зрештою, аж ніяк не знімають відповідальності з тодішнього керівництва СРСР. Те керівництво, безумовно, є винним у смерті мільйонів українців. Але!
Досі немає науково підтверджених даних (хай для мене, якого не якого, історика) про те, що винищення українців, чи українського селянства, було справжньою метою радянської влади у 1932-1933 роках.
Тема, як і остаточне визначення терміну для її означення, для мене не закрита. Але маю пропозицію - відкиньмо політику, зосередьмося на фактах, принаймні тих, які визнаються істориками, і не тільки на "посткомуністичному" просторі, при трактуванні історичних процесів. Тоді й дійдемо до спільно знаменника.
2. Іще про Голод. "Давайте поплачемо..." (щодо 1932-1933 років). Фраза, яка, безумовно, викликала шквал негативних емоцій. Розумію. Сам би обурився, якби почув це з уст іншого діяча як виокремлену тезу.
Але прошу звернути увагу на вирваність цієї фрази із контексту моєї відповіді на питання журналіста (не вдаватимуся в полеміку щодо права "менших" видань цитувати на свій розсуд "більші" видання, які мають своїх кореспондентів). Отже, фраза вирвана із контексту, в якому я засуджував політичний підхід до творення, якщо хочете, національної пам'яті.
Національна пам'ять - виношене поколіннями самоусвідомлення себе на цьому світі. І складатися лише із негативних спогадів не може! Вибачте за передбачувано негативно сприйнятий приклад, але хто з молодих українців і українок при поясненні, скажімо, іноземцю ким ми є (а й Європа, і Америка з Азією досі плутають нас із "більшим" слов'янським етносом), починає з розповіді про найтрагічніші сторінки нашої історії? Швидше, ми почуємо про предків-козаків, борців за волю ХУШ-ХІХ століть, учасників революційних подій і війн XX століття. Про нашу, і нічию іншу, культуру в усіх її, неймовірно високих, проявах! Хіба це не є національною пам'яттю?
3. Останнє про Голод. В очоленому мною Інституті зараз лише двоє (!) співробітників науково займаються цією проблематикою.
І одним із своїх найперших завдань я вбачаю не згортання цієї теми досліджень, а, навпаки, посилення її новими співробітниками. З однією принциповою умовою: займаймося дослідженням історії "від фактів до висновків", а не підганянням "зручних" даних під запрограмовані політичною кон'юнктурою тези.
4. Для "полемічної розрядки". Не відрікаюся від своєї негативної думки про присвоєння звань Шухевичу і Бандері. Це - мої переконання, які, на відміну від моїх інших висловлювань, досить чітко були донесені через ЗМІ. Додам лише, що моя незгода як науковця із присвоєнням цих звань не є закликом до відкликання цих звань, через суди, наприклад, політиками - хай "розгрібають" ті, хто це вирішував.
І останнє. Я свідомий того, що мої погляди - не істина в останній інстанції. Пройдуть роки, нові покоління істориків, очевидно, оперуватимуть ширшою базою документів.
Але зараз ми живемо в 2010 році. Тож давайте, історики і широка громадськість, оперувати наявними на сьогодні фактами, і шукати не роз'єднуючі нас тези, а такі, які об'єднують. Тоді й матимемо національну пам'ять.
Адже, будьмо свідомими, ніякий інститут її не нав'яже, як і не заборонить. Лише зможе, за правильного підходу, допомогти нашій спільній пам'яті теж стати "історичним чинником" - у підручниках, книжках, виставках, меморіалах...
Хочу цей правильний підхід, з наукової перш за все точки зору, знайти. Допомогу вітатиму.
З повагою до всіх, хто переймається діяльністю Інституту національної пам'яті і змістом його діяльності.P.S. З Інтернетом я на "Ви". Іншими словами, читач коментарів, але не учасник полеміки чи сварки. Тому вибачте, відповідати на репліки не буду. Пишіть, що маєте на душі. Не відповідатиму. До суду теж не позиватимуся.
Валерій Солдатенко, українець, доктор історичних наук (з 1981 року), професор (з 1986 року), член-кореспондент НАНУ (з 2006 року), член Компартії з 1969, квиток досі маю оригінальний, не здавав згідно лівих переконань, а не через бажання мати ситуативну "комуністичну" квоту в разі, коли КПУ входить черговий раз у провладну коаліцію.
Богдан Бенюк: "Возврата немає, але є "разврат" у нас"
Актор Богдан Бенюк вважає, що нинішній уряд "підганяє" потреби освіти, культури, релігії, мови в такі жорсткі параметри, які можуть лишити від України лиш назву.
Про це він сказав в інтерв'ю Радіо "Свобода", коментуючи дії влади, зокрема, в гуманітарній сфері.
"Якщо не буде дубляжу українського, то воно підпадає під ті речі, коли ми кажемо, що не буде і держави України", - сказав Бенюк.
"Якщо ми граємося в клондайк, який має бути на території України, де Україна буде ототожнювати тільки назву, тоді я розумію, що це треба визнати всім і це робити", - зазначив він.
"Я бачу, що уряд до цього йде. Тобто підганяються зараз потреби, так би мовити, з освіти, культури, релігії, по всьому. Підганяється під такий жорсткий параметр, куди треба рухатись. І знову з огляду на те, чи буде українському народу бім-бом, чи ні", - додав Бенюк.
На його думку, гуманітарна діяльність чинної влади "нічим не відрізняється" від попередніх.
"Багато тих речей, які, мені здається, потрібні, щоб підтримувати життєздатність людей, вони як не підтримувались попереднім урядом і президентом, так сьогоднішнім так само", - сказав актор.
При цьому, за його словами, "половина українського народу стоїть осторонь" рішень і дій влади, громадянам - все одно.
"Для народу це бім-бом! Ті, хто себе називає правими, страшними націоналістами, справжніми українцями, - нічого не відбувається. Всі ЗМІ дружньо підняли лапки, показують інформацію ту, яку треба", - сказав він, коментуючи низку політичних подій.
"Коли президентом був Ющенко, завжди новини починались із вбивств, і тільки новиною 7-ою показували, що президент десь там поїхав в якусь область. А зараз новини показують по-іншому [...]. Я останнім часом вже не дивлюсь. Я розумію, що новини помінялись дружно у всіх телеканалів. А це вже говорить про те, що йде контроль ЦК КПРС", - заявив Бенюк.
За його словами, українці не вміють захищати себе навіть в Україні. "Будь-які телевізійні шоу відбуваються, і ви бачите, які там образливі речі бувають. Але це нікого вже не шокує. Не шокує те, що треба запровадити двомовність в нашій державі, що треба устрій зробити, партійність змінити, Конституцію змінити і так далі", - сказав актор.
"Треба огризатися, і огризатися потужно", - вважає він.
Бенюк також зазначив, що ВО "Свобода", до якої він входить, піде на місцеві вибори - хоча через новий закон "багато політичних партій туди просто не потраплять".
"Шанс втрачати не можна. Тому що наша політична партія не може потрапити до ЗМІ і достукатись до людей. Немає коштів на це. Тому будь-який шанс, будь-які вибори, що відбуваються в Україні, для нашої партії це черговий шанс показати себе і відчути підтримку людей", - заявив актор.
На запитання, чи чинна влада перейшла "точку неповернення", Бенюк сказав: "Я цю точку неповернення називаю "точкою разврата". Не розбещення, а саме "разврата". Возврата немає, але є "разврат" у нас. Воно дуже ємке слово".
"Ті люди, які зараз займаються політикою, вони увійшли у сферу інших речей, які не говорять про чесність", - додав він.
Про це він сказав в інтерв'ю Радіо "Свобода", коментуючи дії влади, зокрема, в гуманітарній сфері.
"Якщо не буде дубляжу українського, то воно підпадає під ті речі, коли ми кажемо, що не буде і держави України", - сказав Бенюк.
"Якщо ми граємося в клондайк, який має бути на території України, де Україна буде ототожнювати тільки назву, тоді я розумію, що це треба визнати всім і це робити", - зазначив він.
"Я бачу, що уряд до цього йде. Тобто підганяються зараз потреби, так би мовити, з освіти, культури, релігії, по всьому. Підганяється під такий жорсткий параметр, куди треба рухатись. І знову з огляду на те, чи буде українському народу бім-бом, чи ні", - додав Бенюк.
На його думку, гуманітарна діяльність чинної влади "нічим не відрізняється" від попередніх.
"Багато тих речей, які, мені здається, потрібні, щоб підтримувати життєздатність людей, вони як не підтримувались попереднім урядом і президентом, так сьогоднішнім так само", - сказав актор.
При цьому, за його словами, "половина українського народу стоїть осторонь" рішень і дій влади, громадянам - все одно.
"Для народу це бім-бом! Ті, хто себе називає правими, страшними націоналістами, справжніми українцями, - нічого не відбувається. Всі ЗМІ дружньо підняли лапки, показують інформацію ту, яку треба", - сказав він, коментуючи низку політичних подій.
"Коли президентом був Ющенко, завжди новини починались із вбивств, і тільки новиною 7-ою показували, що президент десь там поїхав в якусь область. А зараз новини показують по-іншому [...]. Я останнім часом вже не дивлюсь. Я розумію, що новини помінялись дружно у всіх телеканалів. А це вже говорить про те, що йде контроль ЦК КПРС", - заявив Бенюк.
За його словами, українці не вміють захищати себе навіть в Україні. "Будь-які телевізійні шоу відбуваються, і ви бачите, які там образливі речі бувають. Але це нікого вже не шокує. Не шокує те, що треба запровадити двомовність в нашій державі, що треба устрій зробити, партійність змінити, Конституцію змінити і так далі", - сказав актор.
"Треба огризатися, і огризатися потужно", - вважає він.
Бенюк також зазначив, що ВО "Свобода", до якої він входить, піде на місцеві вибори - хоча через новий закон "багато політичних партій туди просто не потраплять".
"Шанс втрачати не можна. Тому що наша політична партія не може потрапити до ЗМІ і достукатись до людей. Немає коштів на це. Тому будь-який шанс, будь-які вибори, що відбуваються в Україні, для нашої партії це черговий шанс показати себе і відчути підтримку людей", - заявив актор.
На запитання, чи чинна влада перейшла "точку неповернення", Бенюк сказав: "Я цю точку неповернення називаю "точкою разврата". Не розбещення, а саме "разврата". Возврата немає, але є "разврат" у нас. Воно дуже ємке слово".
"Ті люди, які зараз займаються політикою, вони увійшли у сферу інших речей, які не говорять про чесність", - додав він.
Всевидяче око держави стежить за вами!
Відтепер будь-яке пересування студентів у межах України відбуватиметься під пильним наглядом держави. Адже з вересня міністерство освіти й науки починає впроваджувати електронний студентський квиток. Завдяки такому нововведенню компетентні органи без зусиль зможуть дізнатися, коли й куди поїхав студент.
Мета, яку декларує міністерство: створення інформаційно-аналітичної системи обліку й відшкодування пільг, які надаються студентам і учням при продажу проїзних квитків.
Насправді, і до цього при купівлі будь-якого залізничного квитка в базу залізниці вносилася інформація, що квиток придбаний за рахунок студентської пільги. Відповідно, дуже просто було оцінити загальну суму відшкодування.
Нова ж система, очевидно, дозволить ще й ідентифікувати осіб, які цими пільгами користуються.
Подібна ініціатива чиновників ставить під загрозу свободу мирних зборів в Україні.
Яким чином? Уявіть собі, що міносвіти видало наказ про заборону вивчення української мови. На мітинг під міністерство збираються студенти з різних куточків України. І кожного, хто приїхав на акцію, урядовці тепер знатимуть "в обличчя" саме завдяки електронним квиткам. Хто гарантуватиме, що до активістів студентського руху, імена яких відомі державі, не будуть застосовані репресії?
Але не тільки студентам загрожують нововведення урядовців.
Так, міністерство транспорту і зв'язку зобов'язало автобусних перевізників складати списки пасажирів на маршрутах між містами України, і погоджувати їх із ДАІ і місцевою владою.
Згадаємо останні події, коли представники ДАІ робили все можливе, аби не пустити автобуси з опозиціонерами, а потім і з віруючими на акції протесту. Тепер ДАІ та місцева влада отримали змогу погоджувати чи не погоджувати подібні рейси.
Не слід забувати й про потуги МВС щодо впровадження іменних залізничних квитків.
Цього року під тиском громадськості була призупинена ідея міністерства щодо внесення ПІБ, дати народження та номеру паспорту особи до залізничних квитків. Проте, не факт, що посадовці із цим змирилися, і історія не матиме продовження.
Літаки, автобуси, поїзди... Здається представники влади потурбувалися, аби пересування жодним транспортним засобом не уникнуло пильного ока держави.
Тепер залишилось лише видати наказ про зобов'язання звичайних водіїв отримувати письмовий дозвіл на перевезення пасажира, з наданням його паспортних даних.
Думаю, варто цього очікувати в найближчому майбутньому.
Марина Говорухіна
Мета, яку декларує міністерство: створення інформаційно-аналітичної системи обліку й відшкодування пільг, які надаються студентам і учням при продажу проїзних квитків.
Насправді, і до цього при купівлі будь-якого залізничного квитка в базу залізниці вносилася інформація, що квиток придбаний за рахунок студентської пільги. Відповідно, дуже просто було оцінити загальну суму відшкодування.
Нова ж система, очевидно, дозволить ще й ідентифікувати осіб, які цими пільгами користуються.
Подібна ініціатива чиновників ставить під загрозу свободу мирних зборів в Україні.
Яким чином? Уявіть собі, що міносвіти видало наказ про заборону вивчення української мови. На мітинг під міністерство збираються студенти з різних куточків України. І кожного, хто приїхав на акцію, урядовці тепер знатимуть "в обличчя" саме завдяки електронним квиткам. Хто гарантуватиме, що до активістів студентського руху, імена яких відомі державі, не будуть застосовані репресії?
Але не тільки студентам загрожують нововведення урядовців.
Так, міністерство транспорту і зв'язку зобов'язало автобусних перевізників складати списки пасажирів на маршрутах між містами України, і погоджувати їх із ДАІ і місцевою владою.
Згадаємо останні події, коли представники ДАІ робили все можливе, аби не пустити автобуси з опозиціонерами, а потім і з віруючими на акції протесту. Тепер ДАІ та місцева влада отримали змогу погоджувати чи не погоджувати подібні рейси.
Не слід забувати й про потуги МВС щодо впровадження іменних залізничних квитків.
Цього року під тиском громадськості була призупинена ідея міністерства щодо внесення ПІБ, дати народження та номеру паспорту особи до залізничних квитків. Проте, не факт, що посадовці із цим змирилися, і історія не матиме продовження.
Літаки, автобуси, поїзди... Здається представники влади потурбувалися, аби пересування жодним транспортним засобом не уникнуло пильного ока держави.
Тепер залишилось лише видати наказ про зобов'язання звичайних водіїв отримувати письмовий дозвіл на перевезення пасажира, з наданням його паспортних даних.
Думаю, варто цього очікувати в найближчому майбутньому.
Марина Говорухіна
Янукович = Каганович
Нещодавно на одній із вечірок у мене водночас приємно й прикро здивували туземні канадійці - своєю обізнаністю в справах України.
Виявляється: навіть пересічному освіченому канадійцю з-поза Атлантики очевидно, що відбувається чергова спроба ре-окупації України Росією за допомогою кремлівських маніпуляцій і експлуатації своєї п'ятої колони, токсичної суміші так званого "русско-язичного насєлєнія".
Хоча ставлення канадійців до нашої двомовності є здебільшого байдужим, постать чинного президента України не обминає їхньої, здавалося б, розсіяної ай-фонами уваги.
Коли канадійці запитують мене, чи то правда, що новий український президент був кримінально засуджений у минулому, я намагаюсь якось зам'яти цю тему. Не тому що "поважаю". А тому що мені страшенно соромно. І за себе, і за українську націю, і за тепер тимчасово чужу прокремлівську владу.
Ющенка тут сприймають як героя. Я їм не перечу, бо для мене він особистість неоднозначна. Я сам сварив його публічно в недавньому минулому. Але що з ним сталося наприкінці його каденції, сам Бог відає.
У ретроспекції, не можна заперечувати позитивів його правління в першій половині. А за те, що не виконав те, що обіцяв, люди вже покарали його. І політично, і морально, перетворивши його на ізгоя.
Я не адвокат Ющенку. Але хотів би запитати цих "жорстоких суддів", глянувши кожному у вічі: а ви все виконуєте, що обіцяєте у своєму житті?
І ще.
Чи Майдан не був черговим сплеском національної ейфорії, притаманної будь-якій революції, від якубинців до українців? Чи були тогочасні національні вимоги й сподівання - здійсненними? Чи будуть вони здійсненними на наступних виборах?
Важко зрозуміти поборювання Юлі Ющенком, не знаючи бодай половину того що він знав. Але так виглядає зараз, що навряд чи Тимошенко була б гіршою від анти-героя Януковича.
У будь-якому випадку, важко сперечатися з наступною тезою: не будь у свій час на Україні сталінського режиму Кагановича, котрий оркестрував Голодомор, не було б сьогодні такого унікального на цілий світ феномена, як чужорідного лихо-президента Януковича, у минулому урки, чиє коріння вилося собі десь під Вітебськом, але, за примхами долі та історичної іронії, раптом вигулькнуло тут на Слободі Донецького Басейну.
Чудасія?!..
Запекле заперечення Януковичем Голодомору, нещодавні випади Валерія Солдатенка, його "смотрящого" за національною пам'яттю, у купі з черговими марними спробами "злиття" національних інтересів північному сусідові, доводять що Янукович і "іже с нім" продовжують традицію поборювання Києва суздальськими і московськими князями.
Ре-окупанти і їхні холуї не можуть сприймати інформацію про Голодомор. Бо ця інформація підриває їхній статус північних і євроазійських зайд у самісінькому корені. Ре-окупанти спираються на гасла утопічного й облудного за суттю "слов'янського братерства", базованого виключно на московсько-суздальських умовах.
Тамбовський вовк цим братам товаріщ! Хто сумнівається, нехай перечитає історію України будь-якого автора, від 11 століття по сьогодення.
Я за братство в контексті добросусідства. Але - через колючий паркан і контрольну смугу з вишками й цілодобовими патрулями.
Українцям трохи забракло єдності й здорового глузду на останніх президентських виборах. Але відчуття самодостатності й "києво-центризму" залишається потужним після Майдану, що відчувається навіть у Львові.
На превеликий жаль, у нас ще забагато "елітних" яничар, кар'єристів і пофігістів із минулих правлячих режимів, які підтримають будь-яку владу задля власного зиску. Або залишаться байдужими до всього поза межами їхньої оселі. Теми глобальних зсувів геополітичних, морально-етичних чи етноцентричних парадигм - не є популярними на їхніх коктейль-вечірках. А шкода...
Ре-окупанти, на чолі зі своїм авторитетом, який спочатку тренувався "на котіках", далі на перехожих, пізніше з геометричною прогресією зірвав на деякий час прем'єрську, а тепер і президентську шапки, - намагаються приєднати Україну до "чувашо-татаро-суздальської матриці".
Панове, друзі, браття й сестри - нам з ними не по дорозі.
Московська імперія закінчиться з кінцем Газпрому, а Захід до нас прийде сам. Ми все ж-таки належимо до Європи, а не до Євразії.
План дій простий. На наступних виборах головну шапку в шапкохвата забрати, по руках надавати, і достойну державу будувати...
А що таке держава, хтось може запитати? Навіщо вона потрібна, якщо за чиїмись популярними визначеннями вона являється суто репресивним органом?
Альтернативних тлумачень багато. Новітні тенденції тлумачення ролі "держави" на Заході здебільшого асоціюється з менеджментом. Під час моїх нещодавніх відвідин України, я був надзвичайно приємно здивований, коли один із моїх добрих знайомих, пан Лазоркін, надав мені його власне дуже влучне визначення "держави". Воно вкарбувалось в мою пам'ять.
Згідно його визначення, і мого трактування його визначення, якщо я вірно його зрозумів, "держава" - це є інститут і інструмент визначення, висвітлення і втілення національних інтересів."
Ось і гідна мета. Тепер якщо буде воля до цієї мети, знайдеться й шлях для її досягнення.
Гуртуймося й шануймося!...
Ігор Особік
Виявляється: навіть пересічному освіченому канадійцю з-поза Атлантики очевидно, що відбувається чергова спроба ре-окупації України Росією за допомогою кремлівських маніпуляцій і експлуатації своєї п'ятої колони, токсичної суміші так званого "русско-язичного насєлєнія".
Хоча ставлення канадійців до нашої двомовності є здебільшого байдужим, постать чинного президента України не обминає їхньої, здавалося б, розсіяної ай-фонами уваги.
Коли канадійці запитують мене, чи то правда, що новий український президент був кримінально засуджений у минулому, я намагаюсь якось зам'яти цю тему. Не тому що "поважаю". А тому що мені страшенно соромно. І за себе, і за українську націю, і за тепер тимчасово чужу прокремлівську владу.
Ющенка тут сприймають як героя. Я їм не перечу, бо для мене він особистість неоднозначна. Я сам сварив його публічно в недавньому минулому. Але що з ним сталося наприкінці його каденції, сам Бог відає.
У ретроспекції, не можна заперечувати позитивів його правління в першій половині. А за те, що не виконав те, що обіцяв, люди вже покарали його. І політично, і морально, перетворивши його на ізгоя.
Я не адвокат Ющенку. Але хотів би запитати цих "жорстоких суддів", глянувши кожному у вічі: а ви все виконуєте, що обіцяєте у своєму житті?
І ще.
Чи Майдан не був черговим сплеском національної ейфорії, притаманної будь-якій революції, від якубинців до українців? Чи були тогочасні національні вимоги й сподівання - здійсненними? Чи будуть вони здійсненними на наступних виборах?
Важко зрозуміти поборювання Юлі Ющенком, не знаючи бодай половину того що він знав. Але так виглядає зараз, що навряд чи Тимошенко була б гіршою від анти-героя Януковича.
У будь-якому випадку, важко сперечатися з наступною тезою: не будь у свій час на Україні сталінського режиму Кагановича, котрий оркестрував Голодомор, не було б сьогодні такого унікального на цілий світ феномена, як чужорідного лихо-президента Януковича, у минулому урки, чиє коріння вилося собі десь під Вітебськом, але, за примхами долі та історичної іронії, раптом вигулькнуло тут на Слободі Донецького Басейну.
Чудасія?!..
Запекле заперечення Януковичем Голодомору, нещодавні випади Валерія Солдатенка, його "смотрящого" за національною пам'яттю, у купі з черговими марними спробами "злиття" національних інтересів північному сусідові, доводять що Янукович і "іже с нім" продовжують традицію поборювання Києва суздальськими і московськими князями.
Ре-окупанти і їхні холуї не можуть сприймати інформацію про Голодомор. Бо ця інформація підриває їхній статус північних і євроазійських зайд у самісінькому корені. Ре-окупанти спираються на гасла утопічного й облудного за суттю "слов'янського братерства", базованого виключно на московсько-суздальських умовах.
Тамбовський вовк цим братам товаріщ! Хто сумнівається, нехай перечитає історію України будь-якого автора, від 11 століття по сьогодення.
Я за братство в контексті добросусідства. Але - через колючий паркан і контрольну смугу з вишками й цілодобовими патрулями.
Українцям трохи забракло єдності й здорового глузду на останніх президентських виборах. Але відчуття самодостатності й "києво-центризму" залишається потужним після Майдану, що відчувається навіть у Львові.
На превеликий жаль, у нас ще забагато "елітних" яничар, кар'єристів і пофігістів із минулих правлячих режимів, які підтримають будь-яку владу задля власного зиску. Або залишаться байдужими до всього поза межами їхньої оселі. Теми глобальних зсувів геополітичних, морально-етичних чи етноцентричних парадигм - не є популярними на їхніх коктейль-вечірках. А шкода...
Ре-окупанти, на чолі зі своїм авторитетом, який спочатку тренувався "на котіках", далі на перехожих, пізніше з геометричною прогресією зірвав на деякий час прем'єрську, а тепер і президентську шапки, - намагаються приєднати Україну до "чувашо-татаро-суздальської матриці".
Панове, друзі, браття й сестри - нам з ними не по дорозі.
Московська імперія закінчиться з кінцем Газпрому, а Захід до нас прийде сам. Ми все ж-таки належимо до Європи, а не до Євразії.
План дій простий. На наступних виборах головну шапку в шапкохвата забрати, по руках надавати, і достойну державу будувати...
А що таке держава, хтось може запитати? Навіщо вона потрібна, якщо за чиїмись популярними визначеннями вона являється суто репресивним органом?
Альтернативних тлумачень багато. Новітні тенденції тлумачення ролі "держави" на Заході здебільшого асоціюється з менеджментом. Під час моїх нещодавніх відвідин України, я був надзвичайно приємно здивований, коли один із моїх добрих знайомих, пан Лазоркін, надав мені його власне дуже влучне визначення "держави". Воно вкарбувалось в мою пам'ять.
Згідно його визначення, і мого трактування його визначення, якщо я вірно його зрозумів, "держава" - це є інститут і інструмент визначення, висвітлення і втілення національних інтересів."
Ось і гідна мета. Тепер якщо буде воля до цієї мети, знайдеться й шлях для її досягнення.
Гуртуймося й шануймося!...
Ігор Особік
Політолог назвав перші збої всередині влади
Головною подією середини літа стала «велика спека».
Як передає кореспондент УНІАН, таку думку висловив директор Київського інституту проблем управління імені Горшеніна Володимир ФЕСЕНКО сьогодні на прес-конференції у Києві.
«Клімат все більше впливає на соціальне і, як наслідок, політичне життя. Ми не готові до кліматичних змін», - сказав В.ФЕСЕНКО.
Водночас він підкреслив, що керівництво країни має готуватися до проблем, пов’язаних із глобальним потеплінням.
Також серед основних внутрішньополітичних подій цього літа, на думку В.ФЕСЕНКА, стало гучне святкування 60-річчя Президента Віктора ЯНУКОВИЧА, яке продемонструвало, хто з політиків найбільш наближений до глави держави.
Крім того, серед інших внутрішньополітичних подій літа експерт виділив ухвалення законів «Про судоустрій та статус суддів», «Про вибори місцевих депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад, та сільських, селищних, міських голів», «Про засади внутрішньої та зовнішньої політики».
Неоднозначно експерт оцінив рішення уряду підвищити ціни на газ для населення на 50% та візит в Україну патріарха Московського та всієї Русі КИРИЛА.
Серед скандалів в середині літа В.ФЕСЕНКО назвав кадрові зміни в уряді, які багато експертів прогнозували лише восени цього року.
Серед тенденцій у внутрішній політиці В.ФЕСЕНКО назвав перші збої всередині влади. Зокрема, це обговорення проекту Податкового кодексу та відмова партнерів Партії регіонів по коаліції голосувати за норму закону про конституційний референдум.
Коментуючи тенденції у зовнішній політиці, В.ФЕСЕНКО зауважив, що влада зберігає динамічний баланс зовнішньополітичних інтересів між Росією та Заходом.
Як передає кореспондент УНІАН, таку думку висловив директор Київського інституту проблем управління імені Горшеніна Володимир ФЕСЕНКО сьогодні на прес-конференції у Києві.
«Клімат все більше впливає на соціальне і, як наслідок, політичне життя. Ми не готові до кліматичних змін», - сказав В.ФЕСЕНКО.
Водночас він підкреслив, що керівництво країни має готуватися до проблем, пов’язаних із глобальним потеплінням.
Також серед основних внутрішньополітичних подій цього літа, на думку В.ФЕСЕНКА, стало гучне святкування 60-річчя Президента Віктора ЯНУКОВИЧА, яке продемонструвало, хто з політиків найбільш наближений до глави держави.
Крім того, серед інших внутрішньополітичних подій літа експерт виділив ухвалення законів «Про судоустрій та статус суддів», «Про вибори місцевих депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад, та сільських, селищних, міських голів», «Про засади внутрішньої та зовнішньої політики».
Неоднозначно експерт оцінив рішення уряду підвищити ціни на газ для населення на 50% та візит в Україну патріарха Московського та всієї Русі КИРИЛА.
Серед скандалів в середині літа В.ФЕСЕНКО назвав кадрові зміни в уряді, які багато експертів прогнозували лише восени цього року.
Серед тенденцій у внутрішній політиці В.ФЕСЕНКО назвав перші збої всередині влади. Зокрема, це обговорення проекту Податкового кодексу та відмова партнерів Партії регіонів по коаліції голосувати за норму закону про конституційний референдум.
Коментуючи тенденції у зовнішній політиці, В.ФЕСЕНКО зауважив, що влада зберігає динамічний баланс зовнішньополітичних інтересів між Росією та Заходом.
Герман закликає не спекулювати ім’ям Валенси
Заступник глави Адміністрації Президента України Ганна ГЕРМАН закликає не спекулювати ім’ям легендарного колишнього Президента Польщі Леха ВАЛЕНСИ.
Як йдеться в переданому УНІАН коментарі Г.ГЕРМАН, «14 серпня в засобах масової інформації, зокрема, на сайті ТВі, з’явилася інформація про листа, який Лех ВАЛЕНСА написав Президенту України Віктору ЯНУКОВИЧУ. Президент України виявив зацікавлення змістом листа. Але самого послання ніде не виявилося”.
Як розповіла Г.ГЕРМАН, “ми телефонували в Посольство України в Польщі, в Посольство Польщі в Україні. Але там нічого не знали про листа Л.ВАЛЕНСИ”.
Нарешті, відзначила заступник глави АП, “16 серпня на наше прохання Надзвичайний і Повноважний посол Польщі в Україні Яцек КЛЮЧКОВСЬКИЙ зателефонував у фонд Леха ВАЛЕНСИ і там йому сказали, що лише сьогодні, себто 16 серпня, о 16 год. такий лист був переданий Посольству України в Варшаві”.
“Виникає питання – якщо 14 серпня лист Л.ВАЛЕНСИ ще нікому не надходив, ніхто його не читав, чому інформація про зміст цього листа з’явилася на сайті ТВі? Що це – організована наспіх акція?
Яка її мета? І чи сам легендарний лідер «Солідарності» достеменно знайомий з суттю справи?”, - запитує Г.ГЕРМАН.
Як повідомляв УНІАН, 13 серпня прес-служба телеканалу ТВі повідомила, що нобелівський лауреат миру, колишній президент Польщі Лех ВАЛЕНСА адресував Президенту України Вікторові ЯНУКОВИЧУ листа, в якому висловив своє занепокоєння «погіршенням ситуації зі свободою слова в Україні».
Як повідомила прес-служба ТВі, лист Л.ВАЛЕНСИ Президенту України було передано через Посольство України у Варшаві.
За словами голови Інституту Леха Валенси Пьотра ГУЛЧИНСЬКОГО, Нобелівський лауреат миру і відомий борець за громадянські права у листі, зокрема, висловлює «стурбованість повідомленнями, що надходять з України, про те що два телеканали – «5 канал» і ТВі – позбавляють ліцензій».
Як йдеться в переданому УНІАН коментарі Г.ГЕРМАН, «14 серпня в засобах масової інформації, зокрема, на сайті ТВі, з’явилася інформація про листа, який Лех ВАЛЕНСА написав Президенту України Віктору ЯНУКОВИЧУ. Президент України виявив зацікавлення змістом листа. Але самого послання ніде не виявилося”.
Як розповіла Г.ГЕРМАН, “ми телефонували в Посольство України в Польщі, в Посольство Польщі в Україні. Але там нічого не знали про листа Л.ВАЛЕНСИ”.
Нарешті, відзначила заступник глави АП, “16 серпня на наше прохання Надзвичайний і Повноважний посол Польщі в Україні Яцек КЛЮЧКОВСЬКИЙ зателефонував у фонд Леха ВАЛЕНСИ і там йому сказали, що лише сьогодні, себто 16 серпня, о 16 год. такий лист був переданий Посольству України в Варшаві”.
“Виникає питання – якщо 14 серпня лист Л.ВАЛЕНСИ ще нікому не надходив, ніхто його не читав, чому інформація про зміст цього листа з’явилася на сайті ТВі? Що це – організована наспіх акція?
Яка її мета? І чи сам легендарний лідер «Солідарності» достеменно знайомий з суттю справи?”, - запитує Г.ГЕРМАН.
Як повідомляв УНІАН, 13 серпня прес-служба телеканалу ТВі повідомила, що нобелівський лауреат миру, колишній президент Польщі Лех ВАЛЕНСА адресував Президенту України Вікторові ЯНУКОВИЧУ листа, в якому висловив своє занепокоєння «погіршенням ситуації зі свободою слова в Україні».
Як повідомила прес-служба ТВі, лист Л.ВАЛЕНСИ Президенту України було передано через Посольство України у Варшаві.
За словами голови Інституту Леха Валенси Пьотра ГУЛЧИНСЬКОГО, Нобелівський лауреат миру і відомий борець за громадянські права у листі, зокрема, висловлює «стурбованість повідомленнями, що надходять з України, про те що два телеканали – «5 канал» і ТВі – позбавляють ліцензій».
24 серпня «Хлопчика, який пісяє» одягнуть в український козацький костюм
У рамках святкування Дня Незалежності України у столиці Євросоюзу – Брюсселі буде презентовано Центр культури та історії Київської Русі «Парк Київська Русь».
Як повідомили УНІАН у прес-службі «Парку Київська Русь», 24 серпня найсильніша людина планети – українець Василь ВІРАСТЮК вдягне символ Брюсселя скульптуру Manneken Pis («Хлопчик, який пісяє») в український козацький костюм. Ця акція проводиться за ініціативи Європейської асоціації українців за підтримки проекту «Парк Київська Русь» з метою привабити туристів до України.
Автор проекту «Парк Київська Русь» Володимир ЯНЧЕНКО у коментарі УНІАН наголосив на необхідності формувати позитивний імідж України у світі.
«Світ має знати Україну, як культурну державу із багатими традиціями. Більше позитиву! В нашому минулому ми маємо брати натхнення. Ми - сильна, багата, цікава, красива країна – давайте формувати такий імідж!», - сказав він.
За словами В.ЯНЧЕНКА, організатори свята робитимуть акцент на туристичному потенціалі України та спільно з «Парком Київська Русь» запросять європейців відвідати нашу державу, ознайомлять з українською історією, культурою та потенціалом.
Нагадаємо, що почесна традиція вдягання Manneken Pis існує вже понад три століття, однак Україна долучилась до неї лише 2007 року завдяки Європейській асоціації українців. Тоді символу Брюсселя подарували український національний костюм, який є точною реконструкцією чоловічого вбрання ХVІІ-ХVІІІ століть козацької доби.
Традиція одягання «Крихітки Жюльєна», як його називають бельгійці, була започаткована 1698 року курфюрстом Баварії Максиміліаном ІІ Еммануїлом. Костюми для пам’ятника дарували король Франції Людовік ХV, президенти і прем’єр-міністри різних держав, поважні представники різних народів.
Сьогодні Manneken Pis має більш як 800 різноманітних костюмів. Вони зберігаються в Королівському музеї Брюсселя, де український костюм козака займає своє місце під номером 791.
Як повідомили УНІАН у прес-службі «Парку Київська Русь», 24 серпня найсильніша людина планети – українець Василь ВІРАСТЮК вдягне символ Брюсселя скульптуру Manneken Pis («Хлопчик, який пісяє») в український козацький костюм. Ця акція проводиться за ініціативи Європейської асоціації українців за підтримки проекту «Парк Київська Русь» з метою привабити туристів до України.
Автор проекту «Парк Київська Русь» Володимир ЯНЧЕНКО у коментарі УНІАН наголосив на необхідності формувати позитивний імідж України у світі.
«Світ має знати Україну, як культурну державу із багатими традиціями. Більше позитиву! В нашому минулому ми маємо брати натхнення. Ми - сильна, багата, цікава, красива країна – давайте формувати такий імідж!», - сказав він.
За словами В.ЯНЧЕНКА, організатори свята робитимуть акцент на туристичному потенціалі України та спільно з «Парком Київська Русь» запросять європейців відвідати нашу державу, ознайомлять з українською історією, культурою та потенціалом.
Нагадаємо, що почесна традиція вдягання Manneken Pis існує вже понад три століття, однак Україна долучилась до неї лише 2007 року завдяки Європейській асоціації українців. Тоді символу Брюсселя подарували український національний костюм, який є точною реконструкцією чоловічого вбрання ХVІІ-ХVІІІ століть козацької доби.
Традиція одягання «Крихітки Жюльєна», як його називають бельгійці, була започаткована 1698 року курфюрстом Баварії Максиміліаном ІІ Еммануїлом. Костюми для пам’ятника дарували король Франції Людовік ХV, президенти і прем’єр-міністри різних держав, поважні представники різних народів.
Сьогодні Manneken Pis має більш як 800 різноманітних костюмів. Вони зберігаються в Королівському музеї Брюсселя, де український костюм козака займає своє місце під номером 791.
Підписатися на:
Дописи (Atom)