Кожен міністр в уряді Миколи Азарова має в середньому сім заступників. Це - небачена розкіш для країни, враженою економічною депресією.
Боротьба з дірками в українському бюджеті завершилася підвишенням пенсійного віку для жінок та замороженням зарплати для мільйонів державних службовців.
Водночас VIP-бюрократія виявилася недоторканою. Порівняно з урядом Юлії Тимошенко кількість заступників у міністрів Миколи Азарова залишилася на тому ж рівні.
Віктор Янукович з перших же днів президентства заявив приємне на слух гасло боротися з бюрократією - тобто не словом, а ділом втілювати один з пунктів своєї виборчої програми "від влади чиновників - до влади народу".
Ще 12 березня, через два тижні після інавгурації Янукович доручив підлеглим перейти до режиму економії. "Нам необхідно подивитися, де ми можемо максимально скоротити витрати, тому я просив би кожне міністерство і відомство вивчити таку можливість", - сказав президент.
Тоді на зустрічі з щойно сформованим урядом Янукович закликав чиновників "почати з себе" - і звернути увагу на використання службових автомобілів і скорочення чисельності заступників.
Ще через три дні, 19 березня Янукович знову проїхався по армії бюрократів, уже не підбираючи виразів: "Я дуже добре знаю, що в жодній країні світу немає по 20 заступників у міністрів. В жодній країні світу немає такого, щоб кожен "вшивий" чиновник їздив на державному автомобілі з водієм".
Минуло півроку, але відчутного результату це стрясання повітря не принесло. Станом на 25 серпня, тобто через шість місяців після вступу Януковича на посаду, в Україні принципово не зменшилася чисельність vip-посадовців.
Азаров і Тимошенко - різниці немає
Головний ешелон високопосадової бюрократії - це заступники міністрів, кожен з яких наділений службовим авто, патронатною службою, секретаркою і правом ухвалювати управлінські рішення.
Уряд Миколи Азарова не відрізняється у кращий бік порівняно з Кабміном ненависної йому Юлії Тимошенко. Якщо в деяких міністерствах і відбулося скорочення одного-двох заступників міністрів, то в інших міністерствах число заступників збільшилася. У підсумку - загальна чисельність практично незмінна.
Базою для порівняння ми взяли показники квітня 2009 року, коли в "Українській правді" вийшла стаття про роздуті кадрові вертикалі в уряді Юлії Тимошенко.
Сьогодні найменша кількість заступників міністрів - лише четверо - у Міністерстві культури і туризму. При чому Михайлу Кулиняці справді вдалося зменшитися порівняно зі своїм попередником Василем Вовкуном - у нього було сім заступників.
П'ять заступників у міністра освіти Дмитра Табачника - стільки ж було в Івана Вакарчука.
Труби в українських будинках продовжують гнити, житловий фонд - руйнуватися, а незмінною залишається лише кількість заступників у міністра ЖКГ - п'ять було в Олексія Кучеренка, п'ять залишилося Юрія Хіврича.
Також відчули кадровий голод у міністерстві вугільної промисловості. У Юрія Ященка стало п'ять заступників - тоді як у Віктора Полтавця, що працював у попередньому уряді, таких заступників було четверо.
У міністра молоді та спорту Равіля Сафіуліна п'ять заступників. Це - на два менше, ніж в його помаранчевого попередника.
Щоправда, Юрій Павленко, будучи міністром, скаржився, що насправді в нього заступників було шість. А сьома його заступниця лише формально рахувалася на посаді, оскільки не хотіла добровільно іти у відставку, а реальну роботу на неї не розписували. Звати цю особу Світлана Толстоухова - дружина міністра Кабінету міністрів Анатолія Толстоухова. Зараз влада змінилася - і вона знову "в строю" як заступник міністра молоді та спорту.
Порівняно з часами Тимошенко, не зменшилася кількість заступників у обезголовленому міністерстві надзвичайних ситуацій - шість було і шість залишилося. Хоча коли міністром працював Нестор Шуфрич, у нього взагалі їх значилося сім.
Так само, порівняно з урядом Тимошенко, незмінною є кількість заступників у міністра промислової політики Дмитра Колєснікова - шість.
Хоча в країні не спостерігається будівельного буму, але з п'яти до шести збільшилося число заступників у міністра з питань будівництва і регіонального розвитку Володимира Яцуби. Плюс над ним додатково з'явився ще віце-прем'єр Віктор Тихонов.
Далі - більше. З чотирьох до семи зросла кількість заступників міністра оборони. При чому один із заступників Олександр Черпіцький хоча вже півроку працює на посаді, але досі не отримав допуск до державної таємниці. Його призначення сталося завдяки брату-депутату, який одним із перших перебіг з БЮТ до коаліції.
Сім заступників у міністра фінансів Федора Ярошенка - більше, ніж було в Ігоря Уманського.
Хоча тривалість життя українців не збільшується, але з шести до семи зросло число заступників у міністра охорони здоров'я Зиновія Митника.
Найрадикальніше зменшилося число заступників у міністра транспорту Костянтина Єфименка - з одинадцяти до семи.
З десяти до восьми зменшилася кількість заступників міністра аграрної політики. Але вісім заступників - чи не забагато? При чому що в уряді Азарова з'явився ще профільний віце-прем'єр Віктор Слаута.
У Міністерстві соціальної політики та праці ситуація стабільна. В тому сенсі, що там, як і в часи Тимошенко, залишилося вісім заступників. Хоча саме тут мають розуміти ціну грошам та знають число людей, що живуть за межею бідності в Україні.
Вісім заступників у Міністерстві закордонних справ, тоді як в попередньому уряді їх було сім. Щоправда, восьмим заступником в Грищенка значиться Володимир Хандогій, який уже призначений послом до Британії. Однак його від'їзд не означатиме скорочення числа заступників міністра - повернутися на посаду заступника міністра можуть колишні посол у Вашингтоні Олег Шамшур або посол у Лондоні Ігор Харченко.
У міністра юстиції Олександра Лавриновича - дев'ять заступників. Це - на один більше, ніж було в Миколи Оніщука.
Також дев'ять заступників у міністра охорони навколишнього природного середовища. Слабкою втіхою слугуватиме те, що в уряді Тимошенко міністр екології мав аж десять заступників.
"Економіка має бути економною" - це гасло неактуальне для Василя Цушка. Міністр економіки України має дев'ять заступників. І хоча це на одного менше, ніж було в Богдана Данилишина, але зараз у Цушка з'явився ще профільний віце-прем'єр Сергій Тігіпко, якого не було в попередньому Кабміні.
Дев'ять заступників також має міністр внутрішніх справ Анатолій Могильов. Але, на відміну від Юрія Луценка, над нинішнім керівником міліції також з'явився силовий віце-прем'єр Володимир Сівкович.
Загалом кількість віце-прем'єрів в уряді Азарова удвічі більша ніж в уряді Тимошенко - шість проти трьох. А реально людей, які користуються статусом віце-прем'єра, в нинішньому уряді семеро - плюс Володимир Семиноженко, який після звільнення зберіг за собою величезний кабінет на шостому поверсі в будинку Кабміну на Грушевського та мріє про створення міністерства науки та технологій.
Також збільшилася кількість заступників міністра Кабінету міністрів. Якщо у Петра Крупка було шість заступників, то у Анатолія Толстоухова - сім.
Таким чином, в нинішньому працює уряді 137 заступників міністрів, що практично не відрізняється від 140 заступників міністрів, які працювали при Юлії Тимошенко.
На інших "жирних" посадах також не поменшало керівників. Так, у гендиректора "Укрзалізниці" є ще вісім заступників. Стільки ж було при попередній владі. Для порівняння - рада директорів німецької залізниці Deutsche Bahn, найрозвинутішої на континенті, нараховує... п'ять членів.
В Державній податковій адміністрації - дев'ять заступників, що тільки на одного менше, ніж було в уряді Тимошенко. Податкова міста Києва - одинадцять (!) заступників. Це теж лише на одного менше, ніж було при попередній владі.
Зате в Державній митній службі число заступників керівника зросло в восьми до десяти. Як може функціонувати орган влади, в якому десять заступників - це загадка для трактувальників законів Паркінсона.
Приклад, який подають у Києві, наслідують чиновники на місцевому рівні. Губернатори також не зменшують число своїх заступників. Як було в Донецькій області вісім заступників глави обласної адміністрації - так вісім і залишилося. Як було сім заступників у губернатора Львівщини при помаранчевих - так сім і залишилося при біло-блакитних.
У адміністрації президента - форпості бюрократичної системи - працює дев'ять заступників глави АП. Можливо, Сергію Льовочкіну буде цікаво довідатися, що chief of staff Білого дому Рам Емануель має аж двох заступників.
Донецька влада
Окрім рекордної кількості заступників міністра, МВС перемогло ще в одній номінації. У керівництві саме цього міністерства найбільша кількість "донецьких". Сам Могильов і п'ятеро з девяти його заступників за біографією або трудовим стажем походять з Донбасу.
Так, Василь Фаринник був заступником управління внутрішніх справ у Донецькій області; Леонід Зима кар'єрними сходами дістався до заступника начальника УМВС України на Донецькій залізниці; Дмитро Ворона працював помічником голови райсуду в Макіївці; Валерій Корячків по 2005 рік працював заступником податкової міліції Донецької області; Олександр Просолов до призначення заступником міністра був начальником міської міліції Макіївки, яку колись до нього очолював сам Анатолій Могильов.
Друге відомство за нашестям "донецьких" в своєму керівництві - це Міністерство промислової політики. Тут з підприємств донецьких олігархів походять міністр Дмитро Колєсников і троє його заступників з шести.
Так, перший заступник міністра Сергій Сиротюк до переходу Мінпром працював директором з комерційних питань Центрального гірничо-збагачувального комбінату Ріната Ахметова; заступник міністра Сергій Біленький має в своїй біографії досвід роботи експертом в "Метінвест холдингу", що належить тому ж Ахметову, а ще один заступник міністра промполітики Віталій Кравченко - колишній виконавчий директор Артемівського заводу з обробки кольорових металів, що належить братам Клюєвим.
В інших міністерствах число виявлених "донецьких" заступників менше трьох. Але ніколи не пізно виправити цей показник. Тим більше і Донецька область - найбільша за населенням в Україні.
Сергій Лещенко
Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
статті про українську політику і не тільки
26.08.10
ОБСЄ висловила стурбованість зникненням харківського журналіста
Представник ОБСЄ з питань свободи ЗМІ Дунья Міятович висловила стурбованість зникненням українського журналіста, головного редактора харківського видання Новий стиль Василя Климентьєва.
При цьому вона заявила, що вітає увагу влади до розслідування цього випадку.
"Я вітаю увагу, яку Президент Віктор Янукович виявляє до розслідування цього випадку, і закликаю правоохоронні органи України зробити все від них залежне, щоб знайти Василя Климентьєва", - передає слова Міятович представництво ОБСЄ в Україні.
Міятович також направила листа міністру закордонних справ України Костянтину Грищенку, в якому вона схвалила рішення Дзержинського районного відділу міліції Харкова про негайне порушення кримінальної справи про навмисне вбивство. У листі, зокрема, йдеться: "Це дозволить слідству використовувати більш ефективні способи пошуку журналіста. Я сподіваюся, що ці зусилля найближчим часом принесуть результати".
"Зважаючи на те, що до цього часу не закінчено розслідування вбивства Георгія Ґонґадзе, я впевнена, що українська влада проведе швидке і прозоре розслідування справи Климентьєва", - йдеться в заяві Міятович.
"Випадки насильства проти журналістів, які можуть бути наслідком їхньої професійної діяльності, повинні активно розслідуватися владою не лише для дотримання зобов'язань із захисту свободи слова, прийнятих у рамках ОБСЄ, а й для публічного визнання тієї важливої ролі, яку виконують журналісти в демократичному суспільстві", - наголосили в ОБСЄ.
Нагадаємо, дружина Климентьєва повідомила про зникнення чоловіка 12 серпня. Працівники міліції встановили, що 11 серпня Климентьєв виїхав з дому з невідомим чоловіком на автомобілі BMW сріблястого кольору в невідомому напрямку. 15 серпня слідчий відділ Дзержинського райвідділу Харківського міського управління міліції порушив кримінальну справу за ст.115 Кримінального кодексу України (умисне вбивство). В даний час відпрацьовуються різні версії зникнення, у тому числі пов'язані з виконанням професійних обов'язків.
17 серпня на Печенізькому водосховищі (річка Сіверський Донець) у човні, що плавав по озеру, відпочиваючі знайшли мобільний телефон, що належав Климентьєву. З 18-го числа міліціонери, кінологи і водолази обстежують прилеглу територію. За надання достовірної інформації, яка допоможе встановленню місця перебування головного редактора Нового стилю, гарантується анонімність і грошова винагорода у сумі 20 тисяч гривень.
19 серпня, стурбованість ситуацією також висловила організація Репортери без кордонів.
20 серпня Президент Віктор Янукович доручив звернутися за допомогою до правоохоронних органів сусідніх з Україною держав для того, щоб розшукати журналіста.
Джерела: http://ua.korrespondent.net/ http://article-blogger.blogspot.com/
При цьому вона заявила, що вітає увагу влади до розслідування цього випадку.
"Я вітаю увагу, яку Президент Віктор Янукович виявляє до розслідування цього випадку, і закликаю правоохоронні органи України зробити все від них залежне, щоб знайти Василя Климентьєва", - передає слова Міятович представництво ОБСЄ в Україні.
Міятович також направила листа міністру закордонних справ України Костянтину Грищенку, в якому вона схвалила рішення Дзержинського районного відділу міліції Харкова про негайне порушення кримінальної справи про навмисне вбивство. У листі, зокрема, йдеться: "Це дозволить слідству використовувати більш ефективні способи пошуку журналіста. Я сподіваюся, що ці зусилля найближчим часом принесуть результати".
"Зважаючи на те, що до цього часу не закінчено розслідування вбивства Георгія Ґонґадзе, я впевнена, що українська влада проведе швидке і прозоре розслідування справи Климентьєва", - йдеться в заяві Міятович.
"Випадки насильства проти журналістів, які можуть бути наслідком їхньої професійної діяльності, повинні активно розслідуватися владою не лише для дотримання зобов'язань із захисту свободи слова, прийнятих у рамках ОБСЄ, а й для публічного визнання тієї важливої ролі, яку виконують журналісти в демократичному суспільстві", - наголосили в ОБСЄ.
Нагадаємо, дружина Климентьєва повідомила про зникнення чоловіка 12 серпня. Працівники міліції встановили, що 11 серпня Климентьєв виїхав з дому з невідомим чоловіком на автомобілі BMW сріблястого кольору в невідомому напрямку. 15 серпня слідчий відділ Дзержинського райвідділу Харківського міського управління міліції порушив кримінальну справу за ст.115 Кримінального кодексу України (умисне вбивство). В даний час відпрацьовуються різні версії зникнення, у тому числі пов'язані з виконанням професійних обов'язків.
17 серпня на Печенізькому водосховищі (річка Сіверський Донець) у човні, що плавав по озеру, відпочиваючі знайшли мобільний телефон, що належав Климентьєву. З 18-го числа міліціонери, кінологи і водолази обстежують прилеглу територію. За надання достовірної інформації, яка допоможе встановленню місця перебування головного редактора Нового стилю, гарантується анонімність і грошова винагорода у сумі 20 тисяч гривень.
19 серпня, стурбованість ситуацією також висловила організація Репортери без кордонів.
20 серпня Президент Віктор Янукович доручив звернутися за допомогою до правоохоронних органів сусідніх з Україною держав для того, щоб розшукати журналіста.
Джерела: http://ua.korrespondent.net/ http://article-blogger.blogspot.com/
Партія регіонів робить у Києві велику політичну помилку?
Громадянська кампанія «Форум порятунку Києва» закликає народних депутатів України, політичні партії, громадські організації та всіх киян спільними зусиллями не допустити протиправної ліквідації районних рад в Києві. З відповідним відкритим зверненням виступив головний координатор ГК «Форум порятунку Києва» Віталій ЧЕРНЯХОВСЬКИЙ у зв’язку зі спробами властей ліквідувати районні ради Києва і відмінити проведення виборів у столиці.
В.ЧЕРНЯХОВСЬКИЙ стверджує, що остаточно зняти політичні спекуляції з цього приводу можна, передавши всі питання створення і ліквідації районів у містах в компетенцію виключно Верховної Ради України. Для цього необхідно внести відповідні зміни в п. 29 ст. 85 Конституції України, Закон «Про місцеве самоврядування в Україні» і Закон «Про столицю України – місто-герой Київ».
За словами громадського діяча, всі дії, спрямовані на ліквідацію райрад, є незаконними. «Якщо є проблеми з діяльністю райрад, то їх потрібно вирішувати виключно шляхом переобрання, зокрема через вибори 31 жовтня, для цього існує законна процедура. Як відомо, мер може ставити питання про дострокове припинення повноважень райрад і про нові вибори», – відзначає він.
В.ЧЕРНЯХОВСЬКИЙ підкреслив, що на сьогодні багато райрад в містах представляють території, які за чисельністю населення набагато перевищують сільські райони. «Але ж сільські райони в Україні не ліквідовуються щодня залежно від політичної ситуації. Райради – це повноцінні органи місцевого самоврядування, а їх ліквідація – абсолютно кон’юнктурні дії», – вважає громадський діяч.
В.ЧЕРНЯХОВСЬКИЙ стверджує, що протиправні дії влади, направлені на обмеження права громадян обирати владу в Україні, набувають системного характеру. «Я нагадаю, що в 2001 році тодішній мер Києва Олександр ОМЕЛЬЧЕНКО вже скоротив кількість районів в Києві з 14 до 10. Він же перед виборами 2006 року намагався знову скоротити кількість районів з 10 до 7, мер Леонід ЧЕРНОВЕЦЬКИЙ також намагався провести скорочення районів. Виходить так, що як тільки керівники районів не зовсім лояльні до міських властей, то відразу ж починає підніматися питання про ліквідацію районів як таких», – сказав він.
В.ЧЕРНЯХОВСЬКИЙ також нагадав, що 16 листопада 2008 року жителі Шевченківського району Києва на референдумі виступили проти його ліквідації. Враховуючи бажання людей зберегти район, це питання вже не має бути предметом обговорення, вважає громадський діяч.
«Ще одним волаючим фактом стала відміна чергових місцевих виборів, які спочатку були заплановані на 30 травня 2010 року. Тоді громадян просто позбавили виборчого права», – відзначив він.
Окрім цього, за словами В.ЧЕРНЯХОВСЬКОГО, в липні цього року були скасовані позачергові вибори в 154 населених пунктах нібито тому, що на 31 жовтня призначені чергові. «Але це ж не привід для відміни позачергових виборів. Є рішення Конституційного Суду по відміні виборів до Тернопільської обласної ради, яке встановило, що Верховна Рада не має права відміняти вже призначені місцеві вибори. Це демократичний інструмент, передбачений Конституцією. Проте, вже другий раз в поточному році парламент зробив це», – підкреслив він.
За словами В.ЧЕРНЯХОВСЬКОГО, окремої уваги заслуговує зрив виборів у місті Ізмаїл (Одеська область), які були призначені на 1 серпня 2010 року. «Не дивлячись на те, що вибори були скасовані, в Ізмаїлі підготовка до них проходила в плановому режимі, оскільки була вказівка Центральної виборчої комісії, було рішення Конституційного Суду. Але міські власті все-таки зірвали ці вибори», – відзначив він.
В.ЧЕРНЯХОВСЬКИЙ відзначив, що ініціатива щодо ліквідації райрад у Києві ще раз підтверджує систематичний характер протиправних дій влади. «Четвертий волаючий факт – це якраз спроба ліквідувати райони в Києві і зірвати вибори в столиці взагалі. Влада хоче повністю позбавити права киян голосувати 31 жовтня, оскільки виборів мера і до міськради немає, а є тільки вибори в райради, і ті хочуть відмінити. Я думаю, що Партія регіонів здійснює крупну політичну помилку і ще більше знижує довіру до своєї політичної сили, до керівництва країни, яке це все схвалює», – акцентував він.
Враховуючи вищевикладене, головний координатор «Форуму порятунку Києва» закликає всіх активних громадян, громадські організації і політичні сили виступити проти ліквідації райрад в столиці. «Цю ганебну практику потрібно припинити. На свавіллі міських властей в цьому питанні необхідно поставити жирний хрест», – заявив він.
В.ЧЕРНЯХОВСЬКИЙ підкреслив, що існують різні способи, щоб зупинити незаконні дії. «Це пікети, петиції, демонстрації, мітинги. Крім того, є судова процедура зупинки будь-яких незаконних рішень. Потрібно будь-якими методами – і судовими, і позасудовими – зупинити цю вакханалію», – підкреслює він.
Якщо ж все-таки міським властям вдасться ліквідувати райради, таке рішення не повинне виконуватися, підкреслює В.ЧЕРНЯХОВСЬКИЙ. «Всі райради мають і далі нормально функціонувати. Я думаю, що кияни повинні прокинутися і зрозуміти, що завтра у них відберуть останнє», – підсумував він.
Довідка УНІАН. Конституційний Суд України рішенням № 11-рп/2001 від 13 липня 2001 року визначив, що межі повноважень міських рад, зокрема щодо утворення і ліквідації районів у місті Києві законами України чітко не визначені і не віднесені до компетенції будь-яких інших органів. «Ці питання, виходячи із спеціального конституційно-правового статусу міста Києва як столиці України, може вирішувати Київська міська рада», – сказано в рішенні КСУ. Тоді звернення до суду було викликане рішенням Київської міськради, якою в Києві замість 14 районів було створено 10 нових районів.
Раніше в засобах масової інформації з’явилися повідомлення, що Партія регіонів планує ліквідувати райони і, відповідно, районні ради Києва, з метою відміни виборів в столиці восени цього року, оскільки рейтинг Партії регіонів в Києві не дозволяє їм зайняти лідируючі позиції за підсумками голосування.
Реалізувати задумане планується шляхом внесення змін до Закону «Про столицю України – місто-герой Київ». Зауважимо, що відповідні зміни необхідно прийняти протягом першого пленарного тижня – до 11 вересня, оскільки цього дня вже стартує виборча кампанія з виборів у органи місцевого самоврядування.
Відповідно до постанови Верховної Ради України, чергові вибори в усі місцеві органи влади, окрім виборів Київського міського голови, депутатів Київської міськради і Тернопільської облради, повинні відбутися 31 жовтня поточного року.
В той же час, в самій Партії регіонів спростовують наміри ліквідувати райони. «Інформація не відповідає дійсності. Ми не збираємося ліквідовувати райони, а ставимо собі мету очолити райради», – зокрема, заявив керівник прес-служби Київської міської організації Партії регіонів Костянтин ТРИФОНЕНКО.
Однак, уже 25 серпня повинне відбутися перше пленарне засідання VI сесії Київської міської ради VI скликання. Відповідне розпорядження підписав Київський міський голова Л.ЧЕРНОВЕЦЬКИЙ.
На порядку денному пленарного засідання першим стоїть питання «Про звернення Київської міської ради до Верховної Ради України про внесення змін до Закону України «Про столицю України – місто-герой Києві» про створення (нестворення) районних рад».
На сьогодні деякі міста в Україні відмовилися від функціонування районних рад. Так, 19 листопада 2009 року Черкаська міська рада прийняла рішення № 5-226 «Про нестворення районних в місті Черкаси рад». Проте 25 травня 2010 року Сосновський районний суд м. Черкаси відмінив це рішення, визнавши його протиправним.
Крім того, 25 листопада 2009 року Харківська міська рада прийняла рішення про те, що районні ради міста більше не створюватимуться після закінчення строку повноважень діючих. Ліквідацію райрад в Харкові підтримали 80 депутатів, «проти» проголосували 9 депутатів.
27 липня 2010 року в Маріуполі була ліквідована остання в місті Іллічівська районна рада, хоча згідно з законодавством районні ради не можуть бути розформовані пізніше, ніж за шість місяців до місцевих виборів.
Джерела: http://unian.net/ http://article-blogger.blogspot.com/
В.ЧЕРНЯХОВСЬКИЙ стверджує, що остаточно зняти політичні спекуляції з цього приводу можна, передавши всі питання створення і ліквідації районів у містах в компетенцію виключно Верховної Ради України. Для цього необхідно внести відповідні зміни в п. 29 ст. 85 Конституції України, Закон «Про місцеве самоврядування в Україні» і Закон «Про столицю України – місто-герой Київ».
За словами громадського діяча, всі дії, спрямовані на ліквідацію райрад, є незаконними. «Якщо є проблеми з діяльністю райрад, то їх потрібно вирішувати виключно шляхом переобрання, зокрема через вибори 31 жовтня, для цього існує законна процедура. Як відомо, мер може ставити питання про дострокове припинення повноважень райрад і про нові вибори», – відзначає він.
В.ЧЕРНЯХОВСЬКИЙ підкреслив, що на сьогодні багато райрад в містах представляють території, які за чисельністю населення набагато перевищують сільські райони. «Але ж сільські райони в Україні не ліквідовуються щодня залежно від політичної ситуації. Райради – це повноцінні органи місцевого самоврядування, а їх ліквідація – абсолютно кон’юнктурні дії», – вважає громадський діяч.
В.ЧЕРНЯХОВСЬКИЙ стверджує, що протиправні дії влади, направлені на обмеження права громадян обирати владу в Україні, набувають системного характеру. «Я нагадаю, що в 2001 році тодішній мер Києва Олександр ОМЕЛЬЧЕНКО вже скоротив кількість районів в Києві з 14 до 10. Він же перед виборами 2006 року намагався знову скоротити кількість районів з 10 до 7, мер Леонід ЧЕРНОВЕЦЬКИЙ також намагався провести скорочення районів. Виходить так, що як тільки керівники районів не зовсім лояльні до міських властей, то відразу ж починає підніматися питання про ліквідацію районів як таких», – сказав він.
В.ЧЕРНЯХОВСЬКИЙ також нагадав, що 16 листопада 2008 року жителі Шевченківського району Києва на референдумі виступили проти його ліквідації. Враховуючи бажання людей зберегти район, це питання вже не має бути предметом обговорення, вважає громадський діяч.
«Ще одним волаючим фактом стала відміна чергових місцевих виборів, які спочатку були заплановані на 30 травня 2010 року. Тоді громадян просто позбавили виборчого права», – відзначив він.
Окрім цього, за словами В.ЧЕРНЯХОВСЬКОГО, в липні цього року були скасовані позачергові вибори в 154 населених пунктах нібито тому, що на 31 жовтня призначені чергові. «Але це ж не привід для відміни позачергових виборів. Є рішення Конституційного Суду по відміні виборів до Тернопільської обласної ради, яке встановило, що Верховна Рада не має права відміняти вже призначені місцеві вибори. Це демократичний інструмент, передбачений Конституцією. Проте, вже другий раз в поточному році парламент зробив це», – підкреслив він.
За словами В.ЧЕРНЯХОВСЬКОГО, окремої уваги заслуговує зрив виборів у місті Ізмаїл (Одеська область), які були призначені на 1 серпня 2010 року. «Не дивлячись на те, що вибори були скасовані, в Ізмаїлі підготовка до них проходила в плановому режимі, оскільки була вказівка Центральної виборчої комісії, було рішення Конституційного Суду. Але міські власті все-таки зірвали ці вибори», – відзначив він.
В.ЧЕРНЯХОВСЬКИЙ відзначив, що ініціатива щодо ліквідації райрад у Києві ще раз підтверджує систематичний характер протиправних дій влади. «Четвертий волаючий факт – це якраз спроба ліквідувати райони в Києві і зірвати вибори в столиці взагалі. Влада хоче повністю позбавити права киян голосувати 31 жовтня, оскільки виборів мера і до міськради немає, а є тільки вибори в райради, і ті хочуть відмінити. Я думаю, що Партія регіонів здійснює крупну політичну помилку і ще більше знижує довіру до своєї політичної сили, до керівництва країни, яке це все схвалює», – акцентував він.
Враховуючи вищевикладене, головний координатор «Форуму порятунку Києва» закликає всіх активних громадян, громадські організації і політичні сили виступити проти ліквідації райрад в столиці. «Цю ганебну практику потрібно припинити. На свавіллі міських властей в цьому питанні необхідно поставити жирний хрест», – заявив він.
В.ЧЕРНЯХОВСЬКИЙ підкреслив, що існують різні способи, щоб зупинити незаконні дії. «Це пікети, петиції, демонстрації, мітинги. Крім того, є судова процедура зупинки будь-яких незаконних рішень. Потрібно будь-якими методами – і судовими, і позасудовими – зупинити цю вакханалію», – підкреслює він.
Якщо ж все-таки міським властям вдасться ліквідувати райради, таке рішення не повинне виконуватися, підкреслює В.ЧЕРНЯХОВСЬКИЙ. «Всі райради мають і далі нормально функціонувати. Я думаю, що кияни повинні прокинутися і зрозуміти, що завтра у них відберуть останнє», – підсумував він.
Довідка УНІАН. Конституційний Суд України рішенням № 11-рп/2001 від 13 липня 2001 року визначив, що межі повноважень міських рад, зокрема щодо утворення і ліквідації районів у місті Києві законами України чітко не визначені і не віднесені до компетенції будь-яких інших органів. «Ці питання, виходячи із спеціального конституційно-правового статусу міста Києва як столиці України, може вирішувати Київська міська рада», – сказано в рішенні КСУ. Тоді звернення до суду було викликане рішенням Київської міськради, якою в Києві замість 14 районів було створено 10 нових районів.
Раніше в засобах масової інформації з’явилися повідомлення, що Партія регіонів планує ліквідувати райони і, відповідно, районні ради Києва, з метою відміни виборів в столиці восени цього року, оскільки рейтинг Партії регіонів в Києві не дозволяє їм зайняти лідируючі позиції за підсумками голосування.
Реалізувати задумане планується шляхом внесення змін до Закону «Про столицю України – місто-герой Київ». Зауважимо, що відповідні зміни необхідно прийняти протягом першого пленарного тижня – до 11 вересня, оскільки цього дня вже стартує виборча кампанія з виборів у органи місцевого самоврядування.
Відповідно до постанови Верховної Ради України, чергові вибори в усі місцеві органи влади, окрім виборів Київського міського голови, депутатів Київської міськради і Тернопільської облради, повинні відбутися 31 жовтня поточного року.
В той же час, в самій Партії регіонів спростовують наміри ліквідувати райони. «Інформація не відповідає дійсності. Ми не збираємося ліквідовувати райони, а ставимо собі мету очолити райради», – зокрема, заявив керівник прес-служби Київської міської організації Партії регіонів Костянтин ТРИФОНЕНКО.
Однак, уже 25 серпня повинне відбутися перше пленарне засідання VI сесії Київської міської ради VI скликання. Відповідне розпорядження підписав Київський міський голова Л.ЧЕРНОВЕЦЬКИЙ.
На порядку денному пленарного засідання першим стоїть питання «Про звернення Київської міської ради до Верховної Ради України про внесення змін до Закону України «Про столицю України – місто-герой Києві» про створення (нестворення) районних рад».
На сьогодні деякі міста в Україні відмовилися від функціонування районних рад. Так, 19 листопада 2009 року Черкаська міська рада прийняла рішення № 5-226 «Про нестворення районних в місті Черкаси рад». Проте 25 травня 2010 року Сосновський районний суд м. Черкаси відмінив це рішення, визнавши його протиправним.
Крім того, 25 листопада 2009 року Харківська міська рада прийняла рішення про те, що районні ради міста більше не створюватимуться після закінчення строку повноважень діючих. Ліквідацію райрад в Харкові підтримали 80 депутатів, «проти» проголосували 9 депутатів.
27 липня 2010 року в Маріуполі була ліквідована остання в місті Іллічівська районна рада, хоча згідно з законодавством районні ради не можуть бути розформовані пізніше, ніж за шість місяців до місцевих виборів.
Джерела: http://unian.net/ http://article-blogger.blogspot.com/
Клюєву організували мільйонний переліт
Переліт першого віце-прем'єра Андрія Клюєва до Китаю чартером коштував держбюджету 1 мільйон 750 тисяч гривень.
Відповідна інформація про застосування процедури закупівлі послуг на перевезення в одного учасника оприлюднена на сайті Мінекономіки.
Згідно з документом, Мінекономіки замовило "послуги з перевезення пасажирів авіаційним транспортом, які не підпорядковуються розкладу" у Державного авіаційного підприємства "Україна".
У обґрунтуванні застосування процедури закупівлі в одного учасника зазначається, що таке рішення було прийнято "у зв'язку з виникненням термінової потреби в послугах з перевезення пасажирів авіаційним транспортом, які не підпорядковуються розкладу".
Також причиною ухвалення рішення про закупівлю такого перельоту було "належне і своєчасне виконання доручень першого віце-прем'єра від 17 серпня 2010 щодо перельоту Клюєва та членів української делегації до Пекіну для участі у засіданні Міжурядової Українсько-Китайської комісії з питань торговельно-економічного співробітництва".
Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
Відповідна інформація про застосування процедури закупівлі послуг на перевезення в одного учасника оприлюднена на сайті Мінекономіки.
Згідно з документом, Мінекономіки замовило "послуги з перевезення пасажирів авіаційним транспортом, які не підпорядковуються розкладу" у Державного авіаційного підприємства "Україна".
У обґрунтуванні застосування процедури закупівлі в одного учасника зазначається, що таке рішення було прийнято "у зв'язку з виникненням термінової потреби в послугах з перевезення пасажирів авіаційним транспортом, які не підпорядковуються розкладу".
Також причиною ухвалення рішення про закупівлю такого перельоту було "належне і своєчасне виконання доручень першого віце-прем'єра від 17 серпня 2010 щодо перельоту Клюєва та членів української делегації до Пекіну для участі у засіданні Міжурядової Українсько-Китайської комісії з питань торговельно-економічного співробітництва".
Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
Півроку з Януковичем
З дня інавгурації Віктора Януковича минуло 6 місяців. І хай це недовгий термін, чимала частина якого припала на літньо-відпускний період, все одно минуле півріччя було і цікавим, і показовим. За цей час стало ясно, чого саме можна чекати від нового президента, і якими шляхами він іде до своїх цілей.
Традиційно першим приводом висловитися з приводу успіхів або промахів нової влади служить стоденний термін її правління. І, як з'ясувалося, нинішнє керівництво країни до цього негласного правила поставилося з великою увагою. На початку червня президент відзначив першу круглу дату свого правління посланням до народу і тематичною прес-конференцією. Через певний час відзвітував перед журналістами про виконану роботу і прем'єр. Після чого, імовірно, варто було б залишити владу "у спокої" і судити її не стільки за календарем, скільки за діяннями. Проте, якщо придивитися, перше півріччя перебування Віктора Януковича на посаді в чомусь виглядає навіть більш показовим, ніж фірмова "стоднівка". Адже за шість місяців можна було побачити і не лише як працює глава держави, але і як він відпочиває - що теж важливо. Крім того, за цей час праці гаранта почали давати результати, обходити які увагою було б несправедливо.
Діяння минулих днів
Головне питання, яке цікавило небайдужих виборців після закінчення передвиборної кампанії: у якому напрямі і до якого майбутнього поведе Україну новий президент. Відповідь на нього була отримана досить швидко - протягом перших трьох-чотирьох місяців правління. За цей термін стало приблизно ясно, що саме Віктор Янукович планує зробити з країною.
Після того, як ще передвиборна програма задекларувала, що майбутній гарант збирається будувати "Україну для людей", додаткову конкретику внесла швидко створена коаліція. Отже, основний курс нової влади теоретично можна описати двома словами: "стабільність" і "реформи".
Результат, досягти якого планувалося главою держави спочатку, судячи з усього, все-таки не реформи, а стабільність. У виконанні керівництва країни шлях досягнення нею визначалася формуванням чіткої вертикалі влади (лояльна коаліція, покірливий уряд, "смирні" обласні адміністрації, серйозний відбір кадрів серед "силовиків"), досягненням деякої економічної рівноваги, особливо за тими пунктами, які соціальні виплати, і відправкою на зручні і електорально виправдані "рейки" тих проблем, які "зійшли" з них в епоху правління Віктора Ющенка. Проявом реалізації останнього наміру можна вважати відродження максимально дружніх взаємин з Росією (тим більше що "Харківський пакт" і хвиля "Об'єднаємо все, що можна" - рішення не лише економічного, але й ідеологічного характеру), відмова від ідеї НАТО-інтеграції, перегляд більшої частини історико-гуманітарних позицій, які ще недавно служили на благо генеральній лінії. Досягти цього (а у багатьох випадках - просто задекларувавши плани на майбутнє) було порівняно легко. З реформами вийшло важче.
Місяці, що минули з дня вступу Віктора Януковича на посаду, дають можливість оцінити приблизний напрям, в якому при ньому мала розвиватися країна. Але з'ясувати етапи цього розвитку, як і раніше, непросто. Незважаючи на те, що до "стоднівки" президент обіцяв презентувати всеосяжну програму реформ, на ділі конкретне майбутнє поки чекає хіба що судову реформу. Інші почини переважно виглядають так само аморфно, як і на початку червня. Включаючи і розрекламований як готовий ось-ось вступити в дію податковий кодекс. Хвиля народного гніву, подив парламентарів, конкурентна боротьба між різними групами потенційних авторів документа у результаті привели до того, що уявити собі майбутню систему оподаткування країни складно навіть після закінчення піврічного терміну правління нового глави держави, хоча саме ця реформа в програмі числилася серед засадничих. Нову версію кодексу обіцяють презентувати у вересні - після обговорення із зацікавленими колами населення. Але, навіть якщо він вступить в дію в найближчі декілька місяців, він в будь-якому разі вже послужив невтішною перевіркою владної команди на готовність до реформ.
Іншим "лакмусовим папірцем" модернізаторських сподівань влади служить багатостраждальна програма співпраці з МВФ. Після затвердження нової кредитної лінії керівництву країни формально не можна вже уникнути проведення деяких доволі неприємних в передвиборному відношенні новин. Але небажання розглянути варіанти винищити складно. "Реформи" в черговий раз вступили в протиріччя з "стабільністю": уряд відстоює необхідність втілювати в життя непопулярні ідеї, президентські однопартійці шукають можливості цього уникнути, а гарант зберігає стоїчне мовчання. Втім, ставлення влади до об'єктивно необхідних реформ, які приймати потрібно, але дуже не хочеться, характеризує її не з позицій "Що робити?", а з точки зору "Як робити?"
Наш метод!
В таких, як Україна, країнах з непростою історією демократизації влади, закономірний інтерес часом викликають не лише (а деколи навіть і не стільки) конкретні плани керівництва країни, скільки методи, якими вони намагаються досягати цілей. Зоря президентства Віктора Януковича - не виняток. Тим більше що за півроку прояснилися не лише віхи майбутнього шляху, але і "транспорт", на якому влада збирається в дорогу.
Хоча помітна частина прикладів з категорії "Як саме володарює свіжоспечений президент" доводиться переважно на другий триместр його правління, свого роду анонс декларації про наміри голосно прозвучав у перші ж тижні після інавгурації. У такій якості можна розглянути перший етап збирання вертикалі влади в країні - формування коаліції "тушковим" методом, проти якого так нічого і не знайшов Конституційний суд, що раніше не схвалював схожу концепцію. Таким чином, незважаючи на те, що отримання владної єдності - це дія з розряду "що", його специфічні обставини сповна заслуговують на розгляд в розрізі "як".
"Подушною" коаліцією і урядом, який створювався під президентським патронатом і діє настільки з оглядкою на нього, що за реальну роль гаранта Основному закону парламентсько-президентської республіки могло б стати невміло, оптовою заміною губернаторів (деяких - по другому разу), якісним "перетрушуванням" силовиків цікаві особливості процесу стабілізації владної системи не обмежуються. Наступний етап, якого владі не минути, - грядущі в кінці жовтня місцеві вибори. До них з горезвісної точки зору "як" парламентська філія президентського табору підготувалася на славу. Засуджувані Заходом нововведення не лише виглядають, як переконлива спроба витіснити опозицію на маргінес (тут до місця і заборона на блоки, і норма про не менше року реєстрації осередків), але і дозволяє безболісно вербувати місцевих політиків, прагнучих зміцнити своє становище співпрацею з нині головною партією в країні.
З врахуванням останніх віянь виборчого законодавства, методів побудови парламентської більшості (від якого чекають розширення до 300 голосів) і уваги до вірнопідданських настроїв серед претендентів на ті чи інші посади, Партію регіонів за бажання можна запідозрити в бажанні монополізувати владу. Але, видно, програмою-максимум для правлячого табору є не одне лише забезпечення зручного існування в актуальних на сьогодні конституційних рамках, але і розширення їх меж. Яскравою рисою, що характеризує другу половину піврічного правління Віктора Януковича, служать спроби абияк збільшити обсяг повноважень президента. Гіпотетичні шляхи досягнення цієї мети тішать око своєю різноманітністю - тут і формування лояльної більшості, що може переписувати Основний закон собі на втіху, і своєрідний законопроект про всеукраїнський референдум, що не пройшов поки через парламентське горнило, і намір довести неконституційність політреформи 2004 року. Але, тим часом, президент, судячи з усього, непогано себе почуває і при нинішніх правах і обов'язках. Просто тому, що на ділі вони практично нічим не обмежені.
Скромно задовольнятися роллю слабкого президента при сильному парламенті Віктор Янукович, видно, не збирався із самого початку. Інакше важко було б пояснити повсюдні обмовки, які доводять: сумнівів з приводу того, хто щось вирішує в цій країні, виникати не повинні. Як і інші українські президенти, Віктор Федорович, схоже, не готовий обмежувати себе статусом самого високопоставленого чиновника в державі. Йому і його екс-колегам приємніше бути повелителем країни і, якщо вийде, володарем дум. Можливо, звідси росте коріння любові нового глави держави до зовнішньої атрибутики президентства. Та й ознаки вирощуваного культу особи і тяги до моделі "цар-батюшка", що мелькають мимохідь, важко не помітити. В останньому випадку показово виглядала перервана через загрозу пожеж відпустка гаранта. Відпочинок глава держави успішно поєднував з роботою, але остання часто приймала форми поїздок чиновників "на уклін". Та і між справами президент був готовий зустрічатися лише з приємними йому співрозмовниками: так, для патріарха Кирила час знайшовся, а для "Репортерів без кордонів"- ні.
Ще однією характерною особливістю перших шести місяців президентського правління, мабуть, можна визнати готовність глави держави і його прибічників іти таким критикованим ними раніше шляхом популізму. Якою б значимою не була стабільність, якими б важливими не виглядали реформи, в моментах, некритичних для функціонування владної системи і нинішнє керівництво країни готове дотримуватися моделі "Не бути, але здаватися". Непопулярні новини, які намагаються "забовтати", ситуація зі свободою слова, яка наче є, але все більше - на експорт, для міжнародних організацій, що двояко трактували зміни законодавства - видно, що влада готова піклуватися про свій імідж. Але ясно не в збиток реальним повноваженням і можливостям. А значить, протиріччя, що намітилося, між формально новаторським "що" і специфічно стабілізаційним "як" найближчим часом навряд чи кудись зникне.
Ксенія Сокульська
Джерела: http://news.finance.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
Традиційно першим приводом висловитися з приводу успіхів або промахів нової влади служить стоденний термін її правління. І, як з'ясувалося, нинішнє керівництво країни до цього негласного правила поставилося з великою увагою. На початку червня президент відзначив першу круглу дату свого правління посланням до народу і тематичною прес-конференцією. Через певний час відзвітував перед журналістами про виконану роботу і прем'єр. Після чого, імовірно, варто було б залишити владу "у спокої" і судити її не стільки за календарем, скільки за діяннями. Проте, якщо придивитися, перше півріччя перебування Віктора Януковича на посаді в чомусь виглядає навіть більш показовим, ніж фірмова "стоднівка". Адже за шість місяців можна було побачити і не лише як працює глава держави, але і як він відпочиває - що теж важливо. Крім того, за цей час праці гаранта почали давати результати, обходити які увагою було б несправедливо.
Діяння минулих днів
Головне питання, яке цікавило небайдужих виборців після закінчення передвиборної кампанії: у якому напрямі і до якого майбутнього поведе Україну новий президент. Відповідь на нього була отримана досить швидко - протягом перших трьох-чотирьох місяців правління. За цей термін стало приблизно ясно, що саме Віктор Янукович планує зробити з країною.
Після того, як ще передвиборна програма задекларувала, що майбутній гарант збирається будувати "Україну для людей", додаткову конкретику внесла швидко створена коаліція. Отже, основний курс нової влади теоретично можна описати двома словами: "стабільність" і "реформи".
Результат, досягти якого планувалося главою держави спочатку, судячи з усього, все-таки не реформи, а стабільність. У виконанні керівництва країни шлях досягнення нею визначалася формуванням чіткої вертикалі влади (лояльна коаліція, покірливий уряд, "смирні" обласні адміністрації, серйозний відбір кадрів серед "силовиків"), досягненням деякої економічної рівноваги, особливо за тими пунктами, які соціальні виплати, і відправкою на зручні і електорально виправдані "рейки" тих проблем, які "зійшли" з них в епоху правління Віктора Ющенка. Проявом реалізації останнього наміру можна вважати відродження максимально дружніх взаємин з Росією (тим більше що "Харківський пакт" і хвиля "Об'єднаємо все, що можна" - рішення не лише економічного, але й ідеологічного характеру), відмова від ідеї НАТО-інтеграції, перегляд більшої частини історико-гуманітарних позицій, які ще недавно служили на благо генеральній лінії. Досягти цього (а у багатьох випадках - просто задекларувавши плани на майбутнє) було порівняно легко. З реформами вийшло важче.
Місяці, що минули з дня вступу Віктора Януковича на посаду, дають можливість оцінити приблизний напрям, в якому при ньому мала розвиватися країна. Але з'ясувати етапи цього розвитку, як і раніше, непросто. Незважаючи на те, що до "стоднівки" президент обіцяв презентувати всеосяжну програму реформ, на ділі конкретне майбутнє поки чекає хіба що судову реформу. Інші почини переважно виглядають так само аморфно, як і на початку червня. Включаючи і розрекламований як готовий ось-ось вступити в дію податковий кодекс. Хвиля народного гніву, подив парламентарів, конкурентна боротьба між різними групами потенційних авторів документа у результаті привели до того, що уявити собі майбутню систему оподаткування країни складно навіть після закінчення піврічного терміну правління нового глави держави, хоча саме ця реформа в програмі числилася серед засадничих. Нову версію кодексу обіцяють презентувати у вересні - після обговорення із зацікавленими колами населення. Але, навіть якщо він вступить в дію в найближчі декілька місяців, він в будь-якому разі вже послужив невтішною перевіркою владної команди на готовність до реформ.
Іншим "лакмусовим папірцем" модернізаторських сподівань влади служить багатостраждальна програма співпраці з МВФ. Після затвердження нової кредитної лінії керівництву країни формально не можна вже уникнути проведення деяких доволі неприємних в передвиборному відношенні новин. Але небажання розглянути варіанти винищити складно. "Реформи" в черговий раз вступили в протиріччя з "стабільністю": уряд відстоює необхідність втілювати в життя непопулярні ідеї, президентські однопартійці шукають можливості цього уникнути, а гарант зберігає стоїчне мовчання. Втім, ставлення влади до об'єктивно необхідних реформ, які приймати потрібно, але дуже не хочеться, характеризує її не з позицій "Що робити?", а з точки зору "Як робити?"
Наш метод!
В таких, як Україна, країнах з непростою історією демократизації влади, закономірний інтерес часом викликають не лише (а деколи навіть і не стільки) конкретні плани керівництва країни, скільки методи, якими вони намагаються досягати цілей. Зоря президентства Віктора Януковича - не виняток. Тим більше що за півроку прояснилися не лише віхи майбутнього шляху, але і "транспорт", на якому влада збирається в дорогу.
Хоча помітна частина прикладів з категорії "Як саме володарює свіжоспечений президент" доводиться переважно на другий триместр його правління, свого роду анонс декларації про наміри голосно прозвучав у перші ж тижні після інавгурації. У такій якості можна розглянути перший етап збирання вертикалі влади в країні - формування коаліції "тушковим" методом, проти якого так нічого і не знайшов Конституційний суд, що раніше не схвалював схожу концепцію. Таким чином, незважаючи на те, що отримання владної єдності - це дія з розряду "що", його специфічні обставини сповна заслуговують на розгляд в розрізі "як".
"Подушною" коаліцією і урядом, який створювався під президентським патронатом і діє настільки з оглядкою на нього, що за реальну роль гаранта Основному закону парламентсько-президентської республіки могло б стати невміло, оптовою заміною губернаторів (деяких - по другому разу), якісним "перетрушуванням" силовиків цікаві особливості процесу стабілізації владної системи не обмежуються. Наступний етап, якого владі не минути, - грядущі в кінці жовтня місцеві вибори. До них з горезвісної точки зору "як" парламентська філія президентського табору підготувалася на славу. Засуджувані Заходом нововведення не лише виглядають, як переконлива спроба витіснити опозицію на маргінес (тут до місця і заборона на блоки, і норма про не менше року реєстрації осередків), але і дозволяє безболісно вербувати місцевих політиків, прагнучих зміцнити своє становище співпрацею з нині головною партією в країні.
З врахуванням останніх віянь виборчого законодавства, методів побудови парламентської більшості (від якого чекають розширення до 300 голосів) і уваги до вірнопідданських настроїв серед претендентів на ті чи інші посади, Партію регіонів за бажання можна запідозрити в бажанні монополізувати владу. Але, видно, програмою-максимум для правлячого табору є не одне лише забезпечення зручного існування в актуальних на сьогодні конституційних рамках, але і розширення їх меж. Яскравою рисою, що характеризує другу половину піврічного правління Віктора Януковича, служать спроби абияк збільшити обсяг повноважень президента. Гіпотетичні шляхи досягнення цієї мети тішать око своєю різноманітністю - тут і формування лояльної більшості, що може переписувати Основний закон собі на втіху, і своєрідний законопроект про всеукраїнський референдум, що не пройшов поки через парламентське горнило, і намір довести неконституційність політреформи 2004 року. Але, тим часом, президент, судячи з усього, непогано себе почуває і при нинішніх правах і обов'язках. Просто тому, що на ділі вони практично нічим не обмежені.
Скромно задовольнятися роллю слабкого президента при сильному парламенті Віктор Янукович, видно, не збирався із самого початку. Інакше важко було б пояснити повсюдні обмовки, які доводять: сумнівів з приводу того, хто щось вирішує в цій країні, виникати не повинні. Як і інші українські президенти, Віктор Федорович, схоже, не готовий обмежувати себе статусом самого високопоставленого чиновника в державі. Йому і його екс-колегам приємніше бути повелителем країни і, якщо вийде, володарем дум. Можливо, звідси росте коріння любові нового глави держави до зовнішньої атрибутики президентства. Та й ознаки вирощуваного культу особи і тяги до моделі "цар-батюшка", що мелькають мимохідь, важко не помітити. В останньому випадку показово виглядала перервана через загрозу пожеж відпустка гаранта. Відпочинок глава держави успішно поєднував з роботою, але остання часто приймала форми поїздок чиновників "на уклін". Та і між справами президент був готовий зустрічатися лише з приємними йому співрозмовниками: так, для патріарха Кирила час знайшовся, а для "Репортерів без кордонів"- ні.
Ще однією характерною особливістю перших шести місяців президентського правління, мабуть, можна визнати готовність глави держави і його прибічників іти таким критикованим ними раніше шляхом популізму. Якою б значимою не була стабільність, якими б важливими не виглядали реформи, в моментах, некритичних для функціонування владної системи і нинішнє керівництво країни готове дотримуватися моделі "Не бути, але здаватися". Непопулярні новини, які намагаються "забовтати", ситуація зі свободою слова, яка наче є, але все більше - на експорт, для міжнародних організацій, що двояко трактували зміни законодавства - видно, що влада готова піклуватися про свій імідж. Але ясно не в збиток реальним повноваженням і можливостям. А значить, протиріччя, що намітилося, між формально новаторським "що" і специфічно стабілізаційним "як" найближчим часом навряд чи кудись зникне.
Ксенія Сокульська
Джерела: http://news.finance.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
У коаліції не всі в захваті від ідей Януковича - експерт
Якщо Партія регіонів на місцевих виборах підтвердить свій статус партії влади, це може посилити шанси проведення конституційної реформи.
Про це заявив директор Київського інституту проблем управління ім. Горшеніна Володимир Фесенко, повідомляє Інтерфакс-Україна.
"Бажання і інтерес президента не просто змінити Конституцію, а підкоригувати Основний закон таким чином, щоб посилити свій вплив на систему державного управління - цілком виправдано і закономірно", - сказав він.
На думку Фесенка, є два можливі сценарії юридичної легалізації президентсько-парламентської системи.
"Перший сценарій - це скасування конституційної реформи 2004 року через Конституційний Суд", - сказав він.
При цьому Фесенко нагадав, що конституційна реформа вже 5 років діє, і по суті справи вже немає конституційного законопроекту №2222, а є нова редакція Конституції.
Тому, за його словами, просто так скасувати конституційну реформу означає створити "суперечливий юридичний прецедент, який може неоднозначно сприйматися не тільки в Україні, але і за кордоном".
Політолог припустив, що саме ця обставина підштовхнула до пошуку іншого сценарію конституційної реформи.
"Судячи з чуток, якихось витоків інформації, можливо, готується і інший сценарій конституційних змін - мова йде про класичну схему внесення змін до Основного закону", - сказав він.
"Цей сценарій теж цілком можливий, але його реалізація пов'язана з іншими проблемами. По-перше, потрібен певний час", - заявив експерт.
"Якщо конституційний законопроект буде проголосований вже восени в першому читанні, що в кращому випадку остаточне його прийняття буде можливо вже в наступному році - в лютому або в березні", - зазначив Фесенко.
"Може бути, знадобиться і проведення референдуму для затвердження змін до Конституції, якщо вони торкнуться 1, 3, 13 розділів Основного закону. Знову-таки - це час", - зазначив він.
Але, підкреслив Фесенко, "може бути, найголовніша проблема - чи буде 300 голосів для того, щоб підтримати президентські конституційні ініціативи". Він підкреслив, що навіть всередині коаліції "далеко не всі в захваті від повернення до президентсько-парламентської системи".
"Може бути, саме тому...будуть пропонувати продовження повноважень для Верховної Ради - для того, щоб мотивувати депутатів проголосувати за президентський законопроект", - зазначив політолог.
Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
Про це заявив директор Київського інституту проблем управління ім. Горшеніна Володимир Фесенко, повідомляє Інтерфакс-Україна.
"Бажання і інтерес президента не просто змінити Конституцію, а підкоригувати Основний закон таким чином, щоб посилити свій вплив на систему державного управління - цілком виправдано і закономірно", - сказав він.
На думку Фесенка, є два можливі сценарії юридичної легалізації президентсько-парламентської системи.
"Перший сценарій - це скасування конституційної реформи 2004 року через Конституційний Суд", - сказав він.
При цьому Фесенко нагадав, що конституційна реформа вже 5 років діє, і по суті справи вже немає конституційного законопроекту №2222, а є нова редакція Конституції.
Тому, за його словами, просто так скасувати конституційну реформу означає створити "суперечливий юридичний прецедент, який може неоднозначно сприйматися не тільки в Україні, але і за кордоном".
Політолог припустив, що саме ця обставина підштовхнула до пошуку іншого сценарію конституційної реформи.
"Судячи з чуток, якихось витоків інформації, можливо, готується і інший сценарій конституційних змін - мова йде про класичну схему внесення змін до Основного закону", - сказав він.
"Цей сценарій теж цілком можливий, але його реалізація пов'язана з іншими проблемами. По-перше, потрібен певний час", - заявив експерт.
"Якщо конституційний законопроект буде проголосований вже восени в першому читанні, що в кращому випадку остаточне його прийняття буде можливо вже в наступному році - в лютому або в березні", - зазначив Фесенко.
"Може бути, знадобиться і проведення референдуму для затвердження змін до Конституції, якщо вони торкнуться 1, 3, 13 розділів Основного закону. Знову-таки - це час", - зазначив він.
Але, підкреслив Фесенко, "може бути, найголовніша проблема - чи буде 300 голосів для того, щоб підтримати президентські конституційні ініціативи". Він підкреслив, що навіть всередині коаліції "далеко не всі в захваті від повернення до президентсько-парламентської системи".
"Може бути, саме тому...будуть пропонувати продовження повноважень для Верховної Ради - для того, щоб мотивувати депутатів проголосувати за президентський законопроект", - зазначив політолог.
Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
Янукович знову постраждав від яєць
В Андрушівці на Житомирщині нині зранку учинився небачений у цих місцях переполох.
Учора ввечері, готуючи оказію до свята - Дня незалежності України, в парку, де щорічно відбуваються народні гуляння з приводу роковин держави, на волов'язах із фронтону шкільної голуб'ятні вивісили бігборд із портретом Віктора Януковича і вікопомними словами Володимира Сосюри "Любіть Україну!".
Але хтось уночі, зухвало і нахабно, по-хамськи нахраписто геть закидав його тухлими яйцями. Відтак, зі сходом сонця приголомшеному людові уся пейзажна панорама і, даруйте, фізіономія глави держави явилися в брудних і сморідних патьоках. Хоч сядь тай плач....
Мало керівництво району з раннього-ранку над чим ламати голову: як вийти сухим із води?
А як же ж тут викрутишся, коли за ніч та трухлява смажениця так іржаво в'їлася в фарби бігборду, що скільки не мили-відмивали запопадливі комунальники, а воно прикипіло немовби назавжди. Давно відомо, що жовток із білком так кріплять - міцніше цементу. А пробують "затиральники" використати сильнодіючі миючі засоби - вся картина з бігборду злазить, разом із пейзажними фарбами.
Хтось було запропонував зняти ту мазню з давно небіленого приміщення школи, це ж ганьба така: і картина гарна, і чоловік на ній зображений видний, золоті слова на бігборді виведено, але ж геть усе у курячих брудних, трухлих патьоках, а головне, густо помережена розводами невмілого затирання слідів нічної стрільби яйцями. Таке враження, буцімто вся та "святкова" картина десь під свинями ночувала...
Однак головні начальники району буквально криком кричать: не вішати не можна! Бігборд із Януковичем неодмінно має висіти над святковим народом.
Така сурова керівна вказівка завчасно поступила в райдержадміністрацію аж ген-ген згори. І не виконати її просто не можна. Тим паче, що про успішно виконане завдання уже давно відрапортовано аж на самий верх. Тому зняти бігборд, це означає самотужки позбутися власної... голови. Отож, указівка була одна: мити, мити, полоскати, підфарбовувати, якщо де це можна, і обов'язково висаджувати ту агітаційну прикрасу на шкільну голуб'ятню.
Так і зробили.
А тут в Андрушівку на торжество приїхали гості не лише з Житомира. А й фольклорний ансамбль із Польщі, ще один аж із Нижегородської області Росії, білоруси також привезли свої пісні. Отож, усі брати-слав'яни ходили та переморгувалися, на бігборд багатозначно поглядаючи. У себе такого навряд чи їм доводилося бачити...
Серед людей, які зібралися на торжество у парку, не було чути, аби ту злісну витівку будь-хто схвалював, але "нічних стрільців" не особливо й засуджували. Швидше люди пробували віднайти пояснення цьому зухвальству. Одні казали, начебто сталося все через те, що ніхто з попередніх Президентів України - ні Л. Кравчук, ні Кучма, ні Ющенко на наказували висаджувати свій лик аж на шкільну голуб'ятню. Інші, більш, мабуть, інтелігенті міркували глибше. Хіба можна святі слова Сосюри про безмежну любов до України присвоювати людині, яка все робить для того, аби перетворити нашу багатостраждальну Неньку в малоросію...
Я ж подумав про те, що яєць в Андрушівському районі багато, позаяк тут іще з радянських часів надійно працює птахофабрика. Наперекір усім урядовим, партійним незгодам. І знаменита вона тим, що на ній кури несуть яйця з... двома жовтками. І це правда, не жарт. Мають тут породу таких плодовитих курей.
Гадаю, що владі треба берегтися цієї зброї. Це ж немовби танк із двома пушками...
Олександр Горобець
Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
Учора ввечері, готуючи оказію до свята - Дня незалежності України, в парку, де щорічно відбуваються народні гуляння з приводу роковин держави, на волов'язах із фронтону шкільної голуб'ятні вивісили бігборд із портретом Віктора Януковича і вікопомними словами Володимира Сосюри "Любіть Україну!".
Але хтось уночі, зухвало і нахабно, по-хамськи нахраписто геть закидав його тухлими яйцями. Відтак, зі сходом сонця приголомшеному людові уся пейзажна панорама і, даруйте, фізіономія глави держави явилися в брудних і сморідних патьоках. Хоч сядь тай плач....
Мало керівництво району з раннього-ранку над чим ламати голову: як вийти сухим із води?
А як же ж тут викрутишся, коли за ніч та трухлява смажениця так іржаво в'їлася в фарби бігборду, що скільки не мили-відмивали запопадливі комунальники, а воно прикипіло немовби назавжди. Давно відомо, що жовток із білком так кріплять - міцніше цементу. А пробують "затиральники" використати сильнодіючі миючі засоби - вся картина з бігборду злазить, разом із пейзажними фарбами.
Хтось було запропонував зняти ту мазню з давно небіленого приміщення школи, це ж ганьба така: і картина гарна, і чоловік на ній зображений видний, золоті слова на бігборді виведено, але ж геть усе у курячих брудних, трухлих патьоках, а головне, густо помережена розводами невмілого затирання слідів нічної стрільби яйцями. Таке враження, буцімто вся та "святкова" картина десь під свинями ночувала...
Однак головні начальники району буквально криком кричать: не вішати не можна! Бігборд із Януковичем неодмінно має висіти над святковим народом.
Така сурова керівна вказівка завчасно поступила в райдержадміністрацію аж ген-ген згори. І не виконати її просто не можна. Тим паче, що про успішно виконане завдання уже давно відрапортовано аж на самий верх. Тому зняти бігборд, це означає самотужки позбутися власної... голови. Отож, указівка була одна: мити, мити, полоскати, підфарбовувати, якщо де це можна, і обов'язково висаджувати ту агітаційну прикрасу на шкільну голуб'ятню.
Так і зробили.
А тут в Андрушівку на торжество приїхали гості не лише з Житомира. А й фольклорний ансамбль із Польщі, ще один аж із Нижегородської області Росії, білоруси також привезли свої пісні. Отож, усі брати-слав'яни ходили та переморгувалися, на бігборд багатозначно поглядаючи. У себе такого навряд чи їм доводилося бачити...
Серед людей, які зібралися на торжество у парку, не було чути, аби ту злісну витівку будь-хто схвалював, але "нічних стрільців" не особливо й засуджували. Швидше люди пробували віднайти пояснення цьому зухвальству. Одні казали, начебто сталося все через те, що ніхто з попередніх Президентів України - ні Л. Кравчук, ні Кучма, ні Ющенко на наказували висаджувати свій лик аж на шкільну голуб'ятню. Інші, більш, мабуть, інтелігенті міркували глибше. Хіба можна святі слова Сосюри про безмежну любов до України присвоювати людині, яка все робить для того, аби перетворити нашу багатостраждальну Неньку в малоросію...
Я ж подумав про те, що яєць в Андрушівському районі багато, позаяк тут іще з радянських часів надійно працює птахофабрика. Наперекір усім урядовим, партійним незгодам. І знаменита вона тим, що на ній кури несуть яйця з... двома жовтками. І це правда, не жарт. Мають тут породу таких плодовитих курей.
Гадаю, що владі треба берегтися цієї зброї. Це ж немовби танк із двома пушками...
Олександр Горобець
Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
Суспільство не опирається наступу влади?
З боку суспільства немає активного спротиву наступам влади на демократичні свободи.
Про це заявила виконавчий директор Інституту масової інформації Вікторія Сюмар в ефірі ТВі, повідомляє прес-служба телеканалу.
"Я не схильна апелювати до Заходу - "заграница нам не поможет". Ми маємо бути носіями європейських цінностей, а не Європа має прийти і їх нам насадити", - сказала вона.
Сюмар вважає, що "є влада, яка хоче для себе комфортне інформаційне середовище".
"Влада не хоче критики - вона її не любить. Якщо Янукович залишає на посаді Хорошковського, всі його заяви, що він не допустить цензури - не працюють. Бо це вже зв'язка президента з главою СБУ, це вже ідеологія", - зазначила вона.
Сюмар не розцінює справу групи компаній "Інтер", що належить Валерію Хорошковському, проти ТВі та "5 каналу" як конфлікт бізнес-інтересів.
"Якщо справа стосується двох каналів, які займають об'єктивну та критичну позицію щодо влади, то це політична справа. Відбувається фактично судове переслідування", - наголосила вона.
"Чомусь зараз виникає перший прецедент, коли рішення національного регулятора скасовується через суд... Якщо вдається щось зробити один раз, причому успішно, дуже хочеться потім це повторити", - сказала Сюмар.
Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
Про це заявила виконавчий директор Інституту масової інформації Вікторія Сюмар в ефірі ТВі, повідомляє прес-служба телеканалу.
"Я не схильна апелювати до Заходу - "заграница нам не поможет". Ми маємо бути носіями європейських цінностей, а не Європа має прийти і їх нам насадити", - сказала вона.
Сюмар вважає, що "є влада, яка хоче для себе комфортне інформаційне середовище".
"Влада не хоче критики - вона її не любить. Якщо Янукович залишає на посаді Хорошковського, всі його заяви, що він не допустить цензури - не працюють. Бо це вже зв'язка президента з главою СБУ, це вже ідеологія", - зазначила вона.
Сюмар не розцінює справу групи компаній "Інтер", що належить Валерію Хорошковському, проти ТВі та "5 каналу" як конфлікт бізнес-інтересів.
"Якщо справа стосується двох каналів, які займають об'єктивну та критичну позицію щодо влади, то це політична справа. Відбувається фактично судове переслідування", - наголосила вона.
"Чомусь зараз виникає перший прецедент, коли рішення національного регулятора скасовується через суд... Якщо вдається щось зробити один раз, причому успішно, дуже хочеться потім це повторити", - сказала Сюмар.
Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
Підписатися на:
Дописи (Atom)