Міністерство транспорту та зв'язку зобов'язало автобусних перевізників складати списки пасажирів на маршрутах між містами України і погоджувати його з ДАІ та місцевою владою.
Про це йдеться у наказі Мінтрансзв'язку про затвердження порядку розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту, повідомляє прес-служба міністерства.
Зокрема, паспорт маршруту перевезень (крім туристичних перевезень та міських перевезень) має містити список пасажирів, що можуть перебувати у салоні автобусу.
Крім того, паспорт регулярного спеціального автобусного маршруту, що розробляється перевізником, необхідно буде погоджувати з місцевим органом ДАІ та в органах виконавчої влади або в органах місцевого самоврядування, що є замовниками перевезень на регулярних маршрутах, які проходять відповідною територією.
Таким чином, як зазначають у Державній адміністрації автомобільного транспорту, буде створено умови для контролю за відповідністю графіків руху вимогам безпеки.
статті про українську політику і не тільки
12.08.10
Хорошковський працює за калькою ФСБ
Депутат Анатолій Гриценко вважає, що керівництво України, керівництво уряду - це люди з радянською свідомістю.
"Подивіться на керівництво країни і уряду. Це по суті своїй совєтскіє, рускіє люді. Для них Росія ближча", - сказав він в ефірі телеканалу ТВі, повідомляє прес-служба каналу.
"Хорошковський - теж "советский человек", - зазначив Гриценко.
"Він керував крупним, багатомільярдним російським бізнесом, а зараз керівник української спецслужби. Тому калька для нього - це ФСБ, а не спецслужби розвинутих європейських держав", - заявив голова комітету з питань нацбезпеки й оборони Верховної Ради.
"Так само міністр палива і енергетики Бойко. Він буває в Москві більше і частіше, ніж у Києві. І для нього природно будувати вертикаль таку, як там - олігархічну, монопольну. Нічого іншого не буде", - вважає Гриценко.
"Подивіться на керівництво країни і уряду. Це по суті своїй совєтскіє, рускіє люді. Для них Росія ближча", - сказав він в ефірі телеканалу ТВі, повідомляє прес-служба каналу.
"Хорошковський - теж "советский человек", - зазначив Гриценко.
"Він керував крупним, багатомільярдним російським бізнесом, а зараз керівник української спецслужби. Тому калька для нього - це ФСБ, а не спецслужби розвинутих європейських держав", - заявив голова комітету з питань нацбезпеки й оборони Верховної Ради.
"Так само міністр палива і енергетики Бойко. Він буває в Москві більше і частіше, ніж у Києві. І для нього природно будувати вертикаль таку, як там - олігархічну, монопольну. Нічого іншого не буде", - вважає Гриценко.
Контроль над вишами дає Табачнику вихід на передвиборчі ресурси
Вступна кампанія 2010 досягла свого апогею. Майбутні студенти завмерли у тривожному очікуванні, приймальні комісії ВНЗ ще затверджують списки зарахованих. Якщо минулорічної вступної кампанії проблемою номер один були пільговики, то цьогоріч – величезні черги у приймальні комісії. В перспективі з чергами обіцяють боротися за допомогою Інтернету. Та якщо цього року абітурієнти вступали за результатами ЗНО, хоча його вага вже була зменшена шляхом додавання середнього балу атестату, то вже у наступному обов’язкове тестування може канути в Літу. Адже у проекті закону «Про вищу освіту», підготовленому в Міносвіти, йдеться про повернення вступних іспитів.
Про перебіг вступної кампанії 2010 і освітній вектор нинішнього керівництва МОН ми запитали у народного депутата від “Єдиного центру”, голови підкомітету з питань базової освіти профільного комітету ВР Лесі Оробець.
Громадянська мережа «Опора» зафіксувала різноманітні порушення під час зарахування вступників.
За їхньою інформацією, перші місця у провідних вишах країни іноді посідають вступники з «липовими» довідками переможців Всеукраїнських олімпіад чи МАН. У керівництві ВНЗ такі обвинувачення заперечують. Як на Вашу думку, наскільки прозорим є зарахування вступників сьогодні у виші?
Прозорість вступу прямо пропорційно залежить від публічності його процедури. Якщо перший-ліпший абітурієнт, його батько чи правозахисник має інформаційний доступ до ситуації, корупційна складова істотно зменшується. І навпаки… З огляду на це ще попередній керівник Міносвіти запровадив модерування спеціального сайту Вступ.інфо (або система «Конкурс»). На донорські кошти – державі це не коштувало жодної копійки.
Минулого року цим сайтом скористалися 50 мільйонів разів. І жодних проблем. Працював як годинник. А цього року завис. Або не відповідав на запит взагалі, або видавав «на-гора» суперечливі дані. Система не функціонувала навіть 6 серпня – в день оприлюднення результатів.
Тож не дивно, що вступники та їхні батьки з різних регіонів країни змушені були приїздити до місць розташування ВНЗ, аби в «режимі фізичного доступу» вишукувати інформацію на відповідних стендах. У свою чергу, частина приймальних комісій оприлюднювала цього дня списки рекомендованих до зарахування без посилання на «позаконкурсні» категорії, наявність пільг, сумарний бал за підсумками ЗНО тощо. Про яку прозорість ідеться?
«Опорі» треба подякувати вже за те, що відстежує подібні проблеми – на відміну від освітнього відомства, яке мало б адмініструвати такі речі.
Яка роль Міносвіти в адмініструванні сайту?
Портал виник за сприяння МОН. Але цього року МОН вперше не допомагає адмініструвати його належними чином. Його наповнюваність напряму залежить від швидкості обробки інформації приймальними комісіями. Його головний споживач – абітурієнт, що приїхав здалеку. Йому не треба щоразу приїжджати до вишу, аби побачити свій результат. Достатньо зайти у Інтернет-кафе, подивитися, чи став ти студентом чи ні, і куди саме їхати. Особливо, якщо ти подавав документи у декілька вузів. А сьогодні люди змушені у таку спеку їхати і шукати свої прізвище на стендах, тому що сайт не працює як треба. Не тому що він погано створений, а тому що МОН не дає “ЦУ” комісіям вузів регулярно подавати інформацію.
Ми маємо не лише проблему з «липовими» чи не «липовими» олімпіадниками, ми маємо іншу проблему – громадські організації, створені задля інформування громадськості і ЗМІ про хід вступної кампанії, не завжди мають правдиву інформацію, у тому числі від вишів.
«Опора» стверджує про необ’єктивність оцінювання знань абітурієнтів під час додаткових вступних випробувань: іноді вступники з 200 балами з тестування і золотою медаллю складали іспит на 124, а діти з мінімальними прохідними балами ЗНО – покращили свій результат до 196 балів.
Якщо йдеться про творчий конкурс, то з ряду спеціальностей його важко уникнути. Але ми розуміємо, що це, водночас, і конкурс на чесність вишу. Які цілі ставляться його керівниками: чи збагатитися через тіньові потоки чи дійсно знайти свого абітурієнта? На жаль, в нас часто-густо пошук абітурієнта зводиться до пошуку грошовитого киянина, а не селюка-безбатченка.
Проконтролювати творчий конкурс за нинішньої непрозорості системи вступу неможливо. От, якби, скажімо, творчі роботи можна було б оприлюднювати для подальшої експертної оцінки і громадського обговорення, ставлення ректорів до цього творчого конкурсу було б трошки прохолоднішим. А так – вони наразі мають важелі неконтрольованого впливу. А це спокушає до зловживань.
Цьогоріч поряд з балами ЗНО приймальні комісії враховують середній бал атестату плюс можливо бали за якісь внутрішні вузівські випробування. Навіщо були такі нововведення, чи додали вони об’єктивності і прозорості вступній кампанії?
Уявіть собі весілля... Ви наречена, у вас є наречений, сукня і бачення того, як все це має відбутися. Але раптом ваші батьки міняють правила гри. Вам скорочують бюджет, термін підготовки до весілля, і висувають нові вимоги до нареченого. Кажуть: якщо наречений не сподобається майбутній тещі – в нього жодного шансу. У підсумку – заміж виходите не в тій сукні, не в тому місці і зовсім не за того нареченого. Якою буде Ваша реакція?
Те саме зробив Табачник. За два місяці до вступної кампанії він істотно змінив правила вступу.
Термін вступної компанії скоротив на два тижні попри заперечення найвищого керівництва в особі пана Азарова. Для декого з абітурієнтів відновив допотопні вступні іспити. Як долати новий бар’єр, коли готуватися – незрозуміло. Де приймальним комісіям знайти час і ресурси – так само.
А потім виникає запитання: звідкіля черги?
Ще гіршими були наслідки збільшення ваги шкільного атестату. Це призвело до ажіотажної скупки шкільних журналів. Особливим попитом користувалися шкільні журнали минулого і позаминулого років, аби намалювати вищий середній бал атестату. Зі школою, по суті, зіграли злий жарт, повернувши туди елементи корупції. Як наслідок – постраждали учні більш принципових вчителів.
Якщо загалом оцінити вступну кампанію 2010, то перше, що варто відмітити, – величезні огріхи в її адмініструванні. Елементарними кроками можна було б уникнути більшості цих проблем.
Минулорічної вступної кампанії проблемою номер один були пільговики. Цьогоріч – величезні черги у приймальні комісії. Наступного року з чергами обіцяють боротися за допомогою Інтернету. Яких “сюрпризів” можна чекати від “електронного” вступу?
З проблемою пільговиків вдало впоралося ще минуле керівництво МОН – воно просто встановило квоти для вузів – 25%.
Так само не є новою й ідея електронної реєстрації вступників. Але є запитання. Якщо цьогоріч керівництву МОН бракує адміністративного хисту для модерування бодай би системи «Конкурс», як воно планує наступного року контролювати в електронному режимі вступ приблизно 400 тисяч осіб, що подаватимуть документи за 5 спеціальностями (якщо збережуться правила вступу)? Яким чином проконтролюють пільгові категорії, не маючи електронної бази всіх цих пільговиків? Ми навіть не маємо наразі єдиної форми медичних довідок, що є підставою для звільнення від ЗНО. Її проект було подано до МОЗ Вакарчуком ще минулого року. Чи знає про це Табачник?
Тобто здача документів через електронку – це утопія?
Справа не в тому, чи це фантастика, чи ні… Це розумна, мудра ідея, яку варто втілити, аби знову не стояти в чергах, відчуваючи себе “back to USSR”. Але для того, щоб її реалізувати, потрібно вже зараз дещо робити. У тому числі затвердити нові правила вступу не пізніше, ніж у серпні цього року. Найти реальні донорські кошти. І діяти, розуміючи всю відповідальність за кимсь підроблені документи і загублені заяви. Але чи вдасться це зробити теперішньому керівництву міністерства? Боюся, що ні. У мене взагалі є відчуття, що наступну вступну кампанію буде проводити не цей міністр...
Думаєте, пана Табачника таки звільнять?
Загравання з ректорами, якими почав Табачник власну міністерську активність, різко трансформувалося в червні на пресинг. Полетіли голови Донецького національного університету, Одеського університету ім. Мечникова. Це люди масштабу Скопенка – авторитетні і значимі, їх так просто не звільняють. Версій таких дій декілька. Версія в.о. ректора ВНТУ пана Мокіна мені здається найбільш адекватною. Він заявив, що від нього вимагали по суті хабара за новопризначення на посаду ректора. Відповідно, пан Суліма, який був замішаний у цій справі, пішов у відпустку. Пішов не по-хорошому. І подейкують, що з відпустки він може не повернутися. Є версія, що на нього в міністерстві хочуть «повісити» всі провали вступної кампанії і невдоволення ректорів напередодні виборів. Але ж ректори не діти. Навряд чи вони повірять, що все це відбувалося без згоди Дмитра Табачника. По суті, своїми діями він втратив останню категорію людей, які його підтримували.
Які цілі цієї кампанії зі звільнення ректорів, лишень забезпечення підтримки новому міністру на місцях?
Як на мене, є дві версії. Контроль над вишами дає Табачнику вихід на обидва головних передвиборчих ресурси: з одного боку – контроль над фінансами в цій сфері, як офіційними, так і неофіційними, і, з іншого боку, – монополізується потенціал ректорського впливу на політичну позицію студента. Не секрет, що керівник вузу має цілий арсенал переконання студента у «правоті» власної політичної позиції. Цілком очевидно, що міністр зараз активно рухається в обох напрямках – брутально і без особливих реверансів. Але не факт, що пан Табачник має на це відповідні повноваження з боку керівництва Партії регіонів. Не виключено, що це його особиста ініціатива.
Вона може бути пояснена як формуванням особистої електоральної привабливості, так би мовити, електорального плеча перед виборами, аби ні у кого з партійних колег не піднялася рука звільнити такого ретивого функціонера. Водночас, ні для кого не є секретом, що перед своїм призначенням, Табачник вів активні переговори з комуністами про вступ до даної політичної сили. Тож цілком можливо, що наразі він старається саме для них. Але точно не для держави, і в будь-якому випадку ці події пов’язані з наступними виборами.
У новому проекті закону «Про вищу освіту» передбачається повернення до вступних іспитів...
Ви знаєте, мені як народному депутату довелося докласти неабияких зусиль, аби роздобути останній варіант тексту цього законопроекту. І при цьому немає певності в тому, що він є остаточним. Адже в міністерстві його планують обговорювати лише 27 серпня, хоча цього тижня Мін’юст уже отримав кінцевий варіант для погодження. Це дуже характерно для нового керівника – спочатку доленосне рішення приймається, а потім обговорюється «під готове рішення». Саме так ухвалювалися цьогорічні зміни до умов вступу.
Насправді, проект закону «Про вищу освіту» не є новим. Він такий новий, як стоптані мешти… Він був розроблений ще за часів головування в МОН пана Вакарчука. Нове керівництво його просто усіляко «вдосконалює». До прикладу, забирає звідти норму “не більше, ніж два строки для ректорів”, норму про студентське самоврядування. Натомість додає норму про впровадження іспитів у вступній кампанії і т.д.
Максим Луцький вже прокоментував ЗМІ введення іспитів: «ЗНО себе не виправдало. Це не вступ, а лотерея». Але ж громадська думка підтримує тестування за останніми соцопитуваннями Горшеніна. Бо ЗНО – це хоча б спроба прозорого вступу. Це наш градусник. Градусник звісно можна критикувати за високу чи низьку температуру, але це доволі об’єктивний інструмент.
Щодо впровадження вступних іспитів – я категорично проти. Вузівська автономія – це річ дуже хороша. В першу чергу – фінансова. Але допоки ЗНО не стане одним із критичних визначальних факторів для відбору студентів, допоки не щезнуть такі різкі коливання між результатами ЗНО і творчого конкурсу, ми не збудуємо дійсно цивілізований ринок освітніх послуг, коли не абітурієнти стоять в черзі, аби стати студентами, а вузи переймаються тим, аби до них ішли найкращі абітурієнти.
Наразі ж повернення до іспитів – лише загравання з тими ректорами, які не бачать перспективи ринку освіти, а мріють про повернення до радянської системи вузівського утримання.
Тобто, якщо Табачник залишається на посаді, новий законопроект, який передбачає повернення до іспитів, більшістю голосується у Верховній Раді і ЗНО згортається?
Так. Підозрюю, якби була воля Табачника, проект голосували б уже цього тижня. Але не певна, що правляча коаліція на це піде напередодні виборів, зважаючи на масову підтримку ідеї вступу за незалежним оцінюванням.
Цей законопроект взагалі якийсь зурочений. Вперше я його побачила в готовому вигляді у червні 2008 року. Із того часу він міксується, доробляється, перекроюється, але пошити таке плаття, яке задовольнило б усіх, не виходить. З одного боку, є інтереси студентів, з іншого боку – ректорів.
З одного боку – інтереси міністерства, з іншого – місцевих відділів освіти. Зробити так, аби вівці були цілі та вовки ситі, не вдається. У попередній редакції скасовувався ступінь кандидат наук, вводилося PhD, не було спеціаліста, суттєво змінювалася карта вузів. Наразі проект цього закону ставить більше запитань, ніж дає відповідей. Тому шанси, що він буде прийнятий одним марш-кидком, як це відбулося з 11-річкою, – мізерні.
Але якщо б ЗНО було законодавчо закріплене, то зараз з би це питання не стояло. Виходить, якщо тестування таки скасують, то винні у цьому будуть у першу чергу нардепи, які свого часу не проголосували за закон про ЗНО?
Пам’ятаю, першим аргументом пана Табачника проти ЗНО була законодавча неврегульованість незалежного оцінювання. По молодості я сприймала це як його бажання залучитися до законодавчого оформлення. Він був кілька разів запрошений на робочі групи, які працювали над законопроектом, вилизували кожну кому, норму. А потім я зрозуміла, що це лишень красиві слова.
Бо першим, хто блокував у Раді ЗНО, був Табачник, регулярно вносячи у шахматках (документ, який видається депутатам зранку перед сесією, за який законопроект ми голосуємо, за який – ні і чому ні) власні заперечення. За логікою Табачника, ЗНО не може бути, бо нема закону, а закону нема, бо є Табачник.
От, коли Табанчик хоче втілити якусь норму законодавчим шляхом, він це робить завзято. Яскравим прикладом є закон про 11-річку. Я була певна, що блискуче знаюся на законодавчій техніці, але такого я в житті не бачила, щоб без комітету, без обговорення, без жодної поправки (а я, між іншим, автор щонайменше 15 зареєстрованих до цього законопроекту поправок) приймається у залі одним натисканням кнопки як закон – з єдиним аргументом, що треба економити кошти... Але ми порахували, що на виготовлення нових підручників, на дошкільну освіту, на зміну навчальних планів потрібно в рази більше коштів, ніж треба було на завершення 12-річки. І це лише вершина айсбергу. До цього додайте наступні рішення Кабміну щодо підпорядкування МОН друкарні, які займаються виготовленням підручників. А це щонайменше 400 мільйонів гривень щороку.
Як виявилося, в програмі 10 класу вони нічого не будуть змінювати. Натомість до програми 11-го класу втулять матеріал і11-го, і 12-го. Про яку якість освіти може йтися? А попереду вступ...
Ті батьки і діти, які радіють, що можна буде на рік менше сидіти в школі, вони праві. Бо в тій школі, яку держава не фінансувала, дійсно не було сенсу сидіти. Звичайно, рік якісного навчання за кошт держави нікому не завадить. Якщо йдеться про впровадження профільного навчання, перспективних освітніх технологій, вивчення іноземної мови, Але сказали – коштів немає. Мудро було б тоді відтермінувати 12-річку хоча б до 2015 року. Ми б не втратили перспективу.
Обов’язковий іспит з української мови до аспірантури Табачник днями скасував. Раніше він заявляв, що йому не подобається предмет Зарубіжна література, він хоче змінити її на Світову, при цьому зміниться не тільки назва, але й зміст: ¾ програми має складати література російська, і лише одна чверть – власне світова. Чи вдасться нинішньому керівництву МОН створити спільний з РФ гуманітарний простір і як протистояти цьому процесу?
Глобальний перегляд концепту гуманітарної політики – ще одна фішка від Табачника. Якщо всі без винятку попередники на його посаді докладали різних зусиль до розбудови української освіти в європейському контексті, пан Табачник – єдиний, хто найбільше переймається насадженням в українській освіті гуманітарних цінностей нашого північного сусіда.
Зрозумійте мене правильно: жоден цивілізований патріот не заперечуватиме проти розвитку та підтримки мов і культур меншин, що мешкають на українських теренах. Але ж треба знати міру. І слідувати здоровому глузду. Не думаю, що російська мова чи література потребує в Україні державної підтримки. Навпаки – значно більшої підтримки в деяких регіонах потребує мова державна, тобто українська.
Навіщо всіма силами копіювати російську систему освіти, зводячи її знову до єдиного знаменника, як це було у радянські часи, чи не тому, щоб українським студентам було легше вчитися в московських вузах, а потім не повертатися додому? Чи, можливо, переслідується ще якась більш стратегічна ціль? Мені сказати важко.
У проміжному звіті Опори йдеться про те, що Україні має близько 200 ВНЗ, освітніми послугами яких не поспішають користуватися абітурієнти. Адже у деяких вузах заяви йшли навіть не на десятки, а на одиниці. Навіщо потрібні такі кишенькові ВНЗ?
Востаннє забирали ліцензію в когось ще за часів пана Вакарчука. Табачник навряд чи цим переймається, анонсуючи ліцензований обсяг набору студентів цьогоріч – 800 тисяч при випускниках школи – 400 тисяч.
Насправді проблема долається у двох напрямках.
З одного боку, шляхом реорганізації системи держзамовлення. У нас наразі за вишем закріплено право отримувати державний кошти на викладання і йому, за великим рахунком, байдуже, хто до нього прийде: 200-бальники чи 124-бальники – він все одно свої кошти отримає. Ситуацію треба міняти. Політики люблять говорити: гроші мають ходити за дитиною. Ось вам дитина, яка отримала 200 балів з ЗНО – закріпіть за нею кошти, закріпіть за нею право навчатися на контракті за рахунок держави з певного переліку спеціальностей, які державі потрібні. Тоді навчальний заклад сушитиме голову, як до себе заманити такого студента, щоб він не втік у Штати чи Європу, щоб він приніс ці гроші їм. Але ректорів така перспектива навряд чи «гріє».
У Грузії держзамовлення маленьке – 3-5% від кількості абітурієнтів. Але вони закріпили за найкращими абітурієнтами можливість навчатися за кошти держави.
З іншого боку, варто реорганізувати систему перевірки виконання ліцензійних умов з боку МОН. Як це робиться зараз? Приїжджає комісія зі заздалегідь готовим висновком, яку поять “рюмками чаю”, годують, підсовують те, що їм треба перевірити, в результаті ректори вибивають для себе і ліцензійний обсяг, і держзамовлення. За цієї системи кількість вузів не має жодних причин скорочуватися. А якщо й рівень ліцензійної підготовки магістрів визначати шляхом незалежного оцінювання?
Розмовляла Анна Ященко
Про перебіг вступної кампанії 2010 і освітній вектор нинішнього керівництва МОН ми запитали у народного депутата від “Єдиного центру”, голови підкомітету з питань базової освіти профільного комітету ВР Лесі Оробець.
Громадянська мережа «Опора» зафіксувала різноманітні порушення під час зарахування вступників.
За їхньою інформацією, перші місця у провідних вишах країни іноді посідають вступники з «липовими» довідками переможців Всеукраїнських олімпіад чи МАН. У керівництві ВНЗ такі обвинувачення заперечують. Як на Вашу думку, наскільки прозорим є зарахування вступників сьогодні у виші?
Прозорість вступу прямо пропорційно залежить від публічності його процедури. Якщо перший-ліпший абітурієнт, його батько чи правозахисник має інформаційний доступ до ситуації, корупційна складова істотно зменшується. І навпаки… З огляду на це ще попередній керівник Міносвіти запровадив модерування спеціального сайту Вступ.інфо (або система «Конкурс»). На донорські кошти – державі це не коштувало жодної копійки.
Минулого року цим сайтом скористалися 50 мільйонів разів. І жодних проблем. Працював як годинник. А цього року завис. Або не відповідав на запит взагалі, або видавав «на-гора» суперечливі дані. Система не функціонувала навіть 6 серпня – в день оприлюднення результатів.
Тож не дивно, що вступники та їхні батьки з різних регіонів країни змушені були приїздити до місць розташування ВНЗ, аби в «режимі фізичного доступу» вишукувати інформацію на відповідних стендах. У свою чергу, частина приймальних комісій оприлюднювала цього дня списки рекомендованих до зарахування без посилання на «позаконкурсні» категорії, наявність пільг, сумарний бал за підсумками ЗНО тощо. Про яку прозорість ідеться?
«Опорі» треба подякувати вже за те, що відстежує подібні проблеми – на відміну від освітнього відомства, яке мало б адмініструвати такі речі.
Яка роль Міносвіти в адмініструванні сайту?
Портал виник за сприяння МОН. Але цього року МОН вперше не допомагає адмініструвати його належними чином. Його наповнюваність напряму залежить від швидкості обробки інформації приймальними комісіями. Його головний споживач – абітурієнт, що приїхав здалеку. Йому не треба щоразу приїжджати до вишу, аби побачити свій результат. Достатньо зайти у Інтернет-кафе, подивитися, чи став ти студентом чи ні, і куди саме їхати. Особливо, якщо ти подавав документи у декілька вузів. А сьогодні люди змушені у таку спеку їхати і шукати свої прізвище на стендах, тому що сайт не працює як треба. Не тому що він погано створений, а тому що МОН не дає “ЦУ” комісіям вузів регулярно подавати інформацію.
Ми маємо не лише проблему з «липовими» чи не «липовими» олімпіадниками, ми маємо іншу проблему – громадські організації, створені задля інформування громадськості і ЗМІ про хід вступної кампанії, не завжди мають правдиву інформацію, у тому числі від вишів.
«Опора» стверджує про необ’єктивність оцінювання знань абітурієнтів під час додаткових вступних випробувань: іноді вступники з 200 балами з тестування і золотою медаллю складали іспит на 124, а діти з мінімальними прохідними балами ЗНО – покращили свій результат до 196 балів.
Якщо йдеться про творчий конкурс, то з ряду спеціальностей його важко уникнути. Але ми розуміємо, що це, водночас, і конкурс на чесність вишу. Які цілі ставляться його керівниками: чи збагатитися через тіньові потоки чи дійсно знайти свого абітурієнта? На жаль, в нас часто-густо пошук абітурієнта зводиться до пошуку грошовитого киянина, а не селюка-безбатченка.
Проконтролювати творчий конкурс за нинішньої непрозорості системи вступу неможливо. От, якби, скажімо, творчі роботи можна було б оприлюднювати для подальшої експертної оцінки і громадського обговорення, ставлення ректорів до цього творчого конкурсу було б трошки прохолоднішим. А так – вони наразі мають важелі неконтрольованого впливу. А це спокушає до зловживань.
Цьогоріч поряд з балами ЗНО приймальні комісії враховують середній бал атестату плюс можливо бали за якісь внутрішні вузівські випробування. Навіщо були такі нововведення, чи додали вони об’єктивності і прозорості вступній кампанії?
Уявіть собі весілля... Ви наречена, у вас є наречений, сукня і бачення того, як все це має відбутися. Але раптом ваші батьки міняють правила гри. Вам скорочують бюджет, термін підготовки до весілля, і висувають нові вимоги до нареченого. Кажуть: якщо наречений не сподобається майбутній тещі – в нього жодного шансу. У підсумку – заміж виходите не в тій сукні, не в тому місці і зовсім не за того нареченого. Якою буде Ваша реакція?
Те саме зробив Табачник. За два місяці до вступної кампанії він істотно змінив правила вступу.
Термін вступної компанії скоротив на два тижні попри заперечення найвищого керівництва в особі пана Азарова. Для декого з абітурієнтів відновив допотопні вступні іспити. Як долати новий бар’єр, коли готуватися – незрозуміло. Де приймальним комісіям знайти час і ресурси – так само.
А потім виникає запитання: звідкіля черги?
Ще гіршими були наслідки збільшення ваги шкільного атестату. Це призвело до ажіотажної скупки шкільних журналів. Особливим попитом користувалися шкільні журнали минулого і позаминулого років, аби намалювати вищий середній бал атестату. Зі школою, по суті, зіграли злий жарт, повернувши туди елементи корупції. Як наслідок – постраждали учні більш принципових вчителів.
Якщо загалом оцінити вступну кампанію 2010, то перше, що варто відмітити, – величезні огріхи в її адмініструванні. Елементарними кроками можна було б уникнути більшості цих проблем.
Минулорічної вступної кампанії проблемою номер один були пільговики. Цьогоріч – величезні черги у приймальні комісії. Наступного року з чергами обіцяють боротися за допомогою Інтернету. Яких “сюрпризів” можна чекати від “електронного” вступу?
З проблемою пільговиків вдало впоралося ще минуле керівництво МОН – воно просто встановило квоти для вузів – 25%.
Так само не є новою й ідея електронної реєстрації вступників. Але є запитання. Якщо цьогоріч керівництву МОН бракує адміністративного хисту для модерування бодай би системи «Конкурс», як воно планує наступного року контролювати в електронному режимі вступ приблизно 400 тисяч осіб, що подаватимуть документи за 5 спеціальностями (якщо збережуться правила вступу)? Яким чином проконтролюють пільгові категорії, не маючи електронної бази всіх цих пільговиків? Ми навіть не маємо наразі єдиної форми медичних довідок, що є підставою для звільнення від ЗНО. Її проект було подано до МОЗ Вакарчуком ще минулого року. Чи знає про це Табачник?
Тобто здача документів через електронку – це утопія?
Справа не в тому, чи це фантастика, чи ні… Це розумна, мудра ідея, яку варто втілити, аби знову не стояти в чергах, відчуваючи себе “back to USSR”. Але для того, щоб її реалізувати, потрібно вже зараз дещо робити. У тому числі затвердити нові правила вступу не пізніше, ніж у серпні цього року. Найти реальні донорські кошти. І діяти, розуміючи всю відповідальність за кимсь підроблені документи і загублені заяви. Але чи вдасться це зробити теперішньому керівництву міністерства? Боюся, що ні. У мене взагалі є відчуття, що наступну вступну кампанію буде проводити не цей міністр...
Думаєте, пана Табачника таки звільнять?
Загравання з ректорами, якими почав Табачник власну міністерську активність, різко трансформувалося в червні на пресинг. Полетіли голови Донецького національного університету, Одеського університету ім. Мечникова. Це люди масштабу Скопенка – авторитетні і значимі, їх так просто не звільняють. Версій таких дій декілька. Версія в.о. ректора ВНТУ пана Мокіна мені здається найбільш адекватною. Він заявив, що від нього вимагали по суті хабара за новопризначення на посаду ректора. Відповідно, пан Суліма, який був замішаний у цій справі, пішов у відпустку. Пішов не по-хорошому. І подейкують, що з відпустки він може не повернутися. Є версія, що на нього в міністерстві хочуть «повісити» всі провали вступної кампанії і невдоволення ректорів напередодні виборів. Але ж ректори не діти. Навряд чи вони повірять, що все це відбувалося без згоди Дмитра Табачника. По суті, своїми діями він втратив останню категорію людей, які його підтримували.
Які цілі цієї кампанії зі звільнення ректорів, лишень забезпечення підтримки новому міністру на місцях?
Як на мене, є дві версії. Контроль над вишами дає Табачнику вихід на обидва головних передвиборчих ресурси: з одного боку – контроль над фінансами в цій сфері, як офіційними, так і неофіційними, і, з іншого боку, – монополізується потенціал ректорського впливу на політичну позицію студента. Не секрет, що керівник вузу має цілий арсенал переконання студента у «правоті» власної політичної позиції. Цілком очевидно, що міністр зараз активно рухається в обох напрямках – брутально і без особливих реверансів. Але не факт, що пан Табачник має на це відповідні повноваження з боку керівництва Партії регіонів. Не виключено, що це його особиста ініціатива.
Вона може бути пояснена як формуванням особистої електоральної привабливості, так би мовити, електорального плеча перед виборами, аби ні у кого з партійних колег не піднялася рука звільнити такого ретивого функціонера. Водночас, ні для кого не є секретом, що перед своїм призначенням, Табачник вів активні переговори з комуністами про вступ до даної політичної сили. Тож цілком можливо, що наразі він старається саме для них. Але точно не для держави, і в будь-якому випадку ці події пов’язані з наступними виборами.
У новому проекті закону «Про вищу освіту» передбачається повернення до вступних іспитів...
Ви знаєте, мені як народному депутату довелося докласти неабияких зусиль, аби роздобути останній варіант тексту цього законопроекту. І при цьому немає певності в тому, що він є остаточним. Адже в міністерстві його планують обговорювати лише 27 серпня, хоча цього тижня Мін’юст уже отримав кінцевий варіант для погодження. Це дуже характерно для нового керівника – спочатку доленосне рішення приймається, а потім обговорюється «під готове рішення». Саме так ухвалювалися цьогорічні зміни до умов вступу.
Насправді, проект закону «Про вищу освіту» не є новим. Він такий новий, як стоптані мешти… Він був розроблений ще за часів головування в МОН пана Вакарчука. Нове керівництво його просто усіляко «вдосконалює». До прикладу, забирає звідти норму “не більше, ніж два строки для ректорів”, норму про студентське самоврядування. Натомість додає норму про впровадження іспитів у вступній кампанії і т.д.
Максим Луцький вже прокоментував ЗМІ введення іспитів: «ЗНО себе не виправдало. Це не вступ, а лотерея». Але ж громадська думка підтримує тестування за останніми соцопитуваннями Горшеніна. Бо ЗНО – це хоча б спроба прозорого вступу. Це наш градусник. Градусник звісно можна критикувати за високу чи низьку температуру, але це доволі об’єктивний інструмент.
Щодо впровадження вступних іспитів – я категорично проти. Вузівська автономія – це річ дуже хороша. В першу чергу – фінансова. Але допоки ЗНО не стане одним із критичних визначальних факторів для відбору студентів, допоки не щезнуть такі різкі коливання між результатами ЗНО і творчого конкурсу, ми не збудуємо дійсно цивілізований ринок освітніх послуг, коли не абітурієнти стоять в черзі, аби стати студентами, а вузи переймаються тим, аби до них ішли найкращі абітурієнти.
Наразі ж повернення до іспитів – лише загравання з тими ректорами, які не бачать перспективи ринку освіти, а мріють про повернення до радянської системи вузівського утримання.
Тобто, якщо Табачник залишається на посаді, новий законопроект, який передбачає повернення до іспитів, більшістю голосується у Верховній Раді і ЗНО згортається?
Так. Підозрюю, якби була воля Табачника, проект голосували б уже цього тижня. Але не певна, що правляча коаліція на це піде напередодні виборів, зважаючи на масову підтримку ідеї вступу за незалежним оцінюванням.
Цей законопроект взагалі якийсь зурочений. Вперше я його побачила в готовому вигляді у червні 2008 року. Із того часу він міксується, доробляється, перекроюється, але пошити таке плаття, яке задовольнило б усіх, не виходить. З одного боку, є інтереси студентів, з іншого боку – ректорів.
З одного боку – інтереси міністерства, з іншого – місцевих відділів освіти. Зробити так, аби вівці були цілі та вовки ситі, не вдається. У попередній редакції скасовувався ступінь кандидат наук, вводилося PhD, не було спеціаліста, суттєво змінювалася карта вузів. Наразі проект цього закону ставить більше запитань, ніж дає відповідей. Тому шанси, що він буде прийнятий одним марш-кидком, як це відбулося з 11-річкою, – мізерні.
Але якщо б ЗНО було законодавчо закріплене, то зараз з би це питання не стояло. Виходить, якщо тестування таки скасують, то винні у цьому будуть у першу чергу нардепи, які свого часу не проголосували за закон про ЗНО?
Пам’ятаю, першим аргументом пана Табачника проти ЗНО була законодавча неврегульованість незалежного оцінювання. По молодості я сприймала це як його бажання залучитися до законодавчого оформлення. Він був кілька разів запрошений на робочі групи, які працювали над законопроектом, вилизували кожну кому, норму. А потім я зрозуміла, що це лишень красиві слова.
Бо першим, хто блокував у Раді ЗНО, був Табачник, регулярно вносячи у шахматках (документ, який видається депутатам зранку перед сесією, за який законопроект ми голосуємо, за який – ні і чому ні) власні заперечення. За логікою Табачника, ЗНО не може бути, бо нема закону, а закону нема, бо є Табачник.
От, коли Табанчик хоче втілити якусь норму законодавчим шляхом, він це робить завзято. Яскравим прикладом є закон про 11-річку. Я була певна, що блискуче знаюся на законодавчій техніці, але такого я в житті не бачила, щоб без комітету, без обговорення, без жодної поправки (а я, між іншим, автор щонайменше 15 зареєстрованих до цього законопроекту поправок) приймається у залі одним натисканням кнопки як закон – з єдиним аргументом, що треба економити кошти... Але ми порахували, що на виготовлення нових підручників, на дошкільну освіту, на зміну навчальних планів потрібно в рази більше коштів, ніж треба було на завершення 12-річки. І це лише вершина айсбергу. До цього додайте наступні рішення Кабміну щодо підпорядкування МОН друкарні, які займаються виготовленням підручників. А це щонайменше 400 мільйонів гривень щороку.
Як виявилося, в програмі 10 класу вони нічого не будуть змінювати. Натомість до програми 11-го класу втулять матеріал і11-го, і 12-го. Про яку якість освіти може йтися? А попереду вступ...
Ті батьки і діти, які радіють, що можна буде на рік менше сидіти в школі, вони праві. Бо в тій школі, яку держава не фінансувала, дійсно не було сенсу сидіти. Звичайно, рік якісного навчання за кошт держави нікому не завадить. Якщо йдеться про впровадження профільного навчання, перспективних освітніх технологій, вивчення іноземної мови, Але сказали – коштів немає. Мудро було б тоді відтермінувати 12-річку хоча б до 2015 року. Ми б не втратили перспективу.
Обов’язковий іспит з української мови до аспірантури Табачник днями скасував. Раніше він заявляв, що йому не подобається предмет Зарубіжна література, він хоче змінити її на Світову, при цьому зміниться не тільки назва, але й зміст: ¾ програми має складати література російська, і лише одна чверть – власне світова. Чи вдасться нинішньому керівництву МОН створити спільний з РФ гуманітарний простір і як протистояти цьому процесу?
Глобальний перегляд концепту гуманітарної політики – ще одна фішка від Табачника. Якщо всі без винятку попередники на його посаді докладали різних зусиль до розбудови української освіти в європейському контексті, пан Табачник – єдиний, хто найбільше переймається насадженням в українській освіті гуманітарних цінностей нашого північного сусіда.
Зрозумійте мене правильно: жоден цивілізований патріот не заперечуватиме проти розвитку та підтримки мов і культур меншин, що мешкають на українських теренах. Але ж треба знати міру. І слідувати здоровому глузду. Не думаю, що російська мова чи література потребує в Україні державної підтримки. Навпаки – значно більшої підтримки в деяких регіонах потребує мова державна, тобто українська.
Навіщо всіма силами копіювати російську систему освіти, зводячи її знову до єдиного знаменника, як це було у радянські часи, чи не тому, щоб українським студентам було легше вчитися в московських вузах, а потім не повертатися додому? Чи, можливо, переслідується ще якась більш стратегічна ціль? Мені сказати важко.
У проміжному звіті Опори йдеться про те, що Україні має близько 200 ВНЗ, освітніми послугами яких не поспішають користуватися абітурієнти. Адже у деяких вузах заяви йшли навіть не на десятки, а на одиниці. Навіщо потрібні такі кишенькові ВНЗ?
Востаннє забирали ліцензію в когось ще за часів пана Вакарчука. Табачник навряд чи цим переймається, анонсуючи ліцензований обсяг набору студентів цьогоріч – 800 тисяч при випускниках школи – 400 тисяч.
Насправді проблема долається у двох напрямках.
З одного боку, шляхом реорганізації системи держзамовлення. У нас наразі за вишем закріплено право отримувати державний кошти на викладання і йому, за великим рахунком, байдуже, хто до нього прийде: 200-бальники чи 124-бальники – він все одно свої кошти отримає. Ситуацію треба міняти. Політики люблять говорити: гроші мають ходити за дитиною. Ось вам дитина, яка отримала 200 балів з ЗНО – закріпіть за нею кошти, закріпіть за нею право навчатися на контракті за рахунок держави з певного переліку спеціальностей, які державі потрібні. Тоді навчальний заклад сушитиме голову, як до себе заманити такого студента, щоб він не втік у Штати чи Європу, щоб він приніс ці гроші їм. Але ректорів така перспектива навряд чи «гріє».
У Грузії держзамовлення маленьке – 3-5% від кількості абітурієнтів. Але вони закріпили за найкращими абітурієнтами можливість навчатися за кошти держави.
З іншого боку, варто реорганізувати систему перевірки виконання ліцензійних умов з боку МОН. Як це робиться зараз? Приїжджає комісія зі заздалегідь готовим висновком, яку поять “рюмками чаю”, годують, підсовують те, що їм треба перевірити, в результаті ректори вибивають для себе і ліцензійний обсяг, і держзамовлення. За цієї системи кількість вузів не має жодних причин скорочуватися. А якщо й рівень ліцензійної підготовки магістрів визначати шляхом незалежного оцінювання?
Розмовляла Анна Ященко
Просвіта: колоніальний режим Януковича становить дедалі більшу небезпеку
Рівненська обласна організація Всеукраїнського товариства «Просвіта» ініціюватиме пікетування Верховної Ради України з приводу «антиукраїнської політики Президента ЯНУКОВИЧА» у день початку нової сесії парламенту.
Як передає кореспондент УНІАН, відповідне звернення правління обласної організації направило до голови Товариства, народного депутата України Павла МОВЧАНА.
«Антиукраїнська діяльність колоніального режиму В.ЯНУКОВИЧА з кожним днем становить усе більшу небезпеку для самого існування української держави і української нації», – наголошується, зокрема у зверненні.
Головне, що непокоїть рівненських просвітян, - це важке становище української мови та української культури. «Українська мова, перебуваючи в статусі державної, не виконує цієї функції ні в системі державної влади, ні в інших сферах, а інформаційне поле України цілком перебуває у сфері інтересів і впливу Росії», – йдеться у зверненні до голови Товариства «Просвіта».
На думку голови обласної організації «Просвіти» Світлани НІКОЛІНОЇ, ситуація у державі вимагає рішучих дій від національно-патріотичних сил, усіх свідомих і чесних громадян України. «На акцію протесту мають вийти ті, хто не боїться, хто має гідність і честь, хто готовий протистояти совковому маразму діючої влади», – підкреслила С.НІКОЛІНА.
Як повідомлялося, чергова – сьома – сесія Верховної Ради України розпочнеться 7 вересня 2010 року.
Як передає кореспондент УНІАН, відповідне звернення правління обласної організації направило до голови Товариства, народного депутата України Павла МОВЧАНА.
«Антиукраїнська діяльність колоніального режиму В.ЯНУКОВИЧА з кожним днем становить усе більшу небезпеку для самого існування української держави і української нації», – наголошується, зокрема у зверненні.
Головне, що непокоїть рівненських просвітян, - це важке становище української мови та української культури. «Українська мова, перебуваючи в статусі державної, не виконує цієї функції ні в системі державної влади, ні в інших сферах, а інформаційне поле України цілком перебуває у сфері інтересів і впливу Росії», – йдеться у зверненні до голови Товариства «Просвіта».
На думку голови обласної організації «Просвіти» Світлани НІКОЛІНОЇ, ситуація у державі вимагає рішучих дій від національно-патріотичних сил, усіх свідомих і чесних громадян України. «На акцію протесту мають вийти ті, хто не боїться, хто має гідність і честь, хто готовий протистояти совковому маразму діючої влади», – підкреслила С.НІКОЛІНА.
Як повідомлялося, чергова – сьома – сесія Верховної Ради України розпочнеться 7 вересня 2010 року.
Віце-прем'єр Грузії: НАТО має поставити крапку на нахабстві Росії
МЗС Грузії висловив протест проти розміщення Росією на території Абхазії комплексу протиповітряної оборони С-300 і звернувся до міжнародного співтовариства з проханням "вжити рішучих заходів для припинення мілітаризації окупованих територій Грузії з боку Росії", йдеться в офіційній заяві зовнішньополітичного відомства.
"Абсолютно незрозуміло, яку мету ставить цей вкрай небезпечний і провокаційний крок з боку Росії, який створює загрозу не тільки чорноморському регіонові, а й в цілому безпеці Європи", - заявляє МЗС Грузії.
"Це - явно спрямовані проти НАТО дії.Тому, я думаю, що більше нас повинні бути обурені країни НАТО і саме НАТО, вони повинні поставити крапку на такому нахабстві Росії", - сказав віце-прем’єр, держміністр Грузії з реінтеграції Темур Якобашвілі.
"Абсолютно незрозуміло, яку мету ставить цей вкрай небезпечний і провокаційний крок з боку Росії, який створює загрозу не тільки чорноморському регіонові, а й в цілому безпеці Європи", - заявляє МЗС Грузії.
"Це - явно спрямовані проти НАТО дії.Тому, я думаю, що більше нас повинні бути обурені країни НАТО і саме НАТО, вони повинні поставити крапку на такому нахабстві Росії", - сказав віце-прем’єр, держміністр Грузії з реінтеграції Темур Якобашвілі.
Для збереження Софії і Лаври в списку ЮНЕСКО залишилося півроку
Україна повинна до 1 лютого 2011 року виконати рекомендації ЮНЕСКО, щоб національний заповідник «Софія Київська» і Києво-Печерська Лавра не потрапили у «чорний список» цієї організації.
Як передає кореспондент УНІАН, про це заявив перший заступник голови Державної служби з питань національної культурної спадщини Яків ДІГТЯР на прес-конференції у Києві.
Він поінформував, що у резолюції 34-ї сесії Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, яка проходила 25 липня - 3 серпня у Бразилії, визначено рекомендації Україні, які вона повинна виконати.
«І країна повинна виконати ці пункти і до 1 лютого подати інформацію про стан навколо Софії і Лаври», - наголосив Я.ДІГТЯР.
Він уточнив, що відповідно до рекомендацій Україна повинна привести у відповідність до міжнародних стандартів нормативно-правову базу у питанні захисту культурної спадщини, обмежити можливість будівництва поблизу Софії Київської і Києво-Печерської лаври.
За словами В.ДІГТЯРА, якщо Україна не виконає цих умов, зазначені об’єкти, які мають статус всесвітньої культурної спадщини, можуть бути занесені до так званого «чорного списку»
Як передає кореспондент УНІАН, про це заявив перший заступник голови Державної служби з питань національної культурної спадщини Яків ДІГТЯР на прес-конференції у Києві.
Він поінформував, що у резолюції 34-ї сесії Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, яка проходила 25 липня - 3 серпня у Бразилії, визначено рекомендації Україні, які вона повинна виконати.
«І країна повинна виконати ці пункти і до 1 лютого подати інформацію про стан навколо Софії і Лаври», - наголосив Я.ДІГТЯР.
Він уточнив, що відповідно до рекомендацій Україна повинна привести у відповідність до міжнародних стандартів нормативно-правову базу у питанні захисту культурної спадщини, обмежити можливість будівництва поблизу Софії Київської і Києво-Печерської лаври.
За словами В.ДІГТЯРА, якщо Україна не виконає цих умов, зазначені об’єкти, які мають статус всесвітньої культурної спадщини, можуть бути занесені до так званого «чорного списку»
Олександр Мотиль про "султанізм Януковича"
Американські оглядачі досить активно аналізують кроки української влади. Одні стверджують - президент Янукович провадить ефективну політику, активно реагує на закиди щодо недемократичних кроків нової влади і не лише реагує, кажуть такі експерти, але й вирішує проблеми, що виникають, зокрема, у відносинах з журналістами.
Інші американські експерти критично оцінюють владу в Києв. Один із них - американський історик, політолог Радґерського університету в Ньюарку (Newark) Олександр Мотиль.
За словами пана Мотиля, гіпер-централізований тип влади в Україні можна назвати "султанізмом в стилі Януковича".
Наталя Хижняк розмовляла з експертом і запитала, що передбачає "султанізм"?
Олександр Мотиль: На це відповідь відносно проста. Янукович зумів за останні місяці зосередити у своїх руках надзвичайно багато влади, надзвичайно багато сили, авторитету. Про це писали і різні аналітики в Україні, це не є щось нове. Головне те, що він фактично керує цілою державою, не тільки урядом, але й державою. Коли подивитися на його міністрів, це в основному люди некомпетентні, люди, які йому підпорядковані. Коли дивитися на якісь ради, що він створив, по-перше, він присутній на кожній раді, і по-друге, він є головою кожної ради. Він втручаєтсья в усі справи, тобто це людина, яка вважає, що все в державі залежить від нього. Тому і султанізм. Це такий старомодний, стародавній спосіб управління державою. Він може бути ефективним не в сучасній державі, десь в маленьких колоніях в 17 столітті. Але в сучасній державі такий спосіб є неефективним. Є забагато викликів, проблем, вони вимагають кадрів, інститутів.
Бі-Бі-Сі: У своїй статті Ви наголошуєте, що "султанізм" є нестабільним через неефективність такої форми правління. Чи впливає на таку нестабільність також і погіршення економічної ситуації в країні?
Олександр Мотиль: Коли такі економічні феномени відбуваються - підвищення цін, тощо, люди завжди незадоволені. Просто такого не буває, щоб люди були цим задоволені. В Америці якраз це й відбулося останнім часом. Чи то в Росії, в Індонезії, чи в Чилі - люди були б незадоволені. Українці б мусили бути якимись інопланетянами, щоб по-іншому зреагувати. Тоді є питання, чи це незадоволення набере якоїсь політичної форми. Є помітна тенденція, що в таких випадках відбуваються страйки. Вже була мова про страйки, до речі, на Донбасі. Тут не ідеться про так званий "націоналістичний" Львів. Ідеться про батьківщину самого президента. Отже це неминуче. Тоді питанням є, чи опозиція зможе скористатися з цього, з'єднатися. Знову ж, загальна тенденція в усіх країнах світу така - після програшу опозиція, як правило, розлітається. Люди в ній показують пальцем один на одного, бо не знають, як розв'язати проблеми. З часом, коли проблеми назрівають всередині режиму, опозиція таки знаходить спільні форми.
Бі-Бі-Сі: За словами деяких українських оглядачів, український народ має здебільшого європейську орієнтацію, а еліта, мовляв, "радянська", з "радянським менталітетом", через що, нібито, не проводяться реформи. Інші кажуть - еліта якраз походить з народу і його репрезентує. Ваш коментар?
Олександр Мотиль: Я не такий в цьому песиміст. Я читав подібні статті. Це не зовсім правда, що народ такий аж дуже європейський. Може половина, може дві третини українців є досить європейськими за світоглядом. Але інша частина - 20-25%, а може навіть 30%, такими не є. Вони те що російські, чи азійські, вони "совєтські". Друге питання - про яку еліту ми говоримо. Донбаська еліта - там є певні прозахідні тенденції, є і посилені проросійські чи прорадянські. А тепер візьмемо тих, хто займається зовнішньо-політичними питаннями. Як доводять різні опитування і аналіз, ця еліта в основному є досить прозахідною. Тобто, усе залежить від того, про яку еліту ми говоримо.
Бі-Бі-Сі: США заявили, що перезавантаження відносин з Росією не буде відбуватися за рахунок відносин з Україною. Яка Ваша оцінка? Чи вдається США провадити таку політику?
Олександр Мотиль: Тут є питання, чому Америка пішла на такий крок. Це до великої міри пов'язано з тим, що Америка сама стала набагато слабшою за останні 8-9 років, за часів правління Буша. Економічна криза, війна з тероризмом... Америці потрібні якщо не союзники, то принаймні якісь партнери. І вона їх шукає всюди. Шукала серед європейців, але вони не так зацікавлені, шукала в Москві, і росіяни виявили дещо більший інтерес.
Тоді відбувається такий закономірний процес, який я спостерігаю останні 20 років. Коли американські відносини з Росією є позитивні або нейтральні, то Україна стає менш цікавою для Америки. І навпаки, коли напружені відносини з Москвою, тоді відносини з Україною стають "цікавішими". Це така загальна тенденція. Україна якраз зараз в такому становищі, коли ослабляється напруження російсько-американських взаємин і Україна Америці стала не дуже цікавою. Однак, Україна сама до певної міри завинила. Вона могла б стати набагато цікавішою, якби там впровадили реформи, був більш демократичний уряд. Це закид і Януковичу, але й також Тимошенко та Ющенкові, бо були різні можливості за останні 5 років.
Але для Америки факт недемократичності Росії і російської експансії є теж важливим чинником. Мені здається, що з часом, якщо посиляться ці тенденції в Росії, цей американо-російський детант може закінчитися або набрати чисто формальної форми. І тоді для України існуватиме певний шанс. А от чи зможе уряд Януковича, чи "пост-Януковича" використати ці можливості, це вже інше питання.
Інші американські експерти критично оцінюють владу в Києв. Один із них - американський історик, політолог Радґерського університету в Ньюарку (Newark) Олександр Мотиль.
За словами пана Мотиля, гіпер-централізований тип влади в Україні можна назвати "султанізмом в стилі Януковича".
Наталя Хижняк розмовляла з експертом і запитала, що передбачає "султанізм"?
Олександр Мотиль: На це відповідь відносно проста. Янукович зумів за останні місяці зосередити у своїх руках надзвичайно багато влади, надзвичайно багато сили, авторитету. Про це писали і різні аналітики в Україні, це не є щось нове. Головне те, що він фактично керує цілою державою, не тільки урядом, але й державою. Коли подивитися на його міністрів, це в основному люди некомпетентні, люди, які йому підпорядковані. Коли дивитися на якісь ради, що він створив, по-перше, він присутній на кожній раді, і по-друге, він є головою кожної ради. Він втручаєтсья в усі справи, тобто це людина, яка вважає, що все в державі залежить від нього. Тому і султанізм. Це такий старомодний, стародавній спосіб управління державою. Він може бути ефективним не в сучасній державі, десь в маленьких колоніях в 17 столітті. Але в сучасній державі такий спосіб є неефективним. Є забагато викликів, проблем, вони вимагають кадрів, інститутів.
Бі-Бі-Сі: У своїй статті Ви наголошуєте, що "султанізм" є нестабільним через неефективність такої форми правління. Чи впливає на таку нестабільність також і погіршення економічної ситуації в країні?
Олександр Мотиль: Коли такі економічні феномени відбуваються - підвищення цін, тощо, люди завжди незадоволені. Просто такого не буває, щоб люди були цим задоволені. В Америці якраз це й відбулося останнім часом. Чи то в Росії, в Індонезії, чи в Чилі - люди були б незадоволені. Українці б мусили бути якимись інопланетянами, щоб по-іншому зреагувати. Тоді є питання, чи це незадоволення набере якоїсь політичної форми. Є помітна тенденція, що в таких випадках відбуваються страйки. Вже була мова про страйки, до речі, на Донбасі. Тут не ідеться про так званий "націоналістичний" Львів. Ідеться про батьківщину самого президента. Отже це неминуче. Тоді питанням є, чи опозиція зможе скористатися з цього, з'єднатися. Знову ж, загальна тенденція в усіх країнах світу така - після програшу опозиція, як правило, розлітається. Люди в ній показують пальцем один на одного, бо не знають, як розв'язати проблеми. З часом, коли проблеми назрівають всередині режиму, опозиція таки знаходить спільні форми.
Бі-Бі-Сі: За словами деяких українських оглядачів, український народ має здебільшого європейську орієнтацію, а еліта, мовляв, "радянська", з "радянським менталітетом", через що, нібито, не проводяться реформи. Інші кажуть - еліта якраз походить з народу і його репрезентує. Ваш коментар?
Олександр Мотиль: Я не такий в цьому песиміст. Я читав подібні статті. Це не зовсім правда, що народ такий аж дуже європейський. Може половина, може дві третини українців є досить європейськими за світоглядом. Але інша частина - 20-25%, а може навіть 30%, такими не є. Вони те що російські, чи азійські, вони "совєтські". Друге питання - про яку еліту ми говоримо. Донбаська еліта - там є певні прозахідні тенденції, є і посилені проросійські чи прорадянські. А тепер візьмемо тих, хто займається зовнішньо-політичними питаннями. Як доводять різні опитування і аналіз, ця еліта в основному є досить прозахідною. Тобто, усе залежить від того, про яку еліту ми говоримо.
Бі-Бі-Сі: США заявили, що перезавантаження відносин з Росією не буде відбуватися за рахунок відносин з Україною. Яка Ваша оцінка? Чи вдається США провадити таку політику?
Олександр Мотиль: Тут є питання, чому Америка пішла на такий крок. Це до великої міри пов'язано з тим, що Америка сама стала набагато слабшою за останні 8-9 років, за часів правління Буша. Економічна криза, війна з тероризмом... Америці потрібні якщо не союзники, то принаймні якісь партнери. І вона їх шукає всюди. Шукала серед європейців, але вони не так зацікавлені, шукала в Москві, і росіяни виявили дещо більший інтерес.
Тоді відбувається такий закономірний процес, який я спостерігаю останні 20 років. Коли американські відносини з Росією є позитивні або нейтральні, то Україна стає менш цікавою для Америки. І навпаки, коли напружені відносини з Москвою, тоді відносини з Україною стають "цікавішими". Це така загальна тенденція. Україна якраз зараз в такому становищі, коли ослабляється напруження російсько-американських взаємин і Україна Америці стала не дуже цікавою. Однак, Україна сама до певної міри завинила. Вона могла б стати набагато цікавішою, якби там впровадили реформи, був більш демократичний уряд. Це закид і Януковичу, але й також Тимошенко та Ющенкові, бо були різні можливості за останні 5 років.
Але для Америки факт недемократичності Росії і російської експансії є теж важливим чинником. Мені здається, що з часом, якщо посиляться ці тенденції в Росії, цей американо-російський детант може закінчитися або набрати чисто формальної форми. І тоді для України існуватиме певний шанс. А от чи зможе уряд Януковича, чи "пост-Януковича" використати ці можливості, це вже інше питання.
Президент Чорноморської ТРК: Це - п’ята спроба нас закрити
Блок Юлії Тимошенко звинуватив владу в тиску на незалежні ЗМІ через арешт майна Чорноморської телерадіокомпанії, яку називають головним медіа-ресурсом опозиції в Криму. Цю компанію пов’язують з головою кримського осередку БЮТ депутатом Андрієм Сенченком. Влада твердить, що йдеться про суто господарські справи, через які до компанії є претензії.
Президент Чорноморської телерадіокомпанії Тетяна Красикова каже, що відділ боротьби з економічними злочинами перевіряє компанію вже 4 місяці. Вона твердить, що, як нинішня, так і попередня влада намагалися закрити ЧТРК перед виборами.
Пані Красикова в інтерв’ю Бі-Бі-Сі розповіла про події в середу:
Т. Красикова: До нас прийшло контрольно-ревізійне управління, але це був очікуваний крок, оскільки начальник нашої кримської міліції пан Прасолов подав позов до суду з проханням дозволити КРУ нас перевірити. Взагалі ми комерційна організація, тому КРУ не може нас перевіряти, але за рішенням суду - може. От вони і прийшли перевірити наші відносини з Фондом соціального страхування від нещасних випадків, для якого ми робили продукцію за договором 2008 року.
Бі-Бі-Сі: Тобто формальною підставою є господарська діяльність. Про зміст ваших творчих програм не йдеться?
Т. Красикова: Ні, але ви знаєте, нас перевіряє ця служба вже 4 місяці - йдеться про відділ боротьби з економічними злочинами. Приходять слідчі, присилають запити, ми відповідаємо, усе це тягнеться із квітня. Вони намагаються довести, що ми вкрали державні кошти. Чому? Тому що до них звернувся лідер кримських комуністів Леонід Грач - наш давній "друг" у лапках.
Нас звинувачують у тому, що ми за дуже високими цінами зробили продукт для Фонду соцстраху. Але коли я кажу, що ми - комерційна компанія, яка не дотується державою, і ціни у нас договірні - цього чомусь ніхто чути не хоче.
Тим більше, за цим епізодом нас вже перевіряла прокуратура 2009 року і жодних порушень не знайшла. Але прийшла нова влада, пан Грач знову звернувся з вимогою про перевірку, і я вважаю це просто зведенням рахунків з його боку.
Це гарний привід для нової влади для того, щоби чинити на нас відповідний тиск, бо, як правило, такий тиск посилюється перед виборами. І ось прийшли сьогодні (у середу) з новою перевіркою, але оскільки це рішення суду, ми поводимося коректно і співпрацюємо з КРУ.
Я сподіваюсь, що це професійні люди, і ми зможемо їх переконати у нашій правоті, якщо, звісно, їм не буде поставлено якусь надзавдання.
Бі-Бі-Сі: Якщо на майно компанії накладено арешт, це означає, що ви не випускаєте продукту в ефір?
Т. Красикова: Ні, це не так. Накладення арешту на наше майно означає, що ми не можемо його продати, ми не можемо їм розпоряджатися на власний розсуд. Це не арешт рахунків, це лише арешт майна - рухомого і нерухомого. Але можливо це лише перший крок, адже у нашій країні все може статися.
Справжній колапс компанії може настати у випадку арешту рахунків. З іншого боку, хоча наші програми виходять в ефір, страждає їхня якість. Після новин про наші негаразди до нас припинили приходити представники влади, а потім нас же звинувачують в упередженості, мовляв ми їх не запрошуємо.
Бі-Бі-Сі: Чому вашу компанію називають опозиційною? Ви самі себе такою вважаєте?
Т. Красикова: В цілому - так, ми вже звикли до такого визначення, хоча по великому рахунку я вважаю, що ми не стільки опозиційні, скільки об’єктивні. Справа в тому, що усі ЗМІ як правило намагаються не бачити недоліків у діючої влади. А ми їх бачимо і говоримо про це.
Бі-Бі-Сі: Чи це стосується лише теперішньої влади, чи й попередньої?
Т. Красикова: Ні, але ви знаєте, якщо врахувати, що це вже п’ята спроба нас закрити - тобто влада змінюється, а Чорноморська телерадіокомпанія залишається такою компанією, яку краще напередодні виборів закрити.
Тобто за 15 років нічого не змінилося, влада приходить і йде а Чорноморська ТРК постійно не у фаворі.
Хоча зараз ми не приховуємо, що наші симпатії на боці Блоку Юлії Тимошенко, і ми цілком погоджуємося з висновком БЮТ і, зокрема депутата Андрія Сенченка, який має безпосередній стосунок до компанії, що останні події свідчать про спроби політичного тиску з боку влади.
У цьому плані ми не виключаємо звернення до президента з проханням розібратися у ситуації, адже він наголошує, що не допускатиме цензури, хоча я особисто і не вірю, що навіть його втручання дасть позитивний результат.
Президент Чорноморської телерадіокомпанії Тетяна Красикова каже, що відділ боротьби з економічними злочинами перевіряє компанію вже 4 місяці. Вона твердить, що, як нинішня, так і попередня влада намагалися закрити ЧТРК перед виборами.
Пані Красикова в інтерв’ю Бі-Бі-Сі розповіла про події в середу:
Т. Красикова: До нас прийшло контрольно-ревізійне управління, але це був очікуваний крок, оскільки начальник нашої кримської міліції пан Прасолов подав позов до суду з проханням дозволити КРУ нас перевірити. Взагалі ми комерційна організація, тому КРУ не може нас перевіряти, але за рішенням суду - може. От вони і прийшли перевірити наші відносини з Фондом соціального страхування від нещасних випадків, для якого ми робили продукцію за договором 2008 року.
Бі-Бі-Сі: Тобто формальною підставою є господарська діяльність. Про зміст ваших творчих програм не йдеться?
Т. Красикова: Ні, але ви знаєте, нас перевіряє ця служба вже 4 місяці - йдеться про відділ боротьби з економічними злочинами. Приходять слідчі, присилають запити, ми відповідаємо, усе це тягнеться із квітня. Вони намагаються довести, що ми вкрали державні кошти. Чому? Тому що до них звернувся лідер кримських комуністів Леонід Грач - наш давній "друг" у лапках.
Нас звинувачують у тому, що ми за дуже високими цінами зробили продукт для Фонду соцстраху. Але коли я кажу, що ми - комерційна компанія, яка не дотується державою, і ціни у нас договірні - цього чомусь ніхто чути не хоче.
Тим більше, за цим епізодом нас вже перевіряла прокуратура 2009 року і жодних порушень не знайшла. Але прийшла нова влада, пан Грач знову звернувся з вимогою про перевірку, і я вважаю це просто зведенням рахунків з його боку.
Це гарний привід для нової влади для того, щоби чинити на нас відповідний тиск, бо, як правило, такий тиск посилюється перед виборами. І ось прийшли сьогодні (у середу) з новою перевіркою, але оскільки це рішення суду, ми поводимося коректно і співпрацюємо з КРУ.
Я сподіваюсь, що це професійні люди, і ми зможемо їх переконати у нашій правоті, якщо, звісно, їм не буде поставлено якусь надзавдання.
Бі-Бі-Сі: Якщо на майно компанії накладено арешт, це означає, що ви не випускаєте продукту в ефір?
Т. Красикова: Ні, це не так. Накладення арешту на наше майно означає, що ми не можемо його продати, ми не можемо їм розпоряджатися на власний розсуд. Це не арешт рахунків, це лише арешт майна - рухомого і нерухомого. Але можливо це лише перший крок, адже у нашій країні все може статися.
Справжній колапс компанії може настати у випадку арешту рахунків. З іншого боку, хоча наші програми виходять в ефір, страждає їхня якість. Після новин про наші негаразди до нас припинили приходити представники влади, а потім нас же звинувачують в упередженості, мовляв ми їх не запрошуємо.
Бі-Бі-Сі: Чому вашу компанію називають опозиційною? Ви самі себе такою вважаєте?
Т. Красикова: В цілому - так, ми вже звикли до такого визначення, хоча по великому рахунку я вважаю, що ми не стільки опозиційні, скільки об’єктивні. Справа в тому, що усі ЗМІ як правило намагаються не бачити недоліків у діючої влади. А ми їх бачимо і говоримо про це.
Бі-Бі-Сі: Чи це стосується лише теперішньої влади, чи й попередньої?
Т. Красикова: Ні, але ви знаєте, якщо врахувати, що це вже п’ята спроба нас закрити - тобто влада змінюється, а Чорноморська телерадіокомпанія залишається такою компанією, яку краще напередодні виборів закрити.
Тобто за 15 років нічого не змінилося, влада приходить і йде а Чорноморська ТРК постійно не у фаворі.
Хоча зараз ми не приховуємо, що наші симпатії на боці Блоку Юлії Тимошенко, і ми цілком погоджуємося з висновком БЮТ і, зокрема депутата Андрія Сенченка, який має безпосередній стосунок до компанії, що останні події свідчать про спроби політичного тиску з боку влади.
У цьому плані ми не виключаємо звернення до президента з проханням розібратися у ситуації, адже він наголошує, що не допускатиме цензури, хоча я особисто і не вірю, що навіть його втручання дасть позитивний результат.
Підписатися на:
Дописи (Atom)