Найсуттєвіші зміни у новому підручнику стосуються Великої Вітчизняної війни - цей термін охарактеризовує зараз всю війну. Крім того, з'являється згадка про організацію "Молода гвардія".
статті про українську політику і не тільки
Показ дописів із міткою русифікація. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою русифікація. Показати всі дописи
15.02.11
"Український Каїр», може початися саме з Донецька
Міністр освіти і науки, молоді та спорту Дмитро ТАБАЧНИК стає загрозою для Президента України Віктора ЯНУКОВИЧА, вважає голова Соціально-Християнської партії, лідер Громадянського об`єднання “Новий Київ” Зорян ШКІРЯК.
Як повідомили УНІАН в прес-службі політика, таку думку З.ШКІРЯК сказав, коментуючи останні ініційовані міністром освіти підходи в реформуванні освіти України.
«Одіозний міністр освіти ТАБАЧНИК стає загрозою для ЯНУКОВИЧА, сьогодні він банально «підставляє» Президента. Курс влади на тотальну «русифікацію» України нагадує період «застійного совка». Спроби свідомого спотворення української історії у школах, бажання «приструнити» неугодні ВНЗ і поставити їх на коліна – вражають своїм цинізмом. А відверта, неприхована ненависть ТАБАЧНИКА до всього українського інакше, як знущанням над народом, назвати не можна”, - заявив З.ШКІРЯК.
Він наголосив, що терпіння людей не безмежне, і, “зберігаючи ТАБАЧНИКА на посаді, ЯНУКОВИЧ ризикує”.
“Все це призведе до того, що невдоволення громадян діями міністра стане «коктейлем Молотова», який запалить нову хвилю протестів », - спрогнозував політик.
Лідер «Нового Києва» вважає, що «останньою краплею» може стати рішення про закриття ста українських шкіл на Сході країни. «Я нещодавно спілкувався з представниками різних соціальних груп і громадських організацій Донецької області. Так от, люди кричать, вони обурені тим, що там відбувається. Діти в Донецьку також хочуть навчатися державною мовою. Вони нічим не відрізняються від діток в Західній Україні, а у їхніх батьків одні й ті ж проблеми, головна з яких, як прогодувати сім`ю... », - сказав З.ШКІРЯК.
Він вважає, що своїми діями Д.ТАБАЧНИК “свідомо розколює Україну і випробовує нерви людей на міцність”. В таких умовах, переконаний З.ШКІРЯК, єдиним виходом з ситуації може стати лише відставка міністра. У зв’язку з цим ГО «Новий Київ» та Соціально-християнська партія приєднуються до інших опозиційних сил і вимагають від Президента України негайного звільнення Д.ТАБАЧНИКА з посади міністра освіти, молоді та спорту. В іншому випадку, вважає політик, акції протестів невдоволених можуть вилитися на вулиці з подвоєною силою.
Як зазначив З.ШКІРЯК, як це не парадоксально, але в Донецькій області невдоволення діями правлячого режиму зростає щодня.
«Безумовно, мова йде не тільки щодо проблем освіти. На жаль, статистика в регіоні сумна. Зростає безробіття і злочинність, знищується малий та середній бізнес, ціни на продукти харчування, товари і послуги щоденно повзуть вгору, а близько 70% мешканців області ледве зводять кінці з кінцями. Люди деморалізовані, вони повірили регіоналам, а їх просто «кинули»… Всі обіцянки про краще життя виявилися пустими»...”, - заявив голова СХП. При цьому він наголосив, що на Сході України живуть прекрасні, гідні і працьовиті люди, які хочуть жити і працювати в єдиній країні.
“Їм набридло, що, дякуючи нинішній владі, поняття «донецький» часто сприймається негативно», - підкреслив він.
«Якщо Президент не зробить відповідних висновків, і не піде людям назустріч, то не виключено, що «український Каїр», неочікувано для всіх, може початися саме з Донецька...», - підсумував політик.
реклама: | єдиний гаманець | кредитка | міні кредитка | карта юніора | програма Бонус+ | робота | інтернет | соціальна карта | карта gold | море можливостей | нерухомість | авто-конфіскат | пенсійна карта | автоброкер | термінові грошові перекази | PrivatAssistance | страхування |
| Джерела: http://www.unian.net/ http://article-blogger.blogspot.com/ |
01.02.11
Через 50 років українська мова почне вимирати?
У 2060 році процес зникнення української мови може стати незворотним.
До такого висновку дійшов тижневик “Коментарі:”, який провів статистичне дослідження динаміки розвитку української мови і презентував його результати сьогодні на прес-конференції.
Результати дослідження свідчать, що при збереженні наявних тенденцій вже за 50 років – у 2060 році – процес зникнення української мови стане незворотним. Такі дані були отримані на підставі аналізу статистичних показників щодо мовної ситуації у різних регіонах України за радянських часів та за часів незалежності.
Журнал з’ясував, що основною небезпекою для української мови є русифікація – постійне збільшення частки тих, хто називає російську рідною мовою, в загальній масі україно- і російськомовних.
Наприклад, за результатами перепису 1959 року загалом по Україні частка російськомовних становила 25,16%, у 1970-му – 28,68%, приріст на 3,52%. Перепис 1979 року дав уже 32,08%, приріст 3,4%. Сумарний приріст становить 6,92%.
У 1989 році приріст ступеня русифікації становив 1,58%. З 1989 до 2001 року ступінь русифікації зменшився на 3,19% (до 30,47%). Найбільше зниження спостерігалося в Центральній Україні – на 5,88% і трохи менше, на 4,5%, – в смузі від Харківщини до Одещини. У той самий час Донбас дав не зниження, а приріст на 6,36% (до 73,59%). Звідси видно, констатує видання, що межа, за якою відмирання української мови стає незворотним, перебуває біля позначки 50%, а значить навіть ніби-то рівновага між російсько- і україномовними насправді вкрай небезпечна.
Згідно з дослідженням, якщо припустити, що тенденції 1989-2001 років зберігалися і далі, то до 2009-2010 років ступінь русифікації в цілому по Україні мав би зменшитися до того рівня, який був у 1970 році (28,68%). Проте це не означає повернення до мовної ситуації 40-річної давнини.
Якщо в 1970 році розрив між Донбасом і рештою південно-східних областей (без Криму) становив 22,57%, то до 2010-го він, швидше за все, перевищив 40%.
Видання зазначає, що за таких умов сумнівним є подальше скорочення ступеня русифікації.
Катастрофічність процесу посилюватиметься тим, що дедалі нові й нові регіони за ступенем їх русифікації перетворюватимуться на русифікаторські. Критичну межу в 50% уже в 2012 році може перейти Запорізька область, в 2019-му – Одещина, в 2021-му – Харківщина. Приблизно в 2042 році настане черга Дніпропетровщини, в 2045-му – Миколаївщини, в 2053-му – Херсонщини.
реклама: | єдиний гаманець | кредитка | міні кредитка | карта юніора | програма Бонус+ | робота | інтернет | соціальна карта | карта gold | море можливостей | нерухомість | авто-конфіскат | пенсійна карта | автоброкер | термінові грошові перекази | PrivatAssistance | страхування |
| Джерела: http://www.unian.net/ http://article-blogger.blogspot.com/ |
14.09.10
УНП заявляє про примусову русифікацію українців у Криму
Українська народна партія заявляє про примусову русифікацію українців у Криму. Про це УНІАН повідомили у прес-службі УНП.
«Рух «Російська єдність» замовчує факти щодо примусової русифікації українців у Криму», - інформує прес-служба Кримської організації Української народної партії. Як зазначає організація, «газета, яку видає кримський рух «Російська єдність», суттєво викривляє динаміку коливання кількості україномовних та російськомовних шкіл у Криму».
За словами представника Сімферопольської міської організації УНП Олексія КЛИМЧУКА, «у вересневому номері газети «Російська єдність», в статті «Шкільні підручники «зачистили» від бандерівців», автор нахабно маніпулює цифрами щодо співвідношення кількості російськомовних та україномовних шкіл в автономії». «Перші дані автор взяв у цифрах, а другі - у відсотках», - повідомляє член УНП.
Так, газета інформує, що 2003 року в Криму нараховувалося 457 російськомовних шкіл, а в 2009 – 340. Тобто за 6 років їхня кількість в автономії зменшилося на 117 або на 26%, стверджує газета.
В той же час, за той же період кількість україномовних шкіл зросла на 75%, повідомляє автор. При цьому, газета не наводить точну кількість україномовних шкіл.
«Насправді в Криму діє усього 7 україномовних шкіл, що є найнижчим показником у країні», - констатує О.КЛИМЧУК. За його словами, з 2003 до 2009 року, за офіційною статистикою, кількість україномовних шкіл збільшилася з 6 до 7, - тобто, аж на 1 школу за 6 років. «Ця цифра і дає прибавку на ті самі 75%, про які пише автор, - коментує ситуацію О.КЛИМЧУК. - Тобто, в 2009 році російськомовних шкіл стало 340, а україномовних - аж 7!».
За словами члена УНП, «7 шкіл з українською мовою викладання складають всього 1,2% від загальної кількості шкіл в Криму, хоча, за даними останнього перепису, майже 25% населення автономії - етнічні українці. В кримських селах, де мешкає найбільша кількість україномовних громадян, україномовних шкіл взагалі немає». «Це свідчить про примусову русифікацію етнічних українців півострова, яка триває і сьогодні», - підсумував О.КЛИМЧУК.
«Рух «Російська єдність» замовчує факти щодо примусової русифікації українців у Криму», - інформує прес-служба Кримської організації Української народної партії. Як зазначає організація, «газета, яку видає кримський рух «Російська єдність», суттєво викривляє динаміку коливання кількості україномовних та російськомовних шкіл у Криму».
За словами представника Сімферопольської міської організації УНП Олексія КЛИМЧУКА, «у вересневому номері газети «Російська єдність», в статті «Шкільні підручники «зачистили» від бандерівців», автор нахабно маніпулює цифрами щодо співвідношення кількості російськомовних та україномовних шкіл в автономії». «Перші дані автор взяв у цифрах, а другі - у відсотках», - повідомляє член УНП.
Так, газета інформує, що 2003 року в Криму нараховувалося 457 російськомовних шкіл, а в 2009 – 340. Тобто за 6 років їхня кількість в автономії зменшилося на 117 або на 26%, стверджує газета.
В той же час, за той же період кількість україномовних шкіл зросла на 75%, повідомляє автор. При цьому, газета не наводить точну кількість україномовних шкіл.
«Насправді в Криму діє усього 7 україномовних шкіл, що є найнижчим показником у країні», - констатує О.КЛИМЧУК. За його словами, з 2003 до 2009 року, за офіційною статистикою, кількість україномовних шкіл збільшилася з 6 до 7, - тобто, аж на 1 школу за 6 років. «Ця цифра і дає прибавку на ті самі 75%, про які пише автор, - коментує ситуацію О.КЛИМЧУК. - Тобто, в 2009 році російськомовних шкіл стало 340, а україномовних - аж 7!».
За словами члена УНП, «7 шкіл з українською мовою викладання складають всього 1,2% від загальної кількості шкіл в Криму, хоча, за даними останнього перепису, майже 25% населення автономії - етнічні українці. В кримських селах, де мешкає найбільша кількість україномовних громадян, україномовних шкіл взагалі немає». «Це свідчить про примусову русифікацію етнічних українців півострова, яка триває і сьогодні», - підсумував О.КЛИМЧУК.
Слідкувати за новими дописами
| Джерела: http://unian.net/ http://article-blogger.blogspot.com/ |
Як врятувати Україну від гундяєвского світу «мурок» і «владимирских централов»
Цього літа я відпочивав у гуцульській Ворохті, містечку, розташованому на висоті 850 метрів над рівнем моря. Екскурсії на полонини з альпійськими травами, сходження на Говерлу, рафтинг на човнах по стрімкому Черемошу. Немає слів, щоб описати відчуття первозданності природи, чистоти вод і всього, що оточувало киянина, який сховався в Карпатах від нестерпної спеки.
У 1671 році татари, який вже раз, намагалися підкорити цей край. За кілометр від нинішньої Ворохти, в ущелині їх зупинили гуцули. Татари повернули назад, загроза для Західної Європи минула. У гірському краю довго господарювали поляки, згодом він входив в Австро-Угорську імперію. Але культурна самобутність гуцулів, їх мова зберігалися, не зважаючи на пряме національне пригноблення і хитромудрі його види. Тут жили і працювали Іван Франко, Михайло Грушевський, бували Леся Українка і Михайло Коцюбинський, ще ціла плеяда відомих синів і дочок України.
Часи нашестя і набігів різномовних ординців минули. Сьогодні Гуцульщина – невід`ємна частина великої України.
Чи можете ви уявити троїстих музик, які замість пісні про свого народного героя Олексу Довбуша наярюють на цимбалах шлягер «Мурку» - всеросійський інтернаціональний «гімн» блатних і приблатнених? Пісенну молитву злодіїв, шулерів і бандитів, яка надихає на «подвиги» злочинців з погашеними судимостями?
Таке може приснитися в жахливому сні, а ось мені довелося бачити на власні очі.
З гуцулським акцентом співаки-музиканти під шалено захопливі вигуки відпочивальників співали щось нісенітне і дике в Карпатах: «Там сидела Мурка в кожаной тужурке, и в руках у Мурки был наган…»
Сорокалітні «господа» з Донецька в наколках на грудях і на руках, їх пані з тату – від верхньої частини сідниць до шиї, підспівуючи, несамовито аплодували. У танок пустився хлопець, двадцяти з хвостиком років. Угодоване тіло танцюриста звивалося в екстазі. Молодий турист, наслідуючи свого, якщо вірити Дарвіну, родича – шимпанзе, кривлявся, відбиваючи чотирма кінцівками кренделі блатної хореографії. Немов танцював не біля багаття, а в обмеженій розмірами тюремній камері.
Публіка захлиналася від захоплення: нарешті розслабилися в «бандеровських» Карпатах, почули своє, рідне, можна сказати, засвоєне з молоком мамані і гранчаком горілки від батяні.
Після «Мурки» туристи з Донецька замовили троїстим музикам сучасну оду тюремним будням - «Владимирский централ». Гуцули вибачилися, мовляв, ще не встигли вивчити, до наступного вашого приїзду підготуємося належним чином.
...Погоджуюся з письменником Юрієм Андруховичем, котрий запропонував шлях порятунку від «ложок дьогтю» всього того медоносно-українського, що, не зважаючи на тристап`ятдесятилітній імперсько-совковий процес «взаємопроникнення культур», дивом збереглося в Україні.
Насправді, взаємопроникнення культур по-совєтськи, як в нинішній Україні, – це коли не одна ложка дьогтю, образно кажучи, а цілий потік вливається в бочку з медом.
Ви собі можете таке уявити, що схід країни настільки «взаємопроникнув» у духовність Західної України, що замість «Мурки» за весільними столами, в свята заспіває гімн про народного месника Олексу Довбуша?..
...Прекрасно розумію і підтримую прибалтів, які своєчасно і без реверансів у бік «прав радянського народу» – російськомовного населення, що мігрувало до Прибалтики після її окупації в 39-му році, узаконили своє громадянство з неодмінним знанням державної мови. З типу «фашистської» Латвії, наприклад, повернулося до Росії... близько двох сотень чоловік. А сотні тисяч вчорашніх мігрантів, які стали громадянами Латвії, тепер, як цивілізовані європейці володіють двома мовами.
Добре розумію уряд США. Висока стіна в сотні кілометрів будується на межі з Мексикою. Нелегальні мігранти, що перетворюють Північну Америку на етнічний відстій Південної, що називається, «дістали» американців.
Згоден з французами, з новою міграційною політикою президента Ніколя Саркозі, які нарешті пригадали, що народилися християнами у себе на батьківщині з тисячолітніми європейськими культурними традиціями. А не в новоутвореній арабській афро-азіатській країні.
Ті українські письменники, у творчість яких «взаємопроникли» російські матюки, після передбачуваної федералізації України, безумовно, не захочуть міняти своє місце проживання в Києві, Харкові, Львові чи Івано-Франківську на Донецьк чи Єнакієво. Але, залишившись жити в країні з центром в європейському Києві, вони повинні будуть грунтовно творчо змінитися. З іноді матюгальної (комерційної) лексики перейти на українську мову. Як і призначено небесами – сіяти розумне, добре, вічне. У козацькі часи образа жінки-матері була злочином проти народної моралі українців, за нього карали батогами. І Юрієві Андруховичу, і Оксані Забужко, і Лесю Подерев`янському, а з цими метрами і всякій літературній дрібноті, доведеться згадувати шкільні уроки рідної мови.
...Київ, душа стародавнього міста, де народився мій прадід, прискореними темпами руйнується.
Будівництвом висотних хатинок з пентхаузами для шанувальників «Мурки» перетворюється з граду князя Кия в хазу-мегаполіс, якмй притягує до себе «радянський народ» з гундяєвского «російського світу». Процес імперської русифікації України, сповільнившись на декілька років, агресивно надолужує упущене.
Хай ті, для кого блатна «Мурка» є духовним гімном, живуть окремо від України, на федеральній території їх нинішнього обранця, що сидить на Банковій.
Георгій Бурсов
У 1671 році татари, який вже раз, намагалися підкорити цей край. За кілометр від нинішньої Ворохти, в ущелині їх зупинили гуцули. Татари повернули назад, загроза для Західної Європи минула. У гірському краю довго господарювали поляки, згодом він входив в Австро-Угорську імперію. Але культурна самобутність гуцулів, їх мова зберігалися, не зважаючи на пряме національне пригноблення і хитромудрі його види. Тут жили і працювали Іван Франко, Михайло Грушевський, бували Леся Українка і Михайло Коцюбинський, ще ціла плеяда відомих синів і дочок України.
Часи нашестя і набігів різномовних ординців минули. Сьогодні Гуцульщина – невід`ємна частина великої України.
Чи можете ви уявити троїстих музик, які замість пісні про свого народного героя Олексу Довбуша наярюють на цимбалах шлягер «Мурку» - всеросійський інтернаціональний «гімн» блатних і приблатнених? Пісенну молитву злодіїв, шулерів і бандитів, яка надихає на «подвиги» злочинців з погашеними судимостями?
Таке може приснитися в жахливому сні, а ось мені довелося бачити на власні очі.
З гуцулським акцентом співаки-музиканти під шалено захопливі вигуки відпочивальників співали щось нісенітне і дике в Карпатах: «Там сидела Мурка в кожаной тужурке, и в руках у Мурки был наган…»
Сорокалітні «господа» з Донецька в наколках на грудях і на руках, їх пані з тату – від верхньої частини сідниць до шиї, підспівуючи, несамовито аплодували. У танок пустився хлопець, двадцяти з хвостиком років. Угодоване тіло танцюриста звивалося в екстазі. Молодий турист, наслідуючи свого, якщо вірити Дарвіну, родича – шимпанзе, кривлявся, відбиваючи чотирма кінцівками кренделі блатної хореографії. Немов танцював не біля багаття, а в обмеженій розмірами тюремній камері.
Публіка захлиналася від захоплення: нарешті розслабилися в «бандеровських» Карпатах, почули своє, рідне, можна сказати, засвоєне з молоком мамані і гранчаком горілки від батяні.
Після «Мурки» туристи з Донецька замовили троїстим музикам сучасну оду тюремним будням - «Владимирский централ». Гуцули вибачилися, мовляв, ще не встигли вивчити, до наступного вашого приїзду підготуємося належним чином.
...Погоджуюся з письменником Юрієм Андруховичем, котрий запропонував шлях порятунку від «ложок дьогтю» всього того медоносно-українського, що, не зважаючи на тристап`ятдесятилітній імперсько-совковий процес «взаємопроникнення культур», дивом збереглося в Україні.
Насправді, взаємопроникнення культур по-совєтськи, як в нинішній Україні, – це коли не одна ложка дьогтю, образно кажучи, а цілий потік вливається в бочку з медом.
Ви собі можете таке уявити, що схід країни настільки «взаємопроникнув» у духовність Західної України, що замість «Мурки» за весільними столами, в свята заспіває гімн про народного месника Олексу Довбуша?..
...Прекрасно розумію і підтримую прибалтів, які своєчасно і без реверансів у бік «прав радянського народу» – російськомовного населення, що мігрувало до Прибалтики після її окупації в 39-му році, узаконили своє громадянство з неодмінним знанням державної мови. З типу «фашистської» Латвії, наприклад, повернулося до Росії... близько двох сотень чоловік. А сотні тисяч вчорашніх мігрантів, які стали громадянами Латвії, тепер, як цивілізовані європейці володіють двома мовами.
Добре розумію уряд США. Висока стіна в сотні кілометрів будується на межі з Мексикою. Нелегальні мігранти, що перетворюють Північну Америку на етнічний відстій Південної, що називається, «дістали» американців.
Згоден з французами, з новою міграційною політикою президента Ніколя Саркозі, які нарешті пригадали, що народилися християнами у себе на батьківщині з тисячолітніми європейськими культурними традиціями. А не в новоутвореній арабській афро-азіатській країні.
Ті українські письменники, у творчість яких «взаємопроникли» російські матюки, після передбачуваної федералізації України, безумовно, не захочуть міняти своє місце проживання в Києві, Харкові, Львові чи Івано-Франківську на Донецьк чи Єнакієво. Але, залишившись жити в країні з центром в європейському Києві, вони повинні будуть грунтовно творчо змінитися. З іноді матюгальної (комерційної) лексики перейти на українську мову. Як і призначено небесами – сіяти розумне, добре, вічне. У козацькі часи образа жінки-матері була злочином проти народної моралі українців, за нього карали батогами. І Юрієві Андруховичу, і Оксані Забужко, і Лесю Подерев`янському, а з цими метрами і всякій літературній дрібноті, доведеться згадувати шкільні уроки рідної мови.
...Київ, душа стародавнього міста, де народився мій прадід, прискореними темпами руйнується.
Будівництвом висотних хатинок з пентхаузами для шанувальників «Мурки» перетворюється з граду князя Кия в хазу-мегаполіс, якмй притягує до себе «радянський народ» з гундяєвского «російського світу». Процес імперської русифікації України, сповільнившись на декілька років, агресивно надолужує упущене.
Хай ті, для кого блатна «Мурка» є духовним гімном, живуть окремо від України, на федеральній території їх нинішнього обранця, що сидить на Банковій.
Георгій Бурсов
Слідкувати за новими дописами
| Джерела: http://unian.net/ http://article-blogger.blogspot.com/ |
Підписатися на:
Дописи (Atom)