Політичні перемоги "Свободи" та стрімке зростання популярності ідей соціального націоналізму викликають у панівної псевдоеліти істеричний страх. Логічно – адже вони знають, яких людей та яких ідей їм варто боятися.
Очевидно, їм дуже хочеться, щоби національний рух був культурницьким та беззубим, зверненим лише в минуле, лібералізованим, абсолютно не революційним, повністю ігнорував соціальне питання. Щоб це був не націоналізм, а чергова "націонал-демократія".
статті про українську політику і не тільки
Показ дописів із міткою революція. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою революція. Показати всі дописи
16.02.11
7 умов для успішної революції
Видавалась беззаперечною повна атрофація протестних інстинктів у суспільства. Український люд був абсолютно готовим до безперешкодного поглинання новим правлячим режимом. Саме це і спокусило владу на безоглядний, переважно абсурдний та нахабний у своїх проявах наступ на всіх фронтах.
Усе, що робиться можновладцями, можна було б робити в режимі soft power. Щоб і результату досягти, і витримати формальні пристойності. Усі б усе розуміли, однак звинуватити владу ні в чому б не змогли.
Замість того, щоб зі спокоєм удава почати ласувати меланхолійним і паралізованим суспільством, яке вже капітулювало на милість нового володаря, все почали робити з підкресленою і показною бравадою та неймовірним гуркотом.
Це стало системною та далекосяжною помилкою влади, яка заклала під себе міну з часовим механізмом.
Об’єктивні закони природи спрацювали. Інтенсивність докладених зусиль викликала зворотно спрямовану динамічно зростаючу протидію. Ще не пройшов рік президентства, а Україна вже мала визрілу у суспільних нетрях загальнонаціональну акцію протесту підприємців.
Журналісти кооперуються для захисту своїх прав і наводять приклади зухвалого тиску на свободу слова. На шпальтах солідних експертних видань спокійно обговорюється тема соціального вибуху, для якого в Україні вимальовуються усі необхідні підстави.
Щоб спокійно і невимушено говорити на цю тему, не треба шукати далеких аналогій та глибоко аналізувати статистичні показники. Варто принаймні порівняти країну з вибухлими недавно Тунісом і Єгиптом.
Взяти хоча б звіт Світового банку щодо рівня ВВП на душу населення у 2009-2010 роках. Зі своїм 135-тим місцем Україна опинилася на 12 позицій нижче за Туніс та і на 12 щаблів вище за Єгипет.
Тобто, посередині між ними.
За рейтингом найкращих країн світу від американського "Newsweek", що формувався за науково верифікованими показниками, Україна на 49-ому місці і випередила Туніс на 16 позицій, а Єгипет на 25.
Однак такий відрив не повинен заспокоювати українське керівництво.
Значною мірою вищий статус України зумовлений суттєво кращим освітнім рівнем, аніж у названих державах півночі Африки, та порівняно вищим рівнем політичних свобод.
Слід врахувати, що у цих обчисленнях бралися до уваги, наприклад, і показники гендерної рівності. Куди ж тут ісламським країнам до європейської України…
Отже, українське випередження названих революційних країн у цьому рейтингу значною мірою умовне.
Експерти не раз вказували на те, що Україна стабільно виїжджає завдяки освіченості і у розрахунку індексу розвитку людського потенціалу, що проводиться ООН.
Інакше у неї були б значно гірші позиції у цих поважних рейтингах. Без урахування освітніх показників, країна стрімко скотилася б у таблиці до вкрай соціально нестабільних держав.
Враховуючи нахрап, з яким влада будує нову політичну реальність в Україні на тлі погіршення соціально-економічного клімату, надалі державу чекає прогнозоване скочування у провідних світових рейтингах, що відображають рівень життя.
Чого кращого можна очікувати, коли у жовтні 2010 року оонівська Міжнародна організація праці внесла Україну до списку держав з високим рівнем соціального занепокоєння. До прикладу переддефолтову Грецію, з усіма масовими акціями протесту і безладами, було зараховано до держав з середнім (!) рівнем соціального занепокоєння.
Про стрімке зростання частоти критичних заяв західних високопосадовців щодо політичного пресингу влади в Україні годі й говорити. Вони не затихають наче кулеметна черга.
Можливо українські керманичі заспокоюють себе досвідом Росії і Білорусі? Мовляв, там керманичі встигли закрутити гайки ще до того, як суспільство прокинулося.
Однак тотожностей не буде. Ну хоча б тому, що бажаючи зробити все якнайшвидше, суспільство розбудили значно раніше, ніж Януковичу вдалося завершити монтування авторитаризму.
Це вже доконаний факт. І хоча чинити системний опір зухвалим вчинкам влади поки що ніяк, суспільство постійно сигналізує про кожну свавільну витівку можновладців. Відтак, робимо висновок: первинні захисні функції суспільного організму активні.
За таких обставин безоглядне, невпинне і примітивно нахабне продавлювання владою своїх інтересів закономірно призведе до масового суспільного спротиву.
Підприємницький майдан далеко не єдиний тривожний симптом для Банкової. Там безсумнівно знають, що рейтинги опозиційних політичних сил, нехай не так стрімко, але зростають, а у Партії регіонів знижуються.
Відомо, що у базових для Віктора Януковича регіонах суттєво зросла кількість виборців, що мають намір голосувати проти всіх, або які не визначилися.
У Криму, наприклад, сумарний показник одних та інших останнім часом сягав позначки у 40-50%.
Це закономірний результат того, як на останніх місцевих виборах "донецькі" просто розчавили місцеву кримську еліту. Навіть тотально лояльні до Януковича кримчани не зрозуміли такого свавілля.
Усе переконливо свідчить – існує неабияка ймовірність масштабного соціального вибуху, що може призвести до дочасного припинення повноважень правлячого режиму. Автор не має жодних ілюзій, вони добровільно не підуть. Ніхто бавитися у демократичні вибори не стане.
Ось тут виникає перше важливе питання, чи готові опоненти сьогоднішньої влади, немов відчайдухи серфінгісти, у будь-який момент підхопити хвилю, яку вони так чекали, і яка несподівано, немов манна небесна, наблизилася до них?
Хаотичний і некерований масовий вибух матиме ознаки приречених селянських повстань, яким для успіху бракувало організованості, плану дій та формалізованих вимог. Пустити все на самоплив, означатиме змарнувати шанс, подарований долею.
За незмінності владного курсу, причини для масових невдоволень наростатимуть за принципом снігового кому. Постає друге питання, який саме привід виступить каталізатором для вибухової реакції?
Це може бути:
- акт надмірного застосування безпрецедентних репресивних заходів щодо однієї особи чи групи осіб;
- нарощення адміністративного тиску та фальсифікація результатів виборчого процесу;
- чергова кулуарна (без участі громадян) законодавча пролонгація терміну повноважень або суттєве збільшення повноважень для владних інституцій;
- прийняття нормативного акту, що суттєво обмежуватиме права значної частини суспільства.
Суть третього важливого питання полягає в тому, чи буде в опозиції готовим на такий випадок план розв’язання конфліктної ситуації, а фактично – сценарій усунення правлячого режиму та демократичної зміни влади?
Відсутність такого плану може затягнути час, породити розбіжності серед опозиційних лідерів, а відтак загасити імпульс акцій протесту. У таких випадках основний порятунок влади у затягуванні часу, нівелюванні запалу, у розрахунку на зневіру протестантів і відповідно затухання протестів.
Необхідно мати чітке уявлення про те, у який спосіб надалі відбуватиметься управління державою.
Відповідно постає четверте питання: або в існуючому конституційному полі відбуваються нові вибори органів влади з подальшою зміною чи збереженням форми державного правління, або ж має бути створена перехідна тимчасова адміністрація для формування нового конституційного ладу в країні.
Для цього, наприклад, може бути створена конституційна асамблея, члени якої після напрацювання необхідних рішень, не матимуть права протягом певного часу бути обраними або призначеними до органів представницької чи державної влади.
Це певний запобіжний захист від прийняття рішень під себе. Склад такого органу слід напрацювати та узгодити заздалегідь, щоб не витрачати зайвий час на консультації у відповідальний період.
Однак найскладніше криється у п’ятому і чи не найголовнішому питанні. Ймовірний підйом різношерстої української громадськості на захист своїх прав може відбуватися зі своєю мотиваційною специфікою у різних регіонах.
Немає жодних сумнівів, що східняк підніметься проти цієї влади лише через соціальні утиски, наприклад, високі тарифи чи ціни, а може й низьку зарплату. Аграрника з центральної України, окрім соціальних питань, може підштовхнути до дій і політичний пресинг. Галичанину буде достатньо утисків українського культурного простору.
Суть проблеми сучасного українського соціуму у жорсткій регіональній диференціації зовнішньополітичної лояльності
Одні цивілізаційно прагнуть на Захід, інші – на Схід. Крізь цю призму кожен бачить вирішення жмуту решти питань: економічних, культурних, політичних. Одні вважають, що проблеми розтануть неначе сніг зі вступом до ЄС, інші міркують, що питання вирішаться з відродженням Союзу республік.
Спрямованих на Європу громадян можуть підбадьорювати результати соціологічних досліджень. Ніхто із соціологів не сперечатиметься, що є чітка тенденція: зі зменшенням віку респондентів, зростає їх проєвропейська орієнтація.
Ця тенденція характерна не лише для молоді Києва чи Львова, а й для мешканців східних та південних міст держави. Молодий юнак, байдуже – з Рівного він чи з Запоріжжя, бажає носити Levi’s та мріє злітати зі своєю дівчиною на вихідних до Барселони, а освіту здобути десь у Лондоні.
Тож згодом дилема цивілізаційного вибору може вирішитися сама по собі. Але це може статися лише згодом...
Принагідно згадаємо тут про міністра освіти Табачника, який без зайвих сум’ять лобіює проросійський тренд в освіті. Так ось, якщо хтось думає, що це акт помсти, то глибоко помиляється. Це ніщо інше, як завбачливе проектування через молоді уми майбутнього – васального майбутнього України. Але зараз не про нього і не про це.
До початку масового спротиву сьогоднішньому політичному режиму, елітні загони його опонентів мають напрацювати солідний доробок не бутафорних, а справді системних перетворень.
Пропозиція, за якою мають піти мільйони, передусім повинна відповісти, як вирішити мегапроблему цивілізаційної різновекторності суспільства. Бо ж цілком очевидно, не стане Партії регіонів, східноукраїнський електорат знайде собі іншого поводиря до Росії. Західняки, натомість, не перестануть прагнути повернутися у Європу.
Беручи до уваги цю відправну точку, протестуюче суспільство повинно бачити реальні, а не абстрактні завдання, зрозумілі, а не складні механізми їх досягнення.
Жодних обтічностей, жодної патетики, жодного лукавства. Майже впевнений, що серед українців знайдеться достатньо світлих голів, що можуть виписати, якщо не ідеальну, то ефективну Програму системних перетворень в країні.
Далі напрошується шосте питання: широкий загал, що становитиме соціальну протестну базу, не так цікавитиме суть пропонованих змін. В це громадськість вникатиме поверхово. Зрештою, сьогодні претензії викликає не так саме законодавство, як практика його вибіркового застосування.
Усіх турбують гарантії справедливої і рівної реалізації права, коли будуть забезпечені вплив громадськості на можновладців та функціонуюча система відповідальності перед законом, в незалежності від статків і статусу.
Адже зараз закон стосується лише плебея. Натомість сучасного українського патриція обмежує лише власна фантазія.
Як тільки знову почнеться кумівство, "любі друзі" чи "любі мої", іншими словами корупція і показові покарання лише опонентів, запрацює такий близький для усієї тутешньої еліти закон Франсиско Франко "Своїм – все, ворогам – закон!", черговий Український Шанс буде згаяно.
І не треба кивати лише на корумповану до останньої молекули громадськість. Моральне право на проступки їй дала показна зверхність можновладця над законом і здоровим глуздом.
Ще одне. Ніхто не скасовував фактор особистості в розвитку історії. Впевнений, щоб втілити системні перетворення, а відтак вивести державу на світ Божий, потрібне виконання сьомої умови – усвідомлена політична воля до реальних змін щонайменше у лідера, якого винесе нова суспільна протестна хвиля.
Якнайкращим кредо для такого лідера мають слугувати слова Блаженнійшого Любомира Гузара: "Політика – це не професія, а завдання". Тобто, політика не нагода заробити, а можливість допомогти народові і державі.
Михайло Басараб
реклама: | єдиний гаманець | кредитка | міні кредитка | карта юніора | програма Бонус+ | робота | інтернет | соціальна карта | карта gold | море можливостей | нерухомість | авто-конфіскат | пенсійна карта | автоброкер | термінові грошові перекази | PrivatAssistance | страхування |
| Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/ |
15.02.11
Майбутня революція - революція живота і тваринних інстинктів
Ще за день до початку революції в Єгипті ніхто не взявся б пророкувати, що назавтра країна кардинально зміниться.
Цікаво, що політологи, які вважалися фахівцями з цієї країни і всього арабського світу, навіть не заїкалися про те, що в країні вже давно сформувалася революційна ситуація і для її переходу в революцію потрібен лише якийсь привід.
Цим приводом стало самоспалення одного з противників режиму. Єгипет просто вибухнув.
Декілька років тому, перебуваючи в Єгипті, я розмовляв з випускниками Каїрського університету.
Всі вони свого президента презирливо називали "Бепсі". "Так скоро його у відставку?" – запитав я. – "Та він сидітиме на нашій шиї до скону", – переконували вони.
І тоді я зрозумів, що гуманітарна підготовка в цьому навчальному закладі досить слабка. Мені – іноземцю – було видно революційну ситуацію вже тоді, а вони її не бачили.
В останній історичний період, переважно у зв’язку з подіями в Північній Африці і на Близькому Сході, вчені-політологи і футурологи намагаються реанімувати в значній мірі не науку, а мистецтво передбачення майбутнього.
Все частіше лунали голоси про специфіку даного регіону, яка ніби і зумовлює своєрідність і неповторність ситуації. Однак, ці голоси одразу замовкли, коли масові демонстрації розпочалися в самому центрі Європи, тобто в Сербії.
Ще раз отримало підтвердження золоте правило футурології – одні і ті ж причини породжують одні і ті ж наслідки. Крім того, Туніс, африканська країна, фактично є асоційованим членом ЄС, до чого європейській Україні ой як далеко, а Сербія стоїть на порозі вступу до ЄС.
Так чого хочуть люди? Чому на вулиці вийшли мільйони? Що вони вимагають? Нічого немає нового ні під Місяцем, ні під Сонцем. Ще з часів Давнього Риму плебс вимагав для себе дві речі: хліба і видовищ. Те ж саме хоче він і нині.
Лише вкрай недолугі правителі, на кшталт нинішніх в Україні, можуть думати, що народ можна задовольнити лише матеріальним добробутом. Так, хліб – уособлює собою матеріальні статки, але є ще видовища, а це, кажучи сучасною мовою, Свобода.
Свобода інформації, вибору життєвого шляху, пересування. Національна ідея, гордість за свою націю і країну тощо.
В країнах ЄС, США, Канаді, Австралійському Союзі, Японії, Південній Кореї, Сінгапурі тощо вдалося гармонійно поєднати, збалансувати матеріальний добробут з духовною свободою. При цьому первинною в цьому поєднання є саме свобода. Тільки вона, як показує практика, породжує матеріальний добробут.
Правий був професор Преображенський з "Собачого серця" Булгакова, який стверджував, що криза і руїна виникає не в сортирах, а в головах.
Але бог з ним, тим Близьким до нас Сходом. Що чекає Україну?
Коли варто чекати нової Помаранчевої революції?
Наївні люди! Цитую самого себе зі статті 2005 року: другої Помаранчевої революції не буде. Все буде відбуватися набагато трагічніше. І далі за текстом.
Чому так? Принципові відміни революційної ситуації в 2004 і в 2011 році в тому, що тоді люди боролися за Свободу, а тепер за Хліб.
Я не знаю, кому ще в цій країні не зрозуміло, що блок комуністів з олігархами-капіталістами дуже скоро доведе країну до повної ручки. Рік Кроля просто на наших очах перетворюється на рік повного, білого і пухнастого Песця.
І уже подібне було всього лише декілька років тому в Болгарії. Це там лише за 1,5 роки правляча коаліція комуністів з олігархами довела країну до того, що на вулицях вимушені були голодуючим роздавати безкоштовний суп. І у нас те ж буде.
Тільки коли "комуняк" відсторонили від влади, Болгарія увійшла до ЄС і НАТО і стала щасливою державою. А у нас ситуація набагато гірша, ніж нещодавно була у братушок. У нас "коктейль Молотова" складається не тільки з "комуняк" з їхнім вампіром і серійним вбивцею Сталіним, а також з кримінального олігархату.
Духовною надбудовою служить УПЦ Московського патріархату.
Революція 2004 року була революцією душі і розуму українського народу. Майбутня революція буде революцією живота і тваринних інстинктів. А це вже, панове, повірте, дуже страшно.
Гречка в магазинах вже пропала. За нею потягнуться і всі інші групи товарів. Депозити в банках вже заморозили, але це, панове фінансисти, паліативи. Влада просто не розуміє, якого джина вона вже випустила з пляшки.
Петро Масляк
реклама: | єдиний гаманець | кредитка | міні кредитка | карта юніора | програма Бонус+ | робота | інтернет | соціальна карта | карта gold | море можливостей | нерухомість | авто-конфіскат | пенсійна карта | автоброкер | термінові грошові перекази | PrivatAssistance | страхування |
| Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/ |
24.01.11
В Україні присутні всі підстави для виникнення революції
То чому відбуваються революції? Чому вони проходили в минулому, відбуваються нині і будуть відбуватися в майбутньому?
Це питання не є суто теоретичним, так як одні і ті ж причини породжують одні і ті ж наслідки. Таким чином, якщо в якійсь країні відповідні причини породили революцію, то в іншій з такими ж причинами вона теж неодмінно буде.
Якщо ми зазирнемо до відповідних підручників, то знайдемо там, на мою думку, абсолютно неадекватне пояснення: революцію породжує експлуатація, визискування, приниження у суспільстві однієї частини іншою.
Абсолютно з цим не згоден, такі причини можуть породити лише бунт, але аж ніяк не революцію. З бунтом можна впоратись, з революцією – ні.
Причина революцій криється в експлуатації, визискуванні, приниженні (соціально-економічному, політичному, національному, мовному, релігійному) меншістю більшості.
Саме ці два слова є ключовими у розумінні самої природи революцій. Якщо більшість експлуатує меншість, то остання здатна хіба що на бунт, але революції ніколи не буде.
Розпад Радянської імперії відбувся лише тоді, коли нація-експлуататор, тобто росіяни, в ньому через демографію перетворилися на національну меншість. У Європейському Союзі, де абсолютна більшість населення належить до середнього класу, революція теж неможлива.
У США, поки американці не втратять національну і соціально-економічну експлуататорську більшість, революція теж не відбудеться. Однак на світі є лише декілька країн, де поступово складається революційна ситуація, яка повинна докорінно змінити не лише суспільство в цілому, але й суспільну свідомість людства.
Ну що, здавалося, той Туніс. Та 96 відсотків американців не скаже, де він знаходиться. Але революція в ньому вплинула на свідомість населення багатьох країн світу.
В цілому десятку арабських країн керівництво терміново кинулося знижувати ціни на всі групи товарів, тарифи на комунальні послуги, заговорили навіть про зниження пенсійного віку. Навіть у Лівії!
Ну Бог з нею, з тою Північною Африкою і її рекреаційно-туристичним комплексом, який нібито мав вивести країни даного регіону з бідності в багатство.
Ближче, як то кажуть, до тіла, тобто України. А як складається ситуація у нас?
Ой-йо-йой! Чи є у нас яскраво виражене соціально-економічне, політичне, національне, мовне, релігійне приниження меншістю більшістю. Не треба бути "прахвєсаром" і навіть "акадєміком", як я, щоб прийти до висновку, що в нашій державі зріє просто таки небачена на нашій планеті революційна ситуація.
За офіційними даними в країні близько 6 тисяч людей є гривневими мільйонерами. Отже, 6 тисяч чоловік, за офіційними даними, визискують 46 мільйонів чоловік.
Реально ж це просто купка олігархів, яка тратить на себе і свою родину по 100 тисяч євро на день(!).
В політичному сенсі та ж ситуація. Народ у нас реально абсолютно штучно відсторонений від впливу як на внутрішню, так і зовнішню політику держави. Доленосні для нього рішення приймаються купкою політичних авантюристів задля власної вигоди. Державні інтереси абсолютно нехтуються.
Точно така ситуація склалася і в інших трьох аспектах виникнення революцій – національному, мовному і релігійному. За переписом населення 2000 року, а це державний документ як для внутрішнього, так і зовнішнього використання, в Україні близько 80% населення є етнічними українцями і 70% громадян держави є україномовними.
Таким чином, як спеціаліст з країнознавства я стверджую, що за методикою ООН Україна є однонаціональною і одномовною державою світу.
Я звертаюся до керівників держави і політичних партій – більше не варто городити дурниці про багатонаціональність і багатомовність України. Це – брехня.
Досить уже смішити власним невіглаством всю планету. У нас просто більшість населення, в національному сенсі, експлуатується національною меншістю. Якщо це не так, тоді аргументовано заперечте і скажіть, до якого етносу належать керівники нашої держави.
І не треба ховатися за словесними викрутасами у вигляді нікому не зрозумілої "політичної нації".
А то тоді виявляються зовсім уже безглузді речі, що для українців, як політичної нації, для чогось потрібна ще одна державна мова, тобто російська.
Це ж абсолютний маразм. А де 70% україномовних газет, книжок, кінофільмів, якщо у нас 70% відсотків україномовних. Чому їх експлуатують 30%, тобто меншість російськомовних?
І це запитання не риторичне, бо саме з цього і виникають революції. А релігійна експлуатація меншістю більшості. Московська церква складає у нас більшість. В українців росіяни продовжують забирати храми.
Дійшло до того, що в Києві Московському патріархату передають найдавнішу в Східній Європі Десятинну церкву, побудовану українцями тоді, коли про проекти "Москва" і "Росія" ніхто у світі не знав. Вони виникли через багато сотень років.
Хіба це не відверте приниження корінної нації, яка складає абсолютну більшість на своїй землі нахабними зайдами?
Таким чином, можна зробити цілком обґрунтований висновок, що на відміну, скажімо, від Тунісу, де причинами революції було лише соціально-економічне визискування меншістю більшості, в Україні присутні всі без винятку підстави для виникнення революційної ситуації.
Вважати ж, що Україна розвивається за своїми відмінними від інших країн законами, а українці є абсолютно відмінними людьми, є абсолютно безпідставно.
Тому на нашу державу чекає радикальне переформатування суспільства в напрямку гармонізації відносин у форматі "більшість-меншість". Так завжди було, є і буде.
Петро Масляк
реклама: | єдиний гаманець | кредитка | міні кредитка | карта юніора | програма Бонус+ | робота | інтернет | соціальна карта | карта gold | море можливостей | нерухомість | авто-конфіскат | пенсійна карта | автоброкер | термінові грошові перекази | PrivatAssistance | страхування |
| Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/ |
23.11.10
Підприємці погрожують революцією
Учасники акції на Майдані заявляють, що акція буде безстроковою в тому випадку, якщо влада сьогодні не відреагує на їхні вимоги ветувати Податковий кодекс.
Про це заявив один з учасників акції у своєму виступі на мітингу.
"Якщо влада сьогодні не відреагує на наші заклики, ми оголошуємо безстрокову акцію протесту на Майдані з нашою участю", - сказав він і додав, що влада боїться революції, і вона її одержить.
Перед учасниками мітингу виступили депутати Олесь Доній, Арсеній Яценюк, Наталя Королівська.
Зокрема Яценюк пообіцяв зі своєї сторони тиснути на владу, щоб домогтися вето на Податковий кодекс і закликав учасників акції не здаватися й не дати владі ані найменшого шансу проігнорувати права підприємців.
Нагадаємо, у Києві на Майдані Незалежності зібралося кілька тисяч представників бізнесу, що протестують проти прийнятого Верховною Радою Податкового кодексу.
Напередодні Центральний штаб порятунку українського підприємництва заявляв про перешкоджання співробітниками правоохоронних органів пересуванню автоколон з учасниками акції протесту в напрямку Києва.
реклама: | єдиний гаманець | кредитка | міні кредитка | карта юніора | програма Бонус+ | робота | інтернет | соціальна карта | карта gold | море можливостей | нерухомість | авто-конфіскат | пенсійна карта | автоброкер | термінові грошові перекази | PrivatAssistance | страхування |
| Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/ |
Підписатися на:
Дописи (Atom)