Українська влада є глухою до вимог суспільства

03.03.11

Українська влада є глухою до вимог суспільства

Нещодавнє голосування чужими картками за зміни до Конституції, та подальші пропозиції від представників Партії регіонів взагалі скасувати норму, що вимагає особистого волевиявлення депутатів, породили питання — яка причина заважає українським політикам виконувати свої обов'язки, і призводить до демонстративного порушення Основного закону?

Чим вони відрізняються від колег з парламентів багатьох інших держав?

Після тривалих роздумів вдалося нарешті розкрити цю таємницю. Авторові було видіння, що народні депутати України — це духи.

Тільки тепер стає зрозуміло, як їм вдається знаходитися у будь-якому місці Києва, України, та навіть світу, і одночасно голосувати у Верховній Раді. Ці надприродні здібності заслуговують на увагу усього людства, бо що це, як не завершення еволюції нашої цивілізації, коли не лише душа, але й тіло людини приймає нематеріальну форму.

Цікаво, що передбачення цього траплялися в українській літературі. Один з персонажів роману Валерія Шевчука "Три листки за вікном" Киріяк Автомонович Сатановський теж мав таку здібність.

Щоправда, його нематеріальне тіло вміло причепитися до чужої тіні та вивідувати секрети життя людей. А у нас тіні самі ходять до парламенту.

Хай там як, але вочевидь то тільки здається, що частина депутатів постійно ігнорує сесійні засідання вищого законодавчого органу.

Бажання ж скасувати обов'язкове особисте голосування тоді не що інше, як спроба приховати такий неоціненний скарб. Не робіть цього, шановні, адже тоді зникне і головна інтрига!

Як же це прекрасно! Вчителі ходять на роботу, бо в них уроки, лікарі — бо в них прийом хворих, шахтарі спускаються в шахту — бо в них зміна, водії їздять за правилами дорожнього руху, і, якими б не були виправдання, на порушників дисципліни чекає штраф, догана, звільнення. Навіть птахи прилітають, тому що весна. І лише народні депутати України роблять те що хочуть, коли хочуть, і як хочуть. Чому? А цього ж, насправді, ніхто не знає.

І хто тепер їм дорікне? Бо, згадаємо тут іншого літературного і кіногероя: "єжелі когда человек подиметься разумом вгору вище од лаврської колокольні да глянет оттудова на людей, то вони йому здаються-кажуться такі маненькі, как пацюки, пардон, криси! Позволіте папіроску?", - казав філософ-самоук Свирид Петрович Голохвостий, цірюльник із-за канави.

Є також підозра, що українські політики здатні робити різні метаморфози не тільки із собою, але й з країною в цілому.

Адже дивишся на карту — Україна у Європі. Слухаєш наших діячів — ну вона точно десь в іншому місці!

А всього лише треба — прибирати до рук державну власність, розписувати бюджетні гроші в інтересах своїх підприємств, "реформувати" економіку та соціальну сферу задля добробуту найбагатших сімей та бюрократів. І брехати, брехати, брехати. Латинська Америка? Африка? Панове, ви - таланти!

Є, щоправда, одне але. Якщо раптом з'ясується, що прописані у Верховній Раді, та й у інших владних будівлях, істоти - це не надлюди?

Що коли вони й вознеслися вище "од лаврської колокольні", то виключно від втрати відчуття реальності та інстинкту самозбереження? Якщо вони наважаться вкотре перейти "червону лінію"?

Будь-яка українська влада є глухою до вимог суспільства, але нинішня особливо. Бо чомусь впевнена — щоб не робила, нікому нічого не вдасться змінити в її становищі.

І тут нам знову на допомогу приходить українська література, в якій є підказка на подальший розвиток подій в країні.

"Всьо оружиє на пол! Клуб окружон і в случає сопротівлєнія будєт забросан гранатамі!

Після такої команди всі, хто сидів у залі, шугнули очима на двері, але з місця ніхто й не рипнувся: біля виходу стояло троє невідомих, кожен тримав у одній руці гранату, в другій — револьвер.

— Випалнять пріказ! — гаркнув бородатий, клацнувши безпечником бравнінга".
Василь Шкляр, "Залишенець".

Євген Булавка