Відразу зауважу, давайте не будемо переходити на особистості, зокрема на не однозначну політичну фігуру автора статей. Втім, чи можуть бути особистості однозначні, та й яке це має значення в нашому випадку?
Закон Архімеда не перестав би бути законом , якби його відкрив хтось інший.
Автор давно займається різними аспектами та технологічними підходами побудови образу майбутнього України, в першу чергу, його системно-структурними та економічними рисами в межах тематики можливого проекту "Держава Україна". Як на мене, Дмитру Видріну вдалось вийти ледь не на філософські узагальнення та висновки в цій проблемі.
Чого лише вартий абзац (мовою оригіналу): "Вообще-то украинские реформы должны были начинаться с экспертной дискуссии: какой тип личности мы хотим иметь своей целью, какого уровня "человеческого капитала" мы планируем достигнуть, какой способ производства может этому служить и какие новые виды общностей при этом будут создаваться; а не с того, какой должен быть налоговый кодекс, каковы функции ЖКХ и какова должна быть численность персонала того или иного ведомства".
Як на мене, це абсолютно вірно, тільки про що тут дискутувати? Дійсно український інтерес полягає в інтелектуалізації промисловості, нарощуванні ВВП за рахунок інноваційної складової, створення робочих місць нової якості та покращення, на цій основі, інтелектуального та морального рівня соціальних форм життя.
Звичайно, цей інтерес не співпадає з інтересами ані східних, ані західних сусідів тож такі "дискусії" і нав'язуються.
Що ж до можливості саме такого реформування діючою владою,...то це неможливо в принципі. Система не може сама себе реформувати, в ній не закладено такого потенціалу. Всі сили, що задіяні в системі влади, включаючи нашу формальну опозицію, "за деревами лісу не бачать" і не здатні піднятися до проектного мислення.
Головна ж заслуга автора в цих роботах, як на мене, полягає в тому, що він нагадав про "самий унікальний за своєю ефективністю інструмент реформ - образ майбутнього".
В зв'язку з цим, дозволю собі ще одну цитату мовою оригіналу: "Я говорил, что важнейшим инструментом реформ является образ будущего. И в этом плане настоящая оппозиция всегда имеет шанс победить самую мощную власть. Мощную власть не положишь на лопатки теми же шашками. Но вполне можно опрокинуть, создав альтернативный и более убедительный, более красочный образ будущего".
Такий інструмент абсолютно не властивий владі, а теперішній і поготів. Образ майбутнього - це інструмент опозиції, у якої тимчасово "розв'язані руки" та, за логікою опозиційної діяльності, має бути значно вищий владного інтелектуальний потенціал.
На жаль, наша опозиція починає розуміти це тільки зараз. Принаймні Юлія Тимошенко впродовж останніх місяців постійно акцентує увагу на необхідності створення такого образу у вигляді детального проекту "Нової країни" чи проекту "Україна 3-го тисячоліття".
Але одна справа розуміти та говорити про необхідність, а зовсім інша - вміти зробити саме те, що треба. Лякає те , що вже "піариться" з красивими назвами те, чого ще немає. Тобто є реальна небезпека "заговорити" на "академічних" форумах за "круглими столами" цю конкретну та абсолютно робочу ідею.
Чув, що планується створення чергового інтернет-сайту для цього.
Мене, людину з минулого тисячоліття, дивує та забавляє бажання сучасної молодої людини розпочинати будь-яку справу зі створення нового сайту. Чи мало вже є "ідеальних", "красивих", "реальних" та інших Україн?
Як правило, відкриттям таких сайтів всі "справи" і завершуються.
Певна складність і пікантність ситуації полягає в тому, що ніхто в Україні подібних проектів ніколи не робив і наша "академічна" наука нічим допомогти не зможе, хіба що зашкодити.
В нашому випадку задача не політологічна і взагалі не наукова, а суто інженерно-технологічна з проектування та побудови нової збалансованої, і саме тому ефективної державної системи.
Тому, я б починав, вибачте за анахронізм, з чистого аркуша паперу, бажано великого формату, та графічної побудови функціональної моделі системи "Держава Україна". Функціональна модель системи є обов'язковою основою для будь-яких подальших ефективних маніпуляцій щодо реформування та вдосконалення цієї системи.
За необхідності можуть будуватися інші моделі цієї системи: структурно-елементна, технологічна, потоків перетворення та системи в надсистемі. То вже рутинні технологічні кроки, які повинні виконуватися обмеженим колом фахівців згідно технології аналізу та вдосконалення технічних та організаційних систем.
В той же час ніякі фахівці, навіть Нобелевські лауреати, не здатні врахувати та об'єктивно оцінити все розмаїття елементів та факторів, які утворюють та забезпечують функціонування такої складної організаційної системи як "Держава".
Справа в тім, що всі оцінювання, згідно технології, експертні, а експертні оцінки завжди тим більш достовірні, чим ширша вибірка експертів.
Тож дійсно, найширше залучення "всіх верств" населення в якості саме експертів до всенародного оцінювання основних параметрів майбутньої системи, саме в процесі проектування, може стати запорукою її подальшої життєздатності.
І тут, дійсно, неоціненно велику роль може відіграти новий спеціальний інтернет-ресурс.
Більше того, таке широке звернення до народу, як до фактичного співавтора проекту, дасть, щонайменше, три дуже позитивних та корисних для опозиції результати:
- найбільш достовірну та легітимізовану оцінку параметрів нової системи;
- створення у широкого загалу людей відчуття власної авторської приналежності та довіри до результатів;
- пропагандистсько-агітаційний ефект для політичної сили, яка організує та проводить таку роботу.
Вважаю за необхідне також застерегти можливих майбутніх модераторів цього проекту від форми спілкування з громадськістю, на кшталт: "Давайте ваші пропозиції".
Спілкування повинно бути, на мій погляд, виключно у вигляді відповідей на запитання модераторів.
Такий собі постійно діючий всенародний "референдум" з дуже конкретними експертними запитаннями.
Таких запитань мають бути сотні, а може й тисячі.
Результатом такого проектування має стати функціонально обґрунтована та технологічно орієнтована на задоволення потреб людей організаційна структура системи "Держава Україна" з кількісним та якісним визначенням всіх державних інституцій.
Таким чином, ми отримаємо дійсно картину "ідеальної країни майбутнього". Чим не мета? Чим не програма дій для будь-якої розумної опозиційної політичної сили.
Далі - програми переводу окремих елементів системи (галузей економіки та сфер суспільного життя) з сучасного неефективного в робочий стан в межах нової більш ефективної державної системи.
Це вже справа техніки та доброї політичної волі.
Механізмом же реалізації такої волі повинні бути нова Конституція та набір необхідних законів, які б у повній мірі забезпечували впровадження в життя всіх положень нової організаційної структури, безумовно, з урахуванням необхідних умов та термінів перехідних періодів.
Прийнявши результати такої проектної роботи як програмові засади, будь-яка розумна опозиційна сила може переконливо показати як 47 мільйонів людей на території розміром 603 тисячі квадратних кілометрів можуть розумно та ефективно реорганізувати своє життя на ниві здорового глузду, зробивши ці тези прапором своєї виборчої кампанії.
І тільки опозиційна сила, яка зможе протиставити таку інтелектуальну, моральну та водночас абсолютно реальну, бо створену спільно з народом, програму, може здолати "бульдозерну" владу.
Але якщо робити все з розумом, на совість та красиво, як стверджує Видрін, (пробачимо йому дещо барсько-менторський тон, думаю, він може це собі дозволити).
Олександр Гнєдаш, аналітик
| Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/ |
Немає коментарів:
Дописати коментар