Тернопільська міська рада вимагає від влади скасувати рішення про збільшення тарифів на газ для населення та підприємств теплоенергетики.
Як передає кореспондент УНІАН, про це йдеться у зверненні до Президента України Віктора ЯНУКОВИЧА, прем’єр-міністра Миколи АЗАРОВА і голови Верховної Ради Володимира ЛИТВИНА, прийнятій на засіданні міськради з ініціативи фракції Української народної партії.
У заяві вказано, що депутатський корпус засуджує підвищення тарифів на газ на 50% для населення.
«Ми переконані, що таке суттєве підвищення ціни на газ боляче вдарить по малозабезпечених громадянах України, сприятиме знищенню середнього класу та стане для українців справжнім грабунком у вигляді чергового росту цін у житлово-комунальній сфері та на всьому ринку», – наголошують депутати.
Вони вказують, що замість проведення реформ у сфері житлово-комунального господарства та енергетики «уряд продовжує нарощувати систему неефективних субсидій, а проурядова більшість більш ніж вдвічі скорочує витрати на реформування енергетичної сфери та сфери ЖКГ».
«Ми переконані, що така турбота про малозабезпечених громадян з боку уряду є нічим іншим, як черговим фарсом. Адже ніякі субсидії не компенсують неминучого подорожчання більшості товарів та послуг. Як наслідок – українців чекає тотальне зубожіння. І в першу чергу – пенсіонерів», – наголошується у заяві.
статті про українську політику і не тільки
10.08.10
У Росії рекордно впала довіра до Путіна й Медведєва
Росіяни стали менше довіряти своєму президенту Дмитру Медведєву (на 5-10% менше) і прем'єру Володимиру Путіну (на 6-8%).
Їхні рейтинги довіри з початку року опустилися до мінімальних за останні декілька років, свідчать дані фонду "Общественное мнение" (ФОМ), ВЦИОМ і "Левада-Центр".
Так, за даними ФОМ, у порівнянні із січнем, коли Медведєву довіряли 62% громадян, на 1 серпня їх залишилося тільки 52%. Так низько підтримка президента опускалася лише у 2008 році, коли почалася криза, пише російська газета "Ведомости".
Рейтинг прем'єра теж представляє мінімальний показник останніх років. Йому довіряють 61% опитаних, стільки ж, скільки в червні. Останній раз так низько підтримка Путіна опускалася в 2006 році. У січні прем'єру довіряли 69% опитаних.
ВЦИОМ свідчить про ту ж тенденцію: рейтинг довіри до Медведєва впав із 44% до 39%, а до Путіна - з 53% до 47%.
За даними "Левада-Центра", число тих, хто довіряє президенту, знизилося тільки з 39% до 38%, а тих, хто довіряє прем'єру, - зі 48% до 44%.
Джерело, близьке до Кремля, зазначає, що у зміни ставлення людей до влади немає очевидних причин і тому незрозуміло, як виправляти ситуацію.
Співрозмовник видання вказує, що функціонери "Єдиної Росії" (її рейтинг опускався разом із президентським і прем'єрським) почали турбуватися з цього приводу ще наприкінці зими.
Провідний науковий співробітник Інституту соціології РАН Леонтій Бизов вважає, що рейтинги прем'єра й президента за півтора роки можуть опуститися до 40%, незважаючи на лояльне телебачення.
За його словами, у суспільстві є моральна втома від Путіна, зріє протестний потенціал. І це при тому, що на рейтингах ще не позначився ефект від пожеж, однак він сильно вдарить по них.
Заступник керівника виконкому "Єдиної Росії" Олексій Чадаєв упевнений, що обвалу рейтингів перших осіб і партії не буде, люди в критичній ситуації згуртуються навколо неї.
А на думку президента ФОМ Олександра Ослона, нинішнє зниження рейтингів довіри можна пояснити спекою, яка зіпсувала настрій громадян.
У серпні рівень підтримки влади, безсумнівно, знизиться, визнає радник першого заступника керівника адміністрації президента РФ Гліб Павловський.
За його словами, пожежі заскочили керівництво Росії зненацька, вертикаль влади виявилася негідною саме в тій ситуації, яку вважала для себе емблемною.
"Це ознака виснаження системи керівництва", - констатує Павловський.
Їхні рейтинги довіри з початку року опустилися до мінімальних за останні декілька років, свідчать дані фонду "Общественное мнение" (ФОМ), ВЦИОМ і "Левада-Центр".
Так, за даними ФОМ, у порівнянні із січнем, коли Медведєву довіряли 62% громадян, на 1 серпня їх залишилося тільки 52%. Так низько підтримка президента опускалася лише у 2008 році, коли почалася криза, пише російська газета "Ведомости".
Рейтинг прем'єра теж представляє мінімальний показник останніх років. Йому довіряють 61% опитаних, стільки ж, скільки в червні. Останній раз так низько підтримка Путіна опускалася в 2006 році. У січні прем'єру довіряли 69% опитаних.
ВЦИОМ свідчить про ту ж тенденцію: рейтинг довіри до Медведєва впав із 44% до 39%, а до Путіна - з 53% до 47%.
За даними "Левада-Центра", число тих, хто довіряє президенту, знизилося тільки з 39% до 38%, а тих, хто довіряє прем'єру, - зі 48% до 44%.
Джерело, близьке до Кремля, зазначає, що у зміни ставлення людей до влади немає очевидних причин і тому незрозуміло, як виправляти ситуацію.
Співрозмовник видання вказує, що функціонери "Єдиної Росії" (її рейтинг опускався разом із президентським і прем'єрським) почали турбуватися з цього приводу ще наприкінці зими.
Провідний науковий співробітник Інституту соціології РАН Леонтій Бизов вважає, що рейтинги прем'єра й президента за півтора роки можуть опуститися до 40%, незважаючи на лояльне телебачення.
За його словами, у суспільстві є моральна втома від Путіна, зріє протестний потенціал. І це при тому, що на рейтингах ще не позначився ефект від пожеж, однак він сильно вдарить по них.
Заступник керівника виконкому "Єдиної Росії" Олексій Чадаєв упевнений, що обвалу рейтингів перших осіб і партії не буде, люди в критичній ситуації згуртуються навколо неї.
А на думку президента ФОМ Олександра Ослона, нинішнє зниження рейтингів довіри можна пояснити спекою, яка зіпсувала настрій громадян.
У серпні рівень підтримки влади, безсумнівно, знизиться, визнає радник першого заступника керівника адміністрації президента РФ Гліб Павловський.
За його словами, пожежі заскочили керівництво Росії зненацька, вертикаль влади виявилася негідною саме в тій ситуації, яку вважала для себе емблемною.
"Це ознака виснаження системи керівництва", - констатує Павловський.
Майно головного медіа-ресурсу опозиції в Криму арештували
На майно ТРК "Чорноморська", яка є головним медийным ресурсом кримської опозиції, накладений арешт.
Відповідну постанову в понеділок видав слідчий податкової міліції управління ДПАУ в АРК, повідомила "Дзеркалу тижня" президент ЧТРК Тетяна Красикова.
За її словами, арешт накладений на будинок, у якому перебувають редакції та апаратно-студійні блоки телекомпанії та радіо "АСоль", автомобілі й, як сказано у постанові, "на все майно, де б воно не перебувало".
"З початку липня податкова міліція перевіряє господарську діяльність ЧТРК. Наскільки мені відомо, жодних кримінальних справ - ні щодо посадових осіб телерадіокомпанії, ні за фактом якихось правопорушень - за результатами цієї перевірки на сьогодні немає", - сказала Красикова.
"З постанови про накладення арешту на майно ЧТРК випливає, що це відбувається в рамках "чужої" кримінальної справи. Податкова міліція підозрює нас у тому, що ми проводили безтоварні угоди, чим завдали шкоди державі на суму 6,7 мільйона гривень, і подачі недостовірних даних у податкових деклараціях", - пояснила вона.
Красикова не погоджується з такими висновками й стверджує, що поставлені під сумнів угоди легко перевірити.
"Ми для своїх потреб придбавали телекамери, орендували приміщення, орендували засоби, які дозволяють нам передавати сигнал, наприклад - ПТС (пересувна телестанція), котра орендувалася для телемарафонів. Все це було, і якщо потрібно, ми можемо це довести й показати", - зазначила вона.
"У нас є всі документи, є всі акти виконаних робіт і є в наявності те, що ми придбавали. Але, схоже, нас просто не хочуть чути", - стверджує президент телерадіокомпанії.
ТРК "Чорноморська" має намір оскаржити постанову про накладення арешту на своє майно, і заявляє про неправомірне втручання в господарську діяльність.
"Я можу вважати це черговою спробою влади якимсь чином виключити ЧТРК із інформаційного простору або ускладнити її роботу. Тому що з початку цього року нас нескінченно перевіряють. Зараз нас перевіряє податкова міліція і уже 5 місяців нас перевіряє УБЕП", - каже Красикова.
Вона зазначає, що під час практично всіх виборчих компаній чинилися спроби блокування роботи ТРК: і в 1998-му, і в 1999-му, і в 2004 роках.
У управлінні ДПАУ в АРК і податковій міліції управління відмовляються надавати яку-небудь інформацію щодо ситуації навколо арешту майна ТРК "Чорноморська". Як повідомив прес-офіцер податкової міліції Артур Мазін із посиланням на керівництво, "жодних коментарів із цього питання ми поки не даємо".
ТРК "Чорноморська" - найбільша недержавна регіональна телерадіоорганізація України, покриває цілодобовим мовленням всю територію АРК і м. Севастополь. Засновниками є юридичні особи, але контроль, через афілійовані структури, належить нардепу Андрію Сенченку (БЮТ).
Відповідну постанову в понеділок видав слідчий податкової міліції управління ДПАУ в АРК, повідомила "Дзеркалу тижня" президент ЧТРК Тетяна Красикова.
За її словами, арешт накладений на будинок, у якому перебувають редакції та апаратно-студійні блоки телекомпанії та радіо "АСоль", автомобілі й, як сказано у постанові, "на все майно, де б воно не перебувало".
"З початку липня податкова міліція перевіряє господарську діяльність ЧТРК. Наскільки мені відомо, жодних кримінальних справ - ні щодо посадових осіб телерадіокомпанії, ні за фактом якихось правопорушень - за результатами цієї перевірки на сьогодні немає", - сказала Красикова.
"З постанови про накладення арешту на майно ЧТРК випливає, що це відбувається в рамках "чужої" кримінальної справи. Податкова міліція підозрює нас у тому, що ми проводили безтоварні угоди, чим завдали шкоди державі на суму 6,7 мільйона гривень, і подачі недостовірних даних у податкових деклараціях", - пояснила вона.
Красикова не погоджується з такими висновками й стверджує, що поставлені під сумнів угоди легко перевірити.
"Ми для своїх потреб придбавали телекамери, орендували приміщення, орендували засоби, які дозволяють нам передавати сигнал, наприклад - ПТС (пересувна телестанція), котра орендувалася для телемарафонів. Все це було, і якщо потрібно, ми можемо це довести й показати", - зазначила вона.
"У нас є всі документи, є всі акти виконаних робіт і є в наявності те, що ми придбавали. Але, схоже, нас просто не хочуть чути", - стверджує президент телерадіокомпанії.
ТРК "Чорноморська" має намір оскаржити постанову про накладення арешту на своє майно, і заявляє про неправомірне втручання в господарську діяльність.
"Я можу вважати це черговою спробою влади якимсь чином виключити ЧТРК із інформаційного простору або ускладнити її роботу. Тому що з початку цього року нас нескінченно перевіряють. Зараз нас перевіряє податкова міліція і уже 5 місяців нас перевіряє УБЕП", - каже Красикова.
Вона зазначає, що під час практично всіх виборчих компаній чинилися спроби блокування роботи ТРК: і в 1998-му, і в 1999-му, і в 2004 роках.
У управлінні ДПАУ в АРК і податковій міліції управління відмовляються надавати яку-небудь інформацію щодо ситуації навколо арешту майна ТРК "Чорноморська". Як повідомив прес-офіцер податкової міліції Артур Мазін із посиланням на керівництво, "жодних коментарів із цього питання ми поки не даємо".
ТРК "Чорноморська" - найбільша недержавна регіональна телерадіоорганізація України, покриває цілодобовим мовленням всю територію АРК і м. Севастополь. Засновниками є юридичні особи, але контроль, через афілійовані структури, належить нардепу Андрію Сенченку (БЮТ).
Зрадники при владі
Тушки, зрадники, ренегати - характерні для вітчизняного політичного процесу "персонажі". В розпалі політичної боротьби ними рано чи пізно стають всі, хто думає не так як більшість (яку, як не дивно, дуже часто уособлює лідер), а головне - робить вчинки не такі як інші.
Для того, щоб перетворитися на такого собі відступника, як правило, достатньо піти проти волі партійного вождя. Однак, якщо "підтанцьовувати під дудку" опонента починає вже сам лідер - це називається зміною політичних реалій, роботою на благо.
Коли ж в середовищі лідера знаходиться хтось, хто усвідомлює задля якого насправді "блага"відбувається така переорієнтація й це розходиться з його особистим розумінням блага, то зрадником, у підсумку, все одно стає той, хто протестує.
Одним словом, - замкнене коло, яке більше схоже на політичну проституцію, аніж на боротьбу ідей, концепцій, програм... Набагато легше розмахувати шаблею чи то прапором, аніж сісти та створити програму дій, а потім поступово працювати над її реалізацією.
Таке позиціонування вигідне, в першу чергу, тим, хто власне й "править балом", адже дає змогу вести дискусію не навколо сутностей, а зводити все до маніпулятивної дихотомії "ми - вони, праведник - ворог-зрадник, добро - зло".
Відповідно, й мета політичної боротьби полягає в знищенні зла, усуненні ворога й завоюванні влади. Дарма, що вже незабаром добро знову стає злом.
Однак, оскільки сценарій вже написаний, актори ті ж самі, то залишається лише змінити в черговий раз ролі й повторити все з точністю до навпаки.
Приблизно в такому руслі й розгортається політичний процес в країні ось уже протягом двадцяти років.
Зрадники комуністи
Наприкінці 80-тих років минулого століття головним злом для багатьох був комунізм й радянська влада як його втілення.
Як не дивно, однак чи не першими зрадниками, які увірвались, а точніше залишились при владі у вже в незалежній Україні, були колишні комуністи.
Владні повноваження в державі продовжували здійснювати люди, які ще вчора служили радянській системі, з гордістю називали себе комуністами, а наступного дня проголосили себе вже палкими прихильниками демократії, плюралізму, політичних прав та свобод людини.
Вони з легкістю проміняли червоні партійні значки на значки із зображенням національного прапора й стали в один ряд з тими, для кого незалежність дійсно була сенсом життя. Політична доцільність та бажання втриматись на владному олімпі, як бачимо, виявилися сильнішими за морально-ціннісні переконання.
В результаті, при владі в значній мірі залишились ті ж самі партійні комуністичні кадри, щоправда, в новій інтерпретації. Вони і стали першими зрадниками - "зрадниками комунізму".
Ще вчора вони поволі піднімались по партійних щаблях, сьогодні ж називають себе патріотами, осуджують радянську владу й намагаються вести за собою інших.
Ставши ж одного разу на стежину зрадництва, зійти з неї практично неможливо, оскільки для людини зрада перестає бути пересторогою. Мотивація проста - елементарне задоволення власних меркантильних інтересів.
Саме тому зрадник з самого початку не може виступати носієм будь-якої ідеї. Для нього вона слугує лише ширмою, засобом для пристосуванства й продовження власного функціонування.
Саме такі люди й розбудовували Україну на початку 90-тих.
Згодом до них приєдналися юристи, економісти, бізнесмени та інші, які, з'єднавшись з тими, хто вже знаходився при владі, склали основу кучмізму й встановили правила, за якими країна живе й сьогодні, піддавши окремі положення частковій ревізії.
Помаранчева зрада
На початку ХХІ століття розгортається боротьба проти кучмізму. Система Кучми разом із самим президентом стають головним уособленням зла. На боротьбу з ним піднімається опозиція, яку окрім тих, хто дійсно переживав за державну справу, представляли й так звані опозиціонери за обставинами, позбавлені можливості доступу до державних ресурсів.
До них входили як старі партійні кадри, які з різних обставин стали небажаними для президента, так і представники так званого нового покоління, яке прагнуло зайняти місце біля "кормушки".
Апогеєм цієї боротьби й водночас логічним її завершенням стала Помаранчева революція. Добро перемогло, зло ж мало сісти за грати...
Однак, через постійні конфлікти, невміння стримувати власні апетити, різноманітні інтриги помаранчеві перестають бути добром. Гасло "Бандити сидітимуть у тюрмах" так і залишилось гаслом - зло виявилось не таким уже й злом...
Внаслідок останніх президентських виборів до влади знову, як стверджують колишні помаранчеві, повернулося зло. Зло, яке створив Кучма, і для реінкарнації якого "любі друзі" зробили все.
Таким чином, помаранчеві зрадили не лише один одного, вони зрадили народ, який привів їх до влади, відстоюючи справедливі результати виборів та, як сподівався, нове майбутнє для країни.
Помаранчеві у значній мірі виявилися не лише не меншим, а в багатьох аспектах навіть більшим злом, яке, ховаючись за національно-патріотичною риторикою, лобіювало власні бізнес-інтереси.
Відповідно, в нових політичних умовах багато хто, переживаючи за власний бізнес чи просто бажаючи непогано заробити, приєднався до коаліції й поповнив лави "тушок".
Слід усвідомлювати, що "тушки" реалізувались на практиці завдяки помаранчевим відступникам, для яких зміна партійної символіки є не більше аніж черговою бізнес-угодою.
Більше того, тушки стали закономірним явищем й на місцях. Після зміни влади значна частина місцевих депутатів надто швидко змінила позицію, призвичаївшись до нових умов.
Ці умови нова владна команда намагається зробити максимально комфортними для себе й забезпечити собі тривале перебування при владі. Закон про місцеві вибори, нещодавно підписаний президентом, яскраве тому підтвердження.
Новий закон - нові зрадники
Жовтневі вибори до органів місцевого самоврядування обіцяють появу нових зрадників. Вже сьогодні значна частина місцевої еліти переорієнтовується на нові, більш електорально перспективні політичні партії, які здатні в черговий раз завести їх до влади.
Цим, а також прагненням зберегти посади чи отримати різноманітні дивіденди можна пояснити і окремі голосування депутатів місцевих рад з приводу резонансних питань, коли рішення або взагалі не приймались, або приймались із значним запізненням. Що це - хіба не пряма зрада виборців???
Ці особи знову будуть балотуватись й вже перебувають у пошуках партії, яка їх висуне. Однак, далеко не факт, що ставши депутатом, така особа одного разу не зрадить і партію.
Невідомо на що розраховує й сама партія, адже прихистивши політичних ренегатів, ризикує в майбутньому не лише втратити депутата, але й зраджує своїм ж прихильникам.
Ще гострішою є ситуація з мажоритарниками. Будучи обраним за мажоритарною системою, депутата від перебіжництва практично нічого не стримуватиме. Саме мажоритарники мають скласти основну масу "тушок" в нових місцевих радах, переходячи від одних до інших в залежності від політичної кон'юнктури.
Вже сьогодні можна прогнозувати, що найбільші шанси опинитися в ролі "тушок" мають, по-перше, управлінці, що перебувають на посадах й прагнуть якщо не залишитись на них надалі, то досягти подальшого кар'єрного зростання.
По-друге, представники бізнесу, приватні підприємці, для яких ведення бізнесу й сприятливі умови для цього є основою для продовження успішного функціонування.
По-третє, бюджетними, які аж занадто залежні від державних коштів, а значить і від влади.
А завтра що?
Система ефективна, якщо вона успішно функціонує. Система, яка склалася в Україні, ефективна для окремих людей, однак не для суспільства загалом. Серед тих ж таки "помаранчевих", "синіх" була й є значна кількість тих, хто дійсно бажав й бажає змін, реформ. Однак система для того й є системою, щоб одиниці не мали можливості її змінити.
Сьогодні в країні назріла гостра необхідність зміни еліт, викорінення з влади тих, хто в ній засидівся й не здатен здійснювати фундаментальні перетворення. Стало зрозуміло, що " і одні, і інші є злом.
Виникла об'єктивна потреба приходу до влади нових людей, людей ідейних, ініціативних, готових створити нові, прозорі правила гри, дотримуватися їх й нести за них відповідальність.
Лише в такому випадку можна буде вести мову про зрадництво як про прикрий випадок, а не характерне явище. Лише тоді дорога в політику зрадникам буде закрита назавжди.
Перший крок до цього - вибори 31 жовтня. Хоча в будь-якому випадку суспільство має ту владу, на яку заслуговує й яка є його відображенням.
Ігор Дебенко, політолог, Івано-Франківськ
Для того, щоб перетворитися на такого собі відступника, як правило, достатньо піти проти волі партійного вождя. Однак, якщо "підтанцьовувати під дудку" опонента починає вже сам лідер - це називається зміною політичних реалій, роботою на благо.
Коли ж в середовищі лідера знаходиться хтось, хто усвідомлює задля якого насправді "блага"відбувається така переорієнтація й це розходиться з його особистим розумінням блага, то зрадником, у підсумку, все одно стає той, хто протестує.
Одним словом, - замкнене коло, яке більше схоже на політичну проституцію, аніж на боротьбу ідей, концепцій, програм... Набагато легше розмахувати шаблею чи то прапором, аніж сісти та створити програму дій, а потім поступово працювати над її реалізацією.
Таке позиціонування вигідне, в першу чергу, тим, хто власне й "править балом", адже дає змогу вести дискусію не навколо сутностей, а зводити все до маніпулятивної дихотомії "ми - вони, праведник - ворог-зрадник, добро - зло".
Відповідно, й мета політичної боротьби полягає в знищенні зла, усуненні ворога й завоюванні влади. Дарма, що вже незабаром добро знову стає злом.
Однак, оскільки сценарій вже написаний, актори ті ж самі, то залишається лише змінити в черговий раз ролі й повторити все з точністю до навпаки.
Приблизно в такому руслі й розгортається політичний процес в країні ось уже протягом двадцяти років.
Зрадники комуністи
Наприкінці 80-тих років минулого століття головним злом для багатьох був комунізм й радянська влада як його втілення.
Як не дивно, однак чи не першими зрадниками, які увірвались, а точніше залишились при владі у вже в незалежній Україні, були колишні комуністи.
Владні повноваження в державі продовжували здійснювати люди, які ще вчора служили радянській системі, з гордістю називали себе комуністами, а наступного дня проголосили себе вже палкими прихильниками демократії, плюралізму, політичних прав та свобод людини.
Вони з легкістю проміняли червоні партійні значки на значки із зображенням національного прапора й стали в один ряд з тими, для кого незалежність дійсно була сенсом життя. Політична доцільність та бажання втриматись на владному олімпі, як бачимо, виявилися сильнішими за морально-ціннісні переконання.
В результаті, при владі в значній мірі залишились ті ж самі партійні комуністичні кадри, щоправда, в новій інтерпретації. Вони і стали першими зрадниками - "зрадниками комунізму".
Ще вчора вони поволі піднімались по партійних щаблях, сьогодні ж називають себе патріотами, осуджують радянську владу й намагаються вести за собою інших.
Ставши ж одного разу на стежину зрадництва, зійти з неї практично неможливо, оскільки для людини зрада перестає бути пересторогою. Мотивація проста - елементарне задоволення власних меркантильних інтересів.
Саме тому зрадник з самого початку не може виступати носієм будь-якої ідеї. Для нього вона слугує лише ширмою, засобом для пристосуванства й продовження власного функціонування.
Саме такі люди й розбудовували Україну на початку 90-тих.
Згодом до них приєдналися юристи, економісти, бізнесмени та інші, які, з'єднавшись з тими, хто вже знаходився при владі, склали основу кучмізму й встановили правила, за якими країна живе й сьогодні, піддавши окремі положення частковій ревізії.
Помаранчева зрада
На початку ХХІ століття розгортається боротьба проти кучмізму. Система Кучми разом із самим президентом стають головним уособленням зла. На боротьбу з ним піднімається опозиція, яку окрім тих, хто дійсно переживав за державну справу, представляли й так звані опозиціонери за обставинами, позбавлені можливості доступу до державних ресурсів.
До них входили як старі партійні кадри, які з різних обставин стали небажаними для президента, так і представники так званого нового покоління, яке прагнуло зайняти місце біля "кормушки".
Апогеєм цієї боротьби й водночас логічним її завершенням стала Помаранчева революція. Добро перемогло, зло ж мало сісти за грати...
Однак, через постійні конфлікти, невміння стримувати власні апетити, різноманітні інтриги помаранчеві перестають бути добром. Гасло "Бандити сидітимуть у тюрмах" так і залишилось гаслом - зло виявилось не таким уже й злом...
Внаслідок останніх президентських виборів до влади знову, як стверджують колишні помаранчеві, повернулося зло. Зло, яке створив Кучма, і для реінкарнації якого "любі друзі" зробили все.
Таким чином, помаранчеві зрадили не лише один одного, вони зрадили народ, який привів їх до влади, відстоюючи справедливі результати виборів та, як сподівався, нове майбутнє для країни.
Помаранчеві у значній мірі виявилися не лише не меншим, а в багатьох аспектах навіть більшим злом, яке, ховаючись за національно-патріотичною риторикою, лобіювало власні бізнес-інтереси.
Відповідно, в нових політичних умовах багато хто, переживаючи за власний бізнес чи просто бажаючи непогано заробити, приєднався до коаліції й поповнив лави "тушок".
Слід усвідомлювати, що "тушки" реалізувались на практиці завдяки помаранчевим відступникам, для яких зміна партійної символіки є не більше аніж черговою бізнес-угодою.
Більше того, тушки стали закономірним явищем й на місцях. Після зміни влади значна частина місцевих депутатів надто швидко змінила позицію, призвичаївшись до нових умов.
Ці умови нова владна команда намагається зробити максимально комфортними для себе й забезпечити собі тривале перебування при владі. Закон про місцеві вибори, нещодавно підписаний президентом, яскраве тому підтвердження.
Новий закон - нові зрадники
Жовтневі вибори до органів місцевого самоврядування обіцяють появу нових зрадників. Вже сьогодні значна частина місцевої еліти переорієнтовується на нові, більш електорально перспективні політичні партії, які здатні в черговий раз завести їх до влади.
Цим, а також прагненням зберегти посади чи отримати різноманітні дивіденди можна пояснити і окремі голосування депутатів місцевих рад з приводу резонансних питань, коли рішення або взагалі не приймались, або приймались із значним запізненням. Що це - хіба не пряма зрада виборців???
Ці особи знову будуть балотуватись й вже перебувають у пошуках партії, яка їх висуне. Однак, далеко не факт, що ставши депутатом, така особа одного разу не зрадить і партію.
Невідомо на що розраховує й сама партія, адже прихистивши політичних ренегатів, ризикує в майбутньому не лише втратити депутата, але й зраджує своїм ж прихильникам.
Ще гострішою є ситуація з мажоритарниками. Будучи обраним за мажоритарною системою, депутата від перебіжництва практично нічого не стримуватиме. Саме мажоритарники мають скласти основну масу "тушок" в нових місцевих радах, переходячи від одних до інших в залежності від політичної кон'юнктури.
Вже сьогодні можна прогнозувати, що найбільші шанси опинитися в ролі "тушок" мають, по-перше, управлінці, що перебувають на посадах й прагнуть якщо не залишитись на них надалі, то досягти подальшого кар'єрного зростання.
По-друге, представники бізнесу, приватні підприємці, для яких ведення бізнесу й сприятливі умови для цього є основою для продовження успішного функціонування.
По-третє, бюджетними, які аж занадто залежні від державних коштів, а значить і від влади.
А завтра що?
Система ефективна, якщо вона успішно функціонує. Система, яка склалася в Україні, ефективна для окремих людей, однак не для суспільства загалом. Серед тих ж таки "помаранчевих", "синіх" була й є значна кількість тих, хто дійсно бажав й бажає змін, реформ. Однак система для того й є системою, щоб одиниці не мали можливості її змінити.
Сьогодні в країні назріла гостра необхідність зміни еліт, викорінення з влади тих, хто в ній засидівся й не здатен здійснювати фундаментальні перетворення. Стало зрозуміло, що " і одні, і інші є злом.
Виникла об'єктивна потреба приходу до влади нових людей, людей ідейних, ініціативних, готових створити нові, прозорі правила гри, дотримуватися їх й нести за них відповідальність.
Лише в такому випадку можна буде вести мову про зрадництво як про прикрий випадок, а не характерне явище. Лише тоді дорога в політику зрадникам буде закрита назавжди.
Перший крок до цього - вибори 31 жовтня. Хоча в будь-якому випадку суспільство має ту владу, на яку заслуговує й яка є його відображенням.
Ігор Дебенко, політолог, Івано-Франківськ
Яценюк вимагає від Азарова скинути "подвійний зашморг" з українців
Депутат Арсеній Яценюк закликає Кабмін негайно розробити план заходів для убезпечення країни від продовольчої кризи і стрибка цін на продукти харчування.
Про це він заявив, коментуючи здорожчання ячменю на європейському ринку більш як удвічі за останні півтора місяця, повідомляє прес-служба "Фронту змін".
За його словами, слідом за зростанням цін на ячмінь у Європі вони зросли і в Україні.
"Подорожчання ячменю призведе до зростання цін на молоко і м'ясо як у Європі, так і в Україні", - каже Яценюк.
Лідер "Фронту змін" вважає, що зростання цін на газ і продукти - це "подвійний зашморг" на шиях простих українців.
"За останній тиждень на Тернопільщині зросли ціни на гречку більш як на 15%, у кількох регіонах подорожчали соціальні сорти хліба. Це перші тривожні дзвіночки, які можуть спровокувати ланцюгову реакцію", - передбачає політик.
Щоб її упередити, лідер "Фронту змін" вимагає від влади адекватних кроків.
"По-перше, необхідно розробити механізм компенсації цін на продукти для малозабезпечених", - наголосив він.
По-друге, упевнений Яценюк, слід діяти виключно ринковими методами, інакше можна спровокувати ще глибшу кризу.
Насамперед, наполягає депутат, держава в особі Аграрного фонду має стати реальним конкурентом спекулянтам на зерновому ринку, які прагнуть нажитися на вітчизняних виробниках та простих громадянах і викупити зерно.
Яценюк переконаний, що країні потрібен чіткий продовольчий, зокрема й зерновий баланс. "Це стратегічний документ, який нам дасть відповідь на те, скільки і чого ми можемо виробляти самі, скільки експортувати і скільки імпортувати", - наголосив він.
"Але, на жаль, схоже, що крім заборони експорту зернових, як це зроблено в Росії, і державного регулювання цін (що робили попередні уряди Януковича і Тимошенко) від нинішнього Кабінету міністрів більше очікувати нічого", - поскаржився він.
А останнє доручення президента генпрокуророві "розібратися" з зернотрейдерами, Яценюку нагадує методи сталінської боротьби зі "шкідниками народного господарства".
"Уряд має оперативно діяти, а не говорити. Інакше вже незабаром Партії регіонів та її союзникам по коаліції доведеться відповідати за зубожіння мільйонів українців", - заявив лідер "Фронту змін".
Про це він заявив, коментуючи здорожчання ячменю на європейському ринку більш як удвічі за останні півтора місяця, повідомляє прес-служба "Фронту змін".
За його словами, слідом за зростанням цін на ячмінь у Європі вони зросли і в Україні.
"Подорожчання ячменю призведе до зростання цін на молоко і м'ясо як у Європі, так і в Україні", - каже Яценюк.
Лідер "Фронту змін" вважає, що зростання цін на газ і продукти - це "подвійний зашморг" на шиях простих українців.
"За останній тиждень на Тернопільщині зросли ціни на гречку більш як на 15%, у кількох регіонах подорожчали соціальні сорти хліба. Це перші тривожні дзвіночки, які можуть спровокувати ланцюгову реакцію", - передбачає політик.
Щоб її упередити, лідер "Фронту змін" вимагає від влади адекватних кроків.
"По-перше, необхідно розробити механізм компенсації цін на продукти для малозабезпечених", - наголосив він.
По-друге, упевнений Яценюк, слід діяти виключно ринковими методами, інакше можна спровокувати ще глибшу кризу.
Насамперед, наполягає депутат, держава в особі Аграрного фонду має стати реальним конкурентом спекулянтам на зерновому ринку, які прагнуть нажитися на вітчизняних виробниках та простих громадянах і викупити зерно.
Яценюк переконаний, що країні потрібен чіткий продовольчий, зокрема й зерновий баланс. "Це стратегічний документ, який нам дасть відповідь на те, скільки і чого ми можемо виробляти самі, скільки експортувати і скільки імпортувати", - наголосив він.
"Але, на жаль, схоже, що крім заборони експорту зернових, як це зроблено в Росії, і державного регулювання цін (що робили попередні уряди Януковича і Тимошенко) від нинішнього Кабінету міністрів більше очікувати нічого", - поскаржився він.
А останнє доручення президента генпрокуророві "розібратися" з зернотрейдерами, Яценюку нагадує методи сталінської боротьби зі "шкідниками народного господарства".
"Уряд має оперативно діяти, а не говорити. Інакше вже незабаром Партії регіонів та її союзникам по коаліції доведеться відповідати за зубожіння мільйонів українців", - заявив лідер "Фронту змін".
Експерт вважає, що влада стала заручницею політичної доцільності
«Новий проект Податкового кодексу – це повне ігнорування прав органів місцевого самоврядування», - заявив під час круглого столу в «Главреді» директор соціально-економічних програм Центру політичного консалтингу Олег КИЛИМНИК.
Експерт розкритикував запропонований до обговорення проект нового Податкового кодексу та вказав на найбільші його недоліки. Так, за його словами, податки, які апріорі закордоном є місцевими, наприклад, на землю або транспортний збір, в Україні чомусь віднесені до загальнодержавних.
«Це зроблено для того, аби в ручному режимі бюджетом кожного року визначати кількість податків, які йдуть в центральний або місцеві бюджети», - пояснив експерт.
Також з нового проекту Податкового кодексу зник податок на нерухомість, оскільки був «надзвичайно поблажливим до звичайних громадян і стосувався лише багатіїв».
Прибрали і норму про податок з депозитів, що, на думку О.КИЛИМНИКА, не було таким вже критично необхідним кроком. «5% з суми доходу – це нищівно мала сума, тож впровадження цього податку навряд чи призвело б до зменшення вкладів. Але натомість це могло би створити додаткове джерело наповнення бюджету», - пояснив експерт.
Недосконалою, на його думку, залишилася і система погодження податкових зобов’язань, хоча й були зняті найгостріші моменти.
«У кодексі задекларований принцип презумпції правомірності рішень платника податків, але система стосунків платника податків і контролюючих органів в ньому побудована таким чином, що на практиці цим принципом скористатися не можливо. Тож бізнес знову можна буде змусити виконувати всі побажання та забаганки контролюючих органів», - вважає О.КИЛИМНИК.
Він також наголосив, що, зважаючи на суперечливість оцінок нового проекту Податкового кодексу, в нинішньому вигляді даний документ не буде ухвалено, особливо враховуючи наближення місцевих виборів.
«До 31 жовтня відбуватиметься обговорення кодексу, будуть вноситися зміни, можливо, з’являться нові його редакції, але дратувати ним економічно активно частину населення ніхто не наважиться. Навіть якщо Податковий кодекс і буде прийнятий наприкінці цього року або на початку наступного, це буде вже зовсім інший проект», - підсумував експерт.
Ситуація із Податковим кодексом, як відмітив О.КИЛИМНИК, є черговим прикладом того, що чинна влада стала заручником необхідності діяти відповідно з політичною доцільністю, ігноруючи логіку економічних процесів та прагматизму. Адже необхідність якнайшвидшої роботи над Податковим кодексом продиктована передвиборчою програмою чинного Президента України.
Крім того, експерт звернув увагу на політичний аспект прийняття Податкового кодексу. Відомо, що крім оприлюдненого для всенародного обговорення проекту Міністерства фінансів та податкової адміністрації, також має подати свій проект документу віце-прем’єр з економічних питань Сергій Тігіпко. О.КИЛИМНИК вважає, що Податковий кодекс Тігіпка буде більш сприятливим для бізнес-середовища, а тому буде неприйнятним для уряду, основним прагненням якого сьогодні є максимальний збір податків та наповнення бюджету.
«Цю ситуацію цілком можна вважати міною сповільненої дії, яка може вибухнути в будь-який момент і виштовхнути Тігіпка в опозицію», - зазначив експерт.
Нагадуємо, проект Податкового кодексу був оприлюднений для всенародного обговорення 3 серпня.
Кабінет міністрів повинен узагальнити результати обговорення та до 5 вересня поточного року подати їх до Верховної Ради.
Експерт розкритикував запропонований до обговорення проект нового Податкового кодексу та вказав на найбільші його недоліки. Так, за його словами, податки, які апріорі закордоном є місцевими, наприклад, на землю або транспортний збір, в Україні чомусь віднесені до загальнодержавних.
«Це зроблено для того, аби в ручному режимі бюджетом кожного року визначати кількість податків, які йдуть в центральний або місцеві бюджети», - пояснив експерт.
Також з нового проекту Податкового кодексу зник податок на нерухомість, оскільки був «надзвичайно поблажливим до звичайних громадян і стосувався лише багатіїв».
Прибрали і норму про податок з депозитів, що, на думку О.КИЛИМНИКА, не було таким вже критично необхідним кроком. «5% з суми доходу – це нищівно мала сума, тож впровадження цього податку навряд чи призвело б до зменшення вкладів. Але натомість це могло би створити додаткове джерело наповнення бюджету», - пояснив експерт.
Недосконалою, на його думку, залишилася і система погодження податкових зобов’язань, хоча й були зняті найгостріші моменти.
«У кодексі задекларований принцип презумпції правомірності рішень платника податків, але система стосунків платника податків і контролюючих органів в ньому побудована таким чином, що на практиці цим принципом скористатися не можливо. Тож бізнес знову можна буде змусити виконувати всі побажання та забаганки контролюючих органів», - вважає О.КИЛИМНИК.
Він також наголосив, що, зважаючи на суперечливість оцінок нового проекту Податкового кодексу, в нинішньому вигляді даний документ не буде ухвалено, особливо враховуючи наближення місцевих виборів.
«До 31 жовтня відбуватиметься обговорення кодексу, будуть вноситися зміни, можливо, з’являться нові його редакції, але дратувати ним економічно активно частину населення ніхто не наважиться. Навіть якщо Податковий кодекс і буде прийнятий наприкінці цього року або на початку наступного, це буде вже зовсім інший проект», - підсумував експерт.
Ситуація із Податковим кодексом, як відмітив О.КИЛИМНИК, є черговим прикладом того, що чинна влада стала заручником необхідності діяти відповідно з політичною доцільністю, ігноруючи логіку економічних процесів та прагматизму. Адже необхідність якнайшвидшої роботи над Податковим кодексом продиктована передвиборчою програмою чинного Президента України.
Крім того, експерт звернув увагу на політичний аспект прийняття Податкового кодексу. Відомо, що крім оприлюдненого для всенародного обговорення проекту Міністерства фінансів та податкової адміністрації, також має подати свій проект документу віце-прем’єр з економічних питань Сергій Тігіпко. О.КИЛИМНИК вважає, що Податковий кодекс Тігіпка буде більш сприятливим для бізнес-середовища, а тому буде неприйнятним для уряду, основним прагненням якого сьогодні є максимальний збір податків та наповнення бюджету.
«Цю ситуацію цілком можна вважати міною сповільненої дії, яка може вибухнути в будь-який момент і виштовхнути Тігіпка в опозицію», - зазначив експерт.
Нагадуємо, проект Податкового кодексу був оприлюднений для всенародного обговорення 3 серпня.
Кабінет міністрів повинен узагальнити результати обговорення та до 5 вересня поточного року подати їх до Верховної Ради.
Доній: Стосовно російської мови не може бути толерантності
Народний депутат України Олесь Доній переконаний, що українцям в питаннях мови слід бути послідовними і не підігрувати чужим інтересам.
Таку думку він висловив під час спілкування з учасниками фестивалю Бандерштат-2010 на Волині.
Він зазначив, що "українці дуже часто підіграють чужим інтересам, бо ми не мали довготривалої державності. Це факт, ми завжди боролися і боротьба триває ... Це не є підсумок, це є, на жаль, розуміння ситуації і вона може тривати довго".
"Не вірте тим, хто скаже, що через рік нам вдасться перемогти Януковича, готуйтеся до довгої боротьби і тут важливі дві речі: це те, що нам потрібно значною мірою відкинути нашу толерантність, яка була раніше. Ми були занадто м'які, і другий момент, це те, що нам потрібно навчитися співпрацювати один з одним, а не займатися боротьбою самим з собою і самоїдством", - сказав Доній.
Щодо мовного питання, то він висловив переконання, що саме в питаннях мови українці часто йдуть на поступки.
"Коли звертаються до вас російською мовою, ви з почуття такту дуже часто переходите на російську і, таким чином, як "шагренева шкіра" зменшується ареал української мови ... Я вважаю, що потрібно поставити кордон, що тут не може бути толерантності, тут повинна бути жорсткість", - наголосив Доній.
Зазначимо, що у Волинській області ІV фестиваль Бандерштат-2010 зібрав понад п'ять тисяч молодих людей. Він тривав 7-8 серпня у селищі Рокині, що за 12 км від Луцька на території Музею історії сільського господарства. Організаторами незмінно виступає молодіжна громадська організація Національний Альянс і культурно-мистецька агенція Арт-Захід.
Таку думку він висловив під час спілкування з учасниками фестивалю Бандерштат-2010 на Волині.
Він зазначив, що "українці дуже часто підіграють чужим інтересам, бо ми не мали довготривалої державності. Це факт, ми завжди боролися і боротьба триває ... Це не є підсумок, це є, на жаль, розуміння ситуації і вона може тривати довго".
"Не вірте тим, хто скаже, що через рік нам вдасться перемогти Януковича, готуйтеся до довгої боротьби і тут важливі дві речі: це те, що нам потрібно значною мірою відкинути нашу толерантність, яка була раніше. Ми були занадто м'які, і другий момент, це те, що нам потрібно навчитися співпрацювати один з одним, а не займатися боротьбою самим з собою і самоїдством", - сказав Доній.
Щодо мовного питання, то він висловив переконання, що саме в питаннях мови українці часто йдуть на поступки.
"Коли звертаються до вас російською мовою, ви з почуття такту дуже часто переходите на російську і, таким чином, як "шагренева шкіра" зменшується ареал української мови ... Я вважаю, що потрібно поставити кордон, що тут не може бути толерантності, тут повинна бути жорсткість", - наголосив Доній.
Зазначимо, що у Волинській області ІV фестиваль Бандерштат-2010 зібрав понад п'ять тисяч молодих людей. Він тривав 7-8 серпня у селищі Рокині, що за 12 км від Луцька на території Музею історії сільського господарства. Організаторами незмінно виступає молодіжна громадська організація Національний Альянс і культурно-мистецька агенція Арт-Захід.
Ціни на хліб в Україні почали рости
В Україні, як і на світових ринках, стрімко зростають ціни на зерно, а також почав дорожчати хліб. Причиною цього фахівці називають рішення Росії про тимчасову заборону на експорт зерна через посуху, пожежі і неврожай.
Українська ж влада поки що не відмовляється від експорту зерна, але водночас обіцяє не допустити підвищення цін на хліб.
Цього літа у тих регіонах Росії, де традиційно вирощують зерно, опади склали лише десяту частину від норми. Посуха та пожежі зменшили врожай на десятки мільйонів тонн, а тому російський уряд вирішив тимчасово заборонити вивозити російське зерно за кордон:
“Вважаю за доцільне запровадити тимчасову заборону на експорт з території Російської Федерації зернових та інших сільськогосподарських товарів, що виробляються на основі зерна,” - заявив російський прем’єр Владімір Путін.
Заборона на експорт зерна з території Росії діятиме з 15 серпня щонайменше до кінця 2010 року. Ембарго поширюється на пшеницю, ячмінь, жито, кукурудзу, а також на борошно пшеничне та або пшенично-житнє.
За підсумками минулого маркетингового року, Росія та Україна посіли третє місце серед світових експортерів зерна. Кожна із країн продала на зовнішніх ринках понад 20 мільйонів тонн збіжжя.
Тому лише за один день після того, як Росія вирішила призупинити відвантаження зерна на світові ринки, ціна на українськмоу ринку зросла на 150 гривень на всі зернові культури, - каже президент Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко.
Зростання цін на збіжжя є вигідним для виробників, які, скориставшись із ситуації, можуть продати своє зерно дорожче, ніж очікували. Разом із тим, експортери зерна вже заявляли про неофіційні обмеження на вивіз зерна з України, особливо продовольчого, частка якого у цьогорічном врожаї є значно меншою.
Віце-прем’єр Сергій Тігіпко фактично визнав факти необґрунтованих затримок та перевірок експортних партій зерна і заявив, що це може зашкодити як виробникам та експортерам, так і іміджу України на світових ринках:
"Гальмуючи сьогодні експорт зерна, урядовці позбавляють селян зароблених ними грошей. У результаті таких протиправних дій зазнають збитків виробники і експортери сільськогосподарської продукції, погіршується підприємницький та інвестиційний клімат у країні, що негативно позначається на міжнародному іміджі держави."
Водночас віце-прем'єр з питань аграрної політики Віктор Слаута спростував інформацію про те, що експорт українського зерна нібито заблоковано, і заявив, що винними у скороченні експорту українського зерна є окремі учасники ринку. Він також підкреслив, що уряд не має підстав для обмеження експорту зерна:
"У нас немає підстав обмежувати експорт зерна. У нас навіть не така ситуація, як у деяких сусідів, де через аномальні кліматичні умови є моменти. Деякі зернотрейдери на ринку зерна влаштували собі "міжсобойчик". Вони так захопилися деякими фінансовими питаннями, що проґавили те, що Крим, Одеська, Миколаївська, Херсонська області вже обмолотили по 30-40% пшениць, ячменю. І на той ринок ніхто не виходив", - сказав віце-прем'єр.
Експерт компанії УкрАгроКонсалт Єлізавета Малишко каже, що те, як розвиватимуться події надалі, значною мірою залежатиме саме від того, чи не вирішить і Україна, так само, як і Росія, заборонити чи обмежити експорт зерна:
“Поки що важко сказати, що буде із регулюванням експорту зерна. Якісь цінові прогнози, якісь сценарії можна буде складати, коли будуть зрозумілими умови, у яких ринок працюватиме у найближчому майбутньому, і які кроки будуть зроблені урядом. При цьому може бути і проміжна ситуація, коли експорт буде регулюватися, але не повністю заборонятися.”
Якщо обмежень на експорт зерна не буде, а ціни на нього на світових ринках і надалі зростатимуть, Україна може відчути і негативні наслідки підвищення цих цін. При тому, що Україна виробляє значно більше зерна, ніж споживає, внутрішні ціни на нього дуже залежать від світових, а виробник завжди може продати свій врожай тому, хто запропонує вищу ціну.
Президент Віктор Янукович вже закликав віце-прем’єра з питань економіки Сергія Тігіпка зробити все, аби ціни на хліб в Україні не зростали. Прем’єр-міністр Микола Азаров взагалі вважає, що об’єктивних причин для такого зростання нема. Він твердить, що в Україні достатньо запасів продовольчого зерна, аби тримати ціни на хліб під контролем:
“В Україні є достатні запаси продовольчого зерна, закупленого зокрема і за старими цінами. Тобто, існує досить потужна "подушка," яка цілком може нашим пекарям скомпенсувати вартість хліба. Тому місцеві органи влади разом із центральною владою мають зробити все потрібне, аби за допомогою ринкових механізммів стабілізувати ситуацію.”
Попри запевнення урядовців у тому, що експорт зерна не буде обмежено і що ціни на хліб регулюватимуться виключно ринковими методами, експерти українського аграрного сектора вже прогнозують подорожчання хліба на 7-10%, пояснюючи це не тільки стрибком цін на зерно, але й зростанням цін на енергоносії, великими боргами аграрних підприємств і необхідністю збільшення мінімальної зарплати в нинішньому році. За таких умов пекарі вважають, що зберегти рентабельність їх виробництва можна тільки за рахунок підвищення цін. А уникнути цього підвищення, на думку представників Всеукраїнської асоціації пекарів, можна тільки у разі, як уряд запропонує компенсації з державного бюджету, аби хлібзаводи не збанкрутіли.
Українська ж влада поки що не відмовляється від експорту зерна, але водночас обіцяє не допустити підвищення цін на хліб.
Цього літа у тих регіонах Росії, де традиційно вирощують зерно, опади склали лише десяту частину від норми. Посуха та пожежі зменшили врожай на десятки мільйонів тонн, а тому російський уряд вирішив тимчасово заборонити вивозити російське зерно за кордон:
“Вважаю за доцільне запровадити тимчасову заборону на експорт з території Російської Федерації зернових та інших сільськогосподарських товарів, що виробляються на основі зерна,” - заявив російський прем’єр Владімір Путін.
Заборона на експорт зерна з території Росії діятиме з 15 серпня щонайменше до кінця 2010 року. Ембарго поширюється на пшеницю, ячмінь, жито, кукурудзу, а також на борошно пшеничне та або пшенично-житнє.
За підсумками минулого маркетингового року, Росія та Україна посіли третє місце серед світових експортерів зерна. Кожна із країн продала на зовнішніх ринках понад 20 мільйонів тонн збіжжя.
Тому лише за один день після того, як Росія вирішила призупинити відвантаження зерна на світові ринки, ціна на українськмоу ринку зросла на 150 гривень на всі зернові культури, - каже президент Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко.
Зростання цін на збіжжя є вигідним для виробників, які, скориставшись із ситуації, можуть продати своє зерно дорожче, ніж очікували. Разом із тим, експортери зерна вже заявляли про неофіційні обмеження на вивіз зерна з України, особливо продовольчого, частка якого у цьогорічном врожаї є значно меншою.
Віце-прем’єр Сергій Тігіпко фактично визнав факти необґрунтованих затримок та перевірок експортних партій зерна і заявив, що це може зашкодити як виробникам та експортерам, так і іміджу України на світових ринках:
"Гальмуючи сьогодні експорт зерна, урядовці позбавляють селян зароблених ними грошей. У результаті таких протиправних дій зазнають збитків виробники і експортери сільськогосподарської продукції, погіршується підприємницький та інвестиційний клімат у країні, що негативно позначається на міжнародному іміджі держави."
Водночас віце-прем'єр з питань аграрної політики Віктор Слаута спростував інформацію про те, що експорт українського зерна нібито заблоковано, і заявив, що винними у скороченні експорту українського зерна є окремі учасники ринку. Він також підкреслив, що уряд не має підстав для обмеження експорту зерна:
"У нас немає підстав обмежувати експорт зерна. У нас навіть не така ситуація, як у деяких сусідів, де через аномальні кліматичні умови є моменти. Деякі зернотрейдери на ринку зерна влаштували собі "міжсобойчик". Вони так захопилися деякими фінансовими питаннями, що проґавили те, що Крим, Одеська, Миколаївська, Херсонська області вже обмолотили по 30-40% пшениць, ячменю. І на той ринок ніхто не виходив", - сказав віце-прем'єр.
Експерт компанії УкрАгроКонсалт Єлізавета Малишко каже, що те, як розвиватимуться події надалі, значною мірою залежатиме саме від того, чи не вирішить і Україна, так само, як і Росія, заборонити чи обмежити експорт зерна:
“Поки що важко сказати, що буде із регулюванням експорту зерна. Якісь цінові прогнози, якісь сценарії можна буде складати, коли будуть зрозумілими умови, у яких ринок працюватиме у найближчому майбутньому, і які кроки будуть зроблені урядом. При цьому може бути і проміжна ситуація, коли експорт буде регулюватися, але не повністю заборонятися.”
Якщо обмежень на експорт зерна не буде, а ціни на нього на світових ринках і надалі зростатимуть, Україна може відчути і негативні наслідки підвищення цих цін. При тому, що Україна виробляє значно більше зерна, ніж споживає, внутрішні ціни на нього дуже залежать від світових, а виробник завжди може продати свій врожай тому, хто запропонує вищу ціну.
Президент Віктор Янукович вже закликав віце-прем’єра з питань економіки Сергія Тігіпка зробити все, аби ціни на хліб в Україні не зростали. Прем’єр-міністр Микола Азаров взагалі вважає, що об’єктивних причин для такого зростання нема. Він твердить, що в Україні достатньо запасів продовольчого зерна, аби тримати ціни на хліб під контролем:
“В Україні є достатні запаси продовольчого зерна, закупленого зокрема і за старими цінами. Тобто, існує досить потужна "подушка," яка цілком може нашим пекарям скомпенсувати вартість хліба. Тому місцеві органи влади разом із центральною владою мають зробити все потрібне, аби за допомогою ринкових механізммів стабілізувати ситуацію.”
Попри запевнення урядовців у тому, що експорт зерна не буде обмежено і що ціни на хліб регулюватимуться виключно ринковими методами, експерти українського аграрного сектора вже прогнозують подорожчання хліба на 7-10%, пояснюючи це не тільки стрибком цін на зерно, але й зростанням цін на енергоносії, великими боргами аграрних підприємств і необхідністю збільшення мінімальної зарплати в нинішньому році. За таких умов пекарі вважають, що зберегти рентабельність їх виробництва можна тільки за рахунок підвищення цін. А уникнути цього підвищення, на думку представників Всеукраїнської асоціації пекарів, можна тільки у разі, як уряд запропонує компенсації з державного бюджету, аби хлібзаводи не збанкрутіли.
Підписатися на:
Дописи (Atom)