У неділю, 20 червня, о 22.00 у Львові на площі перед пам’ятником Т. Шевченкові відбудеться молебень за загиблими під час Голодомору 1932-1933 років. Таким чином Львів долучиться до акції «Не дай згасити свічу пам’яті».
Про це 19 червня ZAXID.NET повідомили організатори акції – Молодіжний рух захисту національних інтересів.
Також сьогодні, 19 червня, у Києві під такою назвою стартує міжнародна кампанія.
«Тисячі освячених свіч розійдуться містами України і світу, щоб, обійшовши планету, їх полум’я вкотре нагадало про страшну трагедію і багатомільйонні жертви українців. У День пам’яті жертв Голодомору у листопаді вогонь пам’яті повернеться до меморіалу у Києві. У кожній країні, яка підтримала кампанію, а це Велика Британія, Австралія, США, Іспанія, Канада, Аргентина, Бразилія, Греція, Росія та інші (загалом 32 країни), участь у молитві візьмуть представники різних релігій та конфесій, політики, представники влади та української діаспори. Свічка моління також побуває у резиденціях Європарламенту та Організації об’єднаних націй», – зазначено у повідомленні.
Також учасники Молодіжного руху захисту національних інтересів переконані: «Українці та громадяни інших країн не дозволять замовчати злочин геноциду-Голодомору 193-1933 років, вшанують пам’ять невинно вбитих та нагадають всьому світові про події, які не повинні повторитися.
Львів один з перших долучається до кампанії. Запрошуємо всіх львів’ян та гостей міста прийти зі свічкою на площу до пам’ятника Шевченкові і спільною молитвою вшанувати загиблих!».
статті про українську політику і не тільки
19.06.10
5 канал відкрив гарячу лінію для журналістів
5 канал оголосив про відкриття гарячої лінії Час свободи, з якої журналісти можуть повідомити про факти тиску.
Як повідомляється на сайті, пряма лінія діє за адресою http:// 5.ua / FreedomTime .
"Ми пропонуємо об'єднатися! Якщо з нашими колегами трапляється щось на кшталт наступних проблем, аналітична служба 5 каналу буде збирати ці факти. Інформація буде озвучена в ефірі 5 каналу, питання про проблеми медіа на місцях будуть озвучуватися в інтерв'ю з представниками влади та опозиції", - йдеться в повідомленні телеканалу.
"Загальноукраїнські журналістські проблеми можуть бути вирішені лише за умови єдності самих журналістів!", - Підкреслюють автори ініціативи.
При цьому 5 канал перераховує основні факти утиски ЗМІ:
1. Загрози і переслідування працівників львівської газети Експрес.
2. Стеження невідомими особами за офісом, журналістами і керівником телекомпанії ТВі.
3. Побиття журналіста СТБ співробітниками УДО.
4. Фактичне позбавлення можливості працювати телекомпанії Чорноморська, через позбавлення її статусу платника ПДВ.
5. Сигнали з регіональних ЗМІ, щодо беззаконності і безкарності дій чиновників по відношенню до ЗМІ на місцях.
6. Закриття наших місць роботи та масові звільнення.
Як повідомляється на сайті, пряма лінія діє за адресою http:// 5.ua / FreedomTime .
"Ми пропонуємо об'єднатися! Якщо з нашими колегами трапляється щось на кшталт наступних проблем, аналітична служба 5 каналу буде збирати ці факти. Інформація буде озвучена в ефірі 5 каналу, питання про проблеми медіа на місцях будуть озвучуватися в інтерв'ю з представниками влади та опозиції", - йдеться в повідомленні телеканалу.
"Загальноукраїнські журналістські проблеми можуть бути вирішені лише за умови єдності самих журналістів!", - Підкреслюють автори ініціативи.
При цьому 5 канал перераховує основні факти утиски ЗМІ:
1. Загрози і переслідування працівників львівської газети Експрес.
2. Стеження невідомими особами за офісом, журналістами і керівником телекомпанії ТВі.
3. Побиття журналіста СТБ співробітниками УДО.
4. Фактичне позбавлення можливості працювати телекомпанії Чорноморська, через позбавлення її статусу платника ПДВ.
5. Сигнали з регіональних ЗМІ, щодо беззаконності і безкарності дій чиновників по відношенню до ЗМІ на місцях.
6. Закриття наших місць роботи та масові звільнення.
У Києві міліція затримала представників ВО «Свобода»
Сьогодні у Києві міліція затримала п’ятьох представників ВО «Свобода» під час проведення ними громадських слухань щодо незаконної забудови парку імені Василя Стуса, що біля станції метро «Житомирська».
Як повідомили УНІАН у прес-службі ВО «Свобода», у суботу близько 50 жителів Святошинського району висадили у цьому парку 30 дерев – кленів та вишень.
«Потім були проведені громадські слухання, на яких громада проголосувала за демонтаж незаконно встановленого паркану, що оточував парк. Рішення відразу ж було виконано – святошинці усунули 200 метрову перешкоду. До активістів охоче долучалися перехожі, яким також набридло, що парк, який належить громаді, рейдери намагаються вкрасти під чергову незаконну забудову», - зазначається у повідомленні.
Після проведення акції правоохоронці затримали 5 «свободівців» з метою отримання пояснень щодо акції.
За словами одного з активістів ВО «Свободи» Руслана АНДРІЙКА, «наразі в Києві відчувається посилення громадського спротиву незаконній забудові та всюдисущому рейдерству. Це підтверджують приклади успішної боротьби проти рейдерів – зокрема дарниччани захищають рекреаційну зону, що на перетині вулиць Тростянецької та Ревуцького від незаконної забудови , мешканці Голосіївського району виступили проти захоплення скверу Московським патріархатом».
«Українці сьогодні як ніколи розуміють, що в пошуках справедливості не можна сподіватися на міліцію та владу, адже вони неодноразово доводили свою корумпованість. Тільки громада може захистити свої інтереси. І громада це робить!» - запевнили у ВО «Свобода».
Як повідомили УНІАН у прес-службі ВО «Свобода», у суботу близько 50 жителів Святошинського району висадили у цьому парку 30 дерев – кленів та вишень.
«Потім були проведені громадські слухання, на яких громада проголосувала за демонтаж незаконно встановленого паркану, що оточував парк. Рішення відразу ж було виконано – святошинці усунули 200 метрову перешкоду. До активістів охоче долучалися перехожі, яким також набридло, що парк, який належить громаді, рейдери намагаються вкрасти під чергову незаконну забудову», - зазначається у повідомленні.
Після проведення акції правоохоронці затримали 5 «свободівців» з метою отримання пояснень щодо акції.
За словами одного з активістів ВО «Свободи» Руслана АНДРІЙКА, «наразі в Києві відчувається посилення громадського спротиву незаконній забудові та всюдисущому рейдерству. Це підтверджують приклади успішної боротьби проти рейдерів – зокрема дарниччани захищають рекреаційну зону, що на перетині вулиць Тростянецької та Ревуцького від незаконної забудови , мешканці Голосіївського району виступили проти захоплення скверу Московським патріархатом».
«Українці сьогодні як ніколи розуміють, що в пошуках справедливості не можна сподіватися на міліцію та владу, адже вони неодноразово доводили свою корумпованість. Тільки громада може захистити свої інтереси. І громада це робить!» - запевнили у ВО «Свобода».
18.06.10
У найближчі 10-15 років Росія перестане інвестувати в інфраструктуру Криму, - експерт
Росія перестане вкладати гроші в інфраструктуру Криму в найближчі 10-15 років. Таку думку на прес-конференції висловив керівник програм соціальної економіки Міжнародного центру перспективних досліджень Максим Борода.
За його словами, «бурхлива активність РФ», яка була в Криму до цих пір - соціальні та інфраструктурні проекти, які вона там реалізовувала, кошти, які вона туди вкладала, були пов'язані з необхідністю зберегти присутність ЧФ в Криму.
«Це був цукерково-букетний період, потрібно було докладати певних зусиль, щоб одержати додаткову прихильність. Але зараз він закінчився. Мета досягнута, тому вкладати кошти туди для Росії вже недоцільно», - сказав М.Борода.
Він вважає, що не будуть згорнуті всі програми підтримки, але вони стануть меншими за обсягом і інтенсивністю.
За його словами, «бурхлива активність РФ», яка була в Криму до цих пір - соціальні та інфраструктурні проекти, які вона там реалізовувала, кошти, які вона туди вкладала, були пов'язані з необхідністю зберегти присутність ЧФ в Криму.
«Це був цукерково-букетний період, потрібно було докладати певних зусиль, щоб одержати додаткову прихильність. Але зараз він закінчився. Мета досягнута, тому вкладати кошти туди для Росії вже недоцільно», - сказав М.Борода.
Він вважає, що не будуть згорнуті всі програми підтримки, але вони стануть меншими за обсягом і інтенсивністю.
ЗМІ порахували, що Янукович прилаштував у владу майже 100 родичів
Щонайменше 40 людей з найближчого оточення Президента Віктора ЯНУКОВИЧА - пряма рідня, брати, сестри, діти, батьки, куми – обіймають різні посади в державних органах влади, судах і працюють депутатами Верховної Ради або місцевих рад.
Про це пише журнал «Корреспондент». За підрахунками журналу, всі разом вони утворюють загін чисельністю майже 100 осіб.
Причому виявлені «Корреспондентом» споріднені групи - лише частина великої й дружньої «регіональної родини», в якій не враховані узи чиновників на ранг нижче, ніж керівники Кабінету Міністрів і народні депутати.
Аналітики запевняють, що за показником проникнення родичів у владу «В.ЯНУКОВИЧ і Ко йдуть на всеукраїнський рекорд — так багато рідні на держпостах не працювало навіть в оточенні Віктора ЮЩЕНКА, якому його ж соратники дорікали в кумівстві у кадровій політиці».
Величезну роль сімейні зв`язки виконують в Адміністрації Президента, пише журнал.
Так, глава АП Сергій ЛЬОВОЧКІН є кумом В.ЯНУКОВИЧА, а сестра С.ЛЬОВОЧКІНА Юлія НОВІКОВА має депутатський мандат від Партії регіонів. Ба більше, серед кумів С.ЛЬОВОЧКІНА є й депутат-«регіонал» Едуард ПРУТНІК, і екс-президент Леонід КУЧМА.
Кумом В.ЯНУКОВИЧА є заступник генерального прокурора Віктор ПШОНКА. Його син Артем – народний депутат від Партії регіонів. Крім того, дружина Президента Людмила ЯНУКОВИЧ – кума голови Ради міністрів АР Крим Василя ДЖАРТИ, чия донька Вікторія працює суддею Господарського суду Києва.
Син В.ЯНУКОВИЧА – Віктор-молодший народний депутат від ПР.
У свою чергу син заступника голови Адміністрації Президента Ганни ГЕРМАН Микола за нової влади став заступником керівника Міністерства з питань надзвичайних ситуацій. Це призначення стало добрим злетом для людини, яка до того була помічником депутата, відзначає «Корреспондент».
Не відстають від АП й «регіонали» в уряді і парламенті. Так, дружина міністра Кабміну Анатолія ТОЛСТОУХОВА працює заступником міністра у справах сім`ї, молоді і спорту.
Народний депутат від Партії регіонів Сергій КІВАЛОВ має споріднений вплив на судову систему. У С.КІВАЛОВА, який поєднує своє депутатство з членством у Вищій раді юстиції, є кум – Володимир КОЛЕСНИЧЕНКО, який нещодавно очолив ВСЮ. При цьому донька С.КІВАЛОВА, Тетяна - депутат від Партії регіонів Одеської міськради.
Про це пише журнал «Корреспондент». За підрахунками журналу, всі разом вони утворюють загін чисельністю майже 100 осіб.
Причому виявлені «Корреспондентом» споріднені групи - лише частина великої й дружньої «регіональної родини», в якій не враховані узи чиновників на ранг нижче, ніж керівники Кабінету Міністрів і народні депутати.
Аналітики запевняють, що за показником проникнення родичів у владу «В.ЯНУКОВИЧ і Ко йдуть на всеукраїнський рекорд — так багато рідні на держпостах не працювало навіть в оточенні Віктора ЮЩЕНКА, якому його ж соратники дорікали в кумівстві у кадровій політиці».
Величезну роль сімейні зв`язки виконують в Адміністрації Президента, пише журнал.
Так, глава АП Сергій ЛЬОВОЧКІН є кумом В.ЯНУКОВИЧА, а сестра С.ЛЬОВОЧКІНА Юлія НОВІКОВА має депутатський мандат від Партії регіонів. Ба більше, серед кумів С.ЛЬОВОЧКІНА є й депутат-«регіонал» Едуард ПРУТНІК, і екс-президент Леонід КУЧМА.
Кумом В.ЯНУКОВИЧА є заступник генерального прокурора Віктор ПШОНКА. Його син Артем – народний депутат від Партії регіонів. Крім того, дружина Президента Людмила ЯНУКОВИЧ – кума голови Ради міністрів АР Крим Василя ДЖАРТИ, чия донька Вікторія працює суддею Господарського суду Києва.
Син В.ЯНУКОВИЧА – Віктор-молодший народний депутат від ПР.
У свою чергу син заступника голови Адміністрації Президента Ганни ГЕРМАН Микола за нової влади став заступником керівника Міністерства з питань надзвичайних ситуацій. Це призначення стало добрим злетом для людини, яка до того була помічником депутата, відзначає «Корреспондент».
Не відстають від АП й «регіонали» в уряді і парламенті. Так, дружина міністра Кабміну Анатолія ТОЛСТОУХОВА працює заступником міністра у справах сім`ї, молоді і спорту.
Народний депутат від Партії регіонів Сергій КІВАЛОВ має споріднений вплив на судову систему. У С.КІВАЛОВА, який поєднує своє депутатство з членством у Вищій раді юстиції, є кум – Володимир КОЛЕСНИЧЕНКО, який нещодавно очолив ВСЮ. При цьому донька С.КІВАЛОВА, Тетяна - депутат від Партії регіонів Одеської міськради.
800 співробітників НТКУ попередили про скорочення
Представники колективу Національної телекомпанії України виступають проти запланованого суттєвого скорочення штату Першого Національного телеканалу.
Про це йдеться у переданому УНІАН зверненні колективу НТКУ до Президента України Віктора ЯНУКОВИЧА, затвердженому 16 червня на профспілковій конференції.
“Стиль новопризначеного менеджменту – відверте ігнорування законів, небажання будувати діалог з профспілками та цинічне розходження між словами і справами. Понад 800 співробітників телекомпанії отримали повідомлення, що їхні посади скорочуються, і з 1 липня 2010 року їх буде звільнено. Серед них - діти війни, афганці, чорнобильці, самотні матері та чоловіки, які утримують родину з малолітніми дітьми. Всупереч законодавству, інші посади людям ніхто не пропонував. Кадрова логіка і критерії добору працівників непрозорі”, - йдеться у зверненні представників НТКУ.
Також вони наголошують, що “до цього часу профспілки не отримали жодного обгрунтування скорочення, жодного офіційного документу, згідно з яким в НТКУ відбуваються зміни в організації виробництва і праці”.
“Ми, колектив Першого Національного, готові до змін та творчого пошуку. Але ми категорично проти реформування телекомпанії у протизаконний спосіб, і тому висловлюємо недовіру нинішній команді на чолі з Єгором БЕНКЕНДОРФОМ, та просимо призначення керівників, здатних у руслі закону та творчої атмосфери зберегти і зміцнити Перший Національний телеканал”, - йдеться у зверненні до В.ЯНУКОВИЧА.
УНІАН поки не вдалося отримати у керівництва НТКУ коментар з цього приводу.
Про це йдеться у переданому УНІАН зверненні колективу НТКУ до Президента України Віктора ЯНУКОВИЧА, затвердженому 16 червня на профспілковій конференції.
“Стиль новопризначеного менеджменту – відверте ігнорування законів, небажання будувати діалог з профспілками та цинічне розходження між словами і справами. Понад 800 співробітників телекомпанії отримали повідомлення, що їхні посади скорочуються, і з 1 липня 2010 року їх буде звільнено. Серед них - діти війни, афганці, чорнобильці, самотні матері та чоловіки, які утримують родину з малолітніми дітьми. Всупереч законодавству, інші посади людям ніхто не пропонував. Кадрова логіка і критерії добору працівників непрозорі”, - йдеться у зверненні представників НТКУ.
Також вони наголошують, що “до цього часу профспілки не отримали жодного обгрунтування скорочення, жодного офіційного документу, згідно з яким в НТКУ відбуваються зміни в організації виробництва і праці”.
“Ми, колектив Першого Національного, готові до змін та творчого пошуку. Але ми категорично проти реформування телекомпанії у протизаконний спосіб, і тому висловлюємо недовіру нинішній команді на чолі з Єгором БЕНКЕНДОРФОМ, та просимо призначення керівників, здатних у руслі закону та творчої атмосфери зберегти і зміцнити Перший Національний телеканал”, - йдеться у зверненні до В.ЯНУКОВИЧА.
УНІАН поки не вдалося отримати у керівництва НТКУ коментар з цього приводу.
Табачник провокує протистояння в суспільстві, – львівські історики
Колектив історичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка поширив відкрите зверненя з приводу статті міністра освіти і науки України Дмитра Табачника «Каким должен быть учебник истории», обнародуваній на офіційному сайті Партії регіонів. «Під нібито зрозумілим і прийнятним для кожної людини (нефахівця в історії) гаслом пошуку «історичної правди», міністр освіти і науки України нав’язує суспільству ідеї, які провокують протистояння, є прямою загрозою для майбутнього України як єдиної держави Прикладом цього є намагання п.Д.Табачника утвердити неприйнятну для більшості мешканців Західної України концепцію Другої світової війни», – наголошується у зверненні львівських істориків.
Про це ZAXID.NET повідомили у Центрі громадських зв'язків Львівського національного університету імені Івана Франка.
Також у зверненні наголошується: «Трактуючи Українську РСР як єдину тоді українську державу, Дмитро Табачник намагається утвердити образ «ворогів народу» щодо всіх українців, які з такою формою українського державотворення не погоджувалися. Не заперечуємо, що Українська РСР є частиною історії України, однак вона не сприймалась як форма української держави, була продовженням періоду перебування українських земель у складі Російської імперії. Згідно з традиціями та ідеологією українського національного руху, в якому гасло самостійної соборної України було сформоване ще на зламі ХІХ—ХХ століть, після утворення Української РСР і драматичних подій у ній (колективізації, голодомору, масових репресій) західноукраїнська громадськість продовжувала пов’язувати надії на державність з визволенням усіх частин України від іноземного поневолення. У Другій світовій війні ілюзії про українську державність в рамках Радянського Союзу розвіялися повністю. У концтаборах зникли навіть ті, хто до останнього цю ідею захищав.
Міністр Д.Табачник не хоче брати до уваги, що попри усю контроверсійність постатей Степана Бандери і Романа Шухевича, вони є символами національно-визвольної боротьби мешканців Західної України за свою землю і волю. У такій ситуації Міністерство освіти й науки України мало б займатися не нав’язуванням ярликів і узагальнень, не поширенням недостовірних і вихоплених з контексту «фактів», а подбати про комплексну програму вивчення українського руху ХХ століття.
Тільки численні наукові праці, представлення й обговорення результатів досліджень на міжнародних наукових форумах здатні примирити історичну пам’ять українців із сусідніми народами. Навряд чи цього можна досягти у спосіб, коли мешканцям Західної України пропонують «покаятися» за діяльність ОУН і УПА, при цьому замовчуючи численні жертви серед мирного населення, завдані нацистським і радянським режимами, а також під час українсько-польського протистояння.
Українська держава в особі Міністерства освіти і науки мала би бути першою в тому зацікавлена.
Відсутність належної та аргументованої реакції з її боку на звинувачення «українських націоналістів» у всіх гріхах суттєво шкодить репутації України у світі, створює ґрунт для появи в різних країнах публікацій, в яких роль українців у Другій світовій війні подекуди навіть перевершує роль німецьких нацистів. Міністр підігрує цим настроям, пропонує зробити сучасну Україну заручником системи цінностей і поділів, нав’язаних світу великими державами після закінчення Другої світової війни».
Про це ZAXID.NET повідомили у Центрі громадських зв'язків Львівського національного університету імені Івана Франка.
Також у зверненні наголошується: «Трактуючи Українську РСР як єдину тоді українську державу, Дмитро Табачник намагається утвердити образ «ворогів народу» щодо всіх українців, які з такою формою українського державотворення не погоджувалися. Не заперечуємо, що Українська РСР є частиною історії України, однак вона не сприймалась як форма української держави, була продовженням періоду перебування українських земель у складі Російської імперії. Згідно з традиціями та ідеологією українського національного руху, в якому гасло самостійної соборної України було сформоване ще на зламі ХІХ—ХХ століть, після утворення Української РСР і драматичних подій у ній (колективізації, голодомору, масових репресій) західноукраїнська громадськість продовжувала пов’язувати надії на державність з визволенням усіх частин України від іноземного поневолення. У Другій світовій війні ілюзії про українську державність в рамках Радянського Союзу розвіялися повністю. У концтаборах зникли навіть ті, хто до останнього цю ідею захищав.
Міністр Д.Табачник не хоче брати до уваги, що попри усю контроверсійність постатей Степана Бандери і Романа Шухевича, вони є символами національно-визвольної боротьби мешканців Західної України за свою землю і волю. У такій ситуації Міністерство освіти й науки України мало б займатися не нав’язуванням ярликів і узагальнень, не поширенням недостовірних і вихоплених з контексту «фактів», а подбати про комплексну програму вивчення українського руху ХХ століття.
Тільки численні наукові праці, представлення й обговорення результатів досліджень на міжнародних наукових форумах здатні примирити історичну пам’ять українців із сусідніми народами. Навряд чи цього можна досягти у спосіб, коли мешканцям Західної України пропонують «покаятися» за діяльність ОУН і УПА, при цьому замовчуючи численні жертви серед мирного населення, завдані нацистським і радянським режимами, а також під час українсько-польського протистояння.
Українська держава в особі Міністерства освіти і науки мала би бути першою в тому зацікавлена.
Відсутність належної та аргументованої реакції з її боку на звинувачення «українських націоналістів» у всіх гріхах суттєво шкодить репутації України у світі, створює ґрунт для появи в різних країнах публікацій, в яких роль українців у Другій світовій війні подекуди навіть перевершує роль німецьких нацистів. Міністр підігрує цим настроям, пропонує зробити сучасну Україну заручником системи цінностей і поділів, нав’язаних світу великими державами після закінчення Другої світової війни».
Регіоналам спустили з Москви новий наклеп на Мазепу
Петро керував московською церквою, хоча не був віруючим... Він примусив митрополита проголосити анафему Мазепі – священик зробив це, але прокляв царя... Гетьману приписують секс-скандал...
Чесно кажучи, я не читаю форумів. Не хочеться ускладнювати життя п`ятихвилинками ненависті моїх «шанувальників». Хоча визнаю, що коли б не проплачені коментатори-полюцери, то Інтернет-обговорення служили б чудовою можливістю оперативного зворотного зв`язку зі своїми читачам. Але всі форуми зазвичай уважно прочитують двоє-троє моїх друзів. Вони й переказують мені критику до моїх публікацій.
Отже, після останнього матеріалу «Що б я розповіла про Мазепу своєму синові» «читачі» знову повторюють: Мазепі нібито оголосили анафему не за зраду Петрові, а за зв`язок із похресницею Мотрею Кочубей.
Оскільки раніше ця теза прозвучала в телеефірі Інтеру від одного нардепа-«регіонала» (здається, його прізвище Болдирєв), я подумала, що Москва, просто розуміючи неспроможність своїх аргументів на користь «анафеми за зраду», терміново шукає новий привід анафемізувати Мазепу. І цей привід був нібито знайдений – Мотря Кочубей, похресниця гетьмана, з якою в нього був роман, і з якою він хотів одружитися...
До речі, до моменту, коли Мазепа уклав союз із Карлом Дванадцятим, Мотря була вже два роки як заміжня за генеральним суддею Чуйкевичем, який був близький до Мазепи. Чоловік Мотрі не залишав гетьмана аж до Полтавської битви. І, незважаючи на те, що її батько Кочубей був щось на кшталт «реабилітований» і визнаний Москвою за донос на гетьмана, Петру ніщо не завадило відправити Мотрю разом з її чоловіком до Сибіру.
Але я порахувала, що потрібно окремо пояснити, чому відбулася анафема. Я ще раз уважно перечитала дослідження про Мазепу Тетяни Таїрової-Яковлєвої. Ця книга містить більше сімдесяти російських, українських, польських і виданих у США джерел, де йдеться про гетьмана.
Петро шантажував митрополита Яворського, щоб той проголосив анафему Мазепі.
Слід пригадати, яким було становище церкви в період царювання Петра. З 1700 року волею цього імператора Російська православна церква не мала патріарха. Спочатку намісником престолу був митрополит Рязанський Стефан Яворський. Потім Петро Перший узагалі скасував патріаршество, замінивши його Святійшим Синодом, яким управляв обер-прокурор – світська людина, призначена царем. Тобто Петро Перший фактично управляв Синодом і був главою церкви. Це загальновідомо, це хрестоматійний факт. Втім, коли цар віруючий, особисто я не проти симфонії держави й церкви. Але Петро, м`яко кажучи, не був віруючим, а подібна співпраця не виглядала як симфонія.
Отже, після того, як цар переконався, що Мазепа знайшов іншого союзника, він спочатку почав жорстку пропагандистську війну проти гетьмана, потім розорив Батурин, а потім організував анафему.
Про Батурин хотілося б сказати кілька слів. Археологи сьогодні відтворили картину жахливої різанини. Керував цим побоїщем сподвижник Петра Меньшиков. Батурин знищували страшно, вбивали жінок, дітей, черниць. Яке потрібно мати серце, щоб убивати черниць? Наскільки потрібно не боятися Бога, щоб спалювати церкви й монастирі? Чим Христові наречені провинилися за «зраду» Мазепи? Навіщо це? Щоб налякати українців чи щоб украсти золоте церковне начиння, яке дарував Мазепа церковним ризницям? Напевно, друге, адже тоді Петро Перший не погребував «конфіскувати» навіть ті гроші Мазепи, які він вклав у Києво-Печерську лавру. І це все було зроблено за наказом царя, який фактично управляв церквою.
Петро, за чиїм наказом знищували Батурин (а православні вбивали православних), рівно за десять днів після Батурина оголосив анафему Мазепі. Як це було, детально описує Тетяна Таїрова-Яковлєва. Спочатку Стефану Яворському (на той момент наміснику патріаршого престолу, це наче «в.о. патріарха», потім, як я згадувала, Петро патріаршество відмінив) Петро особисто написав лист, де дав зрозуміти, які репресії чекають церкву у разі відмови анафемізувати гетьмана.
Думаю, що світлій пам`яті владиці Стефану Яворському було дуже боляче проголошувати слова церковного прокляття гетьману, якого він знав і любив. Адже саме митрополит Яворський кількома роками раніше разом із тоді ще живим московським патріархом Адріаном та іншими ієрархами, написали Мазепі панегірик після його успішної битви над турками під Кізікірменом. Владика Стефан разом із ієрархами писали Мазепі, що ця перемога «запише в книгу вічності хоробрість Вашої милості в справах військових. Цим подвигам аплодує все християнство. Бо Ви Вашою перемогою притупили роги чванливої басурманської пихи».
Повертаючись до анафеми, підкреслимо: вона накладалася за «клятвопорушення і зраду до нього, великого государя». Останні слова містив текст церковного прокляття. Це при тому, що анафему завжди накладали за злочин перед церквою, а ніяких злочинів перед церквою і релігією Мазепа не скоював. Наступного дня після анафеми, митрополит Яворський написав проповідь, у якій гнівно засуджував царя, що «п`є з церковного посуду» і пророкував «Божий гнів, який мав обрушитися на Росію за гріхи її правителя». Проповідь владика публічно не виголосив, її, наскільки відомо, знайшли в його архівах. Але вона показує, якими були справжні відчуття митрополита. Божою милістю його проповідь, що дійшла до нас, показує: митрополит був щирий у своїх панегіриках Мазепі, а не в своїй анафемі. Стефан Яворський погодився проголосити анафему Мазепі просто тому, що рятував від гніву безбожного імператора своє христолюбиве стадо. Також як і Мазепа пішов на цю «зраду» царя, рятуючи свою землю, своїх близьких, дітей своїх близьких від війни, яку лаштував Петро.
Кохання гетьмана Мазепи
Ось і все про анафему. Страшне насправді слово. Але оскільки Мазепі зараз депутати-«регіонали» приписують «секс-скандал», «інцест» з Мотрею, то напишу кілька слів про Мотрю Кочубей. Її роман з Мазепою – факт відомий, незаперечний. Але, по-перше, хіба хтось бачив медичний висновок, що вони з Мотрею пішли далі платонічних відносин? Ви читали їх листи? Я – так. Це – вінець цнотливості. Чи допусаються навіть такі платонічні почуття з похресницею згідно з церковним каноном? Ні. Але, враховуючи, як ставилися до Мазепи ієрархи, безперечно, церква знайшла б богословську формулу, щоб розірвати таку от духовну спорідненість і дати право закоханим на одруження. Адже одружуватися з Мотрею Іван Мазепа був готовий. І я думаю, що ієрархи благословили б цей союз не тільки тому, що гетьман так багато робив для храмового будівництва і богословської думки. Просто ще й тому, що він був віруючою людиною. Адже його чоловіча біографія нудна для циніків. Так, він подобався жінкам, ще б пак. Але, кажучи про його чари, ніхто з «фахівців» не подає докладний список зачарованих і скорених. А без цього звинувачення історичної фігури – історичне марнослів`я. У його чоловічому списку є тільки його покійна дружина, яку він не любив, але якій зберігав вірність, один шлюб, що не відбувся, і Мотря. От і все. Тому тут і обговорювати нічого, окрім їх листів, та дупла великого дуба, через який вони листами обмінювалися. І давайте пригадаємо, яким ударом для нього стало те, що одруження не відбулося.
Адже батьки Мотрі, її владна мати Любов Кочубей (історики пишуть, що вона бачила чоловіка на місці Мазепи, але я підозрюю, що вона скоріше себе бачила на місці Мотрі) не благословила цей шлюб.
Тому Мазепа зробив краще з того, що може зробити чоловік, який не може одружитися з коханою (хід подій показував, що для шлюбу було дуже багато перешкод). Він відмовився від неї. Сам. І говорити про це більше нічого.
Маша Міщенко
Чесно кажучи, я не читаю форумів. Не хочеться ускладнювати життя п`ятихвилинками ненависті моїх «шанувальників». Хоча визнаю, що коли б не проплачені коментатори-полюцери, то Інтернет-обговорення служили б чудовою можливістю оперативного зворотного зв`язку зі своїми читачам. Але всі форуми зазвичай уважно прочитують двоє-троє моїх друзів. Вони й переказують мені критику до моїх публікацій.
Отже, після останнього матеріалу «Що б я розповіла про Мазепу своєму синові» «читачі» знову повторюють: Мазепі нібито оголосили анафему не за зраду Петрові, а за зв`язок із похресницею Мотрею Кочубей.
Оскільки раніше ця теза прозвучала в телеефірі Інтеру від одного нардепа-«регіонала» (здається, його прізвище Болдирєв), я подумала, що Москва, просто розуміючи неспроможність своїх аргументів на користь «анафеми за зраду», терміново шукає новий привід анафемізувати Мазепу. І цей привід був нібито знайдений – Мотря Кочубей, похресниця гетьмана, з якою в нього був роман, і з якою він хотів одружитися...
До речі, до моменту, коли Мазепа уклав союз із Карлом Дванадцятим, Мотря була вже два роки як заміжня за генеральним суддею Чуйкевичем, який був близький до Мазепи. Чоловік Мотрі не залишав гетьмана аж до Полтавської битви. І, незважаючи на те, що її батько Кочубей був щось на кшталт «реабилітований» і визнаний Москвою за донос на гетьмана, Петру ніщо не завадило відправити Мотрю разом з її чоловіком до Сибіру.
Але я порахувала, що потрібно окремо пояснити, чому відбулася анафема. Я ще раз уважно перечитала дослідження про Мазепу Тетяни Таїрової-Яковлєвої. Ця книга містить більше сімдесяти російських, українських, польських і виданих у США джерел, де йдеться про гетьмана.
Петро шантажував митрополита Яворського, щоб той проголосив анафему Мазепі.
Слід пригадати, яким було становище церкви в період царювання Петра. З 1700 року волею цього імператора Російська православна церква не мала патріарха. Спочатку намісником престолу був митрополит Рязанський Стефан Яворський. Потім Петро Перший узагалі скасував патріаршество, замінивши його Святійшим Синодом, яким управляв обер-прокурор – світська людина, призначена царем. Тобто Петро Перший фактично управляв Синодом і був главою церкви. Це загальновідомо, це хрестоматійний факт. Втім, коли цар віруючий, особисто я не проти симфонії держави й церкви. Але Петро, м`яко кажучи, не був віруючим, а подібна співпраця не виглядала як симфонія.
Отже, після того, як цар переконався, що Мазепа знайшов іншого союзника, він спочатку почав жорстку пропагандистську війну проти гетьмана, потім розорив Батурин, а потім організував анафему.
Про Батурин хотілося б сказати кілька слів. Археологи сьогодні відтворили картину жахливої різанини. Керував цим побоїщем сподвижник Петра Меньшиков. Батурин знищували страшно, вбивали жінок, дітей, черниць. Яке потрібно мати серце, щоб убивати черниць? Наскільки потрібно не боятися Бога, щоб спалювати церкви й монастирі? Чим Христові наречені провинилися за «зраду» Мазепи? Навіщо це? Щоб налякати українців чи щоб украсти золоте церковне начиння, яке дарував Мазепа церковним ризницям? Напевно, друге, адже тоді Петро Перший не погребував «конфіскувати» навіть ті гроші Мазепи, які він вклав у Києво-Печерську лавру. І це все було зроблено за наказом царя, який фактично управляв церквою.
Петро, за чиїм наказом знищували Батурин (а православні вбивали православних), рівно за десять днів після Батурина оголосив анафему Мазепі. Як це було, детально описує Тетяна Таїрова-Яковлєва. Спочатку Стефану Яворському (на той момент наміснику патріаршого престолу, це наче «в.о. патріарха», потім, як я згадувала, Петро патріаршество відмінив) Петро особисто написав лист, де дав зрозуміти, які репресії чекають церкву у разі відмови анафемізувати гетьмана.
Думаю, що світлій пам`яті владиці Стефану Яворському було дуже боляче проголошувати слова церковного прокляття гетьману, якого він знав і любив. Адже саме митрополит Яворський кількома роками раніше разом із тоді ще живим московським патріархом Адріаном та іншими ієрархами, написали Мазепі панегірик після його успішної битви над турками під Кізікірменом. Владика Стефан разом із ієрархами писали Мазепі, що ця перемога «запише в книгу вічності хоробрість Вашої милості в справах військових. Цим подвигам аплодує все християнство. Бо Ви Вашою перемогою притупили роги чванливої басурманської пихи».
Повертаючись до анафеми, підкреслимо: вона накладалася за «клятвопорушення і зраду до нього, великого государя». Останні слова містив текст церковного прокляття. Це при тому, що анафему завжди накладали за злочин перед церквою, а ніяких злочинів перед церквою і релігією Мазепа не скоював. Наступного дня після анафеми, митрополит Яворський написав проповідь, у якій гнівно засуджував царя, що «п`є з церковного посуду» і пророкував «Божий гнів, який мав обрушитися на Росію за гріхи її правителя». Проповідь владика публічно не виголосив, її, наскільки відомо, знайшли в його архівах. Але вона показує, якими були справжні відчуття митрополита. Божою милістю його проповідь, що дійшла до нас, показує: митрополит був щирий у своїх панегіриках Мазепі, а не в своїй анафемі. Стефан Яворський погодився проголосити анафему Мазепі просто тому, що рятував від гніву безбожного імператора своє христолюбиве стадо. Також як і Мазепа пішов на цю «зраду» царя, рятуючи свою землю, своїх близьких, дітей своїх близьких від війни, яку лаштував Петро.
Кохання гетьмана Мазепи
Ось і все про анафему. Страшне насправді слово. Але оскільки Мазепі зараз депутати-«регіонали» приписують «секс-скандал», «інцест» з Мотрею, то напишу кілька слів про Мотрю Кочубей. Її роман з Мазепою – факт відомий, незаперечний. Але, по-перше, хіба хтось бачив медичний висновок, що вони з Мотрею пішли далі платонічних відносин? Ви читали їх листи? Я – так. Це – вінець цнотливості. Чи допусаються навіть такі платонічні почуття з похресницею згідно з церковним каноном? Ні. Але, враховуючи, як ставилися до Мазепи ієрархи, безперечно, церква знайшла б богословську формулу, щоб розірвати таку от духовну спорідненість і дати право закоханим на одруження. Адже одружуватися з Мотрею Іван Мазепа був готовий. І я думаю, що ієрархи благословили б цей союз не тільки тому, що гетьман так багато робив для храмового будівництва і богословської думки. Просто ще й тому, що він був віруючою людиною. Адже його чоловіча біографія нудна для циніків. Так, він подобався жінкам, ще б пак. Але, кажучи про його чари, ніхто з «фахівців» не подає докладний список зачарованих і скорених. А без цього звинувачення історичної фігури – історичне марнослів`я. У його чоловічому списку є тільки його покійна дружина, яку він не любив, але якій зберігав вірність, один шлюб, що не відбувся, і Мотря. От і все. Тому тут і обговорювати нічого, окрім їх листів, та дупла великого дуба, через який вони листами обмінювалися. І давайте пригадаємо, яким ударом для нього стало те, що одруження не відбулося.
Адже батьки Мотрі, її владна мати Любов Кочубей (історики пишуть, що вона бачила чоловіка на місці Мазепи, але я підозрюю, що вона скоріше себе бачила на місці Мотрі) не благословила цей шлюб.
Тому Мазепа зробив краще з того, що може зробити чоловік, який не може одружитися з коханою (хід подій показував, що для шлюбу було дуже багато перешкод). Він відмовився від неї. Сам. І говорити про це більше нічого.
Маша Міщенко
Підписатися на:
Дописи (Atom)