Експерти вважають, що в Україні повноваження Президента залежать не від законів, а від особи, яка зайняла цей пост.
Таку думку висловили експерти в опитуванні, проведеному Інститутом Горшеніна.
В інституті відзначають, що цікавилися думкою експертів щодо значення для країни ухвалення Верховною Радою України Закону «Про основи внутрішньої та зовнішньої політики». У цьому законі, за допомогою внесення поправки народним депутатом від БЮТ, уточнено суть поняття «Національна безпека». Так, до питань, що стосуються національної безпеки, парламент відніс процеси у всіх сферах життя держави: починаючи від питань культури і закінчуючи питаннями, пов`язаними з фондовими ринками. Що, на думку експертів інституту, фактично, привело до істотного розширення повноважень Президента без внесення змін до Конституції.
Заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони України, політолог Дмитро ВИДРІН вважає, що імідж держави залежить від особи Президента, від підтримки його електоратом і управлінськими структурами. «Імідж залежить не від поправок до закону, а від моральної, реальної, електоральної легітимності влади. Американці говорять: якщо приходить до влади сильний президент, він неминуче розширює свої повноваження внаслідок того, що його суспільна і моральна легітимність така, що вона не може не бути не виражена в якихось додаткових повноваженнях або зафіксованих у законі, або таких, що просто приймаються «де-факто», - зазначив політолог. «Якщо особа Президента дозволяє своєю масивністю, своєю репутацією, своєю електоральною підтримкою доповнювати щось в юридичному полі, то це буде нормально, а якщо Президент – маленький, такий, що зсохнувся у своїх репутаційних можливостях, то які б поправки, що розширюють повноваження, додатково не вносили, ці повноваження не будуть розширені», - наголосив Д.ВИДРІН. Він вважає, що зараз електоральна підтримка Президента Віктора ЯНУКОВИЧА дозволяє йому вести мову про розширення його повноважень на законодавчому рівні. «Люди підтримали, люди голосували, рейтинг Партії регіонів хай поволі, але зростає. Я думаю, що Президент, як будь-яка нормальна владна людина, не може не скористатися цими тенденціями і ситуацією, що склалася. Тому в даній ситуації деяке розширення його повноважень ніяк не позначиться на репутації внутрішньої й зовнішньої», – вважає Д.ВИДРІН.
Схожу думку висловила і експерт Інституту Горшеніна Наталія КЛАУНІНГ. «Цей приклад показує, що повноваження не даються – вони беруться. Взяти їх можна стільки, скільки ти сам собі дозволяєш – тут все залежить від особи Президента, його команди, його управлінської позиції. Можна мати на вході скільки завгодно повноважень, різних кредитів довіри та інших благ, але не використати їх, що всім нам явно продемонстрував екс-Президент Віктор ЮЩЕНКО. А можна спочатку мати повноважень небагато, але побудувати свою діяльність на новому посту так, щоб добрати ті, яких бракує, що демонструє нам Президент В.ЯНУКОВИЧ», - сказала вона.
Експерт Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії при Міністерстві закордонних справ України Олександр ПАЛІЙ вважає, що в країні має бути створена цілісна система забезпечення національної безпеки. «Має бути сильний центр ухвалення рішення, але водночас і конкуруючі органи для ухвалення рішень в цій сфері, а цього, на жаль, у нас немає. Це просто збільшення повноважень, але без належної системи контролю це ще і збільшення безвідповідальності», – сказав він. Щодо міжнародного іміджу України, О.ПАЛІЙ висловив думку, що на ньому і так позначилося неконституційне створення парламентської більшості і уряду. «Існує елементарний факт: нинішній уряд абсолютно не відповідає волевиявленню українських громадян (на парламентських виборах 2007 року – УНІАН), і, по суті, є узурпаторським. Я не кажу про Президента – він все ж таки одержав свої 48% або майже 49% голосів. І іноземні держави, і міжнародні організації це розуміють», - додав він.
Президент аналітичного Центру "Відкрита політика" Ігор ЖДАНОВ відзначив, що повноваження Президента визначає лише Конституція: «З точки зору права – це, напевно, нікчемний акт, як висловлюються самі «правовики - конституціалісти», але в умовах політичних пертурбацій, можливо, це спроба – не шляхом внесення змін до Конституції, а шляхом зміни закону – якимсь чином розширити повноваження Президента». Експерт прогнозує, що ця подія буде сприйнята «на ура» громадянським суспільством, політичними партіями, і не тільки опозиційними. «Всі розуміють, що якщо ми відкриємо такий шлях – то це просто призведе до політичної, правової і конституційної нестабільності нашої держави, і всі розуміють, що закон змінити легше, ніж Конституцію», – сказав І.ЖДАНОВ. Крім того, він вважає, що міжнародне співтовариство негативно сприйме такий факт: «Це фактично – узурпація влади. Не можна собі привласнювати навіть законом ті повноваження, якими Конституцією ти не наділений, тому я думаю, що така ситуація буде різко негативно сприйнята і за кордоном», – вважає І.ЖДАНОВ.
Джерела: http://unian.net/ http://article-blogger.blogspot.com/
статті про українську політику і не тільки
20.08.10
До дня Незалежності: ким були 19 років тому Янукович, Азаров, Клюєв та ін.
Переддень чергової річниці Незалежності має специфічний медіа-присмак. Газети, контрольовані владою, пишуть показові статті на теми: що дала нам Незалежність (доволі рельєфно даючи зрозуміти, що ковбаси стало менше, і вона дорожча). При цьому не впевнена, що подібні тексти - це замовлення влади. Це просто настрої паркетної журналістики, яка прогинається під глобальніші рішення «годувальників з Банкової і Грушевського». А я не збираюся аналізувати споживчу корзину останнього двадцятиріччя...
Дев`ятнадцять років тому, після путчу ГКЧП в парламенті України знайшлися сміливці, які зрозуміли, що ГКЧП, - це не вимушений шлях назад у СРСР, це неймовірний шанс іти вперед. Не знаю, чи пам`ятаєте ви, як сміливо і переконливо в найперші дні путчу виступав покійний В’ячеслав Чорновіл. «Це безпрецедентний шанс для проголошення Незалежності», – заявляв в ефірах голова Львівської облради, який уже через чотири місяці посів друге місце на виборах Президента України. Нагадаємо, що Львівська облрада з ініціативи Чорновола опечатала будинок Львівського обкому, і демократи вилучили документи, зокрема оригінал циркуляра ЦК КПУ українським обкомам про підтримку путчу ГКЧП. Історія України чітко зафіксує імена Володимира Яворівського, Леся Танюка, Володимира Гриніва, Володимира Пилипчука, Дмитра Павличка, Ігоря Юхновського, покійного Олександра Ємця - членів президії Верховної Ради в 1991 році, цієї прекрасної сімки, яка з самого початку путчу повела країну до документа «Про проголошення незалежності України».
Нагадаємо, що 22 серпня 1991 року сесія Верховної Ради в Москві фактично символізувала закінчення ГКЧП, а на сесії 24 серпня в Києві був прийнятий документ, який зазначав «Проголосити 24 серпня 1991 року Україну незалежною демократичною державою. 1 грудня 1991 року провести республіканський референдум на підтвердження Акту проголошення незалежності».
Мені стало цікаво, де 24 серпня 1991 року були представники сьогоднішньої влади - люди, які в перші місяці свого правління:
демонстративно згорнули тему Голодомору,
вилучили з підручника історії для п`ятикласників згадку про Помаранчеву революцію,
без публічної дискусії уклали Харківські угоди,
задекларували позаблоковість
і під гучні рефрени про реформу повернули 12 мільярдів кубометрів газу спонсорові своєї виборчої кампанії.
Президент Віктор Янукович у 1991 році на зборах підприємства обраний генеральним директором об`єднання підприємств «Донбастрансремонт».
Опоненти кажуть, що це фактично посада начальника автобази.
Микола Азаров, прем`єр-міністр України. 24 серпня 1991 року він – керівник Українського державного науково-дослідного і проектно-конструкторського інституту гірничої геології, геомеханіки і маркшейдерської справи Мінвуглепрому України. Минуло вже сім років, як він повернувся з Росії, де завідував лабораторією, відділом Підмосковного науково-дослідного і проектно-конструкторського вугільного інституту. І п’ятнадцять, як він перестав бути співробітником підприємства «Тулавугілля».
Валерій Хорошковський, голова СБУ. 1991 року, бувши студентом, почав займатися бізнесом. За словами Хорошковського, його перша комерційна структура, організована тоді, надавала посередницькі послуги з проходження платежів на території колишнього СРСР і повернення боргів.
Тобто, контора була колекторна... Голова Служби Безпеки України в своїх інтерв`ю зізнавався: «В 9-му класі всіх хлопчаків зобов`язали пройти медкомісію і повідомити про свої плани щодо вступу в вуз. Я обрав Московське загальновійськове училище імені Верховної Ради СРСР. Але вступити туди було важко, тому що Києву виділяли лише два місця. Зрозуміло, я як людина з простої сім`ї шансів потрапити до цього училища практично не мав. Проте вирішив ризикнути. Це було в 1985 році - добрий радянський час. У результаті мене почали зрізати ще на етапі проходження медкомісій.
Знайшли навіть рубці на барабанній перетинці лівого вуха (сміється). І сказали, що через це не можуть дати мені дозвіл на вступ до училища. Для мене це стало першою справжньою трагедією в житті», – згадує Валерій Іванович. Коли читаєш про мрію вступити до Московського загальновійськового училища, починаєш здогадуватися, чому після вступу Хорошковського на посаду голови СБУ була припинена робота контррозвідки щодо російських спецслужб в Україні.
Андрій Клюєв, перший віце-прем`єр-міністр. Згідно з його біографією, в 1991 році він - директор підприємства «Укрпідшипник» у Донецьку. На той час він вже попрацював підземним гірничим майстром на донецькій шахті, був заступником начальника ділянки шахтного транспорту шахти «Білоріченська» ВО "Ворошиловградвугілля". І навіть встиг захистити дисертацію в Донецькому політеху. Якщо говорити про державні «ознаки», Клюєв - найменш одіозна фігура в нинішньому уряді. І хай його вчинки у власті, що характеризують його, як державника – одиничні. Але принаймні він не демонструє антиукраїнської зацикленості на гуманітарних темах.
Сергій Тігіпко, віце-прем`єр-міністр України. Дев`ятнадцять років тому на момент путчу він - перший секретар Дніпропетровського обкому комсомолу. Потім, як і належить комсомольській номенклатурі, Сергій Леонідович перебрався до банку. Цікаво, що ще один колишній комсомолець, а нині член парламентської фракції КПУ Олександр Голуб згадує, що після заборони компартії і комсомолу він перейшов в підпілля, в підпіллі видавав газету. А Сергій Тігіпко був серед тих, хто йому допомагав.
Цікаво, як Сергію Леонідовичу вдалося прийняти нову економічну реальність, новий лад і спосіб господарювання, але при цьому фінансувати підпільних комсомольців.
Юрій Бойко, міністр палива і енергетики, випускник Московського хіміко-технологічного інституту в 1991 році здійснює свій шлях від майстра виробничої ділянки до керівної посади на хімзаводі «Зоря» в Рубіжному. І все в його житті ще попереду. А саме: керівництво компанією НАК «Нафтогаз України» з тіньовими схемами реекспорту російської нафти, з блокуванням європейського напряму нафтопроводу Одесса-Броди і особливим «діамантом» в цій корупційній російсько-українській короні - «РосУкрЕнерго». Є дослідження, що демонструють, як тіньові бізнес-інтереси здатні впливати на ухвалення рішень на вищому рівні, і розгортати державу в напрямі, вигідному собі і країні-постачальнику.
Постскриптум.
Ось такі люди кермують країною. Звичайно, їх і не могло бути серед тих, хто дев`ятнадцять років тому голосував за документ «Про проголошення незалежності України». Деяких не могло бути через вік, а більшості не могло бути в принципі, з нездатності до таких внутрішніх змін, через відсутність відповідних переконань, і дуже радянське походження. Були б вони іншими, вони не стали б так легко в перші ж місяці жертвувати тим, що є дорогим більш, ніж половині українських громадян. А може, і краще, що тоді вони сиділи на своїх автобазах, НДІ, шахтах, ширяли просторами СРСР, зводячи клієнтів і освіжаючи пам`ять боржникам. Хтозна, чи одержали б ми постанову Верховної Ради про Незалежність, опинися тоді ця публіка при владі...
Олена Мігачова
Джерела: http://unian.net/ http://article-blogger.blogspot.com/
Дев`ятнадцять років тому, після путчу ГКЧП в парламенті України знайшлися сміливці, які зрозуміли, що ГКЧП, - це не вимушений шлях назад у СРСР, це неймовірний шанс іти вперед. Не знаю, чи пам`ятаєте ви, як сміливо і переконливо в найперші дні путчу виступав покійний В’ячеслав Чорновіл. «Це безпрецедентний шанс для проголошення Незалежності», – заявляв в ефірах голова Львівської облради, який уже через чотири місяці посів друге місце на виборах Президента України. Нагадаємо, що Львівська облрада з ініціативи Чорновола опечатала будинок Львівського обкому, і демократи вилучили документи, зокрема оригінал циркуляра ЦК КПУ українським обкомам про підтримку путчу ГКЧП. Історія України чітко зафіксує імена Володимира Яворівського, Леся Танюка, Володимира Гриніва, Володимира Пилипчука, Дмитра Павличка, Ігоря Юхновського, покійного Олександра Ємця - членів президії Верховної Ради в 1991 році, цієї прекрасної сімки, яка з самого початку путчу повела країну до документа «Про проголошення незалежності України».
Нагадаємо, що 22 серпня 1991 року сесія Верховної Ради в Москві фактично символізувала закінчення ГКЧП, а на сесії 24 серпня в Києві був прийнятий документ, який зазначав «Проголосити 24 серпня 1991 року Україну незалежною демократичною державою. 1 грудня 1991 року провести республіканський референдум на підтвердження Акту проголошення незалежності».
Мені стало цікаво, де 24 серпня 1991 року були представники сьогоднішньої влади - люди, які в перші місяці свого правління:
демонстративно згорнули тему Голодомору,
вилучили з підручника історії для п`ятикласників згадку про Помаранчеву революцію,
без публічної дискусії уклали Харківські угоди,
задекларували позаблоковість
і під гучні рефрени про реформу повернули 12 мільярдів кубометрів газу спонсорові своєї виборчої кампанії.
Президент Віктор Янукович у 1991 році на зборах підприємства обраний генеральним директором об`єднання підприємств «Донбастрансремонт».
Опоненти кажуть, що це фактично посада начальника автобази.
Микола Азаров, прем`єр-міністр України. 24 серпня 1991 року він – керівник Українського державного науково-дослідного і проектно-конструкторського інституту гірничої геології, геомеханіки і маркшейдерської справи Мінвуглепрому України. Минуло вже сім років, як він повернувся з Росії, де завідував лабораторією, відділом Підмосковного науково-дослідного і проектно-конструкторського вугільного інституту. І п’ятнадцять, як він перестав бути співробітником підприємства «Тулавугілля».
Валерій Хорошковський, голова СБУ. 1991 року, бувши студентом, почав займатися бізнесом. За словами Хорошковського, його перша комерційна структура, організована тоді, надавала посередницькі послуги з проходження платежів на території колишнього СРСР і повернення боргів.
Тобто, контора була колекторна... Голова Служби Безпеки України в своїх інтерв`ю зізнавався: «В 9-му класі всіх хлопчаків зобов`язали пройти медкомісію і повідомити про свої плани щодо вступу в вуз. Я обрав Московське загальновійськове училище імені Верховної Ради СРСР. Але вступити туди було важко, тому що Києву виділяли лише два місця. Зрозуміло, я як людина з простої сім`ї шансів потрапити до цього училища практично не мав. Проте вирішив ризикнути. Це було в 1985 році - добрий радянський час. У результаті мене почали зрізати ще на етапі проходження медкомісій.
Знайшли навіть рубці на барабанній перетинці лівого вуха (сміється). І сказали, що через це не можуть дати мені дозвіл на вступ до училища. Для мене це стало першою справжньою трагедією в житті», – згадує Валерій Іванович. Коли читаєш про мрію вступити до Московського загальновійськового училища, починаєш здогадуватися, чому після вступу Хорошковського на посаду голови СБУ була припинена робота контррозвідки щодо російських спецслужб в Україні.
Андрій Клюєв, перший віце-прем`єр-міністр. Згідно з його біографією, в 1991 році він - директор підприємства «Укрпідшипник» у Донецьку. На той час він вже попрацював підземним гірничим майстром на донецькій шахті, був заступником начальника ділянки шахтного транспорту шахти «Білоріченська» ВО "Ворошиловградвугілля". І навіть встиг захистити дисертацію в Донецькому політеху. Якщо говорити про державні «ознаки», Клюєв - найменш одіозна фігура в нинішньому уряді. І хай його вчинки у власті, що характеризують його, як державника – одиничні. Але принаймні він не демонструє антиукраїнської зацикленості на гуманітарних темах.
Сергій Тігіпко, віце-прем`єр-міністр України. Дев`ятнадцять років тому на момент путчу він - перший секретар Дніпропетровського обкому комсомолу. Потім, як і належить комсомольській номенклатурі, Сергій Леонідович перебрався до банку. Цікаво, що ще один колишній комсомолець, а нині член парламентської фракції КПУ Олександр Голуб згадує, що після заборони компартії і комсомолу він перейшов в підпілля, в підпіллі видавав газету. А Сергій Тігіпко був серед тих, хто йому допомагав.
Цікаво, як Сергію Леонідовичу вдалося прийняти нову економічну реальність, новий лад і спосіб господарювання, але при цьому фінансувати підпільних комсомольців.
Юрій Бойко, міністр палива і енергетики, випускник Московського хіміко-технологічного інституту в 1991 році здійснює свій шлях від майстра виробничої ділянки до керівної посади на хімзаводі «Зоря» в Рубіжному. І все в його житті ще попереду. А саме: керівництво компанією НАК «Нафтогаз України» з тіньовими схемами реекспорту російської нафти, з блокуванням європейського напряму нафтопроводу Одесса-Броди і особливим «діамантом» в цій корупційній російсько-українській короні - «РосУкрЕнерго». Є дослідження, що демонструють, як тіньові бізнес-інтереси здатні впливати на ухвалення рішень на вищому рівні, і розгортати державу в напрямі, вигідному собі і країні-постачальнику.
Постскриптум.
Ось такі люди кермують країною. Звичайно, їх і не могло бути серед тих, хто дев`ятнадцять років тому голосував за документ «Про проголошення незалежності України». Деяких не могло бути через вік, а більшості не могло бути в принципі, з нездатності до таких внутрішніх змін, через відсутність відповідних переконань, і дуже радянське походження. Були б вони іншими, вони не стали б так легко в перші ж місяці жертвувати тим, що є дорогим більш, ніж половині українських громадян. А може, і краще, що тоді вони сиділи на своїх автобазах, НДІ, шахтах, ширяли просторами СРСР, зводячи клієнтів і освіжаючи пам`ять боржникам. Хтозна, чи одержали б ми постанову Верховної Ради про Незалежність, опинися тоді ця публіка при владі...
Олена Мігачова
Джерела: http://unian.net/ http://article-blogger.blogspot.com/
24 серпня Янукович і Азаров зневажать усі церкви, крім московської
24 серпня о 10.20 у патріаршому Свято-Володимирському кафедральному соборі (Київ, бульвар Тараса Шевченка, 20) відбудеться Молитва за Україну.
Очолить її Святійший патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет, повідомляє офіційний сайт Української православної церкви Київського патріархату.
Священоначаліє Української православної церкви Київського патріархату запрошує долучитися до молитви всіх бажаючих, усіх, кому дорогою є Україна та її незалежність.
УПЦ КП нагадує, що Молитва за Україну була традиційним заходом святкування Дня Незалежності і відбувалася у Святій Софії за участі представників різних конфесій України – членів Всеукраїнської ради церков. Цього ж року влада зламала цю багаторічну толерантну традицію і Президент Віктор Янукович з прем’єр-міністром Миколою Азаровим молитимуться лише з однією конфесією – УПЦ Московського патріархату.
Джерела: http://www.expres.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
Очолить її Святійший патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет, повідомляє офіційний сайт Української православної церкви Київського патріархату.
Священоначаліє Української православної церкви Київського патріархату запрошує долучитися до молитви всіх бажаючих, усіх, кому дорогою є Україна та її незалежність.
УПЦ КП нагадує, що Молитва за Україну була традиційним заходом святкування Дня Незалежності і відбувалася у Святій Софії за участі представників різних конфесій України – членів Всеукраїнської ради церков. Цього ж року влада зламала цю багаторічну толерантну традицію і Президент Віктор Янукович з прем’єр-міністром Миколою Азаровим молитимуться лише з однією конфесією – УПЦ Московського патріархату.
Джерела: http://www.expres.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
Ахметов і Клюєв не дозволять Януковичу стати Кучмою?
Скасування конституційної реформи 2004 року може призвести до катастрофічного поглиблення розколу України.
Так вважає директор Центру політичних досліджень і конфліктології Михайло Погребинський, повідомляє Інтерфакс-Україна.
"Якщо збережеться президентська система (у результаті скасування конституційної реформи 2004 року), то це буде постійний фактор напруги, оскільки кожен, хто одержав підтримку однієї культурної бази - або сходу, або заходу - буде правий", - сказав він на прес-конференції в четвер у Києві.
При цьому Погребинський відзначив, що у президента сьогодні досить влади. "Повна конструкція влади сьогодні під ним", - сказав він.
Експерт висловив сподівання, що конституційна реформа 2004 року не буде скасована. І послужить цьому не вплив експертного середовища або опозиції. "Я тут розраховую на тіньовий опір частини Партії регіонів, що привселюдно сказати про це не може", - сказав він. "Наведу один приклад: ви не почуєте жодного слова про скасування конституційної реформи особисто від Клюєва або Ахметова , або інших людей. Я точно знаю, що абсолютна більшість олігархів з Партії регіонів проти цього", - зауважив політолог.
Погребинський пояснив, що "супротивники скасування конституційної реформи не хочуть, щоб усі питання вирішувалися на Банковій".
Крім того, відзначив він, сьогодні більшість представників великого бізнесу здійснюють свій вплив через парламент.
Джерела: http://www.expres.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
Так вважає директор Центру політичних досліджень і конфліктології Михайло Погребинський, повідомляє Інтерфакс-Україна.
"Якщо збережеться президентська система (у результаті скасування конституційної реформи 2004 року), то це буде постійний фактор напруги, оскільки кожен, хто одержав підтримку однієї культурної бази - або сходу, або заходу - буде правий", - сказав він на прес-конференції в четвер у Києві.
При цьому Погребинський відзначив, що у президента сьогодні досить влади. "Повна конструкція влади сьогодні під ним", - сказав він.
Експерт висловив сподівання, що конституційна реформа 2004 року не буде скасована. І послужить цьому не вплив експертного середовища або опозиції. "Я тут розраховую на тіньовий опір частини Партії регіонів, що привселюдно сказати про це не може", - сказав він. "Наведу один приклад: ви не почуєте жодного слова про скасування конституційної реформи особисто від Клюєва або Ахметова , або інших людей. Я точно знаю, що абсолютна більшість олігархів з Партії регіонів проти цього", - зауважив політолог.
Погребинський пояснив, що "супротивники скасування конституційної реформи не хочуть, щоб усі питання вирішувалися на Банковій".
Крім того, відзначив він, сьогодні більшість представників великого бізнесу здійснюють свій вплив через парламент.
Джерела: http://www.expres.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
Вийти за прапорці
Цікава штука - з вовками. Адже вони найрозумніші тварини в лісі. Потужні, витривалі, обдаровані природою настільки, що чують і "бачать" ліс на кілометри довкола себе. Знають все, що в ньому відбувається. Справжні господарі лісу.
Але от убивають їх - достатньо просто.
Невеличкі прапорці, навішені на мотузці довкруж певного сектора, несуть вовкам погибель.
Прапорці зазвичай червоні, але вовки ж кольору не розрізняють. І з таким самим успіхом їх би налякали прапорці жовті, зелені, блакитні і навіть білі.
Їх зупиняє - рух прапорців. Вони ледь-ледь гойдаються на вітрі, і просто є - чимось новим.
Чимось таким, чого вони не знають.
І саме страх перед ось таким клаптиком тканини й веде їх до погибелі.
"Матьорі" досвідчені вовки, ватажки зграї, легко ці прапорці долають. І бува за ніч до десятка разів намагаються вивести зграю за собою. Але зграя боїться - нового, нестандартного - не йде.
На ранок приїжджають крутелики на джипах. Вовки їх відчувають. Вони відчувають неминучість, але навіть у цей момент - пасують перед прапорцями.
І гинуть. Ватажки, до речі, часто гинуть зі своєю зграєю, хоча могли б і втекти.
На завершення такого дійства влаштовується фото-сесія із трофеями і гулянка.
Так от... Сьогоднішній уряд і влада в цілому мені нагадує зграю вовків, яка тупо йде за прапорцями. На дворі ніч - ранок не за горами. Але ніхто - ніхто не намагається зробити крок. До свободи. Навпаки, починається якесь панічне оспівування прапорців.
Порівняння з вовками - метафора. І, як кожна метафора, вона приречена на неточність.
Однак треба визнати, що регіонали загалом дуже сильна команда. Нам можуть не подобатися персоналії, дії та рішення, але ми не можемо не визнавати очевидних речей.
Не всі в цій команді - вовки. Вистачає там шакалів, приблудних собак, і щенят взагалі підозрілої породи. Але основу команди складають дуже сильні і потужні особистості. Той же Азаров презентує нам чудовий взірець потужного управлінця аскетичного і технократичного типу. Є там і інші цікаві постаті.
Але не вистачає головного - вовка достатньо "матьорого" аби вийти за прапорці. Чи достатньо "буйного", аби зважитись на нестандартний крок.
І повести - за собою.
Ми отримали команду, яка готова дуже чітко та ефективно працювати за схемою. Єдине, що схема ця диктується ззовні - не об'єктивними обставинами, а умовними прапорцями, і тими, хто вже прочищає карабіни на ранок.
Не тільки для уряду. Для всієї України.
Можливо я помиляюсь. Але відчуття таке, що нас свідомо заганяють у Кризу. При чому в кризу - не пов'язану із економічною ситуацією в світі. Кризу, яку ми тут влаштовуємо собі. Власноруч. Саме за рахунок дій уряду.
Загальний принцип каже, що підлеглі не можуть об'єктивно оцінювати дії своїх керівників, бо ті мають доступ до значно ширшого кола інформації, невідомої підлеглим.
За аналогією, ми, звичайні громадяни України, не здатні оцінити об'єктивно дії центральної влади, бо не володіємо всім обсягом інформації, яку знає, скажімо, Азаров.
Існує навіть вже усталена фігура мови: "Ви не уявляєте собі - в якому стані отримав Україну Янукович...". Вона виголошується скрушно, мовляв, навіть не питай.
Але може ви нам все таки скажете, панове, - в якому такому стані ви отримали Україну? (раз) І в якому конкретно стані вона знаходиться сьогодні? (два)
Бо, коли йдеться про серйозну загрозу державі, то скажіть. Зверніться до людей, поясніть. Ми ж не малі діти, нормальна нація. Ми цілком спроможні надати позику власній державі під невеликий процент, чи навіть подарувати їй ті гроші - як колись корейці. Чому ні? Хіба ми гірші за корейців?...
Але для цього ми повинні вам повірити. А ви - пояснити нам, що це таке відбувається!?...
Пригадую, як перед резидентськими виборами різні аналітики давали свої прогнози щодо подальшого економічного курсу України. Зводилися вони до того, що Тимошенко - це буде курс на друкування грошей та дешевий імпорт, читай подальше нищення вітчизняної економіки, а Янукович - це буде курс на друкування грошей і підтримку власних виробників через різноманітні інфраструктурні проекти, читай підтримка - своїх олігархів, але не тільки.
Вибори пройшли, і що ж ми маємо сьогодні?... Дешевого імпорту нема, зате є тотальне і свідоме нищення власного виробника та всієї економіки в цілому.
Причина банальна - в реальній економіці просто бракує грошей. Їх банально - нема. Гроші є лише в комерційних банках, але ніхто їх не хоче позичати. І гроші є під матрацами, але ніхто їх не спішить діставати. Однак під матрацами та в скляних банках гроші є далеко не у всіх.
Цю типову проблему світ вирішує урядовими вливаннями грошей. Вони через деякий час знову застряють в банках, але протягом певного часу допомагають економіці жевріти. При чому, інфляції ніде не спостерігається. Навпаки - дефляція.
Ми ж діємо інакше. Ми беремо і самі урізаємо свій бюджет. На 18 мільярдів гривень.
Хтось уявляє собі - що це означає? Яка армія безробітних і голодних очей стоїть за цим рішенням?
Скільки підприємств закриється? Скільки людей почне жити ще гірше? Одночасно підвищуються тарифи, а банкам дають право забирати заставлене у кредит житло. Все це подається нам під соусом "реформ" і кивання на МВФ...
Шановні, панове регіонали, скажіть, вас люди що - для мальтузіанських реформ обирали, чи для того, щоб ви вирулили ситуацію в економіці?..
Особливо я хочу звернутися до "сильного українця" Тигіпка, який відповідав за переговори з МВФ, та до міністра закордонних справ Грищенка: скажіть, а як це Тимошенко вдавалося брати кредити і не виконувати меморандумів?...
Іще конкретніше.
Усім відомо, що МВФ це - США. За великим рахунком. Тобто, домовившись із США, можна очікувати, що МВФ достатньо тривалий час і досить лояльно буде ставитися до невиконання певних умов меморандуму. Гадаю, Тимошенко десь саме так і діяла.
Що ж відбувається у нас?... У квітні Янукович зробив надзвичайно широкий жест і безпрецедентний подарунок президенту Обамі. Україна відмовилася від збагаченого урану. За це Обома прийняв Янукович особисто і... потис йому руку. І... подякував.
Запитання. А чи не вартував той наш цісарський подарунок чогось більшого? Наприклад, у світлі співпраці України та МВФ?...
Складається враження, що деякі представники української влади просто використовують МВФ як пугало. А насправді, самі свідомо заганяють економіку України в глухий кут.
Про таку логіку певних груп у новій владі можуть свідчити численні заяви щодо планів приватизації. Хочуть тепер приватизувати все, що тільки можна і якомога швидше.
І знову таки, ми чуємо ці заяви попри те, що ФДМ очолює нині дуже достойна людина - Олександр Рябченко. Він неодноразово раніше стверджував, що задача ФДМУ не в тому, щоб бути комітетом з приватизації, а в тому, щоб грамотно управляти державним майном, яке може давати Україні величезні дивіденди...
Пане, Рябченко, де ж це розуміння - тепер?
Виглядає, що під тиском ліберально-олігархічного крила у ПР перемогла лінія не на відродження економіки, а на доведення ситуації до стану, коли влада розведе руки і скаже: "Шановний український народе, через брутальну політику попереднього уряду та непосильні боргові зобов'язання України ми змушені приступити... до термінової і прискореної приватизації української землі. Землі сільськогосподарського призначення"
Власне, цю ідею вже відкрито озвучує речник ліберального крила - Акімова.
І що цікаво, таку її ідею радо підтримують достатньо широкі кола помаранчевих мас, яких нічому не навчила приватизація 90-х, і яких так легко зачарувати дешевими розмовами про "реформи".
"По нашій - не своїй землі". Ось як ми будемо з вами ходити, якщо цей план удасться.
Спочатку ви може будете навіть радіти цим "реформаторським крокам" та перетворенню українських сіл на резервації - без доступу до полів, всіяних рапсом. Лише пізніше, коли справу буде зроблено, вам відкриється, раптом, що у капіталістичній Голландії, яка є лідером з сільськогосподарського виробництва, лише 30% землі знаходиться у приватній власності, а вся інша - у комунальній. Вона здається там в оренду на 50 років, і дає чудові врожаї.
Ви навіть зрозумієте, що взагалі-то часткову приватизацію с/г земель в Україні, можливо, й варто було б провести, але поетапно, без поспіху, продумано. Однак, який буде сенс у всьому тому розумінні, потім - після того як?
Не буде вже ніякого сенсу. Продадуть Україну з потрухами, і винні будемо - ми. А не вони. Не уряд, і не ті, хто повивішував для нас ці дурні прапорці. Тільки ми.
Тому я закликав би свідому українську громадськість зосередитися зараз на економіці. На системній вимозі до уряду та президента - пояснити нам, який є стан речей в економіці сьогодні і які механізми подолання кризи вони бачать?
Це треба зробити зараз, поки до зими ще відносно далеко.
Фактом є те, що бюджет не виконується повсюдно, а казначейство переживає часи ще гірші ніж у листопаді-грудні минулого року, коли всі опоненти Тимошенко дружно пророкували їй колапс.
Тоді колапсу не сталося. Будемо сподіватися, що й цього разу не станеться. Але хотілося б знати напевне. І розуміти - куди ми йдемо.
Бо, якщо нас ведуть до експрес-приватизації української землі а-ля Акімова, то кожен свідомий українець має запитати себе: що він особисто готовий зробити для України?
Бо ми багато чого можемо, насправді. Можемо і грошима скинутися, а можемо і на вулиці вийти.
Спектр варіантів - достатньо широкий.
Поки-що ж порада урядові. Шановні, вихід є, він в абсолютно простих речах.
По-перше, треба легко і спокійно зробити ручкою МВФ. Просто поставити їх перед фактом: ми є господарі у власній хаті, а не ви, і робити ми будемо те, що потрібно Україні, а не вам та представництвам іноземних банків, заради яких ми здебільшого і понабиралися тих ваших чортових кредитів.
По-друге, треба відмінити секвестр бюджету, взяти під контроль Нацбанк і розпочати низку потужних інфраструктурних проектів із залученням виключно українських виробників. При цьому, зрозуміло, що жодна така емітована копійка не може йти на прямі виплати людям. Тільки і виключно - на запуск економіки та виробництв.
По-третє, розберіться з командою. У вас там явно ціла група не вовків завелася, а якихось підозрілих... не скажу кого навіть, які співають з чужого голосу і ведуть нас усіх до прірви.
Розберіться з ними, і давайте виходити за ці кумедні прапорці, нарешті!
Ви і ми - разом.
Микола Кульчинський, Рівне
Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
Але от убивають їх - достатньо просто.
Невеличкі прапорці, навішені на мотузці довкруж певного сектора, несуть вовкам погибель.
Прапорці зазвичай червоні, але вовки ж кольору не розрізняють. І з таким самим успіхом їх би налякали прапорці жовті, зелені, блакитні і навіть білі.
Їх зупиняє - рух прапорців. Вони ледь-ледь гойдаються на вітрі, і просто є - чимось новим.
Чимось таким, чого вони не знають.
І саме страх перед ось таким клаптиком тканини й веде їх до погибелі.
"Матьорі" досвідчені вовки, ватажки зграї, легко ці прапорці долають. І бува за ніч до десятка разів намагаються вивести зграю за собою. Але зграя боїться - нового, нестандартного - не йде.
На ранок приїжджають крутелики на джипах. Вовки їх відчувають. Вони відчувають неминучість, але навіть у цей момент - пасують перед прапорцями.
І гинуть. Ватажки, до речі, часто гинуть зі своєю зграєю, хоча могли б і втекти.
На завершення такого дійства влаштовується фото-сесія із трофеями і гулянка.
Так от... Сьогоднішній уряд і влада в цілому мені нагадує зграю вовків, яка тупо йде за прапорцями. На дворі ніч - ранок не за горами. Але ніхто - ніхто не намагається зробити крок. До свободи. Навпаки, починається якесь панічне оспівування прапорців.
Порівняння з вовками - метафора. І, як кожна метафора, вона приречена на неточність.
Однак треба визнати, що регіонали загалом дуже сильна команда. Нам можуть не подобатися персоналії, дії та рішення, але ми не можемо не визнавати очевидних речей.
Не всі в цій команді - вовки. Вистачає там шакалів, приблудних собак, і щенят взагалі підозрілої породи. Але основу команди складають дуже сильні і потужні особистості. Той же Азаров презентує нам чудовий взірець потужного управлінця аскетичного і технократичного типу. Є там і інші цікаві постаті.
Але не вистачає головного - вовка достатньо "матьорого" аби вийти за прапорці. Чи достатньо "буйного", аби зважитись на нестандартний крок.
І повести - за собою.
Ми отримали команду, яка готова дуже чітко та ефективно працювати за схемою. Єдине, що схема ця диктується ззовні - не об'єктивними обставинами, а умовними прапорцями, і тими, хто вже прочищає карабіни на ранок.
Не тільки для уряду. Для всієї України.
Можливо я помиляюсь. Але відчуття таке, що нас свідомо заганяють у Кризу. При чому в кризу - не пов'язану із економічною ситуацією в світі. Кризу, яку ми тут влаштовуємо собі. Власноруч. Саме за рахунок дій уряду.
Загальний принцип каже, що підлеглі не можуть об'єктивно оцінювати дії своїх керівників, бо ті мають доступ до значно ширшого кола інформації, невідомої підлеглим.
За аналогією, ми, звичайні громадяни України, не здатні оцінити об'єктивно дії центральної влади, бо не володіємо всім обсягом інформації, яку знає, скажімо, Азаров.
Існує навіть вже усталена фігура мови: "Ви не уявляєте собі - в якому стані отримав Україну Янукович...". Вона виголошується скрушно, мовляв, навіть не питай.
Але може ви нам все таки скажете, панове, - в якому такому стані ви отримали Україну? (раз) І в якому конкретно стані вона знаходиться сьогодні? (два)
Бо, коли йдеться про серйозну загрозу державі, то скажіть. Зверніться до людей, поясніть. Ми ж не малі діти, нормальна нація. Ми цілком спроможні надати позику власній державі під невеликий процент, чи навіть подарувати їй ті гроші - як колись корейці. Чому ні? Хіба ми гірші за корейців?...
Але для цього ми повинні вам повірити. А ви - пояснити нам, що це таке відбувається!?...
Пригадую, як перед резидентськими виборами різні аналітики давали свої прогнози щодо подальшого економічного курсу України. Зводилися вони до того, що Тимошенко - це буде курс на друкування грошей та дешевий імпорт, читай подальше нищення вітчизняної економіки, а Янукович - це буде курс на друкування грошей і підтримку власних виробників через різноманітні інфраструктурні проекти, читай підтримка - своїх олігархів, але не тільки.
Вибори пройшли, і що ж ми маємо сьогодні?... Дешевого імпорту нема, зате є тотальне і свідоме нищення власного виробника та всієї економіки в цілому.
Причина банальна - в реальній економіці просто бракує грошей. Їх банально - нема. Гроші є лише в комерційних банках, але ніхто їх не хоче позичати. І гроші є під матрацами, але ніхто їх не спішить діставати. Однак під матрацами та в скляних банках гроші є далеко не у всіх.
Цю типову проблему світ вирішує урядовими вливаннями грошей. Вони через деякий час знову застряють в банках, але протягом певного часу допомагають економіці жевріти. При чому, інфляції ніде не спостерігається. Навпаки - дефляція.
Ми ж діємо інакше. Ми беремо і самі урізаємо свій бюджет. На 18 мільярдів гривень.
Хтось уявляє собі - що це означає? Яка армія безробітних і голодних очей стоїть за цим рішенням?
Скільки підприємств закриється? Скільки людей почне жити ще гірше? Одночасно підвищуються тарифи, а банкам дають право забирати заставлене у кредит житло. Все це подається нам під соусом "реформ" і кивання на МВФ...
Шановні, панове регіонали, скажіть, вас люди що - для мальтузіанських реформ обирали, чи для того, щоб ви вирулили ситуацію в економіці?..
Особливо я хочу звернутися до "сильного українця" Тигіпка, який відповідав за переговори з МВФ, та до міністра закордонних справ Грищенка: скажіть, а як це Тимошенко вдавалося брати кредити і не виконувати меморандумів?...
Іще конкретніше.
Усім відомо, що МВФ це - США. За великим рахунком. Тобто, домовившись із США, можна очікувати, що МВФ достатньо тривалий час і досить лояльно буде ставитися до невиконання певних умов меморандуму. Гадаю, Тимошенко десь саме так і діяла.
Що ж відбувається у нас?... У квітні Янукович зробив надзвичайно широкий жест і безпрецедентний подарунок президенту Обамі. Україна відмовилася від збагаченого урану. За це Обома прийняв Янукович особисто і... потис йому руку. І... подякував.
Запитання. А чи не вартував той наш цісарський подарунок чогось більшого? Наприклад, у світлі співпраці України та МВФ?...
Складається враження, що деякі представники української влади просто використовують МВФ як пугало. А насправді, самі свідомо заганяють економіку України в глухий кут.
Про таку логіку певних груп у новій владі можуть свідчити численні заяви щодо планів приватизації. Хочуть тепер приватизувати все, що тільки можна і якомога швидше.
І знову таки, ми чуємо ці заяви попри те, що ФДМ очолює нині дуже достойна людина - Олександр Рябченко. Він неодноразово раніше стверджував, що задача ФДМУ не в тому, щоб бути комітетом з приватизації, а в тому, щоб грамотно управляти державним майном, яке може давати Україні величезні дивіденди...
Пане, Рябченко, де ж це розуміння - тепер?
Виглядає, що під тиском ліберально-олігархічного крила у ПР перемогла лінія не на відродження економіки, а на доведення ситуації до стану, коли влада розведе руки і скаже: "Шановний український народе, через брутальну політику попереднього уряду та непосильні боргові зобов'язання України ми змушені приступити... до термінової і прискореної приватизації української землі. Землі сільськогосподарського призначення"
Власне, цю ідею вже відкрито озвучує речник ліберального крила - Акімова.
І що цікаво, таку її ідею радо підтримують достатньо широкі кола помаранчевих мас, яких нічому не навчила приватизація 90-х, і яких так легко зачарувати дешевими розмовами про "реформи".
"По нашій - не своїй землі". Ось як ми будемо з вами ходити, якщо цей план удасться.
Спочатку ви може будете навіть радіти цим "реформаторським крокам" та перетворенню українських сіл на резервації - без доступу до полів, всіяних рапсом. Лише пізніше, коли справу буде зроблено, вам відкриється, раптом, що у капіталістичній Голландії, яка є лідером з сільськогосподарського виробництва, лише 30% землі знаходиться у приватній власності, а вся інша - у комунальній. Вона здається там в оренду на 50 років, і дає чудові врожаї.
Ви навіть зрозумієте, що взагалі-то часткову приватизацію с/г земель в Україні, можливо, й варто було б провести, але поетапно, без поспіху, продумано. Однак, який буде сенс у всьому тому розумінні, потім - після того як?
Не буде вже ніякого сенсу. Продадуть Україну з потрухами, і винні будемо - ми. А не вони. Не уряд, і не ті, хто повивішував для нас ці дурні прапорці. Тільки ми.
Тому я закликав би свідому українську громадськість зосередитися зараз на економіці. На системній вимозі до уряду та президента - пояснити нам, який є стан речей в економіці сьогодні і які механізми подолання кризи вони бачать?
Це треба зробити зараз, поки до зими ще відносно далеко.
Фактом є те, що бюджет не виконується повсюдно, а казначейство переживає часи ще гірші ніж у листопаді-грудні минулого року, коли всі опоненти Тимошенко дружно пророкували їй колапс.
Тоді колапсу не сталося. Будемо сподіватися, що й цього разу не станеться. Але хотілося б знати напевне. І розуміти - куди ми йдемо.
Бо, якщо нас ведуть до експрес-приватизації української землі а-ля Акімова, то кожен свідомий українець має запитати себе: що він особисто готовий зробити для України?
Бо ми багато чого можемо, насправді. Можемо і грошима скинутися, а можемо і на вулиці вийти.
Спектр варіантів - достатньо широкий.
Поки-що ж порада урядові. Шановні, вихід є, він в абсолютно простих речах.
По-перше, треба легко і спокійно зробити ручкою МВФ. Просто поставити їх перед фактом: ми є господарі у власній хаті, а не ви, і робити ми будемо те, що потрібно Україні, а не вам та представництвам іноземних банків, заради яких ми здебільшого і понабиралися тих ваших чортових кредитів.
По-друге, треба відмінити секвестр бюджету, взяти під контроль Нацбанк і розпочати низку потужних інфраструктурних проектів із залученням виключно українських виробників. При цьому, зрозуміло, що жодна така емітована копійка не може йти на прямі виплати людям. Тільки і виключно - на запуск економіки та виробництв.
По-третє, розберіться з командою. У вас там явно ціла група не вовків завелася, а якихось підозрілих... не скажу кого навіть, які співають з чужого голосу і ведуть нас усіх до прірви.
Розберіться з ними, і давайте виходити за ці кумедні прапорці, нарешті!
Ви і ми - разом.
Микола Кульчинський, Рівне
Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
У МЗС України обіцяють "не видавлювати" ЧФ з Криму "дивними способами" Ющенка
У Міністерстві закордонних справ України заявляють про конструктивізм у діалозі Києва і Москви щодо вирішення проблемних питань базування Чорноморського флоту Російської Федерації в Криму.
Про це повідомив директор департаменту інформаційної політики Міністерства закордонних справ України Олег Волошин на брифінгу в четвер у Києві.
"Зараз спостерігається конструктивна позиція обох сторін, є взаємна повага", - підкреслив він.
Волошин зазначив, що і в Києва, і в Москви є політична воля домовитися з низки суперечливих питань.
"Ніхто не збирається видавлювати флот з Криму якимись дивними способами, як це робилося за президента Віктора Ющенка", - сказав він.
За словами Волошина, позиція МЗС полягає в тому, що українська сторона має бути сумлінним орендодавцем, а російська - сумлінним орендарем. З цього питання справді є низка неузгодженостей, і українська сторона робитиме все для того, щоб їх вирішити.
Аналізуючи нинішній стан українсько-російського співробітництва, Волошин зазначив, що в цьому напрямку наявний ряд дискусійних питань, зокрема, які стосуються делімітації морських кордонів.
"Проте, сама атмосфера дозволяє говорити про те, що Україна і Росія на сьогоднішній день є партнерами", - наголосив він.
Волошин також зазначив, що останні соціологічні дослідження дозволяють стверджувати, що ставлення росіян до України значно покращилося, особливо після допомоги в ліквідації пожеж.
Як повідомлялося, лідер КПРФ Геннадій Зюганов вважає, що плата за перебування Чорноморського флоту РФ у Криму не буде великою, якщо Росія і Україна відновлять нормальні економічні зв'язки.
Джерела: http://ua.korrespondent.net/ http://article-blogger.blogspot.com/
Про це повідомив директор департаменту інформаційної політики Міністерства закордонних справ України Олег Волошин на брифінгу в четвер у Києві.
"Зараз спостерігається конструктивна позиція обох сторін, є взаємна повага", - підкреслив він.
Волошин зазначив, що і в Києва, і в Москви є політична воля домовитися з низки суперечливих питань.
"Ніхто не збирається видавлювати флот з Криму якимись дивними способами, як це робилося за президента Віктора Ющенка", - сказав він.
За словами Волошина, позиція МЗС полягає в тому, що українська сторона має бути сумлінним орендодавцем, а російська - сумлінним орендарем. З цього питання справді є низка неузгодженостей, і українська сторона робитиме все для того, щоб їх вирішити.
Аналізуючи нинішній стан українсько-російського співробітництва, Волошин зазначив, що в цьому напрямку наявний ряд дискусійних питань, зокрема, які стосуються делімітації морських кордонів.
"Проте, сама атмосфера дозволяє говорити про те, що Україна і Росія на сьогоднішній день є партнерами", - наголосив він.
Волошин також зазначив, що останні соціологічні дослідження дозволяють стверджувати, що ставлення росіян до України значно покращилося, особливо після допомоги в ліквідації пожеж.
Як повідомлялося, лідер КПРФ Геннадій Зюганов вважає, що плата за перебування Чорноморського флоту РФ у Криму не буде великою, якщо Росія і Україна відновлять нормальні економічні зв'язки.
Джерела: http://ua.korrespondent.net/ http://article-blogger.blogspot.com/
Колесніченко поскаржився в Генпрокуратуру на депутатів, які заспівали пісню про "москаля і ляха"
Народний депутат від Партії регіонів Вадим Колесніченко направив до Генеральної прокуратури запит з приводу "розпалювання національної ворожнечі й ненависті", а також "приниження національної честі та гідності громадян" з боку групи депутатів Верховної Ради.
Регіонал має на увазі інцидент під час урочистого відкриття засідання парламенту з нагоди 20-ї річниці прийняття Декларації про державний суверенітет України.
На його думку, тоді "група депутатів намагалася зірвати урочисте засідання виспівуючи пісню, слова якої можна трактувати як розпалювання міжнаціональної ворожнечі".
"Депутати зі списку націоналістичних партій заспівали пісню на слова Івана Франка Не пора, не пора. Вони дружно співали - Не пора, не пора, не пора. Москалеві й ляхові служити! - Що однозначно принижує честь і гідність громадян України польської і російської національностей, дискримінує їх за національною ознакою", - вважає Колесніченко.
У результаті розгляду депутатського запиту, Генеральна прокуратура направила нардепу відповідь, в якій зазначено, що відповідно до ч. 6, ст.51 регламенту Верховної Ради, питання вчинення народними депутатами дій, що мають ознаки злочину, підлягають попередньому розгляду Комітетом, до предметів відання якого він належить.
На підставі ст.7 закону України Про звернення громадян, заяву Колесніченко передано до Комітету з питань регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради. Після визнання Комітетом необхідності направлення документів для розслідування Генпрокуратурою, по них буде проведено перевірку та прийнято законне рішення.
Як повідомлялося, лідер Компартії Петро Симоненко вважає, що спів депутатами під час урочистого засідання Верховної Ради з нагоди 20-річчя прийняття Декларації про державний суверенітет пісні на слова Івана Франка Не пора, не пора москалеві й ляхові служити! є проявом "печерного націоналізму".
Джерела: http://ua.korrespondent.net/ http://article-blogger.blogspot.com/
Регіонал має на увазі інцидент під час урочистого відкриття засідання парламенту з нагоди 20-ї річниці прийняття Декларації про державний суверенітет України.
На його думку, тоді "група депутатів намагалася зірвати урочисте засідання виспівуючи пісню, слова якої можна трактувати як розпалювання міжнаціональної ворожнечі".
"Депутати зі списку націоналістичних партій заспівали пісню на слова Івана Франка Не пора, не пора. Вони дружно співали - Не пора, не пора, не пора. Москалеві й ляхові служити! - Що однозначно принижує честь і гідність громадян України польської і російської національностей, дискримінує їх за національною ознакою", - вважає Колесніченко.
У результаті розгляду депутатського запиту, Генеральна прокуратура направила нардепу відповідь, в якій зазначено, що відповідно до ч. 6, ст.51 регламенту Верховної Ради, питання вчинення народними депутатами дій, що мають ознаки злочину, підлягають попередньому розгляду Комітетом, до предметів відання якого він належить.
На підставі ст.7 закону України Про звернення громадян, заяву Колесніченко передано до Комітету з питань регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради. Після визнання Комітетом необхідності направлення документів для розслідування Генпрокуратурою, по них буде проведено перевірку та прийнято законне рішення.
Як повідомлялося, лідер Компартії Петро Симоненко вважає, що спів депутатами під час урочистого засідання Верховної Ради з нагоди 20-річчя прийняття Декларації про державний суверенітет пісні на слова Івана Франка Не пора, не пора москалеві й ляхові служити! є проявом "печерного націоналізму".
Джерела: http://ua.korrespondent.net/ http://article-blogger.blogspot.com/
Рух Стоп цензурі! розпочинає збір журналістських запитів до держустанов, що залишилися без відповіді
Журналістська ініціатива Громадський рух Стоп цензурі! закликає працівників ЗМІ скористатися обіцянкою Президента України Віктора Януковича змусити голову СБУ Валерія Хорошковського та інших посадовців відповідати на запити журналістів і розпочинає збирати запити медійників до державних установ, які залишилися без відповіді.
Як повідомили у прес-центрі Громадського руху Стоп цензурі!, факти ігнорування журналістських запитів приймаються на e-mail руху: censor.stop@gmail.com.
У прес-центрі нагадують, що вчора у Великих Сорочинцях Віктор Янукович вкотре сказав журналістам, що він проти цензури, а всі ж розмови про згортання свободи слова в Україні вважає безпідставними. Водночас Президент заявив, що чекає від журналістів факти ігнорування їхніх запитів Службою безпеки України.
У русі Стоп цензурі! зазначають, що без відповіді, зокрема, залишився запит на ім’я голови СБУ Хорошковського від редакції програми Вікна-Новини із запитанням, хто фінансував святкування Дня СБУ у Палаці Україна за участю зірок російської естради (автор – Сергій Андрушко).
Як повідомлялося, учора, 18 серпня, Янукович під час відвідування Національного Сорочинського ярмарку заявив журналістам, що очікує від представників ЗМІ конкретної інформації щодо осіб, які їм "заважають писати правду" і перешкоджають виконанню професійних обов’язків.
"Назвіть мені прізвища, назвіть мені компанію, власника. Поки що я конкретної відповіді не отримав", - сказав глава держави.
Однак одразу ж Президент почув прізвище. Журналістка телеканалу СТБ Наталія Соколенко назвала прізвище голови СБУ як посадовця, що замовчує інформацію. "Пане Президенте! Є прізвище – Хорошковський. Він на журналістські запити не відповідає", – сказала журналістка.
У відповідь Янукович пообіцяв змусити голову СБУ відповісти на запити. "Я готовий отримати цю інформацію від вас конкретно, на які запити він вам не відповів. Він вам відповість", – пообіцяв глава держави.
***Громадський рух Стоп цензурі! створений 21 травня 2010 року. Рух є неформальним об’єднанням журналістів, що було створене як відповідь на утиски свободи слова в Україні. Це об’єднання – ініціатива українських журналістів і медійних громадських організацій щодо відстоювання свободи слова, запобігання встановленню цензури в Україні, унеможливлення перешкоджанню професійній діяльності журналістів і порушення професійних стандартів при висвітленні суспільно-політичних питань.
Громадський рух Стоп цензурі! не підтримує жодну політичну силу і не фінансується політичними партіями.
Джерела: http://ua.korrespondent.net/ http://article-blogger.blogspot.com/
Як повідомили у прес-центрі Громадського руху Стоп цензурі!, факти ігнорування журналістських запитів приймаються на e-mail руху: censor.stop@gmail.com.
У прес-центрі нагадують, що вчора у Великих Сорочинцях Віктор Янукович вкотре сказав журналістам, що він проти цензури, а всі ж розмови про згортання свободи слова в Україні вважає безпідставними. Водночас Президент заявив, що чекає від журналістів факти ігнорування їхніх запитів Службою безпеки України.
У русі Стоп цензурі! зазначають, що без відповіді, зокрема, залишився запит на ім’я голови СБУ Хорошковського від редакції програми Вікна-Новини із запитанням, хто фінансував святкування Дня СБУ у Палаці Україна за участю зірок російської естради (автор – Сергій Андрушко).
Як повідомлялося, учора, 18 серпня, Янукович під час відвідування Національного Сорочинського ярмарку заявив журналістам, що очікує від представників ЗМІ конкретної інформації щодо осіб, які їм "заважають писати правду" і перешкоджають виконанню професійних обов’язків.
"Назвіть мені прізвища, назвіть мені компанію, власника. Поки що я конкретної відповіді не отримав", - сказав глава держави.
Однак одразу ж Президент почув прізвище. Журналістка телеканалу СТБ Наталія Соколенко назвала прізвище голови СБУ як посадовця, що замовчує інформацію. "Пане Президенте! Є прізвище – Хорошковський. Він на журналістські запити не відповідає", – сказала журналістка.
У відповідь Янукович пообіцяв змусити голову СБУ відповісти на запити. "Я готовий отримати цю інформацію від вас конкретно, на які запити він вам не відповів. Він вам відповість", – пообіцяв глава держави.
***Громадський рух Стоп цензурі! створений 21 травня 2010 року. Рух є неформальним об’єднанням журналістів, що було створене як відповідь на утиски свободи слова в Україні. Це об’єднання – ініціатива українських журналістів і медійних громадських організацій щодо відстоювання свободи слова, запобігання встановленню цензури в Україні, унеможливлення перешкоджанню професійній діяльності журналістів і порушення професійних стандартів при висвітленні суспільно-політичних питань.
Громадський рух Стоп цензурі! не підтримує жодну політичну силу і не фінансується політичними партіями.
Джерела: http://ua.korrespondent.net/ http://article-blogger.blogspot.com/
Підписатися на:
Дописи (Atom)