У польському посольстві виставку «Волинська різанина» назвали «гострою маніпуляцією»

Фотовиставка «Волинська рiзанина: польськi та єврейськi жертви ОУН-УПА» в Українському домі в Києві є «гострою маніпуляцією», заявила в ефірі Радіо Свобода аташе з питань науки і культури посольства Польщі в Україні Ольга Гнатюк.
«Вона розповідає, в першу чергу, про польські жертви, тим часом як заголовок говорить про польські та єврейські жертви. Треба зрозуміти, що там є жертви і чисток у Галичині, і чисток на Волині. Не можна все без розбору вкидати під таке гасло «Волинська різанина», просто заради цього слова «різанина». Це робиться задля того, щоб викликати гострі емоції. І я як представник посольства, і як людина з ученим званням історика, як професор Варшавського університету, різко висловлююся проти таких зловживань», – заявила Ольга Гнатюк.

За її словами, Україна і Польща за роки незалежності мають «дуже добрі напрацювання, і ми не повинні дозволити їх знищити».

Організаторами виставки в Українському домі, що відкрилася напередодні, є «Правозахисний громадський рух «Росiйськомовна Україна» і «Товариство увiчнення пам’ятi жертв злочинiв українських націоналістів» (Польща).

У четвер, 8 квiтня, мiлiцiя затримала понад 10 осiб – членiв ВО «Свобода» під час відкриття фотовиставки «Волинська рiзанина: польськi та єврейськi жертви ОУН-УПА» в Києвi. Серед затриманих був і журналіст Ігор Мірошниченко.

Проте наступного дня всiх учасникiв iнциденту звiльнили за рiшенням Шевченкiвського районного суду Києва. Четверо з них отримали уснi зауваження, – повідомляє «Радіо Свобода».

На одеського журналіста чинять тиск за репортаж про курйозну помилку крупного чиновника

Генеральний директор Одеської обласної Державної телерадіокомпанії Оксана Матюх має намір оголосити догану коментаторові обласного радіо Богдану Осінському за вихід в ефір репортажу про покладання квітів до пам'ятника Тарасу Шевченку 9 березня.

Як повідомляє Інститут масової інформації, відповідаючи на запитання журналіста, заступник голови Одеської облдержадміністрації Петро Хлицов заявив, що роман "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" належать перу Тараса Шевченка.

"9 березня, після покладання квітів до пам'ятника, я підійшов до Хлицова і, зокрема, запитав, чи зможе він навмання згадати будь-які рядки з творчої спадщини Великого Кобзаря. На що він відповів: Ви знаєте, всі знають Хіба ревуть воли, як ясла повні? ... Так, звичайно пам'ятаю, Кобзар - всі ми проходили, всі ми знаємо, діти вчать у школі, зараз це більш активно вчать. Це потрібно і правильно. Майбутнього без минулого не буває ", - заявив журналіст.

За його словами, як і будь-який журналіст на його місці він просто не зміг закрити очі на цей факт, тому підготував сюжет, у якому представив пряму мову чиновника без купюр.

Через два тижні керівництво телерадіокомпанії разом з головним редактором редакції радіомовлення Геннадієм Степаненком почали активно збирати пояснювальні щодо того, як сюжет потрапив у випуск новин. Вперта наполегливість з метою покарати журналіста перестала бути підкилимною: для застосування санкцій притягувався Цеховий профком радіо, правда, на щастя, поки що безуспішно. З метою дискредитації журналіста в очах колег і тиску на нього проводяться регулярні збори колективу.

"Керівництво мотивувало винесення мені догани тим, що я не вичитав матеріал. Оскільки репортаж я робив з місця події і повідомляв його по телефону, то для корекції у мене не було часу. Оскільки я є членом профкому мені догану не винесли. Однак менеджмент ОДТРК має намір оголосити догану випусковому редактору Олесі Кіпер, яка поставила матеріал в ефір ", - заявив Осінський.

Якщо все ж таки догану Осінському винесуть, він має намір звернутися з відповідним позовом до суду, в українські та міжнародні правозахисні організації, комітет Верховної Ради України з питань свободи слова.

***

Автором роману Хіба ревуть воли, як ясла повні? є відомий український письменник Панас Мирний (справжнє ім'я Панас Якович Рудченко).

Горе переможеним, або Берлін у 1945-му

Щоразу, як відзначається чергова річниця Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні, а на заході – краху нацизму - зазвичай ідеться про геніальність полководців-переможців, помилки переможеного ворога, героїзм вояків, а також про втрати - жертви, жертви, жертви.

Приміром, лише 16-денна битва за Берлін забрала життя понад 200 тисяч людей. Здебільшого про це знають ті, хто бодай трохи цікавиться історією Другої світової війни.

Берлін, година нуль. Кінець світової війни і початок … чого? Місто до горизонту у руїнах, і, здавалося, у ньому більше неможливо було жити. Після недавнього штурму тут – цвинтарна тиша, порушувана лише шурхотом білих простирадл, вивішених у проваллях сотень вікон. Капітуляція! Двоє радянських вояків розглядають скинутого з фронтону Рейхсканцелярії орла із затиснутою у кігтях свастикою – символом нацизму: «Гітлер капут!» І навіть найпроникливіших слів забракне, щоб передати почуття невідомого німецького вояка, котрий безсило склавши руки, сидить на купі каміння під колонами зруйнованого Рейхстагу, так, як це робить пожовкле чорно-біле архівне фото. Що далі? Про це розповіли берлінські видавці Франк Шуманн і Петер Кро, оприлюднивши 300 майже забутих фотографій, зроблених у столиці Німеччини 65 років тому - відразу по закінченню війни.

Як жили після катастрофи переможені – не маршали, не генерали, малі й великі фюрери, а обдурені ними пересічні громадяни? А також ті, хто палко підтримував їхні примарні ідеї? Як велося людям, усмоктаним у жерло однієї з найжорстокіших світових воєн, і котрим упродовж понад десятиліття державна пропаганда вбивала у голови маячню про вищість німецької нації? Як вони долали страх, безвихідь, нужду, розчарування після краху рейху та ідеалів? Як пережили не лише ганьбу поразки, а й знайшли в собі сили жити далі, будувати і країну, і власну долю? Як почувалися люди, чиє повсякденне буття залежало від милості дуже різних переможців?

На фотографіях, зібраних Франком Шуманном і Петером Кро, - катастрофа, безсилля, безпорадність. Багатьом берлінцям не було за що зачепитися у житті, й вони пішли з нього. Як от жінка, котра вчинила самогубство просто на колись велелюдній набережній. Більше від слів кричить про біду елегантна сумочка хазяйки, що лишилася на лавочці. А ось з підземки на станції Оранієнбургер тор разом з цивільними виходять гітлерівські вояки, кидаючи зброю до ніг радянського солдата. На інших фото у центрі Берліна - радянські патрулі, а Унтер ден Лінден перетворилася на госпіталь під відкритим небом для німецьких поранених...

І, здавалося, немає кінця-краю безвиході. Але берлінці в якусь мить самі собі подивувалися: виявляється, вони ще … живі! Живі, бо голод не дає їм про це забути. Берлін голодує: війна перетворила поля, де раніше збирали городину і збіжжя, на бойові плацдарми. Тому світлини, на яких до пунктів, де переможці роздають населенню свіже молоко та картоплю, шикуються довжелезні черги - звичні будні тогочасного Берліна. Як і, скажімо, картинка, що на ній двоє городян посеред вулиці вирізують шматки м»яса з туші убитого коня.

Берлінці воєнного покоління знають чимало способів виживання. Зокрема, багатьох їх рятував чорний ринок, куди приносили все, що мало бодай якусь цінність, і що вціліло у вогні війни. Торгували всі, хто міг, і в кого було чим торгувати. Стрункі фрау перетворювалися на повнотілих селянок: під широким убранням можна було багато чого сховати від ока поліції. Адже торгівля на чорному ринку була заборонена. Хто упіймався – сплачував чималий штраф або примусово відпрацьовував кілька тижнів. Та голод - не тітка, тож люди ризикували заради власного життя і своєї родини.

Але крок за кроком Берлін і берлінці все-таки відроджувалися – переважно завдяки власній силі волі та винахідливості. Ось приміський поїзд, зусібіч обліплений пасажирами, рушає за місто зі станції Шпандау. «Він знову їде!» - захоплений підпис під фото. Хоч поки що берлінці відправляються за місто не відпочивати, а в пошуках чогось їстівного: ті, хто вижив, мають жити. Тож на знімках - дедалі більше маленьких радостей: ляльковий театр, облаштований у руїнах; на вокзалі Шарлоттенбург монтують станційний годинник; жінка в купальнику на тлі зруйнованого будинку поливає власний «город» у квітковому ящику; танці в прикрашеному прапорцями дворі з прикметою війни – у парах лише жінки, адже батьки, чоловіки, брати не повернулися з фронтів.

Берліну і після війни вдалося обдурити смерть. Тут, як, утім, і в інших містах Німеччини, починалося життя без бомбувань і вибухів снарядів. Німці – переважно руками жінок і підлітків - розбирали завали, зводили будинки, створювали нову промисловість. Не мілітаристську, а спрямовану на потреби людини. Саджали дерева, знімали фільми, писали музику, книги, робили відкриття у науці. Одне слово, будували і нову державу, і нове власне життя. З нуля. Та ще й, будуючи, не лише сплачувати величезні репарації переможцям, а й руйнувати негативне сприйняття Німеччини, як країни, де народився нацизм. А також створювати, як нині прийнято говорити, позитивний імідж народу, котрий переосмислив і засудив минуле, визнавши за нього власну вину, прагне миру й робить для цього усе від нього залежне.

Їхній силі волі та наполегливості й сьогодні можна не лише позаздрити, а й повчитися: вони не мали держави, тож не могли розраховувати на кредити, але не ходили світом з простягнутою рукою, не волали про допомогу, не скаржилися. Вони робили єдине тоді для них можливе: покладалися лише на себе і багато працювали. А їхні лідери дбали не про власну наживу, а про суспільне благо. Дуже швидко – й не лише як для вщент зруйнованої країни - вони створили нову економіку, яка дає працюючій людині змогу жити пристойно. А також потужну систему соціального захисту, за якої захищеними почуваються ті, хто сам собі не може зарадити, зокрема діти, старики, інваліди. І вже за 20 років світ заговорив про німецьке диво...

Як саме вони це робили, кожен знає з історії. Як і те, що їм це вдалося зробити добре.

Норвегія розсекретила архів: місцеві фашисти просили Гітлера передати їм частину України і Білорусі

Норвезькі колабораціоністи багаторазово просили фашистську Німеччину передати їм низку радянських територій, випливає з уперше опублікованих документів Національного архіву Норвегії.

Як повідомляє AFP, на сайті Архіву у зв'язку з 70-ю річницею німецького вторгнення до Норвегії 9 квітня 1940 року було розміщено близько 5 тисяч документів періоду Другої світової війни.

При цьому 281 кидає світло на прагнення пронацистської партії Національна згода (Nasjonal Samling), на чолі якої стояв Відкун Квіслінг, який з лютого 1942 року обіймав посаду міністра-президента окупованої Норвегії, розширити територію Норвегії за рахунок Радянського Союзу.

Партія Національна згода "проводила активну кампанію з метою переконати владу Третього рейху передати під норвезьке управління частину території СРСР", швидкої перемоги над яким чекали в Норвегії, наголошується на сайті Архіву.

Незадовго до нападу Гітлера на Радянський Союз уряд Квіслінга утворив в Осло Російське управління та інститут під назвою Austrveg для втілення в життя своїх ідей про розширення простору в східному напрямку.

Норвезькі фашисти спочатку попросили для себе протекторат біля Мурманська, але зустрівши німецьку відмову, звернули свої погляди на території сучасних України та Білорусі, відзначає агентство. Міністри уряду навіть відвідали окуповану Україну з метою "застовпити" для себе частину її території.

Провідний дослідник розташованого в Осло Центру вивчення Голокосту Тер'є Емберланд відзначив, що "кидають світло на ступінь співробітництва норвезьких колабораціоністів і нацистської Німеччини у розробці планів геноциду на Сході".

Однак керівник СС Генріх Гіммлер не був зацікавлений у створенні норвезьких протекторатів на території СРСР і замість цього пропонував використовувати норвежців як "озброєних фермерів", що допомагають колонізувати захоплені землі. Після війни Квіслінг був відданий під суд як зрадник і страчений 24 жовтня 1945 року.

Нагадаємо, навесні минулого року свої архіви розсекретило МЗС КНР, згідно з якими "великий керманич" Мао Цзедун пропонував Японії "звести рахунки" з СРСР щодо територіального питання і повернути Курили під юрисдикцію Токіо.

Свобода наполягає, що українофобська виставка підпадає під статтю

Шевченківський районний суд міста Києва закрив справи за відсутністю складу правопорушення проти усіх затриманих учора під час відкриття в Українському домі фотовиставки «Волинська різанина: польські та єврейські жертви ОУН-УПА».
Як повідомили УНІАН у прес-службі Всеукраїнського об’єднання «Свобода», суд не визнав протиправних дій 10 затриманих, четверо отримали усні зауваження.
Судове засідання тривало 10 годин і завершилося 9 квітня близько 3-ї години ночі.
Суд закрив справи про адміністративні правопорушення за відсутністю складу правопорушення стосовно голови Сумської обласної організації ВО «Свобода», відомого журналіста Ігора МІРОШНИЧЕНКА, члена Київського міського комітету ВО «Свобода» Юрія НОЄВОГО, голови Голосіївської районної організації ВО «Свобода» Олександра КОЛЕСНІЧЕНКА, голови ГО «Люстрація» Олега ОСУХОВСЬКОГО, помічника народного депутата Юрія ГНАТКЕВИЧА Сергія КУЗАНА. Усні зауваження отримали заступник голови ВО «Свобода» Андрій МОХНИК, заступник голови Київської міської організації ВО «Свобода» Руслан АНДРІЙКО, помічник народного депутата Евеліни ШИШКІНОЇ Олександр УШИНСЬКИЙ та Ярослав ГОШКО. Також зняті звинувачення із затриманих Володимира ІГНАСЯ (якого побила міліція), ВИГОНСЬКОГО, Олександра ПОНИПАЛЯКА. Усіх затриманих звільнено.
«Суд не визнав протиправними дії більшості затриманих, що свідчить про відверту неадекватність дій правоохоронців, які, вислужуючисть перед українофобами, попрали права і свободи громадян України, порушили Конституцію та закони України, та перешкоджали журналістам у їхній професійній діяльності», - сказано у повідомленні об’єднання.
У зв‘язку з неправомірністю дій міліції ВО «Свобода» готує позов і подасть його до суду найближчим часом.
«Свобода» розцінює події в Українському домі як продовження «патологічної українофобської політики, яку провадить прокремлівський режим ЯНУКОВИЧА».
«Свобода» наполягає, що «українофобська» виставка, організована народним депутатом від Партії регіонів Вадимом КОЛЕСНІЧЕНКОМ підпадає під статтю 161 Кримінального Кодексу України, адже спрямована на розпалювання міжнаціональної та релігійної ворожнечі, приниження національної честі та гідності українців. Активісти об’єднання вимагають від СБУ заборонити проведення виставки, а її подальшу долю визначити після наукової експертизи, проведеної Інститутом національної пам‘яті.
Крім того, Всеукраїнське об’єднання «Свобода» вимагає від Центру громадських зв’язків Головного управління МВС України у місті Києві вибачитись за «брехливу інформацію, розповсюджену ним». «Адже звинувачення, які поширив ЦГЗ про те, що патріоти «увірвалися в демонстраційний зал і стали знищувати експонати» міліція затриманим навіть не пред‘являла», - заявили в об’єднанні.
Як повідомляв УНІАН, 8 квітня у Києві під час відкриття в Українському домі документальної фотовиставки «Волинська різанина: польські та єврейські жертви ОУН-УПА» за порушення громадського порядку міліція затримала 14 представників ВО «Свобода» та інших національно-патріотичних організацій та партій. Всіх затриманих доставлено до Шевченківського районного управління міліції. Затриманим загрожував штраф.
За даними Центру громадських зв’язків Головного управління МВС України у м. Києві, вказані особи увірвалися до демонстраційної зали і почали нищити експонати, також вони вчинили спробу перешкодити народному депутату України Вадиму КОЛЕСНІЧЕНКУ спілкуватися з журналістами в Українському домі.
У свою чергу, у прес-службі ВО “Свобода” заявили, що Київська міська організація ВО "Свобода" звернулася до СБУ з вимогою заборонити проведення фотовиставки “Волинська різанина: польські та єврейські жертви ОУН-УПА”, що організована ВОО “Правозахисний громадський рух ”Русскоязычная Украина” та Товариством увіковічення пам’яті жертв злочинів українських націоналістів (Польща).

У Чернівцях шукали шляхи залучення інвестицій у розвиток малих міст

Практичний семінар на тему «Місцевий економічний розвиток та залучення інвестицій у малі міста» працював 8-9 квітня у Чернівцях на базі регіонального відділення АМУ за підтримки Німецького товариства технічного співробітництва GTZ. У його роботі взяли участь міські та селищні голови Чернівецької області, – повідомив 9 квітня власкор ЗІКу.
Учасники семінару за участю експертів Німецького товариства технічного співробітництва GTZ розглянули і проаналізували економічну сутність інвестицій, значимість прямих іноземних інвестицій, мотиви іноземних інвесторів, іноземний досвід місцевого економічного розвитку та залучення інвестицій.

На завершення практичного семінару було проведено круглий стіл, де обговорено і розроблено пропозиції від Чернівецької області до нової державної програми підтримки розвитку малих міст.

Експерти склали Автопортрет України: Більшість громадян залишаються оптимістами

Київський Інститут проблем управління імені Горшеніна представив свій соціологічний проект Автопортрет України 2010.

Директор інституту Кость Бондаренко, виступаючи на презентації, зазначив, що це третя річна соціологічна програма, яка відображає ставлення українських громадян до гострих проблем сучасності. Він розповів, що інститут протягом року проводив соціологічні дослідження. "Ми вибрали найцікавіше, що характеризує Україну, українців, їхні погляди на ті чи інші питання сучасності", - зазначив експерт.

За його словами, річні звіти інституту стали традиційними, тому що існує потреба в подібного роду продуктах - як в Україні, так і за її межами. За словами Бондаренка, Інститут Горшеніна співпрацює з багатьма структурами Європейського Союзу, зарубіжними засобами масової інформації та аналітичними центрами.

"Наші дослідження викликають жвавий інтерес і резонанс у середовищі політиків, журналістів, представників бізнесу та місцевого самоврядування. Як і раніше, протягом 2009 року ми постійно цікавилися в українців - жителів міст і сіл, у студентів і пенсіонерів, робітників і службовців, людей з різними доходами і світоглядом - їхньою думкою з тих чи інших приводів. Нас цікавило і ставлення до проблем геополітичного вибору, і способи виживання в умовах економічної кризи, і механізми, якими громадяни керуються при виборі - політичному або побутовому. Нас цікавила психологія наших громадян. Ми намагалися написати великий портрет того соціуму, який гордо іменується народом України ", - наголосив Бондаренко.

Згідно з дослідженням, з року в рік зростає кількість українців, які з гордістю говорять про свою Батьківщину. Громадяни сприймають Україну як самодостатню, незалежну державу. При цьому українці чітко розділяють поняття "держава" і "влада". Ставлення до держави і української державності позитивне. Ставлення ж до органів державної влади та її представників, у більшості випадків, негативне. Українці вважають, що політики зосередилися на особистому збагаченню і загрузли в боротьбі за владу. Відображені в Автопортреті і погляди українців щодо зовнішньополітичних питань, економічної ситуації в країні, ставлення до влади і багато іншого.

Директор інституту зазначив, що результати дослідження вселяють оптимізм. "Вони показують, що навіть у наш складний час, незважаючи на різні кризові явища, на різні соціальні катаклізми, більшість громадян України залишаються оптимістами", - наголосив Бондаренко. На його думку, ознайомлення з проектом Інституту Горшеніна дасть можливість зрозуміти, хто такі українці на початку XXI століття, як вони думають, чому вони роблять той чи інший вибір, чого прагнуть. Також експерт пообіцяв, що це не остання програма інституту, і вона будуть продовжена в майбутньому.

Очима політиків

Крім соцдосліджень, у проекті також зібрані думки колишніх і нинішнього президентів щодо розвитку країни. Так, Президент України Віктор Янукович наголошує, що має чітке уявлення про те, яка зовнішньополітична стратегія сьогодні найбільше відповідає національним інтересам України. "Будучи мостом між Сходом і Заходом, інтегральною частиною Європи та колишнього СРСР, Україна обере таку зовнішню політику, яка дозволить нашій державі отримати максимальний результат від розвитку рівноправних і взаємовигідних відносин з Російською Федерацією, Європейським Союзом, США та іншими державами, які впливають на розвиток ситуації у світі ", - зазначає у своєму коментарі для проекту Янукович.

Екс-міністр закордонних справ України Анатолій Зленко, виступаючи на презентації, високо оцінив роботу Інституту. "Ви зробили правильний зріз українського суспільства, показали ставлення до різних процесів, які відбуваються в нашому суспільстві", - зазначив він. За його словами, це дослідження змушує задуматися над тим, "де ми, в якій країні ми живемо і яку країну ми повинні мати хоча б у найближчому майбутньому".

Народний депутат Тарас Чорновіл також дав високу оцінку роботі інституту. "Це дуже хороше і серйозне дослідження. І ми, переглядаючи вже не перший рік зрізи суспільства, можемо побачити не тільки те, що відбувається зараз, але і тенденції, які йдуть у суспільстві в майбутньому", - зауважив нардеп.

Нагадаємо, згідно з результатами опитування Інституту Горшеніна, проведеного 15-16 березня, 77,1% українців пишаються тим, що є громадянами України.

Польські "заробітчани" торік переслали на батьківщину 9,6 млрд дол.

Поляки, які працюють за кордоном, торік переслали на батьківщину близько 9,6 млрд дол., що на 11,9% менше, ніж в 2008 році. Як повідомляє польська Rzeczpospolita, перераховані польськими "заробітчанами" гроші скоротили дефіцит поточного рахунку найбільшої країни Східної Європи в два рази - до 1,6% ВВП.

Опитані газетою експерти відзначають, що ці кошти також підтримали досить високий рівень споживання в країні, що дозволило Польщі легко пережити кризовий рік.

Аналітики пояснюють скорочення перерахувань торік світовою економічною кризою, яка призвела до зниження зарплат і спровокувала безробіття в інших країнах Євросоюзу, куди традиційно виїжджають на заробітки поляки.

Чимало поляків, які втратили роботу, залишилися в країні перебування і отримують там допомогу по безробіттю. "Вони живуть за рахунок допомоги і не можуть висилати гроші родичам", - відзначають експерти.

Ще частина поляків, які втратили роботу, повернулися до Польщі. Видання пише, що найбільше польські громадяни втратили роботу у Великобританії і Ірландії, яка стрімко розвивається останніми роками.

За даними статистики, торік з найпопулярнішої серед "заробітчан" Великобританії виїхало близько 300 тис. польських громадян. Експерти прогнозують зростання грошових трансфертів поляків у країну з 2011-2012 року завдяки очікуваному поліпшенню економічної кон'юнктури в світі. За даними газети, найбільші суми польські "заробітчани" перераховували до Польщі в 2007-2008 роках.

За даними Національного банку Польщі, дефіцит поточного рахунку Польщі минулого року склав 7,2 млрд дол. Прямі іноземні інвестиції в країну склали 11,5 млрд дол., що майже на 20% менше показників 2008 року.

Як повідомлялося, за даними опитування CBOS, 3,3 млн. поляків призналися, що за останні 10 років їздили на заробітки за кордон.

Довідка. Перераховані поляками до Польщі 9,6 млрд. доларів склали майже 2,3% торішнього ВВП країни і 9% доходів державного бюджету.

За даними Головного управління статистики Польщі, на початок 2008 року за кордоном працювало близько 2,3 млн поляків, що складає 14% економічно активного населення країни. Кількість "заробітчан" в Польщі різко зросла після вступу країни до Євросоюзу в 2004 році, сприяючи скороченню безробіття з рекордних 20% до менше 9% в кінці 2008 року.

В 2002 році за кордоном Польщі працювало 0,8 млн поляків.