зафолловити у Твіттеріпідписатися на RSS

Cтатті про українську політику і не тільки

Показ дописів із міткою Кузьмін. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Кузьмін. Показати всі дописи

14.02.11

Розгромна стаття про українську владу в німецькій газеті


"На чолі Конституційного суду та Генпрокуратури в Україні – вихідці з Донецької області, оплоту чинного президента. Конституційний суд переглядає свої ж рішення, які не влаштовують Януковича, а Генпрокуратура під гаслом «боротьби з корупцією» переслідує опозиційних діячів. Сьогодні вона не гребує вже навіть справами проти родичів неугодних – як у випадку голови Верховного суду Василя Онопенка", - пише німецька Frankfurter Allgemeine Zeitung.

«На початку лютого генпрокуратура України зробила невинне повідомлення. Ні, повідомила вона, це не відповідає дійсності, що стосовно голови Верховного суду Василя Онопенка ведеться розслідування у кримінальній справі», – пише автор статті Конрад Шуллер. «Мовляв, пан Онопенко ніколи не проходив підозрюваним чи обвинувачуваним. Такі заяви прокуратури в Україні сьогодні мають особливе значення, бо під гаслом «боротьби з корупцією» заарештовано багатьох колишніх урядовців та теперішніх опозиційних діячів, а Василь Онопенко раніше був народним депутатом у фракції Юлії Тимошенко. ЄС та США вбачають у таких діях влади спроби тиснути на опозицію за допомогою «вибіркового правосуддя», зазначає Конрад Шуллер.

Щодо випадку Онопенка, йдеться у статті, то прокуратура забула вказати у повідомленні, що порушена кримінальна справа проти однієї з його доньок та її чоловіка, а іншого зятя Онопенка – заарештовано. Останні дії прокуратури проти голови Верховного суду України та членів його родини є лише частиною великої картини під назвою «Підпорядкування судочинства», а пензлем при цьому водить адміністрація президента, стверджує Конрад Шуллер.

Автор нагадує, що з часу приходу до влади рік тому, Віктор Янукович здійснив декілька кроків, аби прибрати до рук судову систему: контрольований ним парламент урізав повноваження саме Верховного суду України, який в 2004 році визнав фальсифікації на виборах на користь Януковича і який сьогодні очолює Онопенко; зросла роль Вищої ради юстиції, в яку одразу ж призначили вірних президенту людей; Конституційний суд почав переглядати свої ж рішення, які не подобалися президенту, а судді, які не витримали тиску влади, змушені були піти з посад. А очолив Конституційний суд колишній кагебешник Анатолій Головін, який походить з оплоту Януковича – Донецької області, зазначає автор статті. При цьому Конституційний суд завжди схилявся до того, аби виконувати бажання влади, а коли було незрозуміло, де розташовується центр влади, то судді брали лікарняні і вичікували з рішенням, поки ситуація не проясниться.

Після ухвалення рішення, яке дозволило формувати більшість у парламенті з окремих депутатів, а не фракцій, 30 вересня суд «остаточно відкрив Януковичу всі канали здійснення влади», зазначає Конрад Шуллер. Суд скасував конституційну реформу часів Помаранчевої революції, яка урізала повноваження президента.

Генпрокуратура та СБУ взялися переслідувати опозиційних діячів. При цьому вирішальну роль відіграють кадрові рішення президента: на чолі прокуратури теж стоять люди з Донецька – Віктор Пшонка та Ренат Кузьмін. І якщо останній запам‘ятався нещодавно виконанням бандитської пісні «Мурка», то біографія Пшонки багата деталями, які можуть стати матеріалом для трилера. «Коли Пшонка був прокурором Донецької області (а Янукович – головою обладміністрації), було вбито журналіста, який писав про кримінальні зв‘язки сина Пшонки», – зазначає Конрад Шуллер. У підсумку вбивство списали на бомжа, який невдовзі помер від отруєння, а син Пшонки сьогодні – народний депутат від Партії регіонів і недоторканний.

Тепер Пшонка, Кузьмін та голова СБУ Валерій Хорошковський – відповідальні за кримінальні справи проти опозиції. «Їхня установа наказує заарештовувати членів родин неугодних суддів, опозиційних політиків, а також колишніх міністрів, проводить допити Юлії Тимошенко», – пише Конрад Шуллер. У якому дусі вони керують своєю незалежною установою, Віктор Пшонка нещодавно описав із шокуючою відвертістю: «Як генпрокурор, я належу до команди, яка має завдання виконувати всі рішення президента», наводить автор статті слова генерального прокурора.

реклама: | єдиний гаманець | кредитка | міні кредитка | карта юніора | програма Бонус+ | робота | інтернет | соціальна карта | карта gold | море можливостей | нерухомість | авто-конфіскат | пенсійна карта | автоброкер | термінові грошові перекази | PrivatAssistance | страхування |
Підписатися на нові дописи
Джерела:
http://www.unian.net/
http://article-blogger.blogspot.com/

11.01.11

Чи личить «Мурка» прокурору?


Знайому всім хвацьку тангову мелодію «Мурки» цього разу грав не мурівець Шарапов, який «канав» під бандита перед грізним Горбатим. І не «блатні» шансоньє Аркаша Сєвєрний чи Борис Рубашкін.

Ні, у програмі акордеоніста і депутата Партії регіонів Яна Табачника "Честь маю запросити", яка вийшла на телеканалі "Інтер", неофіційний гімн радянського (і пострадянського) криміналітету виконали в чотири руки на двох роялях чинний заступник Генерального прокурора України Ренат Кузьмін та ще один депутат ПР, тричі колишній генпрокурор Святослав Піскун. Двоє супердосвідчених працівники прокуратури не могли не розуміти, ЩО вони грають. Зараз уже мало хто пам’ятає, що первісна версія «Мурки» являла собою просто «жорстокий романс» без усяких «урок», «шалав» та «малин», в якому ревнивий чоловік застрелив невірну дружину.

Ні, у масовій свідомості зафіксовані зовсім інші варіанти «Мурки». «Найкласичніший» з них:

Прибыла в Одессу банда из Ростова,
В банде были урки, шулера.
Банда занималась тёмными делами,
И за ней следило Губчека.
Темнота ночная, только ветер воет,
А в развале собрался совет —
Это хулиганы, злые уркаганы,
Собирали срочный комитет.
Речь держала баба, звали её Мурка,
Хитрая и смелая была.
Даже злые урки — и те боялись Мурки,
Воровскую жизнь она вела.

Потім ця сама Мурка «впала на ізмєну», стала «шалавою», що скінчилося закономірним фіналом:

Здравствуй, моя Мурка, Мурка дорогая,
Здравствуй, моя Мурка, и прощай!
Ты зашухерила всю нашу малину,
А теперь маслину получай!

Хто не знає, «маслина» на жаргоні – це куля.

У старих одеських варіантах пісні 1920-х років фігурували «Любка» та «Машка», але в 30-х усталилася саме «Мурка». Як пояснює знавець блатного шансону такий собі Фіма Жиганець, ця метаморфоза сталася тоді, коли пісня з Одеси вийшла на широкі простори СРСР і потрапила до Москви. Вибір нового імені, швидше за все, підказала сама тема.

Річ у тім, що в 20-40-ві роки «мурками» називали співробітників легендарного МУРу (російською «Московский уголовный розыск»). Навіть приповідка така була - «Урки и мурки играют в жмурки», тобто, одні ховаються, інші - шукають. А до того ж «Мурка» є варіантом імені Марія, Маша. Як пише пан Жиганець, таким чином, для кримінальних злочинців ім`я «Мурки» стало втіленням мерзотності і підлоти, воно в їх уяві пов`язувалося з підступними «ментами».

Цікаво, невже прокурори Кузьмін та Піскун не знали про це смислове навантаження пісні, яку вони так вправно, з варіаціями награвали на роялях? Вона саме про те, як доблесні бандити «завалили» співробітника або інформатора правоохоронного органу. «Урки» таки вбили «мурку».

Чи прокурори не знали про особливий статус цієї пісні у кримінальному світі? Згадайте, як бандит Промокашка у класичному фільмі «Місце зустрічі змінити не можна» проігнорував класичні фортепіанні екзерсиси Шарапова («так кожен може») і мало не з побожністю зажадав улюблену «Мурку». Вона явно була для нього чимось сакральним. І не лише для нього, а для сотень тисяч радянських «уголовничків».

До речі, саме під звуки «Мурки» у роки Великої Вітчизняної ходили в атаки штрафні підрозділи, сформовані з кримінальників із табірним минулим. Але це, мабуть, єдина героїчна сторінка в багатій кримінальній історії цієї пісні.

А тому автор впевнений: не личить і не гоже прокуророві виконувати цей неформальний гімн кримінальних злочинців – та ще й у ефірі найрейтинговішого каналу країни, перед мільйонами глядачів. І річ зовсім не у наявності чи відсутності почуття гумору. Репутація вищого наглядового органу України, його дистанційованість від кримінального світу – це матерія надто серйозна. І жарти тут недоречні.

Ян Табачник сказав під час передачі: «Іноді дійсно краще співати, ніж говорити. Адже музика об`єднує нас навіть тоді, коли мітингова риторика розколює».

Мітингову риторику я і сам не люблю Але, панове, якщо та музика, яка вас об’єднує, це «Мурка», то я, мабуть, волів би триматися від вас подалі.

Микола Писарчук

реклама: | єдиний гаманець | кредитка | міні кредитка | карта юніора | програма Бонус+ | робота | інтернет | соціальна карта | карта gold | море можливостей | нерухомість | авто-конфіскат | пенсійна карта | автоброкер | термінові грошові перекази | PrivatAssistance | страхування |
Підписатися на нові дописи
Джерела:
http://www.unian.net/
http://article-blogger.blogspot.com/