ПТН - ПНХ: Позбавлення Бандери звання Героя

14.01.11

Позбавлення Бандери звання Героя – привід для революції?

Новина про визнання Донецьким окружним адмінсудом недійсним указу Віктора Ющенка про присвоєння Степану Бандері звання “Герой України” одразу викликала обурення західних областей. Голови Тернопільської, Івано-Франківської та Львівської обласних рад заявили, що Бандера для мільйонів українців залишиться українським Героєм.

«Війну проти Бандери і терор проти бандерівців ми розцінюємо як наступ на громадянські, конституційні та національні права українців. У цьому протистоянні ми будемо з нашим народом", - підкреслюється у спільній заяві голів трьох облрад.

Вони застерегли, що таке рішення може призвести до революції в Україні, яка відбудеться “під прапором Бандери”.

Чи може рішення про скасування звання Героя Бандері стати фактором нестабільності в суспільстві і породити розкол, ми поцікавилися в експертів.

Тарас Возняк, український культуролог, політолог, головний редактор і засновник незалежного культурологічного журналу "Ї":

ЦЕ РОЗКОЛ УКРАЇНИ

Я думаю, це рішення вже породило розкол.

Коли обласна рада і міська виходять на вулицю і проводять спільну сесію там – це вже ненормальна ситуація, в тому сенсі, що суспільство розколоте, суспільство протестує.

До цього можна не дослухатися, можна далі перти утюгом, але результат буде зворотній до того, який декларував Президент Янукович, коли йшов до влади з лозунгом об’єднання України.

Може бути об’єднання України на цвинтарі, може бути об’єднання України, коли всі будуть табачниками, але я не впевнений, що всі 46 мільйонів одномоментно і на догоду нинішньому Президенту стануть табачниками.

Мені здається, що треба якось виваженіше підходити до цих питань. Це ж насправді бумеранг.

Наступна влада рано чи пізно буде. І рано чи пізно вона буде українською владою. І тоді вона повикидає всіх тих, кого поробив героями Янукович – чи буде це справедливо чи не буде.

У даному випадку – це кричуща несправедливість. Людей, які дійсно боролися за Україну, як би до них не ставилися, не хочуть вважати українцями. А людей, які взагалі не мають до України ніякого відношення, вшановують, як тільки можуть.

Очевидно, це донецькі технології ламання всіх через коліно, байдуже, у який спосіб. Таким самим ламанням через коліно є призначення Табачника.

Вони навіть не розуміють, що є інша політична культура, навіть, політична культура як така. Це стиль цієї команди.

Для людей на Сході чи Півдні України буде героєм Бандера чи не буде – достатньо байдуже. Їх найбільше турбує питання споживчого кошика. А у споживчий кошик актуальній владі, яка править уже рік, нема що покласти. Кожна родина відчуває, що збідніла за цей час. Тож потрібна якась імітація діяльності, напруження, потрібен образ ворога, на який необхідно спрямувати ненависть тих, які не знайшли нічого у своєму кошику на Півдні чи на Сході України. Треба нищити українську мову, бо, можливо, вона замінить півтора кілограми ковбаси. Я не думаю, що замінить.

Є різні влади. Влада обласна у західних регіонах теж є влада, так само, як є влада донецька у Києві.

Це розкол України. І далі кожен залишиться при своїй думці. Безсумнівно, в західній Україні Бандера буде вшанований.

Нещодавно почув непогану думку: чим довше править Янукович, тим більше подобається Бандера. Це народилося у Донецьку, а не у Львові.

Вони стають на граблі, які рано чи пізно вдарять їх по лобі. Інше питання – коли?..

Мирослав Попович, директор Інституту філософії НАНУ:

НЕ ПРЕЗИДЕНТИ ВИРІШУЮТЬ, КОМУ БУТИ ГЕРОЄМ

Як сам указ, так і його скасування є актами, які посилили напруження в українському суспільстві.

З боку Віктора Ющенка це була незрозуміла і непродумана акція. А ще гіршою акцією є рішення про скасування звання Героя України Бандері. Так, наче ми продовжуємо громадянську війну сьогодні на рівні судових процесів, указів.

Все закінчиться тим, що кілька облрад буде під чорно-червоними прапорами, а більшість України буде індиферентна до цього.

Я вважаю, що не президенти вирішують, кому бути героєм, а кому ні. Це вирішує історія.

Сьогодні є набагато серйозніші проблеми перед українським суспільством, ніж історія українського визвольного руху. Ми зараз всі повинні думати про перспективи втрати демократії. Сьогодні, коли опозиція відчуває себе під прицілом влади, це питання номер один.

Євген Сверстюк, письменник, колишній дисидент:

ВЛАДА ОСТАТОЧНО ПІДІРВЕ БУДЬ-ЯКІ ШАНСИ НА ДОВІРУ НАРОДУ

Я вважаю, таке рішення – це повна безвідповідальність і дурість з боку влади, яка дуже зловживає “ручними” судами. Ясна річ, що це не сприяє нормальній атмосфері в суспільстві. Ясно, що це нерозумна спроба дражнитися з частиною населення України, причому з дуже культурною частиною.

Цілком зрозуміло, що це скасування увійде в історію як один з анекдотів про некомпетентну владу.

А от кому присуджувати героя, а кому не присуджувати – це окрема тема для розмови.

Щодо протесту деяких західних областей. Якби це був бунт диких і совєтизованих областей – це могло б пахнути погано. Але це культурні області. Тому передусім це закінчиться тим, що влада остаточно підірве будь-які шанси на довіру народу.

Михайло Погребінський, політолог:

ЖОДНИХ ПІДСТАВ ДЛЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ НЕМАЄ

Сам факт того, що є рішення трьох обласних рад і є таке збурення серед національно стурбованих політиків, говорить про те, що потенційно все можливо. Просто тоді варто було б цим захисникам Бандери одночасно прийняти рішення про вихід з Ради Європи і про відмову від європейської інтеграції, оскільки позиція Європи стосовно присвоєння звання Героя Бандері відома, є навіть відповідне рішення ПАРЄ.

Ця антиєвропейська позиція трьох облрад фактично призводить до великих сумнівів Європи стосовно готовності України взагалі інтегруватися у європейський простір.

Але я не думаю, що це стосується більшості мешканців Західної України, в більшості галичани, насправді люди толерантні. І якщо їм пояснити, про що йдеться, вони будуть мати відповідне ставлення до цього. Але цього ніхто не робить.

Я вважаю, що жодних підстав для національної революції немає. І, звичайно, жодної революції не буде. Але те, що зараз відбувається у деяких обласних радах, серед політикуму Галичини – це серйозна підстава вважати, що вони взагалі не визнають нинішню владу, вважають її незаконною.

Можливо, варто тоді ставити питання про вибори-перевибори, якимось чином треба визначатися: якщо ви не визнаєте владу в Києві, то чи варто брати у цієї влади гроші на соціально-економічний розвиток.

Здається, це спосіб тих, хто прийшов до влади в Галичині, показати, що вони якось діють, діють у політичній сфері, оскільки вони нічого не можуть зробити в економіці і соціальній політиці.

Це дуже прикра історія. Думаю, громадськості Галичини варто поставити питання перед своїми обранцями: до чого вони ведуть?

Це крок до виокремлення Галичини з простору України.

Левко Лук’яненко, Герой України, колишній дисидент, співавтор Декларації про державний суверенітет:

СХІДНА УКРАЇНА ЗОВСІМ НЕ ЗНАЄ СВОЄЇ ІСТОРІЇ

Ця влада, яка тепер керує Україною, вона, власне, є чужа для України, і вона проводить в Українській державі політику Російської імперії. Сучасна московська політична еліта не відмовилася повернути Україну під свою владу. А це означає, що п`ята колона російська в Україні, представлена Януковичем, комуністами і ПР, проводить ту політику московського імперіалізму.

З точки зору Москви, Бандера – поганий чоловік, бо для імперії були погані всі ті, хто боровся за самостійність України, за нашу державу, за незалежність. Бандера є в ряду з Мазепою, Петлюрою та іншими нашими великими діячами українського національно-визвольного руху.

Не дивно, що влада це робить. Бо вони не самостійні. Вони не мають у душі ніякого українського.

Їм наша культура і історія абсолютно чужі, бо вони представники азіатської політичної культури і, захопивши владу, вони розпоряджаються Україною, як своєю коморою.

Тут нема протистояння між Заходом і Сходом. Просто Східна Україна зовсім не знає своєї історії.

Коли поставити питання українцям Наддніпрянщини чи Слобожанщини: ви за самостійну Україну чи проти, то, звичайно, всі кажуть, що за самостійну. А за самостійну Україну хто боровся?

Починаючи від Дашкевича, Байди Вишневецького, потім вся козаччина, коліївщина, петлюрівщина, бандерівщина – все це ряд боротьби за свою державність. Але через те, що Східна Україна була впродовж трьох поколінь під московською комуністичною окупацією, вона абсолютно була позбавлена можливості знати свою історію. Тому для багатьох Бандера на Сході є образом, який комуністи намагалися причепити у післявоєнний період. Може, люди вже і піддають сумніву колишню комуністичну пропаганду, але далеко не відійшли від цього.

Великого бунту рішення про скасування звання Героя Бандері не викличе. Але це порушує питання про необхідність активізації проведення просвітянської роботи на Східній Україні і вивчення там української історії.

Ігор Юхновський, вчений, державний, політичний і громадський діяч, колишній голова Українського інституту національної пам`яті:

АНТИНАЦІОНАЛЬНИЙ ГАЛАС ВЛАДИ СЛУГУЄ ПРИКРИТТЯМ ТРУДНОЩІВ В ЕКОНОМІЦІ

Я думаю, що указ Віктора Ющенка про присвоєння звання Героя Бандері під кінець його президентства був не підготовлений з точки зору громадської думки. Укази подібного типу повинні бути значно більш узгоджені в суспільстві, ніж це було зроблено. Це призводить до тих недоречностей, які ми і маємо зараз.

Те, що Бандера був видатною особою в історії України, – в тому немає жодного сумніву.

Для західних областей України, особливо Галичини, для якої Бандера є видатним борцем за незалежність України, і присвоєння звання Героя було несподіваним, і позбавлення цього звання.

Мені здається, цей різноманітний антинаціональний галас, який робить сучасна влада, включаючи і ці зміни в ідеологічному спрямуванні держави, служать для того, щоб прикрити певні труднощі, які влада має, можливо, в економічній області, які важко буде подолати.

Опитувала Анна Ященко