Усесвітні виставки «Експо», які проходять у провідних державах світу під егідою Міжнародного бюро виставок (Франція) один раз на п’ять років, вважаються своєрідними економічними Олімпіадами. Країни-учасниці мають змогу продемонструвати унікальність своєї культури, економічний і науково-технічний потенціал, а перші особи держав – провести неформальні зустрічі зі своїми колегами. Це символи індустріалізації та відкриті майданчики для демонстрації технічних і технологічних досягнень.
Цьогорічна “Експо” проходить у китайському Шанхаї з 1 травня по 31 жовтня і є найбільшим виставковим заходом за всю історію проведення, починаючі від першої лондонської, 1851 року. У ній беруть участь 198 країн та 45 міжнародних організацій.
Минулої неділі “Експо” відвідав президент України Віктор Янукович. В українському національному павільйоні пул високопосадовців, які супроводжували пана Януоквича, зустрічали хлібом-сіллю та піснями.
“Ой зелене жито зелене...”, - співали дівчата й хлопці в українському національному вбранні...
Проте презентація України на цьогорічному “Експо”, м’яко кажучи, не вразила.
Держава, яка будує одні з найкращих у світі транспортні літаки, запускає космічні ракети, є провідною в миротворчій діяльності ООН, має багату історичну, культурно-мистецьку спадщину світового масштабу та готується до проведення чемпіонату Європи з футболу, презентована на всесвітній виставці закладом громадського харчування, елементами древньої цивілізації, сувенірами, суперечливим проектом міста майбутнього, непомітними фільмами про туристичні маршрути, досягнення в науці й техніці та картинами китайських художників, які малюють Україну.
- У 2008 році ми звернулися до всіх міських адміністрації України. Ми дуже розраховували, що хоча б міста, які прийматимуть Євро, зроблять тут свої експозиції. У результаті, лише Київ і Кам’янець-Подільський дали добро, - розповів про деякі нюанси підготовки до “Експо-2010” директор Національного павільйону України у Шанхаї Іван Бунтов.
- Найголовніше на виставці – виділитися серед більш як 190 країн-учасниць. Нам вдалося привернути до себе увагу за рахунок зовнішнього оформлення павільйону. Саме тим, що в українській древній культурі, яка була на території сучасної України 5 тисяч років тому, символи й орнаменти практично повністю є ідентичними китайській культурі Янь-Шао. Китайці їх бачать і розуміють, що в Україні цивілізація існувала в той самий період, як і на території Китаю, - сказав Бунтов.
- А що це за картини? – поцікавилися журналісти.
- Це картини не українських художників. Це твори китайців, які малюють Україну. У жодному іншому національному павільйоні не знайти такого своєрідного виявлення поважного ставлення з боку господарів виставки до іншої країни. Це дуже цікаво. Ці художники навчалися в Україні, вони її знають і люблять.
За словами Бунтова, щодня український павільйон відвідують тисячі людей:
- Із них відсотків п’ять-десять готові глибоко замислюватися над тим, що оглядають. Наш павільйон саме й відрізняється тим, що потребує осмисленого сприйняття, - зауважив він, але визнав, що Україна втратила багато можливостей на цій виставці, реалізувавши свій потенціал на відсотків сорок-п’ятдесят.
Як відомо, відповідальним за участь держави у виставці “Експо-2010”, підготовка до якої розпочалася у 2008 році, визначено Міністерство економіки. Загалом на створення українського павільйону з держбюджету було виділено 8 млн. грн., що, за оцінками зацікавлених осіб (а вони відомо, як оцінюють), є дуже незначною сумою. За словами Бунтова, у павільйон Саудівської Аравії вклали близько 190 млн. доларів, бюджет Росії на виставці сягає 50 млн. доларів, Польща витратила 25, Білорусь – 8, а Україна нібито аж один мільйон доларів.
“Що це за жінки з такими ср…ми (це про зображення, так званих, трипільських баб)... Треба розстрілювати таких архітекторів, які проектують такі міста майбутнього... Шароварщина... Що за чортівня... А що робить тут цей донецький ресторан...”, - довелося того дня почути різні враження про український павільйон від самих українців.
- Я сподіваюся, що за Віктора Федоровича ставлення керівництва держави до цього проекту зміниться, - патетично заявив Бунтов. - Якщо буде воля керівництва, як це має місце у випадку Білорусі й Росії (знає кон’юнктуру. Авт.) – там пішла команду згори, і всі зробили, що треба, - то можна сподіватися, що через п’ять років, на наступній “Експо”, Україна презентуватиме себе у світі набагато краще.
Далі сам Янукович уважно оглянув павільйон, окремо поцікавився китайськими картинами про Україну, зайшов на хвилинку до ресторану, але нічого там не споживав, і спокійно піддав усе критиці:
- Безумовно, це не відповідає нашим побажанням – тому, що б ми хотіли показати. І це величезний недолік у державній політиці, який треба буде наповнювати змістом. (Так, даруйте, і сказав).
При цьому президент з повагою поставився до українських громадян, які з квітня перебувають у відрядженні в Шанхаї, забезпечують діяльність національного павільйону та “заслуговують лише доброго слова і великої подяки”.
Щойно Янукович залишив український павільйон, щоб переїхати для огляду вже китайських народногосподарських комуністичних досягнень, довелося підслухати враження “не для преси” одного дуже наближеного до президента чиновника. Він припустив, що 8 мільйонів на підготовку до виставки були витрачені, м’яко кажучи, неефективно.
- Коли ми спіймаємо Данилишина (був міністром економіки у 2008 році), то спитаємо з нього за це, - пообіцяв високопосадовець. Мабуть, не здогадується, що через якийсь час так само «питатимуть» з нього.
Насправді відповідальність за участь у виставці, яка розпочалася 1 травня, перейшла до нової української влади ще в березні після президентських виборів. Мінімальний час виправити помилки нібито був. Якщо все так погано, чи можливо було змінити концепцію, виділити більше (чи менше?) грошей за рахунок пересічних платників податків, використовуючи новозбудовану владну вертикаль, поставити жорсткі завдання містам, регіонам, лояльним бізнесменам, архітекторам, діячам культури та мистецтв?
Відповіді на ці запитання вдалося отримати вже від чинного міністра економіки в аеропорту Новосибірська, де літак з частиною української делегації на шляпу із Шанхаю до Києва зробив технічну посадку:
- Цушко, ставши міністром економіки, - скромно сказав про себе в третій особі міністр, - порушив питання про це на рівні Кабінету міністрів і запропонував виставку не проводити. Тому що, коли я побачив цей жах... Але половина грошей уже була проплачена, тендер проведений. І що найголовніше, як я для себе зробив висновок, мене обдурили, сказавши, що китайці вклали мільйон доларів і побудували нам павільйон. Але ви самі бачите: ну, там коштує 50 тисяч. Ну, можливо, китайці списали мільйон.
Він визнав, що це було вимушене політичне рішення через неможливість образити господарів “Експо”:
- Китайцям пообіцяли, павільйон є... І непроведення було б гіршим варіантом, ніж проведення. Ми були в таких умовах, і було ухвалене рішення – проводити.
- І які висновки, Василю Петровичу?
- Мій висновок такий: зараз я ще когось вижену – знаю кого. П’ятницький (заступник міністра економіки) приїжджав сюди 24 серпня. Я його запитав, ну що там – він мені сказав: ми там гідно представлені. Я його запитаю: якщо ти це вважаєш гідним..? Але там ще є виконавці, які цим займалися і вішали лапшу, і мені також. Ось я з цими розберуся особисто. Чи розберуться зі мною – не знаю... Ось ця бяка, яку ми бачили сьогодні, - урок для всіх, - заявив Цушко і пообіцяв також окремо розібратися, куди насправді поділися 8 мільйонів гривень, виділених урядом на просування іміджу України у світі.
Андрій Лавренюк, Шанхай – Київ
| Джерела: http://unian.net/ http://article-blogger.blogspot.com/ |
