Координатор громадської ініціативи «Оновлення країни», екс-голова СБУ Валентин НАЛИВАЙЧЕНКО виступає проти ухвалення нового Трудового кодексу в редакції, запропонованій депутатами від ПР.
Про це він заявив під час поїздки до міста Прилуки Чернігівської області.
В.НАЛИВАЙЧЕНКО наголосив, що запропонована редакція Трудового кодексу несе “загрозу легалізації рабства в Україні”.
Зокрема, координатор «Оновлення країни» критично оцінив положення щодо збільшення тривалості робочого дня, необов’язковості укладання колективної трудової угоди й нерівноправного підходу до профспілкових організацій за критерієм «репрезентативності».
В.НАЛИВАЙЧЕНКО зустрівся з профспілковим активом ВАТ «Прилуцький завод» «Білкозин». На цьому підприємстві колектив у складі 660 працівників через тримісячну заборгованість із заробітної плати вимушений був розпочати страйк. Власником підприємства є іноземна компанія, що зареєстрована в офшорній зоні. Господарі «Білкозину» невиплату зарплат пояснювали браком коштів, водночас підприємство працювало й відвантажувало продукцію. Через страйк заборгованість було погашено. Такі активні дії профспілки В.НАЛИВАЙЧЕНКО назвав “гарним прикладом для інших трудових колективів”.
Координатор «Оновлення країни» запропонував представникам профспілки свою підтримку та юридичну допомогу.
статті про українську політику і не тільки
04.06.10
Журналісти вдягли на зустріч з Януковичем футболку "Стоп цензурі!"
Українські журналісти на прес-конференцію Президента України Віктора Януковича вдягли футболку з написом "Стоп цензурі!"
Як передає кореспондент ЛІГАБізнесІнформ, перед прес-конференцією журналісти-активісти руху "Стоп цензурі!" поширили серед колег білу футболку з пропозицією обов'язково вдягнути її на вході у зал. Більшість журналістів центральних ЗМІ так і вчинили.
Одну з таких футболок під час прес-конференції планується передати Президенту Віктору Януковичу.
Нагадаємо, сьогодні глава держави В.Янукович проведе прес-конференцію для представників центральних, регіональних та іноземних засобів масової інформації. Вона буде присвячена 100 дням перебування В.Януковича на посаді Президента України.
Вчора глава української держави вже відзвітував перед українським народом. У зверненні до українців В.Янукович, зокрема, заявив, що одна з основних проблем країни - "тіньова економіка, яка досягає майже половини ВВП, та її супутник - корупція". Крім того, Президент назвав ключові моменти і пріоритетні напрями політики реформ, яку намітило українське керівництво.
Як передає кореспондент ЛІГАБізнесІнформ, перед прес-конференцією журналісти-активісти руху "Стоп цензурі!" поширили серед колег білу футболку з пропозицією обов'язково вдягнути її на вході у зал. Більшість журналістів центральних ЗМІ так і вчинили.
Одну з таких футболок під час прес-конференції планується передати Президенту Віктору Януковичу.
Нагадаємо, сьогодні глава держави В.Янукович проведе прес-конференцію для представників центральних, регіональних та іноземних засобів масової інформації. Вона буде присвячена 100 дням перебування В.Януковича на посаді Президента України.
Вчора глава української держави вже відзвітував перед українським народом. У зверненні до українців В.Янукович, зокрема, заявив, що одна з основних проблем країни - "тіньова економіка, яка досягає майже половини ВВП, та її супутник - корупція". Крім того, Президент назвав ключові моменти і пріоритетні напрями політики реформ, яку намітило українське керівництво.
Україна зняла заборону на в'їзд Юрія Лужкова
Президент України Віктор Янукович повідомив у телефонній розмові з мером Москви Юрієм Лужковим (на фото), що керівництво України прийняло рішення зняти з нього статус персони нон грата в Україні. Про це повідомив представник Москви в Раді Федерації Олег Толкачов в ефірі "Ехо Москви".
О. Толкачов наголосив, що "Ю.Лужков тепер в Україні - бажаний гість".
Нагадаємо, СБУ заборонила Ю.Лужкову в'їзд на українську територію в травні 2008-го. Мер Москви наполягав, що Україна не має права на володіння Кримом.
О. Толкачов наголосив, що "Ю.Лужков тепер в Україні - бажаний гість".
Нагадаємо, СБУ заборонила Ю.Лужкову в'їзд на українську територію в травні 2008-го. Мер Москви наполягав, що Україна не має права на володіння Кримом.
Правозахисники: події у Харкові свідчать про безкарність влади і міліції
Придушення громадського протесту в Харкові свідчить про серйозне погіршення ситуації з дотриманням прав людини в Україні, йдеться у відкритому зверненні Української Гельсінкської спілки з прав людини (УГСПЛ) до Генеральної прокуратури України, Верховної Ради та Омбудсмана, текст якого передано агентству УНІАН.
На думку правозахисників, харківські події викликають велику стурбованість через масовість незаконних дій органів місцевої влади та міліції, що можуть залишитися безкарними.
УГСПЛ інформує, що 2 червня близько 4-ї години ранку 50 людей, одягнутих у чорне, та лісоруби з увімкненими бензопилами напали на захисників дерев у парку імені Горького в Харкові. При цьому поруч знаходилися працівники міліції, що спостерігали за силовими діями невідомих і жодним чином не захищали людей від насильства. Пізніше працівники міліції вибірково затримали чотирьох захисників парку. Жодного з нападників при цьому затримано не було. Після нападу лісоруби почали спилювати дерева, незважаючи на небезпеку життю захисників дерев. При цьому постраждали троє людей.
Правозахисники нагадують, що працівники міліції у ситуації протистояння повинні вживати заходів для дотримання громадського порядку, зокрема, захищати людей від насильства. "У той же час, міліція завжди стояла у стороні, коли невідомі били захисників дерев, і затримувала виключно представників громадських захисників. Громадські захисники не вчиняли жодних правовопорушень і не чинили жодного фізичного опору діям міліції. Їхній спротив був мирним. Вони висловлювали свій протест і перешкоджали очевидно незаконним діям органів місцевої влади по вирубуванню лісу", - зазналили в УГСПЛ.
Після того, як було знищено усі дерева, за даними УГСПЛ, захисники дерев згорнули табір, прибрали сміття і пішли громадською ходою на центральну площу міста перед обласною радою та облдержадміністрацією для висловлення свого громадського протесту органам влади.
Як зазначають правозахисники, під час проведення спонтанного мирного зібрання (у вигляді зустрічі з депутатами облради) були затримані без жодних підстав та попереджень двоє учасників демонстрації.
"Відомо, що відведення земельної ділянки під проект будівництва дороги через парк Горького та вирубка дерев були незаконними. Не існує необхідних дозвільних документів для реалізації проекту та здійснення вирубки. Зокрема, Генеральним планом міста Харкова, розробленим Українським державним НДІ проектування міст „ДІПРОМІСТО” і затвердженим 23 червня 2004 року рішенням Харківської міської ради, транспортний зв’язок через територію парку не передбачався", - заявляють правозахисники.
За їхніми словами, ще у 2008 році Мінприроди зобов’язало Державне управління охорони навколишнього природного середовища у Харківській області відкликати висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, що і було зроблено. Також, як повідомляє УГСПЛ, не проводилася державна екологічна експертиза проекту будівництва у парку, і центральним органам влади нічого не відомо про проведення громадського обговорення такого будівництва. "Незважаючи на це, виконком Харківської міськради у травні 2010 року ухвалив протиправне рішення про видалення зелених насаджень парку імені Горького", - заявляють правозахисники.
Українська Гельсінкська спілка з прав людини звертається до Генпрокуратури з вимогою: внести протест прокурора на рішення органів місцевої влади щодо проекту будівництва у парку імені Горького; ініціювати дисциплінарні та кримінальні розслідування щодо масових незаконних затримань захисників дерев; ініціювати дисциплінарні і кримінальні розслідування щодо злочинної бездіяльності працівників міліції, що призвели до важких наслідків у вигляді нанесення тілесних ушкоджень різної ступені тяжкості захисникам дерев, а також знищенню багатолітніх дерев.
Правозахисники просять Уповноваженого Верховної Ради з прав людини Ніну КАРПАЧОВУ відкрити провадження по фактах незаконних затримань, побиття, перешкоджання у проведенні мирного зібрання, а також порушення екологічних прав громадян, гарантованих статтями 29, 39 та 50 Конституції.
Українська Гельсінкська спілка з прав людини звертається до народних депутатів з проханням створити спеціальну слідчу комісію для вивчення усіх подій, що відбулися у Харкові, а також заслухати звіт міністра внутрішніх справ щодо законності дій міліції.
На думку правозахисників, харківські події викликають велику стурбованість через масовість незаконних дій органів місцевої влади та міліції, що можуть залишитися безкарними.
УГСПЛ інформує, що 2 червня близько 4-ї години ранку 50 людей, одягнутих у чорне, та лісоруби з увімкненими бензопилами напали на захисників дерев у парку імені Горького в Харкові. При цьому поруч знаходилися працівники міліції, що спостерігали за силовими діями невідомих і жодним чином не захищали людей від насильства. Пізніше працівники міліції вибірково затримали чотирьох захисників парку. Жодного з нападників при цьому затримано не було. Після нападу лісоруби почали спилювати дерева, незважаючи на небезпеку життю захисників дерев. При цьому постраждали троє людей.
Правозахисники нагадують, що працівники міліції у ситуації протистояння повинні вживати заходів для дотримання громадського порядку, зокрема, захищати людей від насильства. "У той же час, міліція завжди стояла у стороні, коли невідомі били захисників дерев, і затримувала виключно представників громадських захисників. Громадські захисники не вчиняли жодних правовопорушень і не чинили жодного фізичного опору діям міліції. Їхній спротив був мирним. Вони висловлювали свій протест і перешкоджали очевидно незаконним діям органів місцевої влади по вирубуванню лісу", - зазналили в УГСПЛ.
Після того, як було знищено усі дерева, за даними УГСПЛ, захисники дерев згорнули табір, прибрали сміття і пішли громадською ходою на центральну площу міста перед обласною радою та облдержадміністрацією для висловлення свого громадського протесту органам влади.
Як зазначають правозахисники, під час проведення спонтанного мирного зібрання (у вигляді зустрічі з депутатами облради) були затримані без жодних підстав та попереджень двоє учасників демонстрації.
"Відомо, що відведення земельної ділянки під проект будівництва дороги через парк Горького та вирубка дерев були незаконними. Не існує необхідних дозвільних документів для реалізації проекту та здійснення вирубки. Зокрема, Генеральним планом міста Харкова, розробленим Українським державним НДІ проектування міст „ДІПРОМІСТО” і затвердженим 23 червня 2004 року рішенням Харківської міської ради, транспортний зв’язок через територію парку не передбачався", - заявляють правозахисники.
За їхніми словами, ще у 2008 році Мінприроди зобов’язало Державне управління охорони навколишнього природного середовища у Харківській області відкликати висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, що і було зроблено. Також, як повідомляє УГСПЛ, не проводилася державна екологічна експертиза проекту будівництва у парку, і центральним органам влади нічого не відомо про проведення громадського обговорення такого будівництва. "Незважаючи на це, виконком Харківської міськради у травні 2010 року ухвалив протиправне рішення про видалення зелених насаджень парку імені Горького", - заявляють правозахисники.
Українська Гельсінкська спілка з прав людини звертається до Генпрокуратури з вимогою: внести протест прокурора на рішення органів місцевої влади щодо проекту будівництва у парку імені Горького; ініціювати дисциплінарні та кримінальні розслідування щодо масових незаконних затримань захисників дерев; ініціювати дисциплінарні і кримінальні розслідування щодо злочинної бездіяльності працівників міліції, що призвели до важких наслідків у вигляді нанесення тілесних ушкоджень різної ступені тяжкості захисникам дерев, а також знищенню багатолітніх дерев.
Правозахисники просять Уповноваженого Верховної Ради з прав людини Ніну КАРПАЧОВУ відкрити провадження по фактах незаконних затримань, побиття, перешкоджання у проведенні мирного зібрання, а також порушення екологічних прав громадян, гарантованих статтями 29, 39 та 50 Конституції.
Українська Гельсінкська спілка з прав людини звертається до народних депутатів з проханням створити спеціальну слідчу комісію для вивчення усіх подій, що відбулися у Харкові, а також заслухати звіт міністра внутрішніх справ щодо законності дій міліції.
03.06.10
Українські політики стають блогерами
Українські політики приєднуються до прикладу закордонних колег і починають заводити свої особисті блоги в інтернеті. За 100 днів перебування при владі свій блог у одній із соціальних мереж завів і Президент Віктор Янукович. Але наскільки активно користуються українські політики блогами і чи насправді це роблять вони чи їхні помічники?
Інтернет-блоги - явище не нове серед користувачів всесвітньої мережі. Однак українські політики завели собі блоги або сторінки у соціальній мережі відносно недавно.
У порівнянні із активністю відомих світових політиків дописи українських президента чи колишнього прем’єр-міністра можуть виглядати досить простими і малоцікавими.
Віктор Янукович більше дописує до соціальної мережі Твіттер. Там – нічого особистого, записи мають суто офіційний характер і радше нагадують стрічку новин, ніж персональний блог. Серед останніх записів - "Програма економічних реформ України на 2010-2014 рр. "
Один із лідерів опозиції Юлія Тимошенко зареєструвалася в іншій соціальній мережі - Фейсбук. Записи екс-прем’єр-міністра уже більш персоніфіковані, вона ділиться своїми думками про політичну ситуацію у країні та іноді відповідає на коментарі своїх прихильників.
Користувачі соціальних мереж, утім, сумніваються, що насправді політики ведуть свої блоги самостійно. Це можуть робити їхні помічники чи референти. У цьому, приміром, впевнений політолог і активний блогер Євген Костенко.
"Зрозуміло, що помічники. Елементарна річ – ви заходите у Фейсбук і ведеться запис, коли ця людина в телевізорі. У Януковича є плюс, у нього є молодий син, і саме син впливає на ці речі. [А] Литвин не вміє працювати на комп’ютері. Якщо ви подивитися, на його столі навіть нема мишки!"
М’ясний рулет у блозі Чавеса
Натомість, лідери інших держав освоїлися у блого-сфері, а навіть ті, хто долучився до неї нещодавно, одразу ж стали активними їх дописувачами. Чи не найяскравіший приклад - президент Венесуели Уґо Чавес. Ось один із його дописів на соціальній мережі, Твіттер:
"Сьогодні приготував собі м’ясний рулет із солодкими хлібом і корицею. Доброго дня, Венесуело! У мене сьогодні прекрасний день у Буенос-Айресі. Віва революція! Віва Болівар!"
Крім персонального блогу, який Уґо Чавес веде щоденно і пише нові записи мінімум тричі на день з усіх можливих місць свого перебування, щотижня він веде телепрограмму «Алло, президенте!», яка триває близько п’яти годин.
Весь цей час Уґо Чавес спілкується зі своїми міністрами, глядачами, жартує, сміється і навіть надсилає повітряні поцілунки.
Кремль уповноважений заявити
На офіційному сайті президента Росії Дмітрія Медведєва також є відеоблог. Та на відміну від Чавеса, російський президент у своєму блозі майже не жартує. Переважно говорить про справи, а також оприлюднює дуже резонансні заяви.
Так було із зверненням пана Медвєдєва до колишнього українського президента Віктора Ющенка улітку 2009 року. Зокрема пан Медведєв зазначив тоді:
“Офіційний Київ зайняв відверто анитросійську позицію у зв’язку з воєнним нападом режиму Саакашвілі на Південну Осетію”.
Записує свої блоги пан Медвєдєв у різноманітних місцях – то він біля джипу у пустелі розповідає про перспективи співпраці з країнами Африки, то у зимовій куртці з двоголовим орлом у Сочі вітає з Новим роком і цікавиться думкою росіян про Олімпіаду, то у салоні свого літака розповідає про враження від переговорів у Латинській Америці.
У одному зі своїх відеоблогів російський посадовець розповідає про своє хоббі:
”Якщо у мене вільна хвилинка, я намагаюся фотографувати. Роблю я це не тільки в домашніх умовах, я беру з собою камеру практично в будь-яке відрядження. Мені подобається фотографувати людей, але в силу моєї роботи це непросто. Це буде доволі дивно виглядати, коли я вибіжу з фотоапаратом і почну когось фотографувати… Загалом, я віддаю перевагу цифрі, але іноді бавлюся плівкою”.
Віршики і фото від президента наддержави
Президент США Барак Обама вів свій персональний блог протягом першого року свого президентського терміну, однак потім, як написано на офіційному сайті Білого дому, зрозумів, як важко його постійно оновлювати новими записами, тож залишив цю ідею.
Однак усі попередні записи збережені і кожен бажаючий може їх прочитати. Блоги американського лідера – про особисте. Один із останніх записів - про відпустку, яку Барак Обама вирішив провести на Гаваях:
”Це був важкий рік для мене. Дві війни, тривалі дебати про систему охорони здоров’я, криза на фінансових ринках. Ви можете назвати. Мені треба відпустка. Я заслуговую на відпустку. На Різдво я поїду на Гаваї. У минулому я орендував будинки на пляжі Кайлуа. Звичайно, вони були гарні, але ж я тепер президент! ”
Барак Обама пише назву готелю, де він перебуватиме, розміщує фотографію будівлі і жартує, що тепер вона буде окупована американським президентом на період Різдва.
Загалом, в усіх своїх нотатках Барак Обама жартує, зокрема, і над собою. Наприклад, в одному із блогів він пише, що відмовився зустрітися із норвезьким королем і цим образив весь нобелівський комітет, який вшанував його Премією миру.
Або пише іронічний віршик про телеканал «Фокс», журналісти якого зауважили, що Обама поводиться по-дитячому. Майже кожен запис президента США супроводжується зображенням – знімком або фотоколажем.
Особистий блог на партійному сайті
Британський прем’єр, лідер консерваторів Девід Камерон особистого блогу не має, але він та його дружина Саманта Камерон дописують на сайті його партії.
Востанньому блозі, датованому 25 травня, лідер британських консерваторів розповідає про свої враження від промови Королеви на першій сесії нового Парламенту:
”Промова Королеви показує якість нашої влади. Це ані вузькопартійний список поверхневих цілей, які легко привертають увагу. Ані список побажань, що мав би задовольнити корисливі інтереси. Це практична програма цілком досяжних планів узгоджена з національними інтересами”.
Політолог і блогер Євген Костенко вважає: українські політики надають мало уваги Інтернету тому, що ця сфера для них особисто не є захоплюючою. З іншого боку, вони не вірять, що ця аудиторія є настільки значною, щоб до неї звертатися:
”У свій час це зрозумів Тоні Блер і він виграв за рахунок цього. І Барак Обама зрозумів… Сьогодні наші політики, аналізуючи виграш людей, бачать в цьому суто формальний ключ – у мене є блог, і я виграю. Вони не розуміють, що це кулькова ручка, треба навчитися спілкуватися. Те, що обговорюється в блогах має бути корисним для прийняття рішень”.
Утім, не лише українські політики мало спілкуються в інтернеті. Приміром, прем’єр-міністр Італії, медіамагант і власник футбольного клубу «Мілан» Сільвіо Берлусконі блоги пише не часто. Він привертає до себе увагу в інший спосіб – він співає і навіть записав музичний альбом, а для близького оточення пан Берлусконі навіть влаштуває живі концерти.
Інтернет-блоги - явище не нове серед користувачів всесвітньої мережі. Однак українські політики завели собі блоги або сторінки у соціальній мережі відносно недавно.
У порівнянні із активністю відомих світових політиків дописи українських президента чи колишнього прем’єр-міністра можуть виглядати досить простими і малоцікавими.
Віктор Янукович більше дописує до соціальної мережі Твіттер. Там – нічого особистого, записи мають суто офіційний характер і радше нагадують стрічку новин, ніж персональний блог. Серед останніх записів - "Програма економічних реформ України на 2010-2014 рр. "
Один із лідерів опозиції Юлія Тимошенко зареєструвалася в іншій соціальній мережі - Фейсбук. Записи екс-прем’єр-міністра уже більш персоніфіковані, вона ділиться своїми думками про політичну ситуацію у країні та іноді відповідає на коментарі своїх прихильників.
Користувачі соціальних мереж, утім, сумніваються, що насправді політики ведуть свої блоги самостійно. Це можуть робити їхні помічники чи референти. У цьому, приміром, впевнений політолог і активний блогер Євген Костенко.
"Зрозуміло, що помічники. Елементарна річ – ви заходите у Фейсбук і ведеться запис, коли ця людина в телевізорі. У Януковича є плюс, у нього є молодий син, і саме син впливає на ці речі. [А] Литвин не вміє працювати на комп’ютері. Якщо ви подивитися, на його столі навіть нема мишки!"
М’ясний рулет у блозі Чавеса
Натомість, лідери інших держав освоїлися у блого-сфері, а навіть ті, хто долучився до неї нещодавно, одразу ж стали активними їх дописувачами. Чи не найяскравіший приклад - президент Венесуели Уґо Чавес. Ось один із його дописів на соціальній мережі, Твіттер:
"Сьогодні приготував собі м’ясний рулет із солодкими хлібом і корицею. Доброго дня, Венесуело! У мене сьогодні прекрасний день у Буенос-Айресі. Віва революція! Віва Болівар!"
Крім персонального блогу, який Уґо Чавес веде щоденно і пише нові записи мінімум тричі на день з усіх можливих місць свого перебування, щотижня він веде телепрограмму «Алло, президенте!», яка триває близько п’яти годин.
Весь цей час Уґо Чавес спілкується зі своїми міністрами, глядачами, жартує, сміється і навіть надсилає повітряні поцілунки.
Кремль уповноважений заявити
На офіційному сайті президента Росії Дмітрія Медведєва також є відеоблог. Та на відміну від Чавеса, російський президент у своєму блозі майже не жартує. Переважно говорить про справи, а також оприлюднює дуже резонансні заяви.
Так було із зверненням пана Медвєдєва до колишнього українського президента Віктора Ющенка улітку 2009 року. Зокрема пан Медведєв зазначив тоді:
“Офіційний Київ зайняв відверто анитросійську позицію у зв’язку з воєнним нападом режиму Саакашвілі на Південну Осетію”.
Записує свої блоги пан Медвєдєв у різноманітних місцях – то він біля джипу у пустелі розповідає про перспективи співпраці з країнами Африки, то у зимовій куртці з двоголовим орлом у Сочі вітає з Новим роком і цікавиться думкою росіян про Олімпіаду, то у салоні свого літака розповідає про враження від переговорів у Латинській Америці.
У одному зі своїх відеоблогів російський посадовець розповідає про своє хоббі:
”Якщо у мене вільна хвилинка, я намагаюся фотографувати. Роблю я це не тільки в домашніх умовах, я беру з собою камеру практично в будь-яке відрядження. Мені подобається фотографувати людей, але в силу моєї роботи це непросто. Це буде доволі дивно виглядати, коли я вибіжу з фотоапаратом і почну когось фотографувати… Загалом, я віддаю перевагу цифрі, але іноді бавлюся плівкою”.
Віршики і фото від президента наддержави
Президент США Барак Обама вів свій персональний блог протягом першого року свого президентського терміну, однак потім, як написано на офіційному сайті Білого дому, зрозумів, як важко його постійно оновлювати новими записами, тож залишив цю ідею.
Однак усі попередні записи збережені і кожен бажаючий може їх прочитати. Блоги американського лідера – про особисте. Один із останніх записів - про відпустку, яку Барак Обама вирішив провести на Гаваях:
”Це був важкий рік для мене. Дві війни, тривалі дебати про систему охорони здоров’я, криза на фінансових ринках. Ви можете назвати. Мені треба відпустка. Я заслуговую на відпустку. На Різдво я поїду на Гаваї. У минулому я орендував будинки на пляжі Кайлуа. Звичайно, вони були гарні, але ж я тепер президент! ”
Барак Обама пише назву готелю, де він перебуватиме, розміщує фотографію будівлі і жартує, що тепер вона буде окупована американським президентом на період Різдва.
Загалом, в усіх своїх нотатках Барак Обама жартує, зокрема, і над собою. Наприклад, в одному із блогів він пише, що відмовився зустрітися із норвезьким королем і цим образив весь нобелівський комітет, який вшанував його Премією миру.
Або пише іронічний віршик про телеканал «Фокс», журналісти якого зауважили, що Обама поводиться по-дитячому. Майже кожен запис президента США супроводжується зображенням – знімком або фотоколажем.
Особистий блог на партійному сайті
Британський прем’єр, лідер консерваторів Девід Камерон особистого блогу не має, але він та його дружина Саманта Камерон дописують на сайті його партії.
Востанньому блозі, датованому 25 травня, лідер британських консерваторів розповідає про свої враження від промови Королеви на першій сесії нового Парламенту:
”Промова Королеви показує якість нашої влади. Це ані вузькопартійний список поверхневих цілей, які легко привертають увагу. Ані список побажань, що мав би задовольнити корисливі інтереси. Це практична програма цілком досяжних планів узгоджена з національними інтересами”.
Політолог і блогер Євген Костенко вважає: українські політики надають мало уваги Інтернету тому, що ця сфера для них особисто не є захоплюючою. З іншого боку, вони не вірять, що ця аудиторія є настільки значною, щоб до неї звертатися:
”У свій час це зрозумів Тоні Блер і він виграв за рахунок цього. І Барак Обама зрозумів… Сьогодні наші політики, аналізуючи виграш людей, бачать в цьому суто формальний ключ – у мене є блог, і я виграю. Вони не розуміють, що це кулькова ручка, треба навчитися спілкуватися. Те, що обговорюється в блогах має бути корисним для прийняття рішень”.
Утім, не лише українські політики мало спілкуються в інтернеті. Приміром, прем’єр-міністр Італії, медіамагант і власник футбольного клубу «Мілан» Сільвіо Берлусконі блоги пише не часто. Він привертає до себе увагу в інший спосіб – він співає і навіть записав музичний альбом, а для близького оточення пан Берлусконі навіть влаштуває живі концерти.
Ухвалення законопроекту «Про судоустрій та статус суддів» зруйнує підвалини України як демократичної та правової держави, - нардеп.
Ухвалення законопроекту «Про судоустрій та статус суддів» як закону зруйнує підвалини України як демократичної та правової держави, поставить під пряму загрозу дію принципу верховенства права, відкриває шлях до правового свавілля та політичного волюнтаризму, повного знищення незалежного суду, вважає народний депутат України від Блоку Юлії Тимошенко, заступник голови комітету Верховної Ради України з питань правосуддя Олена Шустік.
Нардеп зазначила положення запропонованого законопроекту, що вступають в конфлікт з Основним законом щодо:
- порядку утворення і ліквідації судів загальної юрисдикції;
- порядку визначення кількості суддів у судах;
- порядку призначення суддів на адміністративні посади і звільнення з цих посад;
- необґрунтованого розширення повноважень Вищої ради юстиції і Державної судової адміністрації;
- фактичного позбавлення Верховного Суду України судових функцій через створення вищого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ;
- суцільної спеціалізації судової системи.
Зокрема, за словами народного депутата, проект відносить призначення та звільнення керівників судів до відання Вищої ради юстиції, що суперечить ст. 131 Конституції та рішенню КСУ №14-рп/2001, де зазначено, що право призначення суддів на адміністративні посади в судах загальної юрисдикції на неї не поширюється.
О.Шустік зазначила, що згідно запропонованому проекту закону, Президенту всупереч Основному закону надається право ліквідовувати суди. Тоді як ст. 106 Конституції України передбачено лише повноваження Президента України утворювати суди. Водночас питання визначення кількості суддів у суді, що є складовою частиною процесу утворення суду, віддано на розсуд Міністра юстиції.
Особливе занепокоєння, за словами заступника голови комітету з питань правосуддя, викликає дроблення вертикально інтегрованої судової влади на кілька спеціалізованих автономних гілок, тобто руйнування єдиної системи судів загальної юрисдикції. «Це суттєво звузить процесуальні можливості судового захисту фізичних та юридичних осіб, призведе до протилежної судової практики», - вважае вона.
Нардеп також звернула увагу на те, що головне науково-експертне управління ВР вбачає у створенні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ появу окремого касаційного суду. Проте, створення такого суду (під назвою "Касаційний суд України") рішенням КСУ №20-рп/2003 було визнане таким, що не відповідає Конституції. Нелогічним також виглядає перегляд вищим спеціалізованим судом рішень неспеціалізованих загальних судів.
На думку О.Шустік, цим проектом закону Верховний Суд України майже повністю усувається від здійснення правосуддя. «Тобто фактично знищується як судовий орган. Майже всі остаточні рішення ухвалюватимуть спеціалізовані суди. Це суперечить Конституції України, рішенням Конституційного Суду України, рекомендаціями Венеціанської комісії та ПАРЄ», - вважає вона.
Народний депутат відзначила, що проект унеможливить однакове застосування положень законодавства судами, призведе до формування кількох відокремлених одна від одної і замкнених на відповідні вищі спеціалізовані суди різновидів судової практики, в кожному з яких по-різному будуть трактуватись і застосовуватись одні й ті ж норми законодавства.
О.Шустік також зазначила, що проти прийняття цього законопроекту застерігають експерти Ради Європи, зокрема Ханна Северинсен, яка висловила серйозну стурбованість нормами законопроекту.
Нардеп зазначила положення запропонованого законопроекту, що вступають в конфлікт з Основним законом щодо:
- порядку утворення і ліквідації судів загальної юрисдикції;
- порядку визначення кількості суддів у судах;
- порядку призначення суддів на адміністративні посади і звільнення з цих посад;
- необґрунтованого розширення повноважень Вищої ради юстиції і Державної судової адміністрації;
- фактичного позбавлення Верховного Суду України судових функцій через створення вищого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ;
- суцільної спеціалізації судової системи.
Зокрема, за словами народного депутата, проект відносить призначення та звільнення керівників судів до відання Вищої ради юстиції, що суперечить ст. 131 Конституції та рішенню КСУ №14-рп/2001, де зазначено, що право призначення суддів на адміністративні посади в судах загальної юрисдикції на неї не поширюється.
О.Шустік зазначила, що згідно запропонованому проекту закону, Президенту всупереч Основному закону надається право ліквідовувати суди. Тоді як ст. 106 Конституції України передбачено лише повноваження Президента України утворювати суди. Водночас питання визначення кількості суддів у суді, що є складовою частиною процесу утворення суду, віддано на розсуд Міністра юстиції.
Особливе занепокоєння, за словами заступника голови комітету з питань правосуддя, викликає дроблення вертикально інтегрованої судової влади на кілька спеціалізованих автономних гілок, тобто руйнування єдиної системи судів загальної юрисдикції. «Це суттєво звузить процесуальні можливості судового захисту фізичних та юридичних осіб, призведе до протилежної судової практики», - вважае вона.
Нардеп також звернула увагу на те, що головне науково-експертне управління ВР вбачає у створенні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ появу окремого касаційного суду. Проте, створення такого суду (під назвою "Касаційний суд України") рішенням КСУ №20-рп/2003 було визнане таким, що не відповідає Конституції. Нелогічним також виглядає перегляд вищим спеціалізованим судом рішень неспеціалізованих загальних судів.
На думку О.Шустік, цим проектом закону Верховний Суд України майже повністю усувається від здійснення правосуддя. «Тобто фактично знищується як судовий орган. Майже всі остаточні рішення ухвалюватимуть спеціалізовані суди. Це суперечить Конституції України, рішенням Конституційного Суду України, рекомендаціями Венеціанської комісії та ПАРЄ», - вважає вона.
Народний депутат відзначила, що проект унеможливить однакове застосування положень законодавства судами, призведе до формування кількох відокремлених одна від одної і замкнених на відповідні вищі спеціалізовані суди різновидів судової практики, в кожному з яких по-різному будуть трактуватись і застосовуватись одні й ті ж норми законодавства.
О.Шустік також зазначила, що проти прийняття цього законопроекту застерігають експерти Ради Європи, зокрема Ханна Северинсен, яка висловила серйозну стурбованість нормами законопроекту.
Експерт пророкує смерть двополюсної моделі в Україні
Заступник директора Агентства моделювання ситуацій Олексій ГОЛОБУЦЬКИЙ прогнозує, що так звані альтернативні проекти на найближчих виборах можуть набрати від 15% до 25% голосів виборців, оскільки спостерігається зростання протестних настроїв в суспільстві й збільшення ніші ідеологічної альтернативи.
Про це говориться в переданому УНІАН коментарі О.ГОЛОБУЦЬКОГО щодо результатів соцдосліджень, проведених R&B-групп.
Експерт переконаний, що двополюсна модель в Україні поступово починає руйнуватися, і в першу чергу це відбувається за рахунок спаду довіри до опозиції, яка не змогла консолідуватися і вийти за рамки деструктивної дискусії.
«Водночас, значно зростає сегмент протестного електорату, що перебуває у пошуках політичної альтернативи. Сумарно ця ніша може досягати 25%. Тут варто враховувати і електорат ТІГІПКА-ЯЦЕНЮКА і 3-5% таких проектів, як «Комунальний фронт» і різного роду «зелені» партії», - сказав О.ГОЛОБУЦЬКИЙ.
При цьому, на його думку, «якщо виборець ТІГІПКА і ЯЦЕНЮКА є нестійким, динамічним, так само, як роз`єднаність «зеленого» руху теж не гарантує прийнятного результату однієї з партій, то у випадку з такими проектами, як «Комунальний фронт», мотивація для виборця – цілком зрозуміла і не має ідеологічних конкурентів».
У зв`язку з цим О.ГОЛОБУЦЬКИЙ переконаний, що майбутні вибори до місцевих рад стануть справжнім випробуванням для традиційних партій, представлених у парламенті.
«Вибори до місцевих рад стануть лакмусовим папірцем, що демонструє настрої в суспільстві. Ряд традиційних партій, які мають навіть свої фракції в парламенті, просто можуть залишитися «за бортом» великої політики, істотно втративши у впливі на регіональному рівні. Тоді як у радах з`явиться феномен так званих муніципальних проектів», - прогнозує політолог.
Про це говориться в переданому УНІАН коментарі О.ГОЛОБУЦЬКОГО щодо результатів соцдосліджень, проведених R&B-групп.
Експерт переконаний, що двополюсна модель в Україні поступово починає руйнуватися, і в першу чергу це відбувається за рахунок спаду довіри до опозиції, яка не змогла консолідуватися і вийти за рамки деструктивної дискусії.
«Водночас, значно зростає сегмент протестного електорату, що перебуває у пошуках політичної альтернативи. Сумарно ця ніша може досягати 25%. Тут варто враховувати і електорат ТІГІПКА-ЯЦЕНЮКА і 3-5% таких проектів, як «Комунальний фронт» і різного роду «зелені» партії», - сказав О.ГОЛОБУЦЬКИЙ.
При цьому, на його думку, «якщо виборець ТІГІПКА і ЯЦЕНЮКА є нестійким, динамічним, так само, як роз`єднаність «зеленого» руху теж не гарантує прийнятного результату однієї з партій, то у випадку з такими проектами, як «Комунальний фронт», мотивація для виборця – цілком зрозуміла і не має ідеологічних конкурентів».
У зв`язку з цим О.ГОЛОБУЦЬКИЙ переконаний, що майбутні вибори до місцевих рад стануть справжнім випробуванням для традиційних партій, представлених у парламенті.
«Вибори до місцевих рад стануть лакмусовим папірцем, що демонструє настрої в суспільстві. Ряд традиційних партій, які мають навіть свої фракції в парламенті, просто можуть залишитися «за бортом» великої політики, істотно втративши у впливі на регіональному рівні. Тоді як у радах з`явиться феномен так званих муніципальних проектів», - прогнозує політолог.
Українська влада хоче розібратися з народом по-російськи?
Законопроект 2450 про мирні зібрання має на меті позбавити громадян можливості висловлювати протест… Депутати, котрі його ініціюють, все ще залишаються рабами…
Свобода виховується несвободою, сказав колись поет Євтушенко. І мав рацію, бо ті хто пережили досвід несвободи дуже цінують можливість писати й говорити те, що думають, та виходити на мітинги проти влади. Досвід несвободи абсолютно руйнівний, сказала колись російська журналістка-емігрантка Олена Трегубова, ті, хто пережив несвободу, зламані всередині, вони не здатні відчути та оцінити свободу. І теж мала рацію. Бо коли бачиш, з якою обережністю та ретельністю намагається наш парламент каструвати законопроект 2450 про мирні зібрання, позбавивши народ можливості висловлювати свій протест, то розумієш, володарі мандатів, які ініціюють та підтримують законопроект, ніколи не стануть вільними. Ми вже оцінили свободу й звикли писати те, що думаємо, та виходити на демонстрації, але ці радянські люди завжди мріятимуть про рабів, а не про громадян, бо самі внутрішньо залишаються рабами.
ЗАКОНОПРОЕКТ 2450: ВЛАДА НАМАГАЄТЬСЯ ВЗЯТИ ПЕРЕДОСТАННЮ БАРИКАДУ ДЕМОКРАТІЇ
Пам’ятаєте, що було в Росії кілька днів тому, 31 травня? Нагадаю: 31 травня в Москві люди вийшли на мітинги, захищаючи своє право на вільні зібрання (те, що й у нас планує відібрати влада), але ми це право поки що маємо. 31 травня в Москві став днем бійні. Там міліція поголовно затримувала учасників акції, а вікна воронків, у які кидали людей, закривали шторками. У воронках-автобусах рядові міліціонери тримали учасників мітингу, а полковники та підполковники били затриманих та ламали їм руки. Там ветеранам, яким за 80, зривали ордени, людей валили на землю, журналістам ламали техніку та затримували їх.
За тиждень до того, 22 травня, російські шахтарі з різних міст Кемеровської області намагалися вийти на акції протесту. Налякана попередніми акція шахтарів (14 травня) влада зробила все, щоб зірвати мітинги. В область завезли ОМОН з інших областей, оскільки місцеві бійці відмовився “контролювати” процес. Організаторів мітингу викликали, щоб перевірити на предмет вживання наркотиків, а в містах, на площах проведення мітингів, влада влаштували спартакіади соціальних працівників.
Нагадаю, що практика привезення ОМОНу з інших областей уже використовувалась у грудні 2008 року у Владивостоку, де бійці спеназу жорстко побили та розігнали учасників мітингу, котрі протестували проти підвищення ввізного митра на автомобілі. Ці люди, що живуть на краю землі, малу таку собі географічну пільгу – завозили в Росію дешеві японські авто. Хтось заробляв на цьому, а хтось тішився добрими й недорогими тойотами та нісанами. Тому, коли російська влада вирішила підняла ввізне мито на іномарки, народ Далекого Сходу піднявся на акції протесту. Привезений з Підмосков’я ОМОН жорстоко розганяв та бив людей, під час зачисток постраждали журналісти семи ЗМІ. На думку багатьох правозахисників, якщо в Україні буде прийнято закон 2450 у нинішньому його вигляді, такі події і в нас можуть стати реальністю. А тоді серед тих, кого битимуть орли Могильова – Януковича – Литвина можемо опинитися ми з вами, наші діти, друзі, приятелі, колеги...
Вільні зібрання – це основа основ демократичного суспільства. Далі, щоб стати авторитарною державою, владі залишиться лише скасувати демократичні вибори.
ЧОМУ ПОПРАВКИ ДО ЗАКОНОПРОЕКТУ ПРИХОВУЮТЬ – ТАК САМО, ЯК ГАЗОВІ КОНТРАКТИ?
Що це за законопроект такий – 2450?
Ще 2008 року ініціатором закону виступив Кабінет міністрів на чолі з Тимошенко.
Уже тоді правозахисники піддали його різкій критиці. У правовому висновку Української гельсінської спілки щодо першої редакції законопроекту 2450 ішлося про те, що документ пропонує хибний спосіб правового регулювання мирних зборів. “Свободу слід регулювати, окреслюючи межі, через які не можуть перейти органи влади, залишаючи інше на вільний розсуд осіб... Закон повинен встановити межі, за які не може йти державне регулювання мирних зібрань, - ішлося у висновку УГС. - Бо мирні зібрання за своєю природою часто є неорганізованим виявом людьми своїх думок... Мирні зібрання часто позбавлені таких рис, як структурованість та ієрархія...”
Помилковим вважали фундатори УГС визначення законопроектом певної особи, яка є “організатором” та яка є відповідальною за все, що відбувається. Спонтанність мирних зібрань диктується природою протесту й пояснює можливість відсутності організатора мирних зібрань. На думку фундаторів УГС, якщо організатора нема, це не причина, щоб припиняти мирні збори. А якщо у великих мирних зборів багато організаторів, то деякі положення закону про їхню відповідальність взагалі позбавлені сенсу, бо в них може бути різне бачення продовження зборів. І врешті, організатор мирних зборів не має владних повноважень. Від нього не можна вимагати зупиняти правопорушення або наказувати мирному зібранню розійтися...
Одне слово, УГС тоді нагадала авторам законопроекту, що “мирні зібрання – не паради військових...”
Ми докладно наводимо правовий висновок щодо першої редакції законопроекту тому, що деякі норми в тій чи іншій формі перекочували до законопроекту про мирні збори, що готується в парламенті до другого читання.
Впадає у вічі, що в текстах законопроектів, які готувались і до першого, і до другого читань нічого не сказано про відповідальність влади щодо демонстрантів. Ми зв’язалися з Віктором Мусі якою, який є одним з авторів першого законопроекту про “Свободу мирних зібрань”, від 2005 року та одним з авторів чинної Конституції. Він сказав, що вважає, обов’язковим у законопроекті прописати механізми відповідальності влади щодо її дій відносно мирних зібрань. Скажімо, законодавчо закріпити необхідність вести відеозйомку великих зібрань. А в перехідних положеннях законопроекту написати, що необхідно внести зміни в Адміністративне законодавство та Кримінальний кодекс, щоб закласти механізми відповідальності влади за її поводження з учасниками мітингів.
Цікаво, що поправки до тексту законопроекту, які готуються в парламентському комітеті з прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин до другого читання, приховують від громадськості так само ретельно, як газові угоди двох останніх урядів.
Документу, який має виноситися на розгляд парламенту в середині червня, за даними на 2 червня, ще не було на парламентському сайті. Голова УГС Володимир Яворський звернувся до голови ВР Володимира Литвина з вимогою оприлюднити комітетські поправки до законопроекту, що розглядався у першому читанні.
Але цікаво, що на сайті можна знайти коротке зауваження головного юридичного управління ВР.
Там зазначено, що текст, який готується до другого читання, зазнав суттєвих змін, а за регламентом поправки до законопроекту мають вноситися в той закон, який приймався за основу. Тож, слід зрозуміти, парламентський комітет готує фактично новий закон. Народний депутат України Леся Оробець дістала (як вона каже: “Мій помічник фактично вирвав”) проект комітетських поправок до закону. Можемо припустити, що законопроект, виставлений на особистому блозі пані Оробець, і є тим документом, що готує комітет на друге читання.
Святая святих для існування мирних зборів: зберегти заявочний або декларативний принцип проведення мирних зібрань. Це тоді, коли громадяни не просять дозволу у влади, а повідомляють про проведення мирних заходів. Чи змінює законопроект цей принцип? Це питання ми адресували правозахисникам.
Член Громадської ради при Міністерстві внутрішніх справ України з питань забезпечення прав людини Володимир Чемерис вважає, що законопроект 2450 фактично перетворює Україну на Росію.
«У цьому проекті вводяться додаткові обмеження, - пояснив він. - Необхідність подавати заявку на мітинг за чотири дні, передбачена в документі, фактично змінює конституційний принцип декларативності зборів на дозвільний. Тим самим конституційний заявочний принцип проведення мирних зборів скасовується. Днями у Києві заборонили черговий мітинг. Хочу нагадати, що Київський окружний адмінсуд задовольняє всі позови щодо заборони мерією проведення мирних заходів. Це означає, що мерія на повну силу використовує механізми заборони. Законопроект пропонує широкі територіальні обмеження щодо проведення мітингів... Здається, на перший погляд, такі обмеження мають існувати. Але в Росії вони використовуються для заборони мітингів взагалі. Ну, подали люди заявку на проведення заходу в якомусь місці, і там раптом почали прокладати труби. Влада каже, вибачайте, ви перешкоджаєте діяльності й таке інше... Або, наприклад, у законопроекті вводиться поняття “спонтанні мирні зібрання”. При цьому зазначається, що спонтанні мирні зібрання можливі щодо подій, котрі мають суспільну вагу. А хто визначатиме суспільну вагу питання, яке зібрало людей? Влада? Такі обмеження характерні для країн саме з дозвільною системою. У країнах же де введено декларативний принцип проведення мирних зборів, відсутність попереднього повідомлення про їхнє проведення не є підставою для їх скасування. Окрему увагу автори документа приділяють складанню заявки на проведення зборів та персоні, яка організує зібрання. Для чого владі така детальна інформація про організаторів мітингу? Навіщо так детально описувати форму повідомлення про зібрання? Коли забагато вимог до форми заявки, то завжди є ймовірність того, що людина, яка складає заявку чи повідомлення, просто помилиться або, скажімо, не додасть документ, який підтверджує, що вона є громадянином України. Я думаю, що влада просто не візьме повідомлення про збори, мотивуючи це тим, що документи подано неправильно. Це така єзуїтська форма відмови...
Ініціатори законопроекти забороняють проводити мітинги іноземцям. А який сенс у цій забороні? Таких мітингів одиниці, і вони не несуть жодної загроза владі. Також забороняється виступати організаторами мітингів ув’язеним та людям, котрі піддані адміністративному арештові. Скажімо, відбувся арешт політичного лідера, а його прихильники хочуть провести пікет щодо його затримання. Людина може виступити організатором через свого адвоката. Візьміть будь-яке прізвище нинішнього опозиціонера – якщо завтра його посадять, влада отримає право розігнати будь-який пікет на його захист, користуючись таким законом про мирні зібрання. Або, скажімо, є добре відпрацьована в Москві технологія, яка називається одночасні зібрання. Це коли влада відмовляє в реєстрації зібрання, бо там уже, мовляв, проводить зібрання її кишенькова громадська організація. Так ось у законопроекті, що перебуває в комітету на доопрацюванні, міститься стаття про те, що влада може відмовити в, якщо одночасно проводить зібрання ще хтось".
Отже, не виключено, що в середині червня “депутатські тушки” нової коаліції розглянуть законопроект та запросять нас у вчорашній світ... Світ, де парламент – не місце для дискусій, де, з маніфестантами розмовляють мовою кийків і зброї, де немає вільних зібрань і свободи слова. Хисткий і непевний світ, але поки що реальний.
Маша Міщенко
Свобода виховується несвободою, сказав колись поет Євтушенко. І мав рацію, бо ті хто пережили досвід несвободи дуже цінують можливість писати й говорити те, що думають, та виходити на мітинги проти влади. Досвід несвободи абсолютно руйнівний, сказала колись російська журналістка-емігрантка Олена Трегубова, ті, хто пережив несвободу, зламані всередині, вони не здатні відчути та оцінити свободу. І теж мала рацію. Бо коли бачиш, з якою обережністю та ретельністю намагається наш парламент каструвати законопроект 2450 про мирні зібрання, позбавивши народ можливості висловлювати свій протест, то розумієш, володарі мандатів, які ініціюють та підтримують законопроект, ніколи не стануть вільними. Ми вже оцінили свободу й звикли писати те, що думаємо, та виходити на демонстрації, але ці радянські люди завжди мріятимуть про рабів, а не про громадян, бо самі внутрішньо залишаються рабами.
ЗАКОНОПРОЕКТ 2450: ВЛАДА НАМАГАЄТЬСЯ ВЗЯТИ ПЕРЕДОСТАННЮ БАРИКАДУ ДЕМОКРАТІЇ
Пам’ятаєте, що було в Росії кілька днів тому, 31 травня? Нагадаю: 31 травня в Москві люди вийшли на мітинги, захищаючи своє право на вільні зібрання (те, що й у нас планує відібрати влада), але ми це право поки що маємо. 31 травня в Москві став днем бійні. Там міліція поголовно затримувала учасників акції, а вікна воронків, у які кидали людей, закривали шторками. У воронках-автобусах рядові міліціонери тримали учасників мітингу, а полковники та підполковники били затриманих та ламали їм руки. Там ветеранам, яким за 80, зривали ордени, людей валили на землю, журналістам ламали техніку та затримували їх.
За тиждень до того, 22 травня, російські шахтарі з різних міст Кемеровської області намагалися вийти на акції протесту. Налякана попередніми акція шахтарів (14 травня) влада зробила все, щоб зірвати мітинги. В область завезли ОМОН з інших областей, оскільки місцеві бійці відмовився “контролювати” процес. Організаторів мітингу викликали, щоб перевірити на предмет вживання наркотиків, а в містах, на площах проведення мітингів, влада влаштували спартакіади соціальних працівників.
Нагадаю, що практика привезення ОМОНу з інших областей уже використовувалась у грудні 2008 року у Владивостоку, де бійці спеназу жорстко побили та розігнали учасників мітингу, котрі протестували проти підвищення ввізного митра на автомобілі. Ці люди, що живуть на краю землі, малу таку собі географічну пільгу – завозили в Росію дешеві японські авто. Хтось заробляв на цьому, а хтось тішився добрими й недорогими тойотами та нісанами. Тому, коли російська влада вирішила підняла ввізне мито на іномарки, народ Далекого Сходу піднявся на акції протесту. Привезений з Підмосков’я ОМОН жорстоко розганяв та бив людей, під час зачисток постраждали журналісти семи ЗМІ. На думку багатьох правозахисників, якщо в Україні буде прийнято закон 2450 у нинішньому його вигляді, такі події і в нас можуть стати реальністю. А тоді серед тих, кого битимуть орли Могильова – Януковича – Литвина можемо опинитися ми з вами, наші діти, друзі, приятелі, колеги...
Вільні зібрання – це основа основ демократичного суспільства. Далі, щоб стати авторитарною державою, владі залишиться лише скасувати демократичні вибори.
ЧОМУ ПОПРАВКИ ДО ЗАКОНОПРОЕКТУ ПРИХОВУЮТЬ – ТАК САМО, ЯК ГАЗОВІ КОНТРАКТИ?
Що це за законопроект такий – 2450?
Ще 2008 року ініціатором закону виступив Кабінет міністрів на чолі з Тимошенко.
Уже тоді правозахисники піддали його різкій критиці. У правовому висновку Української гельсінської спілки щодо першої редакції законопроекту 2450 ішлося про те, що документ пропонує хибний спосіб правового регулювання мирних зборів. “Свободу слід регулювати, окреслюючи межі, через які не можуть перейти органи влади, залишаючи інше на вільний розсуд осіб... Закон повинен встановити межі, за які не може йти державне регулювання мирних зібрань, - ішлося у висновку УГС. - Бо мирні зібрання за своєю природою часто є неорганізованим виявом людьми своїх думок... Мирні зібрання часто позбавлені таких рис, як структурованість та ієрархія...”
Помилковим вважали фундатори УГС визначення законопроектом певної особи, яка є “організатором” та яка є відповідальною за все, що відбувається. Спонтанність мирних зібрань диктується природою протесту й пояснює можливість відсутності організатора мирних зібрань. На думку фундаторів УГС, якщо організатора нема, це не причина, щоб припиняти мирні збори. А якщо у великих мирних зборів багато організаторів, то деякі положення закону про їхню відповідальність взагалі позбавлені сенсу, бо в них може бути різне бачення продовження зборів. І врешті, організатор мирних зборів не має владних повноважень. Від нього не можна вимагати зупиняти правопорушення або наказувати мирному зібранню розійтися...
Одне слово, УГС тоді нагадала авторам законопроекту, що “мирні зібрання – не паради військових...”
Ми докладно наводимо правовий висновок щодо першої редакції законопроекту тому, що деякі норми в тій чи іншій формі перекочували до законопроекту про мирні збори, що готується в парламенті до другого читання.
Впадає у вічі, що в текстах законопроектів, які готувались і до першого, і до другого читань нічого не сказано про відповідальність влади щодо демонстрантів. Ми зв’язалися з Віктором Мусі якою, який є одним з авторів першого законопроекту про “Свободу мирних зібрань”, від 2005 року та одним з авторів чинної Конституції. Він сказав, що вважає, обов’язковим у законопроекті прописати механізми відповідальності влади щодо її дій відносно мирних зібрань. Скажімо, законодавчо закріпити необхідність вести відеозйомку великих зібрань. А в перехідних положеннях законопроекту написати, що необхідно внести зміни в Адміністративне законодавство та Кримінальний кодекс, щоб закласти механізми відповідальності влади за її поводження з учасниками мітингів.
Цікаво, що поправки до тексту законопроекту, які готуються в парламентському комітеті з прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин до другого читання, приховують від громадськості так само ретельно, як газові угоди двох останніх урядів.
Документу, який має виноситися на розгляд парламенту в середині червня, за даними на 2 червня, ще не було на парламентському сайті. Голова УГС Володимир Яворський звернувся до голови ВР Володимира Литвина з вимогою оприлюднити комітетські поправки до законопроекту, що розглядався у першому читанні.
Але цікаво, що на сайті можна знайти коротке зауваження головного юридичного управління ВР.
Там зазначено, що текст, який готується до другого читання, зазнав суттєвих змін, а за регламентом поправки до законопроекту мають вноситися в той закон, який приймався за основу. Тож, слід зрозуміти, парламентський комітет готує фактично новий закон. Народний депутат України Леся Оробець дістала (як вона каже: “Мій помічник фактично вирвав”) проект комітетських поправок до закону. Можемо припустити, що законопроект, виставлений на особистому блозі пані Оробець, і є тим документом, що готує комітет на друге читання.
Святая святих для існування мирних зборів: зберегти заявочний або декларативний принцип проведення мирних зібрань. Це тоді, коли громадяни не просять дозволу у влади, а повідомляють про проведення мирних заходів. Чи змінює законопроект цей принцип? Це питання ми адресували правозахисникам.
Член Громадської ради при Міністерстві внутрішніх справ України з питань забезпечення прав людини Володимир Чемерис вважає, що законопроект 2450 фактично перетворює Україну на Росію.
«У цьому проекті вводяться додаткові обмеження, - пояснив він. - Необхідність подавати заявку на мітинг за чотири дні, передбачена в документі, фактично змінює конституційний принцип декларативності зборів на дозвільний. Тим самим конституційний заявочний принцип проведення мирних зборів скасовується. Днями у Києві заборонили черговий мітинг. Хочу нагадати, що Київський окружний адмінсуд задовольняє всі позови щодо заборони мерією проведення мирних заходів. Це означає, що мерія на повну силу використовує механізми заборони. Законопроект пропонує широкі територіальні обмеження щодо проведення мітингів... Здається, на перший погляд, такі обмеження мають існувати. Але в Росії вони використовуються для заборони мітингів взагалі. Ну, подали люди заявку на проведення заходу в якомусь місці, і там раптом почали прокладати труби. Влада каже, вибачайте, ви перешкоджаєте діяльності й таке інше... Або, наприклад, у законопроекті вводиться поняття “спонтанні мирні зібрання”. При цьому зазначається, що спонтанні мирні зібрання можливі щодо подій, котрі мають суспільну вагу. А хто визначатиме суспільну вагу питання, яке зібрало людей? Влада? Такі обмеження характерні для країн саме з дозвільною системою. У країнах же де введено декларативний принцип проведення мирних зборів, відсутність попереднього повідомлення про їхнє проведення не є підставою для їх скасування. Окрему увагу автори документа приділяють складанню заявки на проведення зборів та персоні, яка організує зібрання. Для чого владі така детальна інформація про організаторів мітингу? Навіщо так детально описувати форму повідомлення про зібрання? Коли забагато вимог до форми заявки, то завжди є ймовірність того, що людина, яка складає заявку чи повідомлення, просто помилиться або, скажімо, не додасть документ, який підтверджує, що вона є громадянином України. Я думаю, що влада просто не візьме повідомлення про збори, мотивуючи це тим, що документи подано неправильно. Це така єзуїтська форма відмови...
Ініціатори законопроекти забороняють проводити мітинги іноземцям. А який сенс у цій забороні? Таких мітингів одиниці, і вони не несуть жодної загроза владі. Також забороняється виступати організаторами мітингів ув’язеним та людям, котрі піддані адміністративному арештові. Скажімо, відбувся арешт політичного лідера, а його прихильники хочуть провести пікет щодо його затримання. Людина може виступити організатором через свого адвоката. Візьміть будь-яке прізвище нинішнього опозиціонера – якщо завтра його посадять, влада отримає право розігнати будь-який пікет на його захист, користуючись таким законом про мирні зібрання. Або, скажімо, є добре відпрацьована в Москві технологія, яка називається одночасні зібрання. Це коли влада відмовляє в реєстрації зібрання, бо там уже, мовляв, проводить зібрання її кишенькова громадська організація. Так ось у законопроекті, що перебуває в комітету на доопрацюванні, міститься стаття про те, що влада може відмовити в, якщо одночасно проводить зібрання ще хтось".
Отже, не виключено, що в середині червня “депутатські тушки” нової коаліції розглянуть законопроект та запросять нас у вчорашній світ... Світ, де парламент – не місце для дискусій, де, з маніфестантами розмовляють мовою кийків і зброї, де немає вільних зібрань і свободи слова. Хисткий і непевний світ, але поки що реальний.
Маша Міщенко
Підписатися на:
Дописи (Atom)