Ведучий телепрограми «Великої політики» до Тимошенко: У нас не концерт на замовлення

У ведучого програми «Велика політика» Євгена Кисельова немає запитань до Юлії Тимошенко та інших лідерів опозиції. Про це він сказав «Телекритиці», коментуючи відкритий лист представників опозиції з проханням запросити Тимошенко до участі у найближчому випуску програми 16 квітня.

«Тому що крім гучних заяв з їхнього (опозиціонерів) боку, не підкріплених документами й фактами, я нічого не бачу», – пояснив Кисельов.

Ведучий вказує, що такі вимоги – це тиск на засоби масової інформації.

«Я не звик працювати під тиском з боку будь-кого – влади, опозиції, пустих телекритиків. Це теж форма цензури», – заявив Кисельов.

«У нас не концерт на замовлення, у нас програма, де є формат, мій щотижневий коментар, телефонне голосування телеглядачів», – наголосив він, повідомляє «Українська правда».

За словами ведучого, VIP-гостей на «Велику політику» запрошують, коли є певний привід.

Так, Микола Азаров взяв участь у програмі, бо минув місяць його перебування на посаді прем’єра, Дмитро Табачник – бо триває кампанія щодо його відставки.

Цієї п’ятниці головним гостем проекту стане міністр закордонних справ Костянтин Грищенко, який 19 березня також був головним гостем програми.

«Тому що на першому плані питання зовнішньої політики, актуальні як цього, так і наступного тижня. Це і візит Віктора Януковича до США, і питання високозбагаченого урану і переговори між президентами України і Росії, які будуть наступного тижня, і скорботна подія – загибель президента Польщі і багато чого іншого», – сказав Кисельов.

На каналі також нагадали, що минулого тижня участь у «Великій політиці» брав депутат від БЮТ Андрій Шевченко.

14 квітня на сайті БЮТ був оприлюднений відкритий лист представників об’єднаної опозиції до Кисельова, в якому вони називали непорозумінням те, що Тимошенко «жодного разу не була запрошена» взяти участь у програмі «Велика політика».

11 опозиціонерів – Борис Тарасюк, Микола Катеринчук, Володимир Стретович, Юрій Кармазін, Роман Зварич, Юрій Луценко, Сергій Соболєв, Микола Томенко, Іван Кириленко, Олександр Турчинов, Григорій Немиря – також просили ведучого розглянути питання участі Тимошенко у випуску програми 16 квітня «в якості основного гостя».

Крім того, сама Тимошенко заявила, що дев’ятий тиждень – з часу переходу в опозицію – не може потрапити на програму Кисельова «Велика політика» і отримує відмову в наданні слова.

У Криму пропонують звільняти чиновників за листування українською

Голова постійної комісії Верховної Ради Криму з аграрних і земельних питань Володимир Кличніков запропонував звільняти з посад керівників кримських міністерств і відомств, які не виконують норми про функціонування російської мови.

У ході засідання робочої групи з питання про хід виконання Конституцій України і Криму та постанови кримського парламенту Про забезпечення функціонування державної, російської та інших національних мов у Криму Кличніков зазначив, що за результатами моніторингу з’ясувалося, що використання російської мови в органах влади в Криму обмежується.

При цьому, за його словами, іноді в порушення закону на прийняття відповідних рішень впливають люди, не пов’язані з відомствами.

Депутат вважає, що ніхто не повинен впливати на чиновників і примушувати їх порушувати законодавство, перекладаючи, наприклад, всю внутрішню переписку українською мовою, пише «Газета по-українськи».

Кличніков наголосив, що відповідальність ці чиновники повинні нести перед парламентом Криму, і якщо законодавство про мови порушується, то звільнення має відбуватися негайно.

«Щоб у нас не було – велика людина, маленька людина. Кожен керівник відомства повинен боятися тільки одного – невиконання цього закону. І якщо невиконання буде продовжуватися, то на сесії Верховної Ради потрібно буде розглядати і звільняти», – зауважив він.

Як повідомлялося, Кримська організація Української народної партії вимагає від міністрів освіти України та Криму негайно припинити протиправну офіційну діяльність проросійських організацій Криму шляхом розпалювання ними міжнаціональної ворожнечі і відкритої неповаги до української державності в кримських школах.

Тим часом, відділ освіти Сакської районної держадміністрації проводить у місцевих навчальних закладах конкурс Моя рідна – російська мова. Кримський осередок партії ВО Свобода звернувся щодо цього до Генпрокуратури та СБУ.

УНП: Російське єдність Криму проводить україноненависницьку агітацію в школах

Кримська організація Української народної партії вимагає від міністрів освіти України та Криму негайно припинити протиправну офіційну діяльність проросійських організацій Криму шляхом розпалювання ними міжнаціональної ворожнечі і відкритої неповаги до української державності в кримських школах.

Про це повідомили в прес-службі Кримської організації Української народної партії.

Кримська організація УНП заявляє, що громадське об'єднання Російська єдність Криму політизує навчально-виховний процес у кримських школах, де проводить україноненависницькі агітаційні виступи перед батьками і дітьми.

Голова управи Кримської організації Української партії Микола Борисенко повідомив прес-службі КримУНП, що був свідком такого заходу в одній з сімферопольських шкіл, який відбувався під час загальношкільних батьківських зборів.

У Кримській організації УНП зазначають, що таким чином громадське об'єднання Російське єдність у Криму порушує ст. 6 Закону України Про освіту, яка гарантує "незалежність освіти від політичних партій, громадських і релігійних організацій" та п. 1 ст. 8 того ж закону, де зазначено, що "навчально-виховний процес у навчальних закладах є вільним від втручання політичних партій, громадських, релігійних організацій".

"За інформацією представника Російської єдності, такі заходи з показом агітаційного фільму про діяльність організації були проведені в 13, 27, 29, 20 і багатьох інших школах Сімферополя і планується проводитися надалі", - повідомив представник УНП.

Крім цього, за його словами, "представники організації всенародно висловили негативне ставлення до наявності українських класів у кримських школах, називаючи це явище" перекосом "курсу освіти, який залишила попередня влада.

Представник УНП вважає, що "така протизаконна активність Російського єдності є початком згортання присутності державної мови в кримській освіті, що й до цього було досить рідкісним явищем у школах автономії".

Як повідомлялося, відділ освіти Сакської районної держадміністрації проводить у місцевих навчальних закладах конкурс Моя рідна - російська мова. Кримський осередок партії ВО Свобода звернувся у зв’язку з цим до Генпрокуратури та СБУ.

Англійцю, який впав з тюремного ліжка, виплатять $7 млн. компенсації

Британський суд постановив, що колишній в’язень лондонської в’язниці Райан Сент-Джордж, який отримав тяжку травму мозку в результаті падіння з верхнього ліжка у тюремній камері, повинен отримати компенсацію в розмірі близько 4,7 мільйонів фунтів стерлінгів (близько $7,3 млн.).

Як повідомляє Reuters, інцидент у в’язниці Брікстон стався в жовтні 1997 року. Сент-Джордж потрапив туди на чотири місяці за здійснення крадіжки. Перед арештом він повідомив адміністрації в’язниці, що був героїновим наркоманом, хронічним алкоголіком і у нього часто траплялися напади.

Через місяць перебування у в’язниці Сент-Джорджа перевели з нижнього ліжка на верхнє, з якого він і впав на бетонну підлогу.

У Сент-Джорджа почався епілептичний напад, а швидка допомога, яку викликала адміністрація в’язниці, приїхала з півгодинним запізненням.

Суд вирішив, що затримка у подачі кисню Сент-Джорджу і неможливість забезпечити нормальне функціонування його дихальних шляхів призвели до травми мозку.

У результаті суд, окрім іншого, зобов’язав міністерство внутрішніх справ Великобританії оплачувати цілодобовий медичний догляд за 41-річним Сент-Джорджем до кінця його життя.

Зазначимо, що ще у 2007 році суд постановив, що провина за травму Сент-Джорджа на 85% лежить на МВС Великобританії, а 15% провини несе він сам. Це пояснили тим, що його спосіб життя і став початком його нападів. Проте, у 2008 році служителі Феміди задовольнили апеляцію постраждалого і визнали, що й решта 15% провини також лежать на МВС.

Єврокомісар: пам'ятник Сталіну - мов вшанування винних у злочині

Комісар Ради Європи з прав людини Томас ХАММАРБЕРГ називає дуже невтішними повідомлення про можливість спорудження пам’ятника Сталіну в Україні.
Як передає власний кореспондент УНІАН у Брюсселі, про це він заявив сьогодні журналістам.
“Звичайно, хтось може сказати, що є право на свободу слова тощо... Але такі повідомлення є дуже невтішними”, - сказав він.
Комісар зазначив, що спорудження пам’ятника Сталіну в Україні, яка постраждала від комуністичного режиму, зокрема, пережила Голодомор, виглядало б як вшанування винних у злочині.
“Правда має стати відомою. Меморіали повинні бути на честь жертв, а не на честь диктаторів”, - наголосив Т.ХАММАРБЕРГ.
Як повідомляв УНІАН, 25 березня секретар Запорізького обкому КПУ Олександр ЗУБЧЕВСЬКИЙ повідомив про намір спорудити до 9 травня у місті пам’ятник Сталіну.
31 березня віце-прем’єр-міністр України Володимир СЕМИНОЖЕНКО заявив, що влада не перешкоджатиме спорудженню пам’ятника, щоб “не загострювати зіткнення різних думок”.

У львівській області з Леніна зробили Україну-Мати

У Самборі Львівської області до дня Незалежності з’явиться пам’ятник Матері-Україні.

Про це заявили творці пам’ятника скульптор Микола Посикира, архітектор Михайло Федік і директор ливарного підприємства Ігор Чуба.

За словами авторів пам’ятника, робота має вигляд Оранти - берегині українського роду. Творці підкреслюють, що Орантa вперше змальована у скульптурі.

Пам’ятник створений з бронзи, має висоту близько 10 метрів і, за задумом авторів, повинен вписуватися в архітектурний ансамбль міської площі.

Мер Самбора Михайло Кіт підкреслив, що для встановлення пам’ятника необхідна сума у розмірі 600 тисяч гривень, міські власті сподіваються на фінансову допомогу підприємців.

Водночас автори скульптури підкреслюють, що на її виготовлення не були витрачені бюджетні гроші, оскільки бронза була отримана після переплавки колишнього пам’ятника Володимиру Леніну.

Як повідомлялося, ветеран Великої Вітчизняної війни з Харкова Іван Шеховцов перерахував на будівництво пам’ятника Йосипу Сталіну в Запоріжжі 50 тис. грн.

Корреспондент прогнозує ослаблення позицій Тимошенко

Екс-прем'єра Юлію Тимошенко залишили більше десятка депутатів, у тому числі і ключові фігури з її оточення. Як пише Корреспондент, найближчим часом кількість "втікачів" може збільшитися, перетворивши БЮТ у слабку опозицію нинішньої влади.

Парламентську фракцію БЮТ вже кілька тижнів поспіль, починаючи з 11 березня, дня голосування за кандидатуру Миколи Азарова на посаду прем'єра, залишають депутати. Причому всі вони потрапляють до протилежного табору: або приєднуються до коаліції (так вже вчинили 11 парламентаріїв), або, як зробив 2 квітня бютівець Андрій Портнов, переходять на роботу в Адміністрацію Президента.

Як пише Корреспондент, випадок з Портновим подвійно болючіший для екс-прем'єра. Адже він не тільки очолював юридичне крило БЮТ, але і був близьким соратником Леді Ю. А ще з відходом Портнова Тимошенко втрачає три багнети в Раді: Валерія Писаренка, Володимира Пилипенка і Святослава Олійника, - групу близьких до Портнова парламентаріїв.

Експерти прогнозують, що ще близько двох десятків людей, перш за все бізнесменів, можуть залишити лави БЮТ найближчим часом. Та й спікер Володимир Литвин нещодавно заявив, що скоро до більшості додадуться 20 осіб, серед яких будуть і екс-бютівці. Якщо ж процес продовжиться, Тимошенко перетвориться на лідера слабкої опозиції, нездатної ефективно протистояти силі і згуртованості нової влади.

Слабкою ланкою політсили екс-глави Кабміну політологи називають групу Василя Онопенка, голови Верховного Суду (ВС) та лідера партії УСДП, яка входить до БЮТ. Один з її членів, Олег Малич, вже покинув лави опозиції, приєднавшись до більшості. За словами політолога Володимира Фесенка, після переходу на сторону Януковича Портнова, давнього суперника Онопенка за портфель головного юриста БЮТ, голова ВС теж не проти союзу з Президентом, який допоможе йому зберегти нинішні повноваження. Хоча в БЮТ говорять, що вплив Онопенка на десяток депутатів УСДП практично зійшов нанівець.

За словами Фесенка, ще одна не зовсім ненадійна частина бютівської фракції - це група нардепа Богдана Губського. Мовляв, цей представник бізнесу і людина, яку опоненти називають одним з великих землевласників, теж не проти заручитися підтримкою нової влади. Джерело в БЮТ розповідає, що група сьогодні складається з 17 осіб, яких Губський провів у список на попередніх виборах. Щоправда, вплинути на думку кожного з них йому навряд чи вдасться.

Фесенко вважає, що потенційними перебіжчиками стали і ширші шари бютівської спільноти - всі бізнесмени-провінціали. "Їхній бізнес досить уразливий, тому вони можуть заручитися підтримкою нової влади", - вважає експерт. Таким чином, кількість депутатів, які залишилися вірні екс-прем'єру - на сьогодні їх 144 людини, - може в гіршому випадку скоротитися до 120 персон.

“Волинська різанина” – виставка правди, напівправди та відвертої брехні

Інформація про відкриття у Києві виставки “Волинська різанина: польські та єврейські жертви ОУН-УПА” широко рекламувався в пресі, навіть на УНІАНі висіло оголошення про її відкриття.

Було зрозуміло, що йдеться про Волинську трагедію, одну з найбільш драматичних сторінок українсько-польського конфлікту, але дещо різала вухо назва. Науковці та інтелігенція України та Польщі змогли примиритися на цій важкій історії, Україна та Польща спільно видали сім томів документів, у тому числі й щодо подій на Волині. Ці події називають трагедією, драмою, селянською війною, але не різаниною... Тому оця червоно-чорна реклама відштовхувала.
Я подзвонила Володимиру В’ятровичу, колишньому директору архіву СБУ часів президента Ющенка, який відкрив цей архів для громадян України та науковців світу і якого було звільнено з приходом до СБУ нового керівника Валерія Хорошковського, головному фахівцю у темі ОУН-УПА (нема в Україні людини, яка б увібрала більше, ніж він документо-годин на тему ОУН–УПА) і запропонувала йому подивитися разом цю виставку. Володимир В’ятрович сказав, що він вже її дивився, але згодився провести мені додаткову екскурсію...
– Володимире, то чому вас звільнили із СБУ? СБУ закрило архів від зайвих очей і тепер займатиметься не інформаційною безпекою, а чимось приємнішим, наприклад, безпекою газових потоків пана Фірташа? – запитала я натякаючи на стару справу, коли рік тому у якості заступника СБУ Валерій Хорошковський боронив РосУкрЕнергівський розмитнений газ, право власності на який нібито було переоформлене на уряд України.
– Це було прогнозоване звільнення, - дипломатично відповів В’ятрович. - Хоча шкода, найголовніше, що цікавить Росію: історія, її версія історії. Єдиний спосіб проти нав’язувань та провокацій було: відкрити архів. До речі, поки вас не було, до мене підійшли охоронці, попросили перевірити сумку.
На другому поверсі Українського дому нас знову зупинила охорона (як з’ясувалось пізніше, співробітник міліції), яка хотіла подивитися в сумку В’ятровича.
– Шукаємо пояс шахідки? – продемонструвала я свою сумку та посвідчення журналіста. – Чи коктейль Молотова?
Охоронець тяжко зітхнув та пропустив нас.
Ми зайшли в зал, де були розвішані експонати, стенди, із надписами жертв та фотографій. Вглибині залу постійно крутили документальний фільм, де розповідали про жорстоких українців.
– Дуже цікава назва. Виставка називається “Волинська різанина: польські та єврейські жертви ОУН-УПА”. Давайте розберемо назву, - запропонував В’ятрович. - “Волинська різня”, це термін який використовується польськими істориками та публіцистами до подій літа 1943 року, коли польсько-український конфлікт сягнув апогею, коли були масові випадки вбивства цивільного населення, як з польського так і з українського боку, і це тривало до літа 1943 року. Виставка ж реально стосується періоду 1941-1947 років.

Це - не єдина невідповідність заявленому буклетові. Крім того, тут пишуть про єврейські жертви ОУН-УПА у волинській різанині. Нагадаю, що волинська різня, це є липень 1943 року, тоді коли знищення єврейського населення німецькими окупаційними силами було завершено. І тому казати про нібито участь ОУН-УПА у знищенні євреїв було безпідставно.
Ми підійшли до стендів, і Володимир В’ятрович звернув мою увагу на таке.
- Назва виставки “Волинська різня”. Натомість, ми бачимо стенди, які на чотири п’ятих представлені не Волинню. Це Галичина, Надсяння та інші землі. Подивіться, який територіальний принцип взято за основу виставки. Береться територіальна одиниця і по ній на стенді розміщається той чи інший матеріал. Але за основу взятий не той адміністративний поділ, який був у 1943 році, саме коли був конфлікт, і не 1945-47 роки, коли конфлікт продовжувався. Тобто це не радянський або німецький поділ. За основу взятий адміністративно-територіальний поділ Західної України до 1939 року. Тобто вони підкреслюють, що Львів - це Львівське воєводство, що Бібрка - це Бібрський повіт Львівського воєводства, нагадуючи, що це землі Польщі.
Цю виставку не представляють поляки, її представляє невелика маргінальна частина польського суспільства, яка не сприймається самими поляками. Це люди з так званого Кресов’яцького середовища, які вимагаються повернення територій України до Польщі. Тому мені дивно, що ця виставка відбувається за ініціативи народного депутата України Вадима Колєсніченка. Нардеп України з Криму привозить до Києва виставку організації, яка висловлює свої претензії до України. Це вже мало би бути підставою для вивчення СБУ.
Я помітила, що до нашої розмови прислухаються. Молоді люди із фотоапаратами, трохи старші жінки та чоловіки слухали мого супутника уважно. Охоронці особливої зацікавленості не виявляли. Не виявляли і агресії.
– Виставка містить правду, напівправду та відверту брехню, - розповідав Володимир В’ятрович. - Правда полягає в тому, що був жорстокий польсько-український конфлікт. Правда полягає у тому, що справді жертвами конфлікту з обох боків було цивільне населення.
Правда полягає у тому, що більше постраждало польське населення, бо воно становило меншість на території Західної України. Напівправда, у тому, що постраждали лише поляки. Напівправда, у тому, що тут нема інформації про українців, які стали жертвою польсько-українського конфлікту, жертвами підпілля чи своїх сусідів поляків. Неправда у тому, що нібито метою конфлікту було поголовне винищення польського населення. А існуючі документи не підтверджують того, що комусь ставилося завдання від командування УПА про винищення поляків. Ніхто такого наказу не давав, таких документів нема, такого наказу не було.
Я розглядала фотографії. На них - герби міст Західної України часів Польщі. Цікаво, що як мінімум третину фотографій становлять саме такі: костелів та пам’ятників архітектури, які не мають безпосереднього відношення до періоду цієї війни.

– Зверніть увагу на ці таблиці, що містяться всередині стенду та слова, на стенді, що організатори мають документальне підтвердження кількості вбитих поляків, - продовжив Володимир. - Ким та чим підтверджені ці цифри та фото – незрозуміло. Далі, подивимося цікавий переклад з польської мови. (Ми стояли біля виставки Бібрського повіту). Польською написано: “лічба замордованих”: (тобто кількість замордованих всього у цьому містечку) - 959. З них “установльоні назви” (визначені імена та прізвища жертв - 420. У перекладі українською та російською, який подається нижче, разом загиблих, виходить 1750 людей (а не 959, як у польській версії), у тому числі 959 – кількість встановлених жертв (хоча у польській версії – 420). І таке поводження з цифрами і на наступних стендах, які демонструють кількість жертв у повітах. Це, як на мене, аморальне бажання організаторів позмагатися, у кого більше жертв. А тепер давайте подивимося фотографії біля стенду Львів, - ми пройшли далі. – Це фотографії подій у Львові влітку 1941 року, коли відбулися погроми єврейського населення. Чомусь ці жорстокі події вплетені у контекст українсько-польського конфлікту. Тут чомусь фотографії підписані, що це “глумління українських фашистів”. Такі фотографії є у Львові. Але на підставі чого зроблені висновки, що це українські націоналісти? Нема жодних підстав стверджувати, що це робили ОУН-УПА. Ще більш брутальним є використання фотографії з площі перед тюрмою. Ці жертви, люди вбиті НКВС, і це були українці. І демонструвати вбитих українців, видаючи їх за поляків, постраждалих від конфлікту - це також аморально.
Повз нас пройшов нардеп від Партії Регіонів Владислав Забарський, одягнутий у все чорне. Чекала, що він захоче подискутувати з В’ятровичем, все ж таки він у минулому випускник Сімферопольського вищого військово-політичного училища, офіцер з правової роботи, зрештою, слідчий Генпрокуратури. Але він не захотів дискутувати, знайомився із експозицією.
– А ось ще один стенд – вбиті польські професори, - знову звернув мою увагу мій екскурсовод, - Протягом тривалого часу існував стереотип про те, що польські професори, нібито знищені німецькою владою після приходу у Львів, що до цього причетні, чи то Нахтігаль, чи то українські націоналісти, але польські науковці у дослідженнях вже давно спростували цей міф. Вони показали, що ані Нахтігаль, ані ОУН-УПА не причетні.
Тут до нас підійшов старенький вже пенсіонер із сумочкою.
– Хлопці, дівчата. Та що ж це робиться? Це, може, виставку Табачник робив? – спитав він.
– Ні – Колєсніченко. А ви прийшли виставку подивитися? – запитала я.
– Я пенсіонер - Валерій Павлович. У мене тато – українець, у армії Людовій воював. А мама – німкеня. Ну що вони тут таке показують? Ну все було, і вони вбивали, і ми вбивали. Та чого оце розпалювати? – запитував дід.
У цьому виставковому залі постійно крутиться кіно, де великим планом черепи, штабелями - кістки загиблих, та історії про те, як українець зарубав своїх жінку та дитину, бо вони були поляки.
– Знаєте, у Вашингтоні ані в "музеї індіанців", ані в Історичному музеї немає жодних згадок про винищення корінного населення Америки - погодилась я.
Тут на великому екрані якась жінка казала, що росіяни теж проводили “деполонізацію”, вони вивозили поляків до Сибіру, і робили це більш м’яко, аніж українці у 1946 році.
– Та невже у Сибіру краще ніж вдома? – здивувався наш літній співрозмовник.
– Це також неточність. У 1946 році їх виселяли не українці, а радянська влада. Очевидно, що деяким росіянам цікаво закцентувати саме на українсько-польському конфлікті, ніж на тих жертвах, які понесли поляки від радянської влади. Від радянської влади поляки втратили мільйони своїх громадян. Це бажання приховати за чужими гріхами свої гріхи, значно більші.