Нинішня українська влада – неперевершений міфотворець. Скажу так - не вирішуваних проблем немає.
Є посадовці котрі не знають, не вміють, не хочуть або не можуть їх вирішити, тому замість їх вирішення породжують міфи, розробляють паліативи, які рекламують своїм виборцям як досягнення.
Я нарахував їх, принаймні, більше десятка. Розглянемо детальніше один з них. Міф про пенсійний вік і дефіцит Пенсійного фонду. Є два шляхи ліквідації дефіциту Пенсійного фонду: один - збільшення надходжень до нього, інший - зменшення платежів з нього шляхом збільшення пенсійного віку. Продуктивний - перший варіант. Влада вибрала другий - контрпродуктивний і цинічний. Які наслідки його реалізації?
- виходячи з низької тривалості життя в Україні, при збільшенні пенсійного віку - пенсію просто нікому буде платити і проблеми Пенсійного Фонду вирішаться автоматично;
- якщо робочі місця довше будуть зайняті перестарілими пенсіонерами, то збільшиться безробіття серед молоді, яка, будучи більш освіченою і більш мобільною, ніж пенсіонери, першою втече на Захід, що за довгостроковими наслідками (науковими, економічними та демографічними) буде катастрофою, однак катастрофою на порядок більшою, ніж нинішні проблеми Пенсійного Фонду.
Стверджую, що проблема недонадходжень коштів до Пенсійного Фонду створена штучно солідарною системою його формування та розподілу, а також чинною податковою, страховою і кредитною політикою. Про це та інше я писав Президенту в об’ємному „Відкритому листі”, розміщеному на порталі "Воля народу".
Як слід вирішити проблему, якщо б на „владному Олімпі” було бажання розробити та прийняти продуктивний варіант?
- законодавчо зобов’язати здійснювати відрахування до Пенсійного Фонду зі всього обсягу заробітної платні, а не лише з заробітків до 13320 гривень. Довідка для читачів: Законодавчими актами України встановлено, що, починаючи з серпня 2010 року, з суми заробітку понад 13320 гривень в місяць ні працівник зі свого заробітку, ні фірма, в якій він працює, не сплачуватимуть жодної копійки до Пенсійного Фонду. Тобто ціла армія високооплачуваних посадовців частково звільнена від фінансування ПФ, тому що з розміру зарплати, понад 13320 гривень в місяць їм платити стає невигідно?! Але ж громадяни з низькими заробітками платять до ПФ 2% без будь-яких обмежень, і підприємство, на якому працює низькооплачуваний робітник, також сплачує до ПФ 33,2% від фонду оплати праці. Підприємців, в яких не заробіток, а оборот до 300 тисяч гривень на рік, хочуть заставити платити до ПФ. Де логіка? Це називається „багаті поділяться з бідними”?
-знизити обсяг тіньового сектору економіки України, який сягає 2/3 ВВП. Якщо влада захоче його легалізувати, то надходження до ПФ зростуть втричі і проблеми з його дефіцитом відпадуть автоматично, а розмір пенсій збільшиться майже втричі;
Довідка для читачів: Візьмемо для демонстрації передкризовий 2007 рік. В 2007 році українці офіційно здійснили покупок на суму вдвічі більшу, ніж офіційно отриману (зароблену). Це при тому, що при купівлі автомобілів, житла, їх вартість в договорах занижується. Це при тому, що частина продукції громадянами купляється на стихійних і організованих ринках, де сума покупки статистикою прямо не фіксується і чеками не оформляється. За той же 2007 рік громадяни України збільшили заощадження в гривні на 93%, в доларах- на 76%. Що це означає? Що легальні доходи громадян дорівнюють 1/3 від їх реальних доходів. Це підтверджує, що обсяг тіньової економіки вдвічі вищий, ніж легальний сектор – той, що платить податки, а зарплату - через запис в у відомостях, а не в конверті. Правда, виникає риторичне запитання: хто ж ці громадяни: бабусі, що торгують біля метро і біля під’їздів, чи олігархи?
І врешті, основа пенсійної реформи - в заміні накопичень і виплати пенсійних коштів за схемою солідарної системи і перехід до персоніфікованої пенсійної системи. Слід запровадити в Пенсійному фонді персональні рахунки працюючих. На персоніфіковані рахунки мають зараховуватися як обов’язкові пенсійні відрахування, так і добровільні внески, і не слід ділити їх між державними і недержавними пенсійними фондами. Пенсійний фонд в Україні має бути лише один і лише державним на найближчі десять років, для недопущення до них „творців” фінансових пірамід.
Пенсійний фонд має тримати акумульовані кошти на спецрахунку в НБУ. На залишки коштів на спецрахунку НБУ має нараховувати відсотки на рівні облікової ставки, які потім розподілялися б пропорційно між залишкам коштів на персоніфікованих рахунках громадян. НБУ мав би мати право ці кошти позичати комерційним банкам замість коштів додаткової емісії, що частково вирішувало б проблему інфляції. За такою схемою розміщення пенсійних коштів відпала б проблема страхування коштів, хоча зрозуміло, що втрату „навару” страховики намагатимуться не допустити. Слід забезпечити право спадковості громадян на залишки коштів на персоніфікованих рахунках в Пенсійному Фонді. В разі смерті власника рахунків – гарантувати виплату невикористаних сум коштів правонаступникам.
Запропонована мною схема могла б стати основою реальної реформи пенсійної системи в Україні. За таких умов самі громадяни наполягали б на виплаті зарплати легально, а не в конвертах. Намагання влади вирішити питання шляхом необачного збільшення пенсійного віку є паліативом і детонатором соціального збурення - одночасно.
Володимир Пилипчук, народний депутат України 1-го та 2-го скликань, академік Академії економічних наук України, професор
