Президент поспішав….
У перший день візиту газета “Фігаро” вийшла з розлогим інтерв’ю Віктора Януковича “ Наша ціль - Європа”. Старожили дипломатії не пригадують, коли впливове французьке видання приділило б Україні таку увагу (портрет Януковича та початок інтерв’ю на першій шпальті, та майже ціла полоса всередині). Тож першу цеглинку в іміджеве забезпечення поїздки президента було забезпечено.
Янукович прибув на “Сітроені”. Звісно, в Україні ніякий VIP не дозволив би собі виїхати в люди з таким логотипом на капоті, але у Франції, зрозуміло, умови диктуємо не ми. Президент України енергійним кроком проходить повз стрій республіканських гвардійців. Рукостискання та посмішки на камери, і глави держав зникають за дверима.
У журналістів ще чимало питань. Але коли польський журналіст починає запитувати, представник президентської прес-служби без будь-яких комплексів обриває його, ставлячи категоричну крапку: брифінг завершено, у президента немає часу. Польський репортер намагається все таки поставити своє питання, але йому не дають цього зробити. Хоча, як вже зазначалось, зустріч президентів тривала на півгодини менше, і далі за програмою візиту у Віктора Януковича заходів не було передбачено. Логіку такого підходу важко зрозуміти – принаймні, навіщо тоді з України летить зо два десятки журналістів, не кажучи вже про присутність представників французьких чи тих же польських медіа, які зацікавились двосторонньою зустріччю. Але, напевне, у адміністрації президента своє бачення того, як формується громадська думка, і міняти його вони не збираються.
Може, покровитель і не завадив би…
Наступного дня в Інституті міжнародних відносин зібралось трохи французьких науковців, політологів, які цікавляться Україною, та журналістів. І недаремно. Віктор Янукович видав цілий набір месіджів, що дають можливість чіткіше зрозуміти дії української влади у певних аспектах.
Не без задоволення, приміром, Президенет відповів на питання про громадське телебачення: я не балакаю, я роблю. Отже, можна не сумніватись проект буде реалізовуватись, і стане однією з вагомих антитез команди Януковича на тези про цензуру та утиски свободи слова.
Що буде з французькими інвестиціями, зокрема, яка доля чекає “АрселорМіталл”, який придбав “Криворіжсталь”, а тепер має проблеми в Україні? Віктор Федорович запевнив: реприватизації не буде. Так, трохи ми тут не додивились, Фонд держмайна проявив самодіяльність, самочинно, без уряду, продовживши терміни виконання інвестиційної угоди. Але ми розберемось, найближчим часом сам зустрінусь з власниками комбінату і вивчу всі обставини.
Що стосується європейських справ, Віктор Янукович у своїй промові послідовно малював образ нової української влади як згуртованої команди, що вирвала Україну з політичного хаосу ( “Ми навчилися поєднувати демократію та порядок”. “На міжнародній арені українська влада вперше заговорила одним голосом”) і тепер впевнено веде країну до Європи ( “Ми ніколи не відступимось від амбіцій членства в Євросоюзі”. “Ми готові виконувати непрості домашні завдання” тощо).
Тональність загалом досить вірна: ми ще не досконалі, але вчимося, стараємось. Іноді втім, складалося враження, що впевненість переростає у щось більше. Принаймні, коли, приміром, Віктор Федорович поспівчував Європі, яка пережила дві хвилі розширення, і пообіцяв, що “Україна спробує допомогти”, виникло відчуття, що це ми десь там, у Європі, задаємо тон у демократії, а до нас приїхали французи, які лише вчаться цим традиціям, тож незле трохи понаставляти їх на шлях істинний.
Так само чемно було вмонтовано месіджі про необхідність активнішого з боку Європи діалогу з Україною ( “Східне партнерство – це відповідь локальна, а не глобальна, тактична, а не стратегічна”, тобто, читай – чекаємо від вас куди більшого). Ну, і, звісно, не могло обійтися без врахування нових політичних реалій. Йде, мовляв, перезавантаження у відносинах Заходу та Росії, і тут вельми доречним буде і наше маленьке пере завантаження, “Росія-Україна”, а все це, звісно, сприятиме тим самим ініціативам президента Саркозі про нову глобальну безпекову систему.
Але Віктор Федорович далі закликав французів дотримуватись мушкетерського гасла “Один за всіх, і всі – за одного”, і зал щиро та емоційно зустрів кінець промови аплодисментами.
Того ж дня Віктор Янукович зустрівся з Прем’єр-міністром Франції Франсуа Фійоном та взяв участь у ланчі з представниками ділових кіл країни. Зустріч з главою французького уряду пройшла за зачиненими дверима, але, оскільки, особливих сенсацій від неї і не очікувалось, журналісти потяглись до штаб-квартиру руху підприємців Франції, де мав початись ланч.
З яким настроєм повертався Віктор Федорович до Києва?
Судячи з усього, з відмінним. Париж зустрів українського президента та всю делегацію чудовою, сонячною осінню. Під час зустрічей з різного роду “активами” звучали питання, на які Президентові було що сказати (чи то аудиторія так якось вдало сформувалась, чи просто французам, на відміну від тих же німців, абсолютно байдуже доля Хорошковського та надмірна влада всевладної СБУ в Україні, але не питали про це). Одне слово, все було доволі респектабельно і поважно.
Олександр Калініченко
Фото автора
| Джерела: http://unian.net/ http://article-blogger.blogspot.com/ |
