Про такі складні речі, як Національна стратегія безпеки чи оборонний і безпековий перегляд, можна прочитати масу публікацій із сотнями цифр. А можна глянути на карикатуру і все зрозуміти.
Новину про те, що 80 британських палубних літаків Harrier, відомих своїм вертикальним злетом, будуть списані з авіаносців миттєво, мій улюблений карикатурист провідної британської газети змалював так: одягнений у військову форму чільний офіцер читає в кріслі ранкову газету з заголовком про списання "Харієрів" і...підскакує десь на метр. Звісно, вертикально :)!
Сказати, що британські збройні сили були заскочені оголошеннями уряду про скорочення, навряд чи можна. Хоча на виступі прем'єра Девіда Камерона перед Постійними Об'єднаними Штабами в Норвуді поблизу Лондона лунали гострі репліки, однак все ж було зрозуміло, що Британія не має наміру відмовлятися від амбіцій бути глобальним гравцем і надалі хоче мати четверту у світі (після США, Росії та Китаю) за потужністю військову міць.
Тобто військо - разом з цілою країною - теж має затягнути паски на тлі скорочення бюджетних видатків коаліційним урядом консерваторів і ліберальних демократів. Але тягар скорочення для збройних сил - 8%, при тому що інші бюджетні установи мають скоротити видатки на 15-20-25%.
Перегляд стратегії британської оборони та безпеки важливий світові не конкретним цифрами - хоча й вони мають велике значення. Цікаві тенденції і бачення (хтось любить слово "візії"!), на які наштовхує цей перегляд, відомий як "ревю". І тут є кілька цікавих моментів.
По-перше, на 40% будуть скорочені танки "Челенджер-2", і на 35% - важка артилерія. Тобто - прощавайте, традиційні війни 20-го століття! Натомість, багато пишуть про нові виклики - зокрема кібернетичну безпеку або ж боротьбу з тероризмом.
По-друге, скорочення військового персоналу означатиме, що в найближче десятиліття максимально за кордоном може бути дислоковано 30 тисяч британських вояків - а це лише дві третини від кількості британського контингенту, який брав участь у вторгненні до Іраку. І хоча 10-тисячний контингент в Афганістані скорочуватися через брак фінансів не буде, однак нових "іраків" та "афганістанів" найближчим десятиліттям навряд чи варто очікувати.
Тобто, мабуть, і британська дипломатія гарно попрацювала над тим, що тепер можна, принаймні на рівні перегляду стратегії, гарантувати недопущення (навіть потенційних) воєн серйозних масштабів. Та й Барак Обама, мабуть, недарма Нобелівську премію миру отримав (як дехто каже, "авансом") - вже самою своєю стриманістю позиціонуючись як "анти-Буш".
Третій цікавий аспект - до 2020 року буде виведено 20 тисяч британських вояків з території Німеччини. Тобто значення "старого континенту" - Європи - у військовому плані падає. Може, й справді розширення Європейського союзу та НАТО прибирають у Європи славу континенту міжусобиць і головного театру двох світових воєн.
По-четверте, Британія буде робити більший акцент на так званій "м'якій силі" - себто на недопущенні військового конфлікту дипломатичними шляхами; на гарному іміджі, привабливих речах "made in Britain". І справді, що краще - один "Харієр" чи ще один мільйон проданих в Африці чи Штатах компактів британця Елтона Джона? Один "Торнадо" чи додатковий мільйон "Гаррі Поттерів" британки Джоан Роулінг, виданих у Латинській Америці? Один винищувач "Тайфун" чи ще один мільйон азійців, які дивляться кожного вікенду "Манчестер Юнайтед" чи "Ліверпуль" по телевізору?
Ну, й нарешті ще один момент. Якщо країна не має ворогів, але має глобальні амбіції - які, можливо, дещо перевищують фізичний потенціал збройних сил, - тоді важливо мати... Америку. Одним з аргументів, чому треба - незважаючи на фінансову скруту - мати сучасну потужну армію 21-го століття - був такий: щоб тебе серйозно сприймали США!
Тобто країни старої континентальної Європи, які були в НАТО, та ті, які стали членами НАТО нещодавно, переважно сприймають членство в альянсі як американську безпекову парасольку, тобто певною мірою розслабляючись у військовому плані. І видатки на оборону падають, і переоснащення війська ведеться повільно. Британія ж, навпаки, робить усе, щоб її Вашингтон таки сприймав серйозно у військовому плані.
Але, маючи такого союзника, як Америка, Британія може спокійно зайнятися переоснащенням, взяти "безпековий тайм-аут", враховуючи нові сутужні фінансові реалії і виклики нового століття. Тобто маючи Америку, Британія може миттєво списати свій флагман - авіаносець HMS Ark Royal і, можливо, ще один. Тобто може так статися, що три роки, а то і довше, Британія буде взагалі без авіаносця! Окрім того, нова палубна авіація з'явиться, вочевидь, лише десь до 2020-го року.
Все це можливо лише тоді, коли є гарант, який підстрахує, не дасть нікому тебе образити. І такою країною для Британії є Америка. Ну, і НАТО, звичайно. Але насамперед все ж таки Америка.
І тут подумалось - а чи має Америку Україна? "Українська Америка", як видається, мала би бути геополітичною надпотугою, повинна була б мати важелі впливу на країни, з якими в України можуть виникнути проблеми. "Українська Америка" мали би на 100% бути відданою незалежності України та її територіальній цілісності, повинна була би мати інтерес в тому, щоб Україна і всередині була нормальною країною. Тут, мабуть, можна вгадати з одного разу - "українською Америкою" може бути лише... Америка!
Ростислав Хотин, Редактор Української Служби Бі-Бі-Сі, Лондон
реклама: | єдиний гаманець | кредитка | міні кредитка | карта юніора | програма Бонус+ | робота | інтернет | соціальна карта | карта gold | море можливостей | нерухомість | авто-конфіскат | пенсійна карта | автоброкер | термінові грошові перекази | PrivatAssistance | страхування |
| Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/ |
Немає коментарів:
Дописати коментар