“Галю, як там твій син у Києві, може, вже начальник?”
“Ні, Маланю, ще не начальник, але по-руськи вже балака.
З розмови двох сусідок на Чернігівщині
Історична довідка
У світі немає країн, яка б за свою історію не була хоча раз кимсь переможена, захоплена чи окупована. Незалежно від періоду окупації, переможець намагався асимілювати підкорене населення через запровадження своїх порядків і мови. Як тільки наставали сприятливі обставини, народ виборював незалежність. І завжди відродження нації, становлення сильної держави починалося з відродження рідної мови.
Приклади
Норвегія. Войовничі вікінги, котрі сторіччями навіювали жах на всю Європу, таки потрапили під зверхність Данії. Норвежці були змушені розмовляти й вести офіційні справи на чужій, хоч і спорідненій мові. Та як тільки отримали спочатку часткову, а потім і повну незалежність, відразу відновили мову причому одночасно у двох модифікаціях – букмол і нюношк. А всього населення Норвегії – 5,5 млн.
Чехія. Понад вісімсот років потерпала від німецької мовної експансії. Уся еліта та її прихвосні розмовляли німецькою. Але коли склалася сприятлива ситуація, націонал-патріоти вольовим рішенням прийняли чеську як державну й стали на шлях процвітання. До речі, іншим закономірним кроком на цьому шляху, уже відносно недавно, була повна люстрація, проведена Вацлавом Гавелом.
Ізраїль. Євреї взагалі відродили свою невживану майже 2000 років мову – іврит. І хто може сказати, що ця нація якась недолуга або бідує?
Список можна продовжити…
Як виняток, є цивілізованих країн з двома чи трьома державними мовами. Але вони або специфічні, або відверто слабкі. Наприклад, двомовна Бельгія дуже нестійка, але географічно фартова. Була б поряд агресивна Москва, а не Париж з Амстердамом, то цю славну країну вже б давно порвали на шматки.
Медичний факт
Новітні дослідження підтвердили давно зафіксований факт, що діти, котрі зростають у двомовному середовищі, мають кращі розумові здібності, вищий коефіцієнт інтелекту IQ і, що цілком закономірно, досягають кращих життєвих результатів.
Економіка
Декілька років тому мій давній знайомий, успішний бізнесмен, віддав своїх дітей до престижного київського ліцею з поглибленим вивченням на української, польської та англійської мов. Коли його запитували: «А як же російська?» - то чули у відповідь: «Русскому і матюкам научатся на улице.
Буду я еще бабки платить!» І тут немає жодної зневаги. Є проста констатація загальновідомого факту, що в Україні російська мова вже 350 років є основним знаряддям комунікації між чужими людьми. Між собою говорять по-українськи, а до незнайомців завжди відповідають російською. Тому в іноземців і складається обманливе враження, що всі розмовляють по-російськи. За такого агресивного (на побутовому рівні) російськомовного пресингу немає жодної потреби платити за це гроші. Це все одно що оплачувати постчорнобильську радіацію... Саме собою влізе в найменшу шпаринку. Тобто, з точки зору економіки, фінансова підтримка російської мови в Україні – гроші на вітер.
Прикордонна зона
У всіх країнах уздовж кордонів живе цікава публіка – «подвійного призначення». Будучи формально громадянами своєї держави, вони мають велику кількість родичів і знайомих по той бік, добре знають чужу мову, дуже мобільні й завжди являють собою сферу інтересів та впливу країни-сусіда.
Так, західні поляки добре володіють німецькою, а деякі мають німецькі паспорти, що дає їм можливість безмитного ввезення автомобілів та інших товарів. У невеликих масштабах таке явище терпиме. Але не в Україні. У нас масово роздають паспорти або «карти» Румунія, Угорщина, Польща та інші. Але найбільш загрозливе становище на сході й півдні України. Тут свідомість населення цілих областей перебуває під повним контролем російських медіа.
Самі росіяни з середини 90-х не цікавляться політикою і виробили імунітет на свою пропаганду.
Тим же, у кого ще з’являються сумніви щодо адекватності пропаганди з голубого екрана, можуть вийти на вулицю й побачити російські дійсність на власні очі...
Наші ж глядачі такої можливості не мають і тому цілковито ведуться на щоденний кремлівський ТВ-«розвод»-казочку про щасливе життя в Росії та звитяги їхніх керманичів.
Виведення з російськомовної зони перевело б наших громадян у реальний вимір і принесло б їм же безцінну користь, яку вони зможуть оцінити з часом. Для підтвердження цього зробіть експеримент – спробуйте лише один місяць порозмовляти тільки українською мовою, дивитися українськомовні канали й фільми та читати українську пресу й літературу. Коли після цього увімкнете РТР або НТВ, то будете шоковані повною неадекватністю.
Поведінка населення
Звичайні люди прагнуть до кращого життя. А краще – завжди біля влади. Тому йде швидке пристосування: переймаються мова, поведінка, одяг і навіть походження. Так, наприклад, суто українське прізвище Омельченко свого часу трансформувалося в Амельченков. При короткочасній окупації, наприклад у 1941 – 1944 роках, така поведінка трактувалася як пряма зрада батьківщині.
При довгостроковій теж засуджується, але вже не так суворо. Але якщо мама розмовляла з тобою рідною українською, а ти перейшов на «руський» суржик, то це все одно зрада.
Дії влади
Коли політики займають найвищі позиції в країні, відбувається трансформація їхньої ментальності.
Уже не немає потреби у звичайних методах збагачення, типу «обналічки» тощо. І без того вся країна з її бюджетом – у твоїх руках. Відтепер усі зусилля спрямовуються на втримання в кріслі та посилення влади шляхом укріплення монолітності та однорідності суспільства. І головний інструмент тут – державна мова. У нас вона може бути ТІЛЬКИ УКРАЇНСЬКА! Недарма Янукович категорично вимагає від всіх своїх підлеглих розмовляти по-українськи. Тільки в передвиборчі періоди допускаються тимчасові обманні обіцянки щодо запровадження російської мови. Насправді ніхто її вводити ніколи не збирався і не збирається. Це все одно що рубати сук, на якому сидиш.
І останнє… Відомий чечебол любить пафосно повторювати про Януковича: «Ето ж всєнародно ізбранний прєзідєнт!» Ну, по-перше, зовсім не всенародно, а по-друге, не зовсім вибраний. Але то в минулому. Зараз головне те, що він легітимний президент України. І хочеш того чи ні – маєш поважати президента своєї країни. Ця людина, попри всі свої вади, змогла в поважному віці досконало вивчити українську мову, чисто говорити й думати на ній.
І тут маємо конфлікт між агресивною проросійськомовною популяцією сходу й півдня, неспроможною вивчити літературну мову країни перебування, і її лідером, котрий чудово володіє цією мовою.
Тобто президент Віктор Федорович Янукович є для сходу й півдня України недосяжною суперзіркою, яка на порядок вища від свого електорату за розумовими здібностями…
Висновок
Громадяни України, якщо хочете, щоб ви і ваші нащадки добре жили в Україні – вивчайте українську, мисліть і розмовляйте по-українськи.
Віктор Малєй, підприємець
реклама: | єдиний гаманець | кредитка | міні кредитка | карта юніора | програма Бонус+ | робота | інтернет | соціальна карта | карта gold | море можливостей | нерухомість | авто-конфіскат | пенсійна карта | автоброкер | термінові грошові перекази | PrivatAssistance | страхування |
