10 років, прожитих намарно?
Мої спогади про акції "Україна без Кучми", напевно, не будуть якимось особливими на фоні згадок інших сотень учасників тодішніх мітингів. Ці спогади не дотягують до емоцій тих, хто тоді отримав міліцейським кийком по спинні чи голові. Що вже порівнювати із історіями хлопців, які потім відсиділи в тюрмах за свою активну позицію.
Власні спогади та емоції зате дозволяють провести аналогію між тим, що було і тим, що маємо зараз, та зробити відповідні висновки. Адже зараз багато хто з учасників тих подій відчуває певне дежа вю, немов усе починаємо спочатку.

