зафолловити у Твіттеріпідписатися на RSS

Cтатті про українську політику і не тільки

22.07.10

Амністія від Януковича

"Хто не з нами - той проти нас!". Коротка фраза, в яку можна втиснути весь тріумф переможців на тлі безпорадної опозиції. Хто з радістю, а хто зі смутком - вся країна стежить як тане айсберг опозиційних сил в Україні. Ще задовго до екватора, від льодовика відкололись великі брили, а за ними покотилась і решта снігу.

Нормальний процес для української політики. Втім, бентежить інше. Метод, яким влада формує свої лави. Особливо на "ідеологічно окупованій" території. Ось документ який розіслали на Львівщині від імені Партії регіонів.

Начебто сміючись з вибору "західників", нині їм пропонують "долучитись до роботи...по реалізації та роз'ясненню серед населення Львівщини програмних засад президента України Віктора Януковича".

Що ж, все ніби чисто і публічно. Слова "просимо" і "вважатимемо за честь" мали б підкреслити особливий пієтет до майбутніх партнерів. Партнерів, яким подекуди доведеться зрадити життєвим пріоритетам аби прийняти таку пропозицію.

Саме через цей факт лист регіоналів навіяв паралелі з документами сторічної давнини.
"Граждане Холодноярской округи!

Черезвычайниый сьезд Советов Украины объявил амнистию всем, кто прекратил борьбу против власти рабочих и крестьян и сдает свое оружие...

С 26 июня по 2 июля включительно объявляется амнистия всем атаманам и членам их банд, кто добровольно сдаст оружие и заявит о прекращении дальнейшей борьбы против Советской власти".

Такими от словами червоні комісари у 20-тих роках минулого століття виманювали з лісу залишки армії Української Народної Республіки.

Відчайдухи до останнього чинили спротив радянським окупантам. Під керівництвом досвідчених отаманів партизани нищили червоних продзаготівельників, які відбирали у людей останнє збіжжя.

Чинили спротив колективізації та з шаблями в руках захищали православні святині від сваволі "комуни". Головне гасло Холодного Яру було таке: "Воля України або смерть!".

Але не у всіх витримували нерви. Дехто повірив в "амністію", в обіцянки влади про світле майбутнє і мирне життя. А от коли потрапляв до рук більшовиків, шкодував... Але вже було пізно.

Його катували доти, поки не довідались імена товаришів, паролі та місце розташування сховів.
Наївні партизани вмирали в муках і зрадниками..., на відміну від решти козаків Холодного Яру, які загинули з честю в бою.

Що змінилось за сто років? Формально багато, по суті, все те саме. Очевидно, що нині головна мета Партії регіонів схилити до співпраці регіональну еліту. Особливо в тих регіонах, де підтримка влади коливається в межах статистичної похибки.

За тих самих людей мала б боротись і опозиція. Разом з тим, ані влада, ані опозиція чітко не окреслили глобальну мету чи ідею, до якої мали б пристати моральні авторитети.

Досі незрозуміло, навіщо владі така потужна концентрація повноважень - від села до столиці. Для того, аби легше красти? Навіщо опозиції частина повноважень влади - для того, аби з нею поділились?

Нині в зажурі кожен, хто сам для себе хоче дати відповідь: "куди йдемо? ... кому вірити?".

Втім, були часи і гірші. Коли майже сто років тому козаки Холодного Яру йшли на амністію, то вибирали між смертю та життям. Нині вибір легший - між власною совістю та бажанням наживи.

Втім, як тоді, так і тепер існує загроза територіальної цілісності України, збереження культури та мови її народу. Кожен раз, коли постає вибір, - мовчати чи сказати правду, коритися чи йти в наступ, - можна зважити своє рішення з вчинками тої чи іншою постаті в історії України.

Але для цього потрібен час. Оговтатись, подумати і розібратись - що воно і як. Для влади це небезпечно. Звідси і поспіх у проведені виборів до місцевих органів влади.

Технологи Партії регіонів добре знають, яку оцінку отримали на Заході країни перші кроки влади.
Це і підписання угоди про пролонгацію перебування ЧФ Росії в Криму, це і масштабний і продуманий наступ на українську мову в кіно, освіті та науці, це й рішення Донецького суду по Бандері та Шухевичу, і, зрештою, сенсаційна заява Віктора Януковича в ПАРЄ - про те, що Голодомор тепер не геноцид.

І от на цьому тлі з'явився лист від Партії регіонів. "Делікатна" пропозиція співпрацювати. Без сумніву, такі листи - це перевірка боєм. Остання спроба зберегти обличчя перед масштабними чистками "неблагонадійних".

Іншими словами, на бланку Партії регіонів, на мій погляд, надрукована та сама "амністія", після якої з Холодного Яру пропав не один козак.

Мирослав Откович, кореспондент ТСН, телеканал 1+1