зафолловити у Твіттеріпідписатися на RSS

Cтатті про українську політику і не тільки

15.05.10

Україна інформаційно програє Росії вже 20 років, – професор історії

«Наш інформаційний простір не є етноцентричним. Власниками телеканалів є люди чужі, те саме стосується радіо та преси. Я б хотів, щоб ми скористалися досвідом Володимира Путіна і створили програму патріотичного виховання дітей та молоді. Бо треба констатувати: Україна повністю програла інформаційний простір», – заявив учора у політичній програмі Остапа Дроздова «Прямим текстом» на «УТ-Захід» професор історії Микола Литвин.

Коментуючи відкриття в Луганську пам’ятника жертвам карателів з ОУН-УПА, вчений наголосив, що на кожному з нас лежить велика відповідальність за те, якою ми будемо бачити історію. Він знову нагадав наслідки злочинної комуністичної практики, коли громадянська війна забрала мільйон українців, голодомор – 5-7 млн, ІІ світова війна – до 14 млн, ще мільйон – через чисельні депортації «куркулів» та політичних вязнів.

«Другу світову війну розв’язали два тирани – Гітлер і Сталін. Тому відповідальність за ці всі жертви, зокрема й Луганську трагедію, теж несуть комуністи. Ми висловлюємо співчуття тим родинам, де справді загинули дочки й сини на наших теренах. Але в Луганську міг би бути споруджений інший пам’ятник – тисячам західним українцям, яких тоталітарна влада депортувала в 1944-46 роках із Лемківщини на Луганщину і яких чимало загинуло в шахтах Донбасу», – вважає історик.

За його словами, замість того, щоб споруджувати черговий пам’ятник, треба відновлювати могили невинно загиблих, створювати мартирологи і відкривати ті архіви, які досі закриті, зокрема архіви НКВС та міліцейські архіви.

«Має бути розуміння того, що коріння Сходу України було підірвано. Щонайменше 4-5 поколінь жило в іншій системі й інакше, ніж ми, думає. Як на мене, повинен бути діалог Cходу і Заходу, діалог культурний, інтелектуальний, науковий, бізнесовий. Варто було б, щоб донецький бізнес вкладав свої кошти не в копальні Гданська чи Ченстохови, а в промисловість Львова. Оцей діалог, про який я говорю, міг би з часом зробити нас однаковими», – резюмував професор Литвин.