Після ініціатив щодо «змін» у шкільній програмі із зарубіжної літератури та української історії, міністр освіти і науки вирішив змінити програму з української літератури. Відтепер, щоб автора вивчали у школі, він повиненен бути… мертвим. Про це ЗІК повідомили у Центрі правових та політичних досліджень «СІМ».
На «гарячій лінії» «Комсомольської правди в Україні» міністр Дмитро Табачник повідомив: «Ми повинні розвантажити шкільну програму, тому що вона надто ускладнена. Вивчати все неможливо. Приміром, програма з української літератури. Існують європейська, французька традиції: там у школах не вивчають нині живих письменників, оскільки не устоялися ще естетичні критерії».
«Отже, відтепер школярі не зможуть пізнавати секрети сучасної української літератури, адже сучасні автори не відповідають новому «естетичному» критерію – живі», – зазначено у повідомленні.
Нагадаємо, що йтиметься про творіння Ліни Костенко, що вже стали класикою, не збагатить своєї фантазії творами Ю. Андруховича, В. Неборака, О. Ірванця, Г. Пагутяк, не пізнають філософії «Казки про калинову сопілку» Оксани Забужко.
статті про українську політику і не тільки
31.05.10
Експерт дивується, чому комуністам не прийшла в голову думка про мандарини
З точки зору охорони здоров’я і наповнення держбюджету заборона на подорожчання сигарет не має жодного сенсу.
Таку думку в коментарі УНІАН висловив завідувач відділу контролю над тютюном Українського інституту стратегічних досліджень Міністерства охорони здоров`я України Костянтин КРАСОВСЬКИЙ. Нагадаємо, 20 травня 2010 р. Верховна Рада України прийняла закон №6337 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів (щодо оподаткування)», який передбачає підвищення акцизів на пиво, тютюнову продукцію, алкогольні напої та бензин. Під час голосування до законопроекту було внесено поправку народного депутата Петра СИМОНЕНКА (фракція Комуністичної партії України), що запровадження вищих ставок акцизу на тютюнові вироби відбувається виключно за умови збереження діючих роздрібних цін на сигарети.
К.КРАСОВСЬКИЙ, зокрема, зазначив: «Головна мета зростання акцизу – це зниження рівня куріння. Але курці реагують не на рівень акцизу, а на рівень цін. Чим вищі ціни – тим менше людей курить, тим менше людей починає курити, тим більше людей кидає курити. Тому стримувати зростання цін на сигарети – не має жодного сенсу».
На думку К.КРАСОВСЬКОГО, немає сенсу «заморожувати» ціни на сигарети і з точки зору доходів бюджету, оскільки, чим вищою є ціна пачки, тим вищою є і відсоткова частина акцизу. «Тому заборона на зростання цін на сигарети була доволі популістським кроком. Причому, авторам цієї поправки чомусь не прийшло в голову, що сигарети – це не яблука, не мандарини, які в Україні чомусь дорожчі, ніж у Польщі, хоча в Польщі зарплати суттєво вищі. Виходить, корисні продукти там дешевші, а шкідливі - суттєво дорожчі, ніж в Україні. Тобто обмежувати зростання цін на сигарети немає ніякого сенсу», - впевнений К.КРАСОВСЬКИЙ.
«Ця поправка комуністів була відверто популістською. Я не розумію, чому профільний комітет підтримав цю пропозицію – абсолютно непрофесійну по багатьох параметрах», - дивується К.КРАСОВСЬКИЙ.
Таку думку в коментарі УНІАН висловив завідувач відділу контролю над тютюном Українського інституту стратегічних досліджень Міністерства охорони здоров`я України Костянтин КРАСОВСЬКИЙ. Нагадаємо, 20 травня 2010 р. Верховна Рада України прийняла закон №6337 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів (щодо оподаткування)», який передбачає підвищення акцизів на пиво, тютюнову продукцію, алкогольні напої та бензин. Під час голосування до законопроекту було внесено поправку народного депутата Петра СИМОНЕНКА (фракція Комуністичної партії України), що запровадження вищих ставок акцизу на тютюнові вироби відбувається виключно за умови збереження діючих роздрібних цін на сигарети.
К.КРАСОВСЬКИЙ, зокрема, зазначив: «Головна мета зростання акцизу – це зниження рівня куріння. Але курці реагують не на рівень акцизу, а на рівень цін. Чим вищі ціни – тим менше людей курить, тим менше людей починає курити, тим більше людей кидає курити. Тому стримувати зростання цін на сигарети – не має жодного сенсу».
На думку К.КРАСОВСЬКОГО, немає сенсу «заморожувати» ціни на сигарети і з точки зору доходів бюджету, оскільки, чим вищою є ціна пачки, тим вищою є і відсоткова частина акцизу. «Тому заборона на зростання цін на сигарети була доволі популістським кроком. Причому, авторам цієї поправки чомусь не прийшло в голову, що сигарети – це не яблука, не мандарини, які в Україні чомусь дорожчі, ніж у Польщі, хоча в Польщі зарплати суттєво вищі. Виходить, корисні продукти там дешевші, а шкідливі - суттєво дорожчі, ніж в Україні. Тобто обмежувати зростання цін на сигарети немає ніякого сенсу», - впевнений К.КРАСОВСЬКИЙ.
«Ця поправка комуністів була відверто популістською. Я не розумію, чому профільний комітет підтримав цю пропозицію – абсолютно непрофесійну по багатьох параметрах», - дивується К.КРАСОВСЬКИЙ.
Ректор Католицького університету: Спроби СБУ тиснути на нас свідчать про страх влади
Мої західні колеги були вражені: такі наступи на університетську автономію немислимі в Європі...
Українці їдуть на заробітки, щоб оплачувати хабарі у вузах, які можуть повернутися за Табачника...
Днями ректор Українського католицького університету у Львові отець Борис Ґудзяк заявив про спроби працівників Служби безпеки України “схилити його до співпраці”. У своєму меморандумі-зверненні ректор УКУ розповів про зустріч з працівником СБУ, під час якої йому запропонували підписати відповідного листа. Коли ж виявилося, що лист у нього не залишиться, а стане власністю спецслужб, ректор відмовився його навіть читати. Такий “лист” він розцінив як згоду на співпрацю, або простіше – “вербування”. Водночас речниця СБУ Марина Остапенко підтвердила факт зустрічі працівника СБУ з ректором католицького університету, зазначивши, що все відбувалося в рамках чинного законодавства. Чому служба безпеки зацікавилася отцем Борисом і Католицьким університетом? чи з іншими ректорами теж “працюють”? Якою була реакція СБУ після оприлюднення меморандуму ректора? І чому спецслужби взялися за студентів і освітян? Ці питання ми поставили отцеві Борису Ґудзяку.
БАТЬКИ БОЯТЬСЯ, ЩО ТЕПЕР В УКУ ВІДБЕРУТЬ ЛІЦЕНЗІЮ
Отче, чи вперше вами зацікавилася Служба безпеки, чи вам і раніше вже доводилося бувати на “очній ставці” з представниками спецслужб?
Я мав подібну зустріч у 2001 році. Тоді було побоїще студентів під час Шевченківських днів у Києві 9 березня – після убивства Гонгадзе. Саме розпочиналася хвиля протестних акцій у зв’язку з загрозою авторитаризму в державі. У Києві застосували силу до студентів, у тому чисті й до львівських. Це була п’ятниця. У понеділок зранку студенти у Львові оголосили страйк – на підтримку арештованих і побитих колег.
Під Львівським університетом було багато студентів з нашого закладу. І пополудні прийшли до нашого університету двоє працівників СБУ. Ми з Мирославом Мариновичем (перший проректор УКУ, відомий правозахисник. – Авт.) і ще однією співробітницею, яка тоді очолювала навчальну частину, мали з ними зустріч. Вони просили нас інформувати їх про те, як студенти організувалися. Ми відповіли: “Це справа студентів, це питання їхньої свободи, ми в це не втручаємося”. Тоді працівники СБУ попросили: “Добре, ви не пояснили, як вони сьогодні організували свою акцію, але якщо знатимете, що студенти планують робити завтра, чи можете подзвонити й поінформувати нас?” На що Мирослав Маринович відповів: “Панове, ви прийшли слабо підготовлені. Ви не знаєте, у якому ви закладі і не розумієте, з ким говорите. Мене було позбавлено волі на 10 років у радянські часи за те, що я відмовився бути сексотом у Радянському Союзі. У незалежній Україні я не збираюся ним стати”.
На другий день звучали щодо нас якісь погрози на одному з телеканалів. Потім до нас приїхав тодішній віце-прем’єр з гуманітарних питань Микола Жулинський, щоб заспокоювати студентів. Варто згадати цю жінку, нашу співробітницю (я не хочу її називати, щоб не чинити їй зараз зайвого клопоту), яка організовувала студентську роботу. Їй потім більш як рік телефонували з СБУ. На Різдво, на Пасху о 9.00 ранку її вітали зі святами, натякали на співробітництво.
То було ще за часів президента Кучми. За президентства Ющенка такого не траплялося. Було якесь спілкування з СБУ, коли Ющенко до нас приїжджав в університет, але воно стосувалося організаційних моментів і безпеки приїзду президента.
Якою була реакція СБУ на оприлюднення вашого меморандуму?
Останніми днями було кілька дзвінків до наших працівників. Днями одного викладача випитували – яка його думка про меморандум ректора... Наші працівники молоді. Дуже переживають. Деякі студенти діляться між собою: “Ми не оприлюднюємо на блогах нашу позицію, бо хвилюємося, щоб наші батьки не втратили роботу, якщо служби відстежать, хто це писав”. Один батько прийшов з донькою-студенткою, бо родина боїться, що в УКУ відберуть ліцензію. З’являється страх... Ми просили, щоб наші працівники й студенти повідомляли, якщо з ними контактують із СБУ. Але я не маю повної інформації. У нас немає контррозвідки (сміється).
ГЕРМАН НАЗВАЛА ГАНЕБНИМ ТЕ, ЩО СТАЛОСЯ
А до вас особисто були якісь дзвінки чи звернення вже після меморандуму?
Від СБУ не було. Але днями мені зателефонувала пані Ганна Герман. Вона назвала ганебним те, що сталося. Сказала, що це дике непорозуміння, що ніхто не давав такого розпорядження займатися Католицьким університетом. Мовляв, невідомо, що вони там роблять у Львові. І вона повідомила, що голова СБУ пан Хорошковський готовий прилетіти на зустріч зі мною. Але я був поза Львовом, у монастирі. І сказав, що мене не буде. Вона відповіла, що зідзвонимося. Але зв’язку не було.
Тут важливими є дві речі. Перше – те, що пані Герман називає ганебним і недопустимим, речник СБУ вважає нормальним, рутинною профілактикою. Це взаємовиключні позиції офіційних осіб владних структур. Котра позиція офіційна? Друге – відповідальність спихається на місцеві структури. Я не можу сказати, що команда пішла з найвищого рівня. Але в країні створена така атмосфера, яка спонукає служби чинити в недемократичний спосіб. Це застрашує населення, повертає відчуття радянщини. Це не є відповідальність і провина того молодого працівника, який приходив до мене.
А як він з вам поводився?
Він був коректний. Дещо збентежений моєю реакцію. Ми вирішили ректоратом, якщо робитимуть його винним і будуть якісь репресії щодо нього, бо пішла така широка реакція, – то ми почнемо кампанію захисту цього молодого співпрацівника СБУ. Адже він робив те, що йому наказали “згори”.
А під час розмови він попереджав, що чекає на студентів, які братимуть участь у акціях протесту?
Він казав, що студенти, котрі братимуть участь у акціях, що можуть супроводжуватися провокаціями, як наприклад, блокуваннями входу до приміщень, – будуть за це відповідати перед законом.
Ви так і не прочитали того листа?
Не прочитав.
Але ви встигли побачити, що там були підписи. Що вам ще запам’яталося? Як виглядав цей лист?
Лист був надрукований на бланку. Виглядало так, що під ним стояло два підписи. Я побачив жирним шрифтом звернення до мене: ректору Борису Ґудзяку... Але, передаючи мені цей лист, працівник висловив умову (прочитати, підписати й віддати), і я відразу відмовився його дивитися. Тоді молодий співробітник СБУ подзвонив до начальства і спитав, чи можу я залишити собі копію чи оригінал листа. Відповідь була негативна. Тому я й відмовився читати, попросивши поставитися до цього з розумінням. Він не перечив, що лист, адресований мені, логічно мав би бути моїм.
А як ви гадаєте, який був зміст цього листа?
Думаю, що там були такі самі попередження. Не відомо, як висловлені, можливо, у каверзний спосіб. Могло бути, що підписавши його, я б узяв на себе моральне, а може і юридичне зобов’язання. За певних умов такий лист міг би легко стати предметом морального торгу, а то й шантажу.
Відомо, що в Польщі упродовж останніх кількох років гостро критикували духовних осіб, котрі підписали документи про співпрацю з органами. Чотири роки тому був призначений архієпископ Варшави – Станіслав Вельґус, дуже поважаний професор Католицького університету в Любліні, який був ректором три терміни. Він свого часу підписав якийсь документ на вимогу служб безпеки. Про це дізналася преса. Врешті він мусив подати у відставку. Це був гучний скандал міжнародного масштабу. Багато священиків зазнали гострої критики в суспільстві за те, що підписували якісь документи від служби безпеки.
СХОЖЕ, В УНІВЕРСИТЕТАХ Є СЕКРЕТНІ СПІВРОБІТНИКИ СПЕЦСЛУЖБ
Деякі впливові європейські видання цитували ваш меморандум. У який спосіб ви оприлюднили інформацію про цей інцидент?
Сьогодні Інтернет відкриває багато можливостей. Наш університет активно підтримує міжнародні відносини. У ці дні в нас якраз відбувалася генеральна асамблея федерації католицьких університетів Європи. Візит представника СБУ мав місце у вівторок. До середи вечора я написав свій меморандум англійською мовою, щоб мати змогу поділитися цією інформацією з ректорами, які з четверга розпочинали свою працю у Львові. У середу вже ректори приїздили, і деякі були аж до понеділка. Тоді ж меморандум почав швидко поширюватися поза Україною. Щойно після завершення асамблеї я зміг взятися за українську версію.
І яка була перша реакція західного освітянського духовенства на ваші заяви?
Вони були вражені. Такі наступи на університетську автономію немислимі у європейських країнах.
У квітні студенти провели акцію під СБУ в Києві проти присутності їхніх працівників у вузах і збору ними інформації. В університетах справді працюють агенти спецслужб?
Я думаю, що йде збір інформації. Така практика була загальною в Радянському Союзі. Схоже, що сьогодні в університетах є секретні співробітники спецслужб. Але я особисто стараюся не надто звертати увагу на такі питання. По-перше, нам нема, що ховати. По-друге, нездорово думати й гадати, хто є агентом спецслужб. Так можна легко створити атмосферу параної.
ХАБАРНИЦТВО ПРИ ВСТУПІ ДО УНІВЕРСИТЕТУ МАЄ КОЛОСАЛЬНІ СОЦІАЛЬНІ НАСЛІДКИ
А ви не пов’язуєте підвищення до вас уваги з боку спецслужб зі своєю відкритою критикою призначення Табачника міністром освіти?
Важко це не пов’язувати. Ми виступали не лише у справі Табачника. Для нас прикро, що відбувся відступ щодо зовнішнього незалежного оцінювання. Два роки вступники практично не платили хабарів. І зараз можливе повернення до цього. Отже, якщо щороку сотні тисяч молодих людей стають студентами (я не кажу, що кожен платить хабар у кожному вузі), то можемо говорити про десятки мільйонів доларів, які обертаються у цій тіньовій системі.
Населення в Україні за останні 20 років зменшилося приблизно на 6 мільйонів. Є дві основні причини, чому мільйони українців, батьків, виїхали закордон на заробітки, зокрема, із Західної України. Заробітчани хочуть купити житло й заплатити за навчання дітей, думаючи не лише про кошти для оплати, а й про хабарі. Хабарництво при вступі до університету має колосальні соціальні наслідки. Люди залишають малих дітей, щоб заробити на той хабар і відкрити їм дорогу до вищої освіти.
ЗНО не було досконале. Але крок екс-міністра освіти Вакарчука відрубав медузі голову. Тепер вона відросла. ЗНО було ліками проти недуги, якої в нашому університеті не було. Ми створили свою систему тестування вступників. І за 16 років не було нарікань на непрозорий вступ чи хабарі. І все ж таки ми підтримували ЗНО, бо талановита, але бідна молодь отримувала шанс у житті.
В УКРАЇНУ ПОВЕРНУВСЯ СТРАХ
А чому так сталося, що тільки ви і ректор Києво-Могилянської академії Сергій Квіт висловилися проти призначення Табачника. Решта керівників вузів на останніх зборах у Київському національному університеті ім. Т. Шевченка всіляко засвідчували новому керівництву свою підтримку? Ректори так печуться про свої портфелі?
Я не знаю. Важко сказати. Мені здається, в Україну повернувся страх. Мені кажуть про це студенти. І реакція ректорів є свідченням цього. Я бачу, як деякі особи не можуть уявити себе поза владою, байдуже якого кольору, міняють для цього партію. Люди або дуже бояться або хочуть триматися доходів, які пов’язані з посадою чи владою, або і одне, і друге. Я не думаю, що за такими кроками стоять щирі глибокі ідейні переконання чи зміни політичної ідеології.
Як гадаєте, СБУ зацікавилося тільки вашим університетом чи з іншими ректорами теж “працюють”?
СБУ – дуже велика структура. Ми ж дуже малі. Не думаю, що до нашого університету прикута ексклюзивна увага. Певно, що є така зацікавленість іншими університетами. І очевидною є зацікавленість нової Львівської облдержадміністрації студентською активністю. Секретарка з ОДА телефонувала й запитувала наших секретарів: скільки наших студентів 11 травня брали участь у демонстрації у Львові й Києві. Якщо вони дзвонили до нас, то я переконаний, дзвонили й до інших вузів.
Отче, а як ви ставитеся до студентських акцій протесту? Вільно відпускаєте своїх вихованців?
Студенти – вільні люди. Вони організовують свої акції. Ми не стежимо за їхньою діяльністю поза університетом. Ми не розвідка. Наші студенти традиційно гідно поводяться в кризових ситуаціях. Вони спонукають людей до спільної молитви, говорять про етичні принципи й закликають людей бути вільними – вільними від страху. Я пишаюся студентами УКУ. І вони знають, що репресій проти них у цьому університеті ніколи не буде.
БІЗНЕС-ПЛАН ІСУСА З НАЗАРЕТА БУВ СЛАБЕНЬКИЙ
А чи здатен студентський рух щось змінити?
Невідомо. Ми покликані працювати, жити, свідчити, не лише сподіваючись на результат. Якби результат був єдиним критерієм, можна було б багато речей навіть не пробувати. Християнин покликаний бути свідком. Якщо дивитися суто світськими очима, то що змінив Ісус Христос? Дуже мало, практично нічого. Якщо так подивитися, то бізнес-план Ісуса з Назарета був слабенький. Після Його праці навіть найближчі повтікали від нього. Але Він усе одно за них віддав своє життя. Христос свідчив до кінця, до хресної смерті. Християнство й правдива етика ніколи не міняє свою поставу через складність чи неперспективність результату.
Мирославу Мариновичу було 27 років, коли йому КДБ казав: “Ви вже покінчіть зі своїм захопленням людськими правами або сядете. Ви або з нами – або проти нас”. Він сказав: “У такому разі я проти вас”. І сів. Його заарештували. Він не був певний, чи залишиться живим, але все одно діяв, свідчив. Я заохочую всіх людей в Україні, які змагаються за правову, вільну, горду, щасливу, багату Українську державу, щоб вони не падали у відчай, щоб не знеохочувалися, а щоб свідчили, сповідували правдиві ідеали, щоб вони єднали людей, а не ділили їх.
ВЛАДА БОЇТЬСЯ СВОГО НАРОДУ
Отче, а взагалі що це за сигнал, що Служба безпеки взялася за студентів і освітян?
Це свідчить про страх влади. Подібні прийоми – це є прийоми людей, які бояться свого народу. Прикро, що у влади немає довіри до народу.
А чи можна протистояти шпигунству?
Треба про це говорити. Боротися відкритістю. Тому я написав цей меморандум.
До Львова приїжджав президент Янукович. Його зустрічали акціями протесту. Ваші студенти брали в них участь?
Я про це не знаю.
Ви навчалися в Гарварді й Римі, мали безліч можливостей зробити собі кар’єру на Заході. Чому ви все таки вирішили повернутися в Україну?
Я українець. Мої предки віддали своє життя за волю України. Я вважав, що служити Україні, яка в той час виходила з дуже складних тоталітарних обставин та історичних травм, – велика честь і великий привілей. Я ні про що не жалкую. А дуже тішуся, що з нашого університету вже вийшло 700 випускників, які є не тільки добрими спеціалістами, моральними людьми. Вони особистості, щасливі й хочуть служити Богові та Україні. Це мене надихає.
Українці їдуть на заробітки, щоб оплачувати хабарі у вузах, які можуть повернутися за Табачника...
Днями ректор Українського католицького університету у Львові отець Борис Ґудзяк заявив про спроби працівників Служби безпеки України “схилити його до співпраці”. У своєму меморандумі-зверненні ректор УКУ розповів про зустріч з працівником СБУ, під час якої йому запропонували підписати відповідного листа. Коли ж виявилося, що лист у нього не залишиться, а стане власністю спецслужб, ректор відмовився його навіть читати. Такий “лист” він розцінив як згоду на співпрацю, або простіше – “вербування”. Водночас речниця СБУ Марина Остапенко підтвердила факт зустрічі працівника СБУ з ректором католицького університету, зазначивши, що все відбувалося в рамках чинного законодавства. Чому служба безпеки зацікавилася отцем Борисом і Католицьким університетом? чи з іншими ректорами теж “працюють”? Якою була реакція СБУ після оприлюднення меморандуму ректора? І чому спецслужби взялися за студентів і освітян? Ці питання ми поставили отцеві Борису Ґудзяку.
БАТЬКИ БОЯТЬСЯ, ЩО ТЕПЕР В УКУ ВІДБЕРУТЬ ЛІЦЕНЗІЮ
Отче, чи вперше вами зацікавилася Служба безпеки, чи вам і раніше вже доводилося бувати на “очній ставці” з представниками спецслужб?
Я мав подібну зустріч у 2001 році. Тоді було побоїще студентів під час Шевченківських днів у Києві 9 березня – після убивства Гонгадзе. Саме розпочиналася хвиля протестних акцій у зв’язку з загрозою авторитаризму в державі. У Києві застосували силу до студентів, у тому чисті й до львівських. Це була п’ятниця. У понеділок зранку студенти у Львові оголосили страйк – на підтримку арештованих і побитих колег.
Під Львівським університетом було багато студентів з нашого закладу. І пополудні прийшли до нашого університету двоє працівників СБУ. Ми з Мирославом Мариновичем (перший проректор УКУ, відомий правозахисник. – Авт.) і ще однією співробітницею, яка тоді очолювала навчальну частину, мали з ними зустріч. Вони просили нас інформувати їх про те, як студенти організувалися. Ми відповіли: “Це справа студентів, це питання їхньої свободи, ми в це не втручаємося”. Тоді працівники СБУ попросили: “Добре, ви не пояснили, як вони сьогодні організували свою акцію, але якщо знатимете, що студенти планують робити завтра, чи можете подзвонити й поінформувати нас?” На що Мирослав Маринович відповів: “Панове, ви прийшли слабо підготовлені. Ви не знаєте, у якому ви закладі і не розумієте, з ким говорите. Мене було позбавлено волі на 10 років у радянські часи за те, що я відмовився бути сексотом у Радянському Союзі. У незалежній Україні я не збираюся ним стати”.
На другий день звучали щодо нас якісь погрози на одному з телеканалів. Потім до нас приїхав тодішній віце-прем’єр з гуманітарних питань Микола Жулинський, щоб заспокоювати студентів. Варто згадати цю жінку, нашу співробітницю (я не хочу її називати, щоб не чинити їй зараз зайвого клопоту), яка організовувала студентську роботу. Їй потім більш як рік телефонували з СБУ. На Різдво, на Пасху о 9.00 ранку її вітали зі святами, натякали на співробітництво.
То було ще за часів президента Кучми. За президентства Ющенка такого не траплялося. Було якесь спілкування з СБУ, коли Ющенко до нас приїжджав в університет, але воно стосувалося організаційних моментів і безпеки приїзду президента.
Якою була реакція СБУ на оприлюднення вашого меморандуму?
Останніми днями було кілька дзвінків до наших працівників. Днями одного викладача випитували – яка його думка про меморандум ректора... Наші працівники молоді. Дуже переживають. Деякі студенти діляться між собою: “Ми не оприлюднюємо на блогах нашу позицію, бо хвилюємося, щоб наші батьки не втратили роботу, якщо служби відстежать, хто це писав”. Один батько прийшов з донькою-студенткою, бо родина боїться, що в УКУ відберуть ліцензію. З’являється страх... Ми просили, щоб наші працівники й студенти повідомляли, якщо з ними контактують із СБУ. Але я не маю повної інформації. У нас немає контррозвідки (сміється).
ГЕРМАН НАЗВАЛА ГАНЕБНИМ ТЕ, ЩО СТАЛОСЯ
А до вас особисто були якісь дзвінки чи звернення вже після меморандуму?
Від СБУ не було. Але днями мені зателефонувала пані Ганна Герман. Вона назвала ганебним те, що сталося. Сказала, що це дике непорозуміння, що ніхто не давав такого розпорядження займатися Католицьким університетом. Мовляв, невідомо, що вони там роблять у Львові. І вона повідомила, що голова СБУ пан Хорошковський готовий прилетіти на зустріч зі мною. Але я був поза Львовом, у монастирі. І сказав, що мене не буде. Вона відповіла, що зідзвонимося. Але зв’язку не було.
Тут важливими є дві речі. Перше – те, що пані Герман називає ганебним і недопустимим, речник СБУ вважає нормальним, рутинною профілактикою. Це взаємовиключні позиції офіційних осіб владних структур. Котра позиція офіційна? Друге – відповідальність спихається на місцеві структури. Я не можу сказати, що команда пішла з найвищого рівня. Але в країні створена така атмосфера, яка спонукає служби чинити в недемократичний спосіб. Це застрашує населення, повертає відчуття радянщини. Це не є відповідальність і провина того молодого працівника, який приходив до мене.
А як він з вам поводився?
Він був коректний. Дещо збентежений моєю реакцію. Ми вирішили ректоратом, якщо робитимуть його винним і будуть якісь репресії щодо нього, бо пішла така широка реакція, – то ми почнемо кампанію захисту цього молодого співпрацівника СБУ. Адже він робив те, що йому наказали “згори”.
А під час розмови він попереджав, що чекає на студентів, які братимуть участь у акціях протесту?
Він казав, що студенти, котрі братимуть участь у акціях, що можуть супроводжуватися провокаціями, як наприклад, блокуваннями входу до приміщень, – будуть за це відповідати перед законом.
Ви так і не прочитали того листа?
Не прочитав.
Але ви встигли побачити, що там були підписи. Що вам ще запам’яталося? Як виглядав цей лист?
Лист був надрукований на бланку. Виглядало так, що під ним стояло два підписи. Я побачив жирним шрифтом звернення до мене: ректору Борису Ґудзяку... Але, передаючи мені цей лист, працівник висловив умову (прочитати, підписати й віддати), і я відразу відмовився його дивитися. Тоді молодий співробітник СБУ подзвонив до начальства і спитав, чи можу я залишити собі копію чи оригінал листа. Відповідь була негативна. Тому я й відмовився читати, попросивши поставитися до цього з розумінням. Він не перечив, що лист, адресований мені, логічно мав би бути моїм.
А як ви гадаєте, який був зміст цього листа?
Думаю, що там були такі самі попередження. Не відомо, як висловлені, можливо, у каверзний спосіб. Могло бути, що підписавши його, я б узяв на себе моральне, а може і юридичне зобов’язання. За певних умов такий лист міг би легко стати предметом морального торгу, а то й шантажу.
Відомо, що в Польщі упродовж останніх кількох років гостро критикували духовних осіб, котрі підписали документи про співпрацю з органами. Чотири роки тому був призначений архієпископ Варшави – Станіслав Вельґус, дуже поважаний професор Католицького університету в Любліні, який був ректором три терміни. Він свого часу підписав якийсь документ на вимогу служб безпеки. Про це дізналася преса. Врешті він мусив подати у відставку. Це був гучний скандал міжнародного масштабу. Багато священиків зазнали гострої критики в суспільстві за те, що підписували якісь документи від служби безпеки.
СХОЖЕ, В УНІВЕРСИТЕТАХ Є СЕКРЕТНІ СПІВРОБІТНИКИ СПЕЦСЛУЖБ
Деякі впливові європейські видання цитували ваш меморандум. У який спосіб ви оприлюднили інформацію про цей інцидент?
Сьогодні Інтернет відкриває багато можливостей. Наш університет активно підтримує міжнародні відносини. У ці дні в нас якраз відбувалася генеральна асамблея федерації католицьких університетів Європи. Візит представника СБУ мав місце у вівторок. До середи вечора я написав свій меморандум англійською мовою, щоб мати змогу поділитися цією інформацією з ректорами, які з четверга розпочинали свою працю у Львові. У середу вже ректори приїздили, і деякі були аж до понеділка. Тоді ж меморандум почав швидко поширюватися поза Україною. Щойно після завершення асамблеї я зміг взятися за українську версію.
І яка була перша реакція західного освітянського духовенства на ваші заяви?
Вони були вражені. Такі наступи на університетську автономію немислимі у європейських країнах.
У квітні студенти провели акцію під СБУ в Києві проти присутності їхніх працівників у вузах і збору ними інформації. В університетах справді працюють агенти спецслужб?
Я думаю, що йде збір інформації. Така практика була загальною в Радянському Союзі. Схоже, що сьогодні в університетах є секретні співробітники спецслужб. Але я особисто стараюся не надто звертати увагу на такі питання. По-перше, нам нема, що ховати. По-друге, нездорово думати й гадати, хто є агентом спецслужб. Так можна легко створити атмосферу параної.
ХАБАРНИЦТВО ПРИ ВСТУПІ ДО УНІВЕРСИТЕТУ МАЄ КОЛОСАЛЬНІ СОЦІАЛЬНІ НАСЛІДКИ
А ви не пов’язуєте підвищення до вас уваги з боку спецслужб зі своєю відкритою критикою призначення Табачника міністром освіти?
Важко це не пов’язувати. Ми виступали не лише у справі Табачника. Для нас прикро, що відбувся відступ щодо зовнішнього незалежного оцінювання. Два роки вступники практично не платили хабарів. І зараз можливе повернення до цього. Отже, якщо щороку сотні тисяч молодих людей стають студентами (я не кажу, що кожен платить хабар у кожному вузі), то можемо говорити про десятки мільйонів доларів, які обертаються у цій тіньовій системі.
Населення в Україні за останні 20 років зменшилося приблизно на 6 мільйонів. Є дві основні причини, чому мільйони українців, батьків, виїхали закордон на заробітки, зокрема, із Західної України. Заробітчани хочуть купити житло й заплатити за навчання дітей, думаючи не лише про кошти для оплати, а й про хабарі. Хабарництво при вступі до університету має колосальні соціальні наслідки. Люди залишають малих дітей, щоб заробити на той хабар і відкрити їм дорогу до вищої освіти.
ЗНО не було досконале. Але крок екс-міністра освіти Вакарчука відрубав медузі голову. Тепер вона відросла. ЗНО було ліками проти недуги, якої в нашому університеті не було. Ми створили свою систему тестування вступників. І за 16 років не було нарікань на непрозорий вступ чи хабарі. І все ж таки ми підтримували ЗНО, бо талановита, але бідна молодь отримувала шанс у житті.
В УКРАЇНУ ПОВЕРНУВСЯ СТРАХ
А чому так сталося, що тільки ви і ректор Києво-Могилянської академії Сергій Квіт висловилися проти призначення Табачника. Решта керівників вузів на останніх зборах у Київському національному університеті ім. Т. Шевченка всіляко засвідчували новому керівництву свою підтримку? Ректори так печуться про свої портфелі?
Я не знаю. Важко сказати. Мені здається, в Україну повернувся страх. Мені кажуть про це студенти. І реакція ректорів є свідченням цього. Я бачу, як деякі особи не можуть уявити себе поза владою, байдуже якого кольору, міняють для цього партію. Люди або дуже бояться або хочуть триматися доходів, які пов’язані з посадою чи владою, або і одне, і друге. Я не думаю, що за такими кроками стоять щирі глибокі ідейні переконання чи зміни політичної ідеології.
Як гадаєте, СБУ зацікавилося тільки вашим університетом чи з іншими ректорами теж “працюють”?
СБУ – дуже велика структура. Ми ж дуже малі. Не думаю, що до нашого університету прикута ексклюзивна увага. Певно, що є така зацікавленість іншими університетами. І очевидною є зацікавленість нової Львівської облдержадміністрації студентською активністю. Секретарка з ОДА телефонувала й запитувала наших секретарів: скільки наших студентів 11 травня брали участь у демонстрації у Львові й Києві. Якщо вони дзвонили до нас, то я переконаний, дзвонили й до інших вузів.
Отче, а як ви ставитеся до студентських акцій протесту? Вільно відпускаєте своїх вихованців?
Студенти – вільні люди. Вони організовують свої акції. Ми не стежимо за їхньою діяльністю поза університетом. Ми не розвідка. Наші студенти традиційно гідно поводяться в кризових ситуаціях. Вони спонукають людей до спільної молитви, говорять про етичні принципи й закликають людей бути вільними – вільними від страху. Я пишаюся студентами УКУ. І вони знають, що репресій проти них у цьому університеті ніколи не буде.
БІЗНЕС-ПЛАН ІСУСА З НАЗАРЕТА БУВ СЛАБЕНЬКИЙ
А чи здатен студентський рух щось змінити?
Невідомо. Ми покликані працювати, жити, свідчити, не лише сподіваючись на результат. Якби результат був єдиним критерієм, можна було б багато речей навіть не пробувати. Християнин покликаний бути свідком. Якщо дивитися суто світськими очима, то що змінив Ісус Христос? Дуже мало, практично нічого. Якщо так подивитися, то бізнес-план Ісуса з Назарета був слабенький. Після Його праці навіть найближчі повтікали від нього. Але Він усе одно за них віддав своє життя. Христос свідчив до кінця, до хресної смерті. Християнство й правдива етика ніколи не міняє свою поставу через складність чи неперспективність результату.
Мирославу Мариновичу було 27 років, коли йому КДБ казав: “Ви вже покінчіть зі своїм захопленням людськими правами або сядете. Ви або з нами – або проти нас”. Він сказав: “У такому разі я проти вас”. І сів. Його заарештували. Він не був певний, чи залишиться живим, але все одно діяв, свідчив. Я заохочую всіх людей в Україні, які змагаються за правову, вільну, горду, щасливу, багату Українську державу, щоб вони не падали у відчай, щоб не знеохочувалися, а щоб свідчили, сповідували правдиві ідеали, щоб вони єднали людей, а не ділили їх.
ВЛАДА БОЇТЬСЯ СВОГО НАРОДУ
Отче, а взагалі що це за сигнал, що Служба безпеки взялася за студентів і освітян?
Це свідчить про страх влади. Подібні прийоми – це є прийоми людей, які бояться свого народу. Прикро, що у влади немає довіри до народу.
А чи можна протистояти шпигунству?
Треба про це говорити. Боротися відкритістю. Тому я написав цей меморандум.
До Львова приїжджав президент Янукович. Його зустрічали акціями протесту. Ваші студенти брали в них участь?
Я про це не знаю.
Ви навчалися в Гарварді й Римі, мали безліч можливостей зробити собі кар’єру на Заході. Чому ви все таки вирішили повернутися в Україну?
Я українець. Мої предки віддали своє життя за волю України. Я вважав, що служити Україні, яка в той час виходила з дуже складних тоталітарних обставин та історичних травм, – велика честь і великий привілей. Я ні про що не жалкую. А дуже тішуся, що з нашого університету вже вийшло 700 випускників, які є не тільки добрими спеціалістами, моральними людьми. Вони особистості, щасливі й хочуть служити Богові та Україні. Це мене надихає.
СБУ як бізнес і каральний меч
У матеріалі під назвою Клацнути "СБУ: так кується "каральний меч Януковича" автор Юрій Бутусов розглядає роль, яку СБУ виконує за керівника Валерія Хорошковського та президента Віктора Януковича.
Попри гучні заяви про неупереджене розслідування зловживань попереднього уряду з боку як влади так і силових органів, пише пан Бутусов, сумнівно, що хоча би одну справу буде доведено до кінця. Автор пояснює це вибірковістю правоохоронних органів України.
Оцінюючи кадрові призначення пана Хорошковського, автор статті припускає, що новий голова СБУ будує вертикаль, яка б забезпечила виконання двох завдань: "захисту економічних інтересів... і володіння політичним інструментом впливу".
Окрему увагу автор статті присвячує контррозвідувальній діяльності СБУ, зазначаючи, що тут в Україні цілковита невідповідність дій та заяв.
Йдеться про те, що на тлі заяви пана Хорошковського про контррозвідку як пріоритет, укладається домовленість із Росією про повернення співробітників ФСБ до Криму та ухвалюється рішення про те, що "всю роботу департаменту контррозвідки з питань російських спецслужб в Україні повністю припинено". Це, як наголошує автор статті, суперечить і шкодить державній безпеці України, захищати яку покликана СБУ.
Більше того, цей крок зводить нанівець усю багатолітню роботу СБУ із протидії "найактивнішій іноземній спецслужбі України", а також є показником слабкості зовнішньої політики та спецслужб України.
Пан Бутусов наводить приклади інших країн, наголошуючи, що ефективна робота контррозвідки не є перешкодою для налагодження міждержавних відносин, вона, натомість, свідчить про потугу держави.
Пояснюючи причини не завжди ефективної роботи СБУ, автор статті говорить про низькі зарплати у фахівців, які мають протидіяти злочинцям із прибутками на кілька порядків більше, а також про непродуманий розподіл коштів всередині організації. Зокрема, керівництво Служби планує відправити в Африку загін "Альфи" для боротьби із піратами, тоді як підготовка спеціалістів для нелегальної роботи профінансовано за останні 4 роки лише на 3%. Тоді як саме нелегальна робота є "становим хребтом кожної серйозної спецслужби, яка націлена на добування важливої і таємної інформації".
Оцінюючи роботу СБУ в історичному розрізі, пан Бутусов доходить висновку, що найефективніше Служба працювала за часів президентства Леоніда Кучми, оскільки тоді в основі її роботи було дотримання закону.
Тепер же, як вважає автор, Служба безпеки України "працює як бізнес-підприємство". Та і саме поняття "державної безпеки", на його думку, перетворилося на абстракцію і перестало бути пріоритетом, причому розвал системи держбезпеки в Україні розпочався ще за часів попереднього президента.
Попри гучні заяви про неупереджене розслідування зловживань попереднього уряду з боку як влади так і силових органів, пише пан Бутусов, сумнівно, що хоча би одну справу буде доведено до кінця. Автор пояснює це вибірковістю правоохоронних органів України.
Оцінюючи кадрові призначення пана Хорошковського, автор статті припускає, що новий голова СБУ будує вертикаль, яка б забезпечила виконання двох завдань: "захисту економічних інтересів... і володіння політичним інструментом впливу".
Окрему увагу автор статті присвячує контррозвідувальній діяльності СБУ, зазначаючи, що тут в Україні цілковита невідповідність дій та заяв.
Йдеться про те, що на тлі заяви пана Хорошковського про контррозвідку як пріоритет, укладається домовленість із Росією про повернення співробітників ФСБ до Криму та ухвалюється рішення про те, що "всю роботу департаменту контррозвідки з питань російських спецслужб в Україні повністю припинено". Це, як наголошує автор статті, суперечить і шкодить державній безпеці України, захищати яку покликана СБУ.
Більше того, цей крок зводить нанівець усю багатолітню роботу СБУ із протидії "найактивнішій іноземній спецслужбі України", а також є показником слабкості зовнішньої політики та спецслужб України.
Пан Бутусов наводить приклади інших країн, наголошуючи, що ефективна робота контррозвідки не є перешкодою для налагодження міждержавних відносин, вона, натомість, свідчить про потугу держави.
Пояснюючи причини не завжди ефективної роботи СБУ, автор статті говорить про низькі зарплати у фахівців, які мають протидіяти злочинцям із прибутками на кілька порядків більше, а також про непродуманий розподіл коштів всередині організації. Зокрема, керівництво Служби планує відправити в Африку загін "Альфи" для боротьби із піратами, тоді як підготовка спеціалістів для нелегальної роботи профінансовано за останні 4 роки лише на 3%. Тоді як саме нелегальна робота є "становим хребтом кожної серйозної спецслужби, яка націлена на добування важливої і таємної інформації".
Оцінюючи роботу СБУ в історичному розрізі, пан Бутусов доходить висновку, що найефективніше Служба працювала за часів президентства Леоніда Кучми, оскільки тоді в основі її роботи було дотримання закону.
Тепер же, як вважає автор, Служба безпеки України "працює як бізнес-підприємство". Та і саме поняття "державної безпеки", на його думку, перетворилося на абстракцію і перестало бути пріоритетом, причому розвал системи держбезпеки в Україні розпочався ще за часів попереднього президента.
30.05.10
Добкін похвалив харківську міліцію за розгін екологічної акції
Губернатор Харківської області Михайло Добкін підтримав дії міліції по розгону акції проти вирубки дерев у Центральному парку культури і відпочинку ім. Горького.
"Ми підтримуємо правоохоронні органи в їх діях і надалі будемо сприяти у виконанні ними службових обов'язків якісно і своєчасно", - заявив Добкін.
Добкін називає дії учасників акції провокаційними, хуліганськими і проплаченими. "Підбурюючи громадськість, вони вже пішли на звинувачення правоохоронців, які, виконуючи свої прямі обов'язки в рамках чинного законодавства, намагаються навести порядок на об'єкті будівництва", - сказав він.
Губернатор відзначає, що протягом декількох тижнів з центральних і місцевих телеканалів звучать повідомлення про нібито знищення вікових лісів парку Горького, однак заявляє, що у формулюванні цих повідомлень є чимало помилок.
"Можливо, вони викликані непоінформованістю людей, яких використовує у своїх політичних планах купка, так званої, опозиції", - вважає він.
При цьому Добкін наголошує, що дорога, яку планують збудувати, внесена до генерального плану Харкова, рішення про її будівництво ухвалене членами виконкому Харківської міської ради ще в 2005 році, отримані всі відповідні дозволи на будівництво дороги, а її проект схвалений у 2008 році Міністерством регіонального розвитку та будівництва.
Губернатор також посилається на висновки Товариства захисту природи, згідно з яким дорога поліпшить екологічну ситуацію, оскільки час руху автотранспорту буде скорочено майже удвічі і зменшиться час простою автомобілів.
Добкін підкреслив, що будівництво дороги від Сумської до Новгородської має об'єднати всіх, хто небайдужий до зовнішнього вигляду міста, і висловив готовність до конструктивного діалогу і співпраці з усіма громадськими організаціями Харкова, які насправді дбають про майбутнє міста.
Як повідомлялося, 28 травня невідомі в цивільному одязі з бейджами Муніципальна охорона прорвали кордон учасників акції по захисту дерев від вирубки в Центральному парку імені Горького в Харкові, і в парк увійшла важка землерийна техніка. В ході протистояння міліція затримала близько десяти захисників парку.
***
19 травня Харківська міськрада ухвалила рішення про будівництво нової дороги. Для цього на ділянці дороги від вулиці Сумської до вулиці Новгородської необхідно вирубати 503 дерева в парку Горького. Натомість вирубаних дерев КП Харківзеленбуд отримає 30 500 грн з міського бюджету на висадку нових дерев.
20 травня почалася вирубка дерев в парку Горького для пробивання нової дороги. Проте 25 травня, на місці вирубки лісу стався інцидент. Захисники парку зажадали від влади негайно припинити вирубку дерев. В.о. мера Харкова Геннадій Кернес заявив, що дорога в парку імені Горького буде побудована: "Ніякі лузери не завадять нам побудувати дорогу".
"Ми підтримуємо правоохоронні органи в їх діях і надалі будемо сприяти у виконанні ними службових обов'язків якісно і своєчасно", - заявив Добкін.
Добкін називає дії учасників акції провокаційними, хуліганськими і проплаченими. "Підбурюючи громадськість, вони вже пішли на звинувачення правоохоронців, які, виконуючи свої прямі обов'язки в рамках чинного законодавства, намагаються навести порядок на об'єкті будівництва", - сказав він.
Губернатор відзначає, що протягом декількох тижнів з центральних і місцевих телеканалів звучать повідомлення про нібито знищення вікових лісів парку Горького, однак заявляє, що у формулюванні цих повідомлень є чимало помилок.
"Можливо, вони викликані непоінформованістю людей, яких використовує у своїх політичних планах купка, так званої, опозиції", - вважає він.
При цьому Добкін наголошує, що дорога, яку планують збудувати, внесена до генерального плану Харкова, рішення про її будівництво ухвалене членами виконкому Харківської міської ради ще в 2005 році, отримані всі відповідні дозволи на будівництво дороги, а її проект схвалений у 2008 році Міністерством регіонального розвитку та будівництва.
Губернатор також посилається на висновки Товариства захисту природи, згідно з яким дорога поліпшить екологічну ситуацію, оскільки час руху автотранспорту буде скорочено майже удвічі і зменшиться час простою автомобілів.
Добкін підкреслив, що будівництво дороги від Сумської до Новгородської має об'єднати всіх, хто небайдужий до зовнішнього вигляду міста, і висловив готовність до конструктивного діалогу і співпраці з усіма громадськими організаціями Харкова, які насправді дбають про майбутнє міста.
Як повідомлялося, 28 травня невідомі в цивільному одязі з бейджами Муніципальна охорона прорвали кордон учасників акції по захисту дерев від вирубки в Центральному парку імені Горького в Харкові, і в парк увійшла важка землерийна техніка. В ході протистояння міліція затримала близько десяти захисників парку.
***
19 травня Харківська міськрада ухвалила рішення про будівництво нової дороги. Для цього на ділянці дороги від вулиці Сумської до вулиці Новгородської необхідно вирубати 503 дерева в парку Горького. Натомість вирубаних дерев КП Харківзеленбуд отримає 30 500 грн з міського бюджету на висадку нових дерев.
20 травня почалася вирубка дерев в парку Горького для пробивання нової дороги. Проте 25 травня, на місці вирубки лісу стався інцидент. Захисники парку зажадали від влади негайно припинити вирубку дерев. В.о. мера Харкова Геннадій Кернес заявив, що дорога в парку імені Горького буде побудована: "Ніякі лузери не завадять нам побудувати дорогу".
Польща не буде вибачатися перед Росією за розташування на своїй території американських ракет
Польща не буде вибачатися перед Росією за розташування на своїй території американських ракет «Петріот». Про це заявив міністр закордонних справ країни Радослав Сікорський, повідомляє 5 канал.
Коментуючи напруження між двома країнами через встановлення ракет, він зауважив, що Польща є членом НАТО, і розташування зброї має виключно оборонний характер.
При цьому він поставив зустрічне питання: «А як же бути з російським комплексом С-300 біля польського кордону?».
Нагадаємо, 23 травня Польща розташувала на своїй території американський ракетний комплекс «Patriot» у містечку Моронг за 80 кілометрів від російського кордону. Москва зажадала пояснень стосовно розташування зброї у безпосередній близькості від свого кордону.
Коментуючи напруження між двома країнами через встановлення ракет, він зауважив, що Польща є членом НАТО, і розташування зброї має виключно оборонний характер.
При цьому він поставив зустрічне питання: «А як же бути з російським комплексом С-300 біля польського кордону?».
Нагадаємо, 23 травня Польща розташувала на своїй території американський ракетний комплекс «Patriot» у містечку Моронг за 80 кілометрів від російського кордону. Москва зажадала пояснень стосовно розташування зброї у безпосередній близькості від свого кордону.
Яценюк хоче, щоб ПР голосувала за закон проти свого "ожиріння"
Народний депутат від блоку “Наша Україна – Народна самооборона”, лідер "Фронту змін" Арсеній ЯЦЕНЮК пропонує скоротити на 20% витрати на утримання Президента, Верховної Ради та Кабінету міністрів.
Про це він заявив в ефірі передачі "Шустер Live" на телеканалі “Україна”.
"Моя позиція дуже чітка: я вимагаю, щоб Партія регіонів скасувала, а точніше зменшила на 20% всі витрати на утримання Президента, Верховної Ради і утримання Кабінету міністрів", - сказав він.
За словами А.ЯЦЕНЮКА, всі країни світу зменшують витрати на утримання своїх владних органів і лише Україна пішла у зворотному напрямку.
"До того моменту, поки Партія регіонів не поставить на голосування закон про зменшення свого “ожиріння”, до того моменту в парламенті немає сенсу ні за що голосувати", - сказав він.
Довідка УНІАН. За інформацією тижневика «Коментарі:», який посилається на дані державного і місцевих бюджетів, видатки на утримання чиновників усіх рівнів зросли на 25%, порівняно з минулим роком.
Як пише видання, цього року витрати на утримання Державного управління справами збільшуються на 233,6 млн. грн., або на 28%, а на забезпечення діяльності Президента планується витратити на 34 млн. грн., або на 17% більше, ніж роком раніше.
Усього утримання ДУС обійдеться країні більш як в 1 млрд. грн. Більш як на 32 млн. грн. збільшуються витрати на утримання секретаріату Кабміну (на 12%), а витрати на утримання апарату Верховної Ради зросли на 81,2 млн. грн., або на 11%, порівняно з 2009 роком.
Про це він заявив в ефірі передачі "Шустер Live" на телеканалі “Україна”.
"Моя позиція дуже чітка: я вимагаю, щоб Партія регіонів скасувала, а точніше зменшила на 20% всі витрати на утримання Президента, Верховної Ради і утримання Кабінету міністрів", - сказав він.
За словами А.ЯЦЕНЮКА, всі країни світу зменшують витрати на утримання своїх владних органів і лише Україна пішла у зворотному напрямку.
"До того моменту, поки Партія регіонів не поставить на голосування закон про зменшення свого “ожиріння”, до того моменту в парламенті немає сенсу ні за що голосувати", - сказав він.
Довідка УНІАН. За інформацією тижневика «Коментарі:», який посилається на дані державного і місцевих бюджетів, видатки на утримання чиновників усіх рівнів зросли на 25%, порівняно з минулим роком.
Як пише видання, цього року витрати на утримання Державного управління справами збільшуються на 233,6 млн. грн., або на 28%, а на забезпечення діяльності Президента планується витратити на 34 млн. грн., або на 17% більше, ніж роком раніше.
Усього утримання ДУС обійдеться країні більш як в 1 млрд. грн. Більш як на 32 млн. грн. збільшуються витрати на утримання секретаріату Кабміну (на 12%), а витрати на утримання апарату Верховної Ради зросли на 81,2 млн. грн., або на 11%, порівняно з 2009 роком.
Концерну "Антонов" не світить блокуючий пакет в СП з росіянами?
Український авіабудівний концерн «Антонов», який наприкінці квітня підписав угоду з російською «Об`єднаною авіабудівною корпорацією» (ОАК) про створення спільного підприємства, не отримає в ньому блокуючого пакету акцій.
Таку думку висловив директор Центру дослідження армії, конверсії та роззброєння Валентин БАДРАК у своїй статті для тижневика «Дзеркало тижня» (№ 20 (800) від 29 травня - 4 червня 2010 р.).
«Хоча підготовку інтеграційних документів має бути закінчено до 1 серпня, вже сьогодні експерти стверджують: ніякого блокуючого пакета в обмін на повний контроль над українським авіапромом не буде!», — зазначає він.
При цьому в контексті майбутнього партнерства В.БАДРАК вказав на неухильне зростання частки Російської держави в ОАК.
«У результаті акценти при фінансуванні розставляє не ринкова доцільність проектів, а доступ лобістів до високопоставлених чиновників столиці. По-друге, підтримка ЗАТ «Гражданские самолеты Сухого» та НВК «Иркут» усередині ОАК здійснюється з таким перекосом, що це викликає стурбованість багатьох менеджерів у самій Росії», — зазначає експерт.
При цьому В.БАДРАК наголошує, що введення в експлуатацію нових російських пасажирських і транспортних літаків дуже відстає від стрімкого застарівання парку, що експлуатується.
«Наведемо хоча б один приклад із життя розробок військово-транспортної авіації. ВАТ «МАК «Ильюшин» веде одночасно три розробки (Іл-476, Іл-112 і Іл-214), а на ділі це непосильне завдання вже призвело до атрофії всього сегмента», — вважає експерт.
Зважаючи на ці нюанси, зазначає В.БАДРАК, нескладно припустити, що Харківський авіазавод і київське серійне виробництво АНТК ім. Антонова (колишній завод «Авіант») опиняться на межі вимирання.
«Власне, серійні потужності РФ майже не потрібні, вони йдуть «як би» в пакеті з КБ, — пояснює експерт. — А от контроль над АНТК ім. Антонова дасть змогу підтягти пасажирське і транспортне літакобудування».
Як повідомляв УНІАН, 26 травня генеральний конструктор «Антонова» Дмитро КІВА у коментарі УНІАН повідомив, що концерн «Антонов» і російське ВАТ «Об`єднана авіабудівна корпорація» фактично домовилися про створення спільного підприємства на рівних умовах.
Він зазначив, що домовленості були досягнуті в результаті декількох раундів переговорів між авіабудівними компаніями України та Росії. Документи про створення СП можуть бути готові вже до наступного засідання робочої групи зі співробітництва України та Росії у галузі промисловості, яке може відбутися в липні-серпні.
«Ми пропонували створити СП на умовах 50 на 50. Це б забезпечило рівноправну партнерську співпрацю. У росіян була дещо інша пропозиція, проте ми довго дискутували із цього приводу, й зрештою росіяни погодилися з розумністю наших пропозицій, і погодилися діяти саме так (створювати СП 50 на 50 - УНІАН)», - сказав Д.КІВА.
При цьому він зазначив, що створення СП не передбачає передачу власності й прав між компаніями. За його словами, СП координуватиме виробництво авіапродукції, кооперацію, маркетинг, а також продаж літаків третім країнам.
Таку думку висловив директор Центру дослідження армії, конверсії та роззброєння Валентин БАДРАК у своїй статті для тижневика «Дзеркало тижня» (№ 20 (800) від 29 травня - 4 червня 2010 р.).
«Хоча підготовку інтеграційних документів має бути закінчено до 1 серпня, вже сьогодні експерти стверджують: ніякого блокуючого пакета в обмін на повний контроль над українським авіапромом не буде!», — зазначає він.
При цьому в контексті майбутнього партнерства В.БАДРАК вказав на неухильне зростання частки Російської держави в ОАК.
«У результаті акценти при фінансуванні розставляє не ринкова доцільність проектів, а доступ лобістів до високопоставлених чиновників столиці. По-друге, підтримка ЗАТ «Гражданские самолеты Сухого» та НВК «Иркут» усередині ОАК здійснюється з таким перекосом, що це викликає стурбованість багатьох менеджерів у самій Росії», — зазначає експерт.
При цьому В.БАДРАК наголошує, що введення в експлуатацію нових російських пасажирських і транспортних літаків дуже відстає від стрімкого застарівання парку, що експлуатується.
«Наведемо хоча б один приклад із життя розробок військово-транспортної авіації. ВАТ «МАК «Ильюшин» веде одночасно три розробки (Іл-476, Іл-112 і Іл-214), а на ділі це непосильне завдання вже призвело до атрофії всього сегмента», — вважає експерт.
Зважаючи на ці нюанси, зазначає В.БАДРАК, нескладно припустити, що Харківський авіазавод і київське серійне виробництво АНТК ім. Антонова (колишній завод «Авіант») опиняться на межі вимирання.
«Власне, серійні потужності РФ майже не потрібні, вони йдуть «як би» в пакеті з КБ, — пояснює експерт. — А от контроль над АНТК ім. Антонова дасть змогу підтягти пасажирське і транспортне літакобудування».
Як повідомляв УНІАН, 26 травня генеральний конструктор «Антонова» Дмитро КІВА у коментарі УНІАН повідомив, що концерн «Антонов» і російське ВАТ «Об`єднана авіабудівна корпорація» фактично домовилися про створення спільного підприємства на рівних умовах.
Він зазначив, що домовленості були досягнуті в результаті декількох раундів переговорів між авіабудівними компаніями України та Росії. Документи про створення СП можуть бути готові вже до наступного засідання робочої групи зі співробітництва України та Росії у галузі промисловості, яке може відбутися в липні-серпні.
«Ми пропонували створити СП на умовах 50 на 50. Це б забезпечило рівноправну партнерську співпрацю. У росіян була дещо інша пропозиція, проте ми довго дискутували із цього приводу, й зрештою росіяни погодилися з розумністю наших пропозицій, і погодилися діяти саме так (створювати СП 50 на 50 - УНІАН)», - сказав Д.КІВА.
При цьому він зазначив, що створення СП не передбачає передачу власності й прав між компаніями. За його словами, СП координуватиме виробництво авіапродукції, кооперацію, маркетинг, а також продаж літаків третім країнам.
Підписатися на:
Дописи (Atom)