зафолловити у Твіттеріпідписатися на RSS

Cтатті про українську політику і не тільки

09.12.10

Мовчання ягнят


На початку 90-тих, на хвилі національного піднесення, особливим шиком було процитувати Шевченка і вкотре подивуватися: от воно як виходить – писав чоловік півтора століття тому, а воно як про наш час писано!

Особливою популярністю користувалася його цитата із славнозвісного "Посланія":

А братія мовчить собі,
Витріщивши очі!
Як ягнята: "Нехай, каже,
Може, так і треба".

І от минуло двадцять років, а ми все цитуємо і дивуємося. І – МОВЧИМО. І чим далі – тим більше. Але – чи варто?

Півроку тому довелося стати свідком стилю роботи нової влади. Було собі Державне акціонерне товариство "Хліб України". У квітні головою його правління новий Кабінет Міністрів призначив свого ставленика Андрія Андріївського. Презентація нового голови відбулася якраз напередодні травневих свят – 30 квітня о 16 год.

А за півгодини після закінчення презентації (під час якої, як розповідали, новий голова не промовив жодного слова, а лише з відсутнім виглядом жував жувачку) кабінетами пройшлися помічники нового керівництва і настійливо запропонували усім (!) співробітникам протягом півгодини покласти на стіл заяви на звільнення "за згодою сторін".

А там, мовляв, будемо розглядати питання, звільняти людину, чи залишати на роботі.

Не будемо вдаватися в подробиці, наскільки законними були ці вимоги. Цікаве інше – за півгодини усі заяви таки лежали на столі нового керівництва. Більшості з них одразу ж після свят було дано хід.

В липні стався ще один інформаційний скандал: керівником Українського інституту національної пам`яті Микола Азаров призначив комуніста Валерія Солдатенка.

В Інтернеті журналісти деякий час цю новину пообговорювали, повисували версії, яку стратегію національної пам’яті запропонує людина, що уособлює силу, яка свого часу й спричинила і Голодомор, і репресії, і викривлення історії.

Але що цікаво: жодного слова проти цього призначення не пролунало з вуст співробітників самого інституту (а якщо й пролунало, то були такими тихенькими, що їх практично ніхто й не почув).

Не було ані страйків, ані публічних акцій протесту проти такого приниження. Як наслідок – з’являється проект указу Януковича про… ліквідацію Українського інституту національної пам`яті.

Звичайно, навіщо йому цей Інститут, адже Голодомору в нас не було, і репресії були не такі вже й жахливі, і взагалі, треба почекати, яку історію нам напишуть спільні комісії (ну як не згадати того ж Шевченка: "Німець каже – ми моголи…") під керівництвом відвертого українофоба, а за сумісництвом – міністра освіти (іще один сумний оксюморон) Дмитра Табачника.

До речі, щодо Табачника. Схоже, наступною жертвою після Інституту національної пам`яті може стати Національний науково-дослідний інститут українознавства.

Ця структура, створена свого часу під егідою Міністерства освіти, минулого року (за президентства Віктора Ющенка) отримала національний статус, нині – як більмо в оці нового очільника Міністерства освіти.

Але взяти його з наскоку, як це в стилі нової влади, стрьомно – все-таки діаспора може своє слово сказати, міжнародний імідж зіпсувати, виправдовуватися доведеться.

Тому й починається підкилимна гра: спочатку директора Інституту, відомого професора Петра Кононенка, у якого спливає термін контракту, викликають на приватну розмову в Міністерство і по-дружньому радять… написати заяву на звільнення за власним бажанням.

Кандидатура нового директора, якого підтримав колектив, довгий час не знаходить підтримки в міністерських кабінетах (а, за Статутом ННДІУ, Міністерство не може нав’язати Інституту свого керівника без згоди колективу).

Натомість, колектив Інституту отримує від Міністерства листа з рекомендацією переписати цей самий Статут, бо там, мовляв, крім усього, нечітко прописана… процедура ліквідації установи.

Правда, співробітники Інституту українознавства (не в останню чергу – завдяки фаховості їхнього юриста, який чітко знає закон і вміє розгледіти підводні камені), виявилися не настільки слухняними, як на це розраховували міністерські чиновники.

Всупереч міністерським приписам, в Інституті пройшли загальні збори, на яких було прийняте одностайне рішення керуватися засадничими принципами діяльності Інституту, а не забаганками міністерських чиновників.

Що це буде – початок великої війни чи просто гра м’язами, покаже час. Зрозуміло одне – мовчати і коритися ніхто не збирається.

До речі, як показує практика, саме публічні акції протесту лишаються чи не єдиною зброєю проти свавілля влади. Хотіли депутати з "нової команди" протягти закон 2450 (про заборону мирних зібрань), але після кількох пікетувань Верховної Ради зупинилися.

Кілька разів збиралися вносити в порядок денний законопроект про мови, але досі не внесли. І навіть Податковий кодекс, свій, кровний, що мав за собою не якісь ідеологічні дивіденди, а цілком конкретний матеріальний інтерес – і той довелося урядовцям переписувати під загрозою нового, непроплаченого Майдану за участі приватних підприємців.

Так що варто, хоча б через інстинкт самозбереження, і нам витягти гасла французьких студентів 1968-го: "Заборонено забороняти" і "Будь реалістом: вимагай неможливого".

А мовчання… Відомий російський письменник Володимир Набоков свого часу сказав про Велику Радянську енциклопедію, що вона "мовчить, наче крові в рот набрала". Не хотілося б, щоб нинішнє мовчання потім довелося відхаркувати.

Наталка Позняк-Хоменко

реклама: | єдиний гаманець | кредитка | міні кредитка | карта юніора | програма Бонус+ | робота | інтернет | соціальна карта | карта gold | море можливостей | нерухомість | авто-конфіскат | пенсійна карта | автоброкер | термінові грошові перекази | PrivatAssistance | страхування |
Підписатися на нові дописи
Джерела:
http://www.pravda.com.ua/
http://article-blogger.blogspot.com/

У Маріуполі натовп напав на працівників ДАІ


У Маріуполі Донецької області за злісну непокору співробітникам Державтоінспекції затримано водія маршрутного мікроавтобуса.

Про це УНІАН повідомили в прес-службі ДАІ Головного управління МВС України в Донецькій області.
Вчора близько 17.00 інспектором дорожньо-патрульної служби ДАІ було встановлено факт порушення Правил дорожнього руху водієм маршрутного мікроавтобуса «Івеко», який у темний час доби в умовах недостатньої видимості ближнього світла рухався без увімкнених фар.

Інспектор ДАІ свистком і жезлом показав водієві, що той повинен зупинитися. Після зупинки маршрутки інспектор пояснив водієві причини зупинки й запропонував пред`явити документи для складання адміністративного протоколу, проте отримав відмову. На неодноразові пропозиції передати документи інспектору водій маршрутки не реагував, почав поводитися агресивно й нецензурно висловлюватися на адресу співробітника міліції.

«На вимоги співробітників міліції припинити протиправні дії водій чинив інспекторам злісну непокору, в зв`язку з чим до нього були застосовані заходи фізичної дії й спеціальні засоби – наручники», - зазначається в повідомленні.

Приблизно о 17.18 до місця події прибув автомобіль швидкої допомоги, викликаний невідомим. На пропозицію лікаря про медогляд водій чинив опір, своїми діями провокував присутніх навколо людей, продовжував порушувати громадський порядок, зокрема, прагнув залізти під машину швидкої допомоги, йдеться в повідомленні.

Співробітниками правоохоронних органів водій мікроавтобуса був доставлений до райвідділу міліції. «На порушника було складено протокол адміністративного затримання за ст. 173 КУпАП (хуліганство), а також протокол за ст. 185 КУпАП (злісна непокора співробітникам міліції) й адміністративні протоколи за порушення вимог Правил дорожнього руху», - йдеться в повідомленні ДАІ.

Перевірка за фактом інциденту триває.

Українські ЗМІ доповнюють картину подій. Так, ТСН розповідає, що коли водій став матом ображати працівників ДАІ, до нього приєдналися пасажири та перехожі. Десятки некерованих людей спочатку стали на захист водія, а потім і зовсім перейшли до неадекватних дій - порізали колеса машини "швидкої допомоги" та автомобіля Державної служби охорони, також було завдано травм працівникам ДАІ. На підмогу інспекторам ДАІ був викликаний наряд міліції.

У результаті водія силою помістили в машину швидкої допомоги і разом з кількома міліціонерами відвезли з місця події.

Через деякий час правоохоронці зуміли приборкати і невдоволених мешканців Маріуполя. Ніхто, крім водія, затриманий не був.

реклама: | єдиний гаманець | кредитка | міні кредитка | карта юніора | програма Бонус+ | робота | інтернет | соціальна карта | карта gold | море можливостей | нерухомість | авто-конфіскат | пенсійна карта | автоброкер | термінові грошові перекази | PrivatAssistance | страхування |
Підписатися на нові дописи
Джерела:
http://www.unian.net/
http://article-blogger.blogspot.com/

Грищенко закрито поспілкується з журналістами, українці не запрошені


Сьогодні міністр закордонних справ Костянтин Грищенко планує зустрітись з представниками іноземних ЗМІ, акредитованих у Москві.

Про це йдеться в офіційній програмі робочого візиту Грищенка до Росії, повідомляє УНІАН.

У ході зустрічі міністр планує розповісти про внутрішньополітичну ситуацію в Україні, зокрема, про стан свободи ЗМІ. Зустріч проводитиметься у форматі off-records.

Українські журналісти у Москві на цей захід не запрошені.

Як відомо, сьогодні Грищенко прибув до Москви для участі у засіданні Ради міністрів закордонних справ СНД.

реклама: | єдиний гаманець | кредитка | міні кредитка | карта юніора | програма Бонус+ | робота | інтернет | соціальна карта | карта gold | море можливостей | нерухомість | авто-конфіскат | пенсійна карта | автоброкер | термінові грошові перекази | PrivatAssistance | страхування |
Підписатися на нові дописи
Джерела:
http://www.pravda.com.ua/
http://article-blogger.blogspot.com/

Українські суди найбільш корумповані


Україна за рівнем хабарів, за даними опитування Transparency International, опинилася в одній групі з Азербайджаном, Литвою та Пакистаном.

Зокрема, в Україні від 30 до 50% опитаних визнали, що впродовж 2009 року давали хабар.

63% респондентів вважають, що рівень корупції в Україні залишився такий самий, як був минулого року. 30% опитаних вважають, що рівень корупції зріс.

Найбільш корумпованими, на думку опитаних в Україні, є суди.

Тим часом, за даними BBC корупція вважається проблемою у світі, про яку найбільше говорять.

Приблизно кожен п'ятий з опитаних твердить, що обговорював впродовж минулого місяця питання, пов'язані з корупцією.

Таким чином корупція випереджає зміни клімату, бідність, безробіття та зростання цін на харчі та опалення як тема, яку обговорюють найбільше.

На жаль, найчастіше люди мають досвід з корупцією в поліції.

Рівень корупції зріс майже вдвічі, порівняно з 2006 роком. Майже кожна третя людина у світі, яка мала контакти з поліцією, змушена була заплатити хабар.

В опитуванні, проведеному Transparency International, найбільш корумпованими серед організацій та установ назвали політичні партії - 80% опитаних вважають політичні партії корумпованими, і 50% опитаних вважають, що уряди країн неефективно борються з проблемою корупції.

Кожен четвертий опитаний сказав, що впродовж минулого року давав хабар - найчастіше поліції.

Близько 29% хабарів платили поліції, 20% посадовцям, які видають різні дозволи та опікуються реєстрацією, і 14% - судовим органам.

реклама: | єдиний гаманець | кредитка | міні кредитка | карта юніора | програма Бонус+ | робота | інтернет | соціальна карта | карта gold | море можливостей | нерухомість | авто-конфіскат | пенсійна карта | автоброкер | термінові грошові перекази | PrivatAssistance | страхування |
Підписатися на нові дописи
Джерела:
http://www.epravda.com.ua/
http://article-blogger.blogspot.com/

У скандалі з Донецьким університетом замішані Табачник і син Януковича?


Екс-ректор Донецького національного університету, академік Академії наук України, Герой України Володимир ШЕВЧЕНКО заявляє, що зняв свою кандидатуру з виборів ректора через непрямі погрози на свою адресу.

В інтерв`ю кореспонденту УНІАН В.ШЕВЧЕНКО повідомив, що, подавши 1 грудня у Міністерство освіти і науки України документи для участі в конкурсі на посаду ректора університету, вже 6 грудня був змушений зняти свою кандидатуру. За його словами, з боку Міносвіти і з боку Донецької облдержадміністрації він став одержувати телефонні дзвінки з вимогами відмовитися від участі в конкурсі, який було оголошено 23 листопада.

В.ШЕВЧЕНКО переконаний, що у Міносвіти є свій ставленик на цю посаду - декан обліково-фінансового факультету ДонНУ Петро ЄГОРОВ, який за розпорядженням міністра Дмитра ТАБАЧНИКА з 23 вересня обіймає посаду в.о. ректора і також бере участь у конкурсі.

Як вважає В.ШЕВЧЕНКО, лобіювання владою кандидатури П.ЄГОРОВА пов`язане з проектом будівництва на території університету 24-поверхової будівлі, для реалізації чого потрібно буде ліквідувати спортивний майданчик і знести будівлю філологічного факультету, яка є пам`яткою архітектури та історії.

Академік нагадав, що у будівлі філфаку вчився поет, Герой України Василь Стус, і там «навіть є аудиторія його імені, а на фасаді - меморіальна табличка».

В.ШЕВЧЕНКО нагадав, що під час свого ректорства активно перешкоджав планам використання університетської землі для бізнес-інтересів і, зокрема, планам з будівництва хмарочосу на території університету.

У свою чергу, П.ЄГОРОВ, за словами В.ШЕВЧЕНКА, у своїй передвиборній агітації як базовий аргумент використовує план будівництва 24-поверхової будівлі на місці будівлі філфаку. Про це він заявляв 1 грудня, виступаючи перед колективом викладачів і студентів економіко-правового факультету, демонструючи рисунки проекту, відзначив екс-ректор.

П.ЄГОРОВ, за словами В.ШЕВЧЕНКА, мотивував необхідність цього будівництва тим, що будівля філфаку стара, і тим, що нова 24-поверхова будівля обійдеться вузу безкоштовно. За його словами, від університету зовсім не потрібно грошей на будівництво, кошти необхідні лише на внутрішнє обладнання і меблі.

В.ШЕВЧЕНКО заявив, що не вірить в безкорисливу допомогу з боку інвесторів будівництва, і вважає, що тут замішані «великі бізнес-інтереси», пов`язані із землею університету, розташованою в самому центрі Донецька. «Це просто профанація, з моєї точки зору, нічим не підкріплена. А де у нас знайдеться такий бізнесмен, який віддасть 40 мільйонів на те, щоб це будувати? Ніхто з бізнесменів за «дурняк» нічого робити не буде. Тим більше, наш бізнесмен, український. Якщо на Заході це традиція – віддавати гроші на освіту, будувати корпуси, бібліотеки і таке інше, то у нас такого немає», - підкреслив В.ШЕВЧЕНКО.

Як стало відомо УНІАН, згідно з проектом, представленому П.ЄГОРОВИМ, планована будівля є копією двох інших будівель, споруджених у Донецьку - бізнес-центрів «Столичний» і «Північний». Обидві ці будівлі споруджувалися на замовлення корпорації «Менеджмент Ассетс Компані» («МАКО»), президентом якої є Олександр ЯНУКОВИЧ - старший син Президента України Віктора ЯНУКОВИЧА.

Як повідомляє сайт «Обком», ще один кандидат на посаду ректора ДонНУ (після зняття В.ШЕВЧЕНКОМ своєї кандидатури залишилися два кандидати), завідувач кафедрою економічної кібернетики Юрій ЛИСЕНКО також вважає, що Міністерство освіти вже визначилося зі своїм кандидатом, і «будь-який інший претендент, зокрема він, вельми не бажаний». Цим, за словами Ю.ЛИСЕНКА, пояснюється необґрунтований поспіх у проведенні виборів.

«Вчора мені стало відомо про нову дату майже випадково, - повідомив Ю.ЛИСЕНКО. – Я міг би і не дізнатися про них, чесно кажучи. Мені подзвонили і повідомили мало не підпільно про те, що вибори переносяться з 15 на 10 грудня. І ця квапливість дивує. Я навіть не встиг розпочати свою передвиборну кампанію, яку ЄГОРОВ розпочав ще до оголошення конкурсу. Говорилося, що це спілкування з колективом, але фактично там звучала його передвиборна програма».

Агентство УНІАН звернулося за коментарями щодо заяв В.ШЕВЧЕНКА до прес-служб Міносвіти і Донецької облдержадміністрації, і на даний час чекає відповіді.

Як повідомляв УНІАН, 29 липня міністр науки і освіти Д.ТАБАЧНИК, не одержавши від ректора ДонНУ В.ШЕВЧЕНКА добровільної згоди на залишання з посади, звільнив його своїм наказом.

В.о. ректора було призначено проректора Андрія КУЧКА, але 23 вересня його було також звільнено з посади і на його місце призначено П.ЄГОРОВА.

23 листопада було оголошено конкурс на посаду ректора ДонНУ. Термін подачі документів закінчився 6 грудня, а сам конкурс призначено на 10 грудня.

реклама: | єдиний гаманець | кредитка | міні кредитка | карта юніора | програма Бонус+ | робота | інтернет | соціальна карта | карта gold | море можливостей | нерухомість | авто-конфіскат | пенсійна карта | автоброкер | термінові грошові перекази | PrivatAssistance | страхування |
Підписатися на нові дописи
Джерела:
http://www.unian.net/
http://article-blogger.blogspot.com/

У Кременчуці невідомі на Ленінові написали: «Кат України. Покидьок»


У Кременчуці Полтавської області невідомі на пам`ятнику Леніну написали: «Кат України. Покидьок».

Як передає кореспондент УНІАН, написи зроблені червоною фарбою.

У міліції цей інцидент поки не коментують, заявляючи, що розпочато розслідування інциденту, переглядаються відеозаписи з камери спостереження, встановленої на площі Перемоги, де знаходиться пам`ятник.

реклама: | єдиний гаманець | кредитка | міні кредитка | карта юніора | програма Бонус+ | робота | інтернет | соціальна карта | карта gold | море можливостей | нерухомість | авто-конфіскат | пенсійна карта | автоброкер | термінові грошові перекази | PrivatAssistance | страхування |
Підписатися на нові дописи
Джерела:
http://www.unian.net/
http://article-blogger.blogspot.com/

Як чиновник з МЗС України висік сам себе і свого начальника на додачу


«Російська влада мала законні претензії з ліквідації Федеральної автономії українців». Це заявив не російський прокурор або міліціонер, не патріот із товариства «Русские идут», а керівник департаменту інформаційної роботи Міністерства закордонних справ України, Олег Волошин.

Олег Волошин

МЗС України голосом свого чиновника бреше, нахабно і безсовісно. Йдеться про долю української громадської організації в Росії, яку два тижні тому російська влада «ліквідувала». Вже саме слово «ліквідація» з бандитського тюремного сленгу або жаргону сталінського НКВС.

Чому, наприклад, не «припизунила» - тимчасово до усунення помилок або переобрання ради? Після того, як Міністерство закордонних справ України, за прикладом своїх російських колег, надало б юридичну і фінансову допомогу, зібрала б керівників регіональних організацій в Москві, знайшла б адекватних керівників цієї поважаної і численної організації?

За що «ліквідували»? За організацію заходів у пам’ять про Голодомор в Україні, за конференцію «Україністика в Росії: історія, стан, тенденції розвитку». До речі, в проведенні цих акцій, як і в багатьох інших, участь брав колишній Надзвичайний і Повноважний Посол України в РФ, нинішній шеф Олега Волошина та й сам Волошин, тоді прес-секретар посольства.

А ось друга програмна заява пана керівника департаменту.. Вона взагалі приголомшує своїм цинізмом. Схвалюючи рішення російського суду щодо «ліквідації» український чиновник запевнив, що «якби громадські організації етнічних росіян в Україні так само порушували наші закони, ми б ставилися до цього не менш жорстко».

Мені це нагадало історію старенької, яка в простодушній релігійній затятості підкинула полінце у вогонь багаття на якому «був засуджений до спалювання» Ян Гус. O sancta simplicitas («свята простота»), - вигукнув, який збожеволів від болю, ідеолог чеської реформації.

Юному дипломатові всього лише треба перейти площу перед будівлею, в якій він працює. Зайти в секретне відомство, яке займається національною безпекою України, і почитати доповіді «інформаторів» про те, чим займаються російські культурні організації, наприклад, у Криму.

Втім, для того, щоб знати про це, можна подивитися й архіви МЗС, щоб насолодитися нотами протесту, депеші про російських персон нон-грата. Почитати, за що і чому їх оголошували небажаними і відправляли додому. Та навіть просто почитати кримські газети!

І останнє, Олег Волошин учить, що «ситуація зміниться тільки тоді, коли інтереси діаспори представить могутня і ефективна громадська організація» в Росії. Дуже своєчасна і яскрава ідея.

Проте «ситуація» зміниться, коли МЗС України примусить своїх колег у Росії підписати двосторонній договір про підтримку національної діаспори, приділяти хоч би невелику увагу своїм землякам, не забуде, що вони у нас є. Заразом Рахунковій палаті треба перевірити, на що йдуть ті жалюгідні фінансові крихти, закладені в бюджеті, на підтримку української діаспори за кордоном.

Тоді й можна буде офіційно фінансувати культурні програми українців за кордоном, а не звинувачувати їх у незаконній політичній діяльності.

Об`єктивності ради, слід особливо підкреслити, що Олег Волошин був найталановитішим і войовничим прес-секретарем в історії посольств України в Москві. Його не “жалували” «друг України» Костянтин Затулін, лідери «Росії молодої» і «Нашисти», «Местные» за те, що він завжди реагував на їх витівки на адресу України, завжди точно підбирав формулювання.

Волошин зіграв значну роль у тому, що Костянтин Грищенко став міністром. Саме він забезпечив хорошу інформаційну ауру російських журналістів навколо українського посла. Оскільки загальновідомо, що сам Костянтин Іванович журналістів не жалує, деколи ображає своєю неувагою і приниженнями. До речі (і це класика) – без журналістів про благі справи чиновників ніхто не дізнається.

Олега Волошина, керівника департаменту інформаційної роботи Міністерства закордонних справ України, я знаю особисто. Він був успішним журналістом, але, як то буває, став чиновником, який живе зовсім за іншими законами і принципами, сформульованими Талейраном.

І ще простіше. Аксіома. Міністерство закордонних справ будь-якої країни круто міняє курс державного корабля залежно від гастрономічних, вибачте, політичних переваг і смаків президента країни.

Але в нашому випадку Олег Волошин, як гоголівська унтер-офіцерша, висік сам себе і свого начальника на додачу. Але незрозуміло, навіщо чиновникові-дипломатові займатися самовикриттям?

Віктор Тимошенко

реклама: | єдиний гаманець | кредитка | міні кредитка | карта юніора | програма Бонус+ | робота | інтернет | соціальна карта | карта gold | море можливостей | нерухомість | авто-конфіскат | пенсійна карта | автоброкер | термінові грошові перекази | PrivatAssistance | страхування |

Підписатися на нові дописи
Джерела:
http://www.unian.net/
http://article-blogger.blogspot.com/

Чому Росія взялася за ліквідацію українських організацій?


“Вшануванням жертв Голодомору ми дискредитуємо політичний курс РФ... Це політичне замовлення, звичайна спецоперація... У Росії немає жодної української школи”...

Нещодавно Верховний суд Росії постановив “ліквідувати” Федеральну національно-культурну автономію українців Росії (ФНКА УР). Таким чином, головна судова інстанція РФ задовольнила позов Міністерства юстиції, яке домагалося розпуску цієї організації у зв`язку з «виявленням порушень в господарській діяльності». Крім того, позов Мін`юсту базувався на скарзі активіста фонду “Отечество” Миколи Журавльова, який заявляв, що ФНКА УР “веде політичну діяльність, прославляє бандерівців і ллє негатив на Росію”. Ми поспілкувалися зі співголовою Організації українців Росії та Федеральної національно-культурної автономії українців Росії Валерієм Семененком.

Пане Валерію, у травні українська діаспора в Росії заявила про політичний тиск на український культурний рух. “У Москві, Санкт-Петербурзі, Сургуті, Воронежі та Уфі почалася справжня зачистка українського культурного руху”, – ішлося в заяві. Що відбувалося?

Це було в основному в Москві. Почалися переслідування. Спочатку закрили Український освітній центр, потім - наступ на Бібліотеку української літератури. У Росії вважають, що такі, як Семененко, – це кубло націоналістів, які сповідують “не ті” погляди.

Дуже жорсткі перевірки українських центрів почалися в регіонах. Історія з ФНКА повністю доводить упередженість російської влади й політичне підґрунтя цієї справи.

У заяві вашої ж організації ви цитуєте Мін’юст РФ, який вказує на три випадки порушень законодавства вами особисто: це участь у програмі на «Радіо Свобода», організація і проведення у 2009 році у Москві міжнародної науково-практичної конференції «Україністика в Росії: історія, стан, тенденції розвитку», а також керівництво заходами, присвяченими пам’яті жертв Голодомору.

Хіба це суперечить законодавству РФ?

Воно, може, і не суперечить... Але тут такий момент. Якщо призупинено діяльність організації (а діяльність нашої організації офіційно призупинили), то за законом організація не може проводити публічну, політичну діяльність, це насамперед демонстрації, вибори і таке інше.

Та якби це було – це справді було б порушенням законодавства. Але телефонне інтерв’ю по радіо – це не є демонстрація. Ми не організовували це інтерв’ю. Вони зателефонували, ми відповіли - і все. Ми не організовували конференцію, ми вийшли з оргкомітету, ми не проводили жодних демонстрацій.

Можливо, в інтерв’ю на радіо ви зачепили якусь дражливу для російської влади тему?

Інтерв’ю було на тему освіти.

Після розгону Українського освітнього центру, до нас приходили люди з ФСБ (вони не приховували цього) і цікавилися в учителів: що тут було, про що балакали? Я це й розповів “Радіо Свобода”.

Одразу після того знову почалися перевірки. Мабуть, “угорі” було прийнято рішення у судовому порядку ліквідувати організацію, щоб позбавити нас можливості виступати від організованої України.

А що за звинувачення у вшануванні пам’яті жертв Голодомору? Хіба це суперечить російському законодавству?

Росія визнає Голодомор, але не визнає геноциду.

Вшанування пам’яті з нашого боку в Москві обмежувалося тільки ходінням до церкви. До Російської церкви, де російські попи провадили цю панахиду.

З висновку Мін’юсту нібито випливає, що діяльність Федеральної автономії “спрямована на дискредитацію політичного курсу, який проводиться керівництвом Росії”…

Мін’юст цього висновку не робив, цей виcновок робив отой Журавльов, який написав лист-донос.

Виходить, що ми вшануванням Голодомору дискредитуємо політичний курс РФ... Але Мін’юст, подаючи свій висновок, солідаризується з Журавльовим.

А хто такий цей Микола Журавльов і що це за фонд “Отечество”?

Фонд “Отечество” – звичайна російська шовіністична організація, яких багато. Журавльова просто використали. Він мене взагалі особисто ніколи не бачив і не знав. Це політичне замовлення, звичайна спецоперація.

Він звинувачує вас у політичній діяльності під “культурним прикриттям”...

Ми не проводили жодних політичних акцій. Ми не виступали ні проти уряду, ні проти Конституції РФ. Ми виступали проти закриття українського освітнього центру, проти зачистки бібліотеки.

Коли російська влада почала робити заяви, що всюди є українські школи, ми промоніторили й указали на всю безглуздість їхніх заяв. І поставили цим їх у досить незручне становище. У Росії на сьогодні немає жодної української школи.

Посол України в Росії пан Єльченко заявив, що він готовий лобіювати відкриття українських шкіл.
Про школи ми з ним говорили. Це тільки заяви. Чергові заяви для преси.

Готовий лобіювати, ну то й що? Казати одне, а зробити – інше. Де лобіювати? Він може поставити питання перед владою. Але поки це тільки слова, за якими немає реального наповнення.

Чи справді є потреба в українських школах і бажання батьків віддавати дітей?

Тут можна питання так ставити: що первинне – яйце чи курка? Я стикався з багатьма українськими патріотами, свідомими людьми, які живуть у Росії. Вони кажуть: буде школа – поведу дитину. Тож для того, щоб повести, треба створити. А створити треба не на порожньому місці.

От у нас був Український освітній центр у Москві. Було якесь приміщення. Чого ми не розкрутили це? Я не розумію... Я посольству весь час казав... Нас просто вигнали звідти...

Українська діаспора вимагала розглянути проблеми українців Росії, у тому числі в освітній сфері, якраз напередодні засідання підкомітету з гуманітарної співпраці українсько-російської міждержавної комісії. Чи перейнялося вашими проблемами політичне керівництво?

Наші заяви розглянули. І в цьому намітився деякий рух.

Зараз українці в багатьох містах Росії можуть ставити питання про виділення певної школи з наданням їй статусу базової школи для вивчення української мови і з вирішенням питання фінансування. Я зараз якраз розсилаю протоколи по регіонах і повідомляю регіональні організації, щоб вони зверталися до місцевих органів освіти. У якій формі – це вже на місці видніше: чи це буде недільна школа, чи звичайна, чи якась група дітей. Досі цього не було.

Ще на початку березня Дмитро Медведєв заявив, що в Росії незабаром здійснюватиметься мовлення одного чи двох українських телеканалів. Чи чутно сьогодні українську з російських екранів?

На сьогодні немає нічого і навряд чи буде. Слова, лише слова...

Повернімося все ж таки ще до питання ліквідації ІНКА. Почесний голова Ради земляцтв України в РФ Микола Чоломбітько заявив, що ФНКА УР була ліквідована за політичну діяльність...

Політичну діяльність! Хай би він сказав: яку? Раз ти сказав “а”, кажи “б”. От спитайте його: яку політичну діяльність ми проводили? Проти чого ми виступили? Протеси проти утисків – це не політична діяльність.

Офіційна версія ліквідації ФНКА – “виявлення порушень у господарській діяльності”...

ФНКА не проводила жодної господарської діяльності. Бо в неї не було навіть банківського рахунку.

Ну яка може бути господарська діяльність без банківського рахунку?! Тому всі розмови про господарську діяльність – це дурниця.

Так, були вади. Печатка була неправильно трішки зроблена, з одним звітом зі статистики запізнилися. Ми все це визнали, виправили. Але за це не ліквідують. Ми готові були виконати всі приписи Мін’юсту. Питали: що ще зробити? Але їм цього не треба було. Їм треба було ліквідувати.

Чому? Яка мета цієї ліквідації?

Якщо ФСБ ходить і питає вчителів: що ви тут робили, думаю, у російської влади є свої підстава ліквідувати... За протести, за вшанування жертв Голодомору...

Чи будете скаржитися на Москву в Європейський суд?

Нам треба ще всі етапи та інстанції тут пройти (у РФ. – Авт.). Але я цього не виключаю.
Розмовляла Яна Солнцева

реклама: | єдиний гаманець | кредитка | міні кредитка | карта юніора | програма Бонус+ | робота | інтернет | соціальна карта | карта gold | море можливостей | нерухомість | авто-конфіскат | пенсійна карта | автоброкер | термінові грошові перекази | PrivatAssistance | страхування |
Підписатися на нові дописи
Джерела:
http://www.unian.net/
http://article-blogger.blogspot.com/

Український дипломат хоче, щоб російський флот був спокійний


Україна очікує підписання всіх найбільш важливих угод щодо Чорноморського флоту Росії в Криму у 2011 році.

Про це заявив посол України в Росії Володимир Єльченко в інтерв'ю агентству "Інтерфакс-Україна".
"Ця робота триває, і ми чекаємо вже у 2011 році підписання всіх найбільш важливих угод", - сказав він.

Дипломат поінформував, що ще необхідно підписати 5-6 угод щодо функціонування ЧФ РФ в Криму.
"Залишаються дві сфери неврегульованих питань: юрисдикція і правові аспекти функціонування ЧФ РФ, а також питання навігаційно-гідрографічного забезпечення безпеки мореплавства в Чорному і Азовському морях", - повідомив Єльченко.

Що стосується використання навігаційно-гідрографічних об'єктів, то, за його словами, розбіжності в цьому питанні багато в чому виникають через те, що багато моментів не прописані на рівні угод.

"Тобто мова йде про те, хто контролює ці маяки, як вони повинні використовуватися - це і повинно бути чітко прописано у відповідному оголошенні. У цьому напрямку зараз і працюють наші фахівці", - підкреслив посол.

За словами Єльченка, фахівці двох країн обговорюють і принцип заміни техніки і озброєнь російського флоту в Криму. "Передбачається, що це питання теж буде врегульовано відповідною угодою", - повідомив дипломат.

На уточнююче питання з приводу термінів підписання таких угод, Єльченко сказав: "У принципі, в наступному році всі питання в цьому напрямку ми повинні врегулювати".

"Щоб у нас не залишилося ніяких спекуляцій навколо ЧФ Росії, щоб флот міг спокійно функціонувати, а Україна була спокійна з приводу того, що все відбувається законно і в рамках існуючих угод", - зазначив він.

реклама: | єдиний гаманець | кредитка | міні кредитка | карта юніора | програма Бонус+ | робота | інтернет | соціальна карта | карта gold | море можливостей | нерухомість | авто-конфіскат | пенсійна карта | автоброкер | термінові грошові перекази | PrivatAssistance | страхування |
Підписатися на нові дописи
Джерела:
http://www.pravda.com.ua/
http://article-blogger.blogspot.com/

Українська політика як декорації до серіалу "Династія" (ФОТО)


Ганна Герман не втомлюється повторювати, що своєю місією вбачає запровадження в Україні європейських стандартів політики. Хоча саме її постать стала одним з яскравих втілень явища "непотизму" – тобто працевлаштування на державну службу своїх родичів та близьких.

Коли невдовзі після призначення Ганни Герман до адміністрації президента її син Микола Коровіцин став заступником міністра надзвичайних ситуацій, цей випадок став хрестоматійним прикладом українського кумівства. Адже портфель в уряді зайняла молода людина, чий робочий стаж до цього обмежувався посадою помічника та водія своєї матері.

Заступником міністра Герман-молодший працював аж до листопада, поки новий міністр Віктор Балога не провів кадрові чистки. При чому сама Герман зізналася, що перед призначенням Балоги зустрічалася з ним, щоб обговорити подальшу роботу сина.

Однак, як випадково довідалася "Українська правда", після обрання Януковича непогану посаду отримав не лише син Ганни Герман, але і... її чоловік.

До останнього часу Сергій Герман був дипломатом середньої ланки. Зокрема, він працював у консульстві України в Гданську, першим секретарем та радником посольства України в Польщі, а також радником посольства в Грузії.

Але українська дипломатична служба, особливо в умовах хронічного безгрошів’я та культу особи президента, поступово деградує.

Тому не дивно, що після перемоги Віктора Януковича Сергій Герман обрав інший напрямок своєї діяльності. Цікаво, що сама Ганна Герман цей факт всіляко приховувала.

Нещодавно в інтерв'ю газеті "Сегодня" журналіст поставила Герман просте запитання: "Чем сейчас занимается ваш муж?" Відповідь була неконкретною: "Для меня карьера — это не должность и не звание, а возможность делать то дело, которое любишь. В этом мы с мужем единомышленники: он работает в одном очень серьезном аналитическом центре".

Однак назву цього аналітичного центру Герман не повідомила, але дарма. За інформацією "Української правди", чоловік Ганни Герман з недавніх часів працює... в Службі безпеки України.

Ганна Герман з чоловіком

Джерела розповідають, десь влітку-восени Сергій Герман став одним з керівників департаменту інформаційно-аналітичного забезпечення СБУ. Приблизно одночасно з призначенням чоловіка Герман змінилася оцінка дії спецслужб і самою Ганною в бік більш м’якої.

Відповідаючи на запит "Української правди", СБУ повідомила, що інформація про місце роботи Сергія Германа має гриф "Для службового користування".

"Таким чином, на підставі положень "Про інформацію", СБУ вправі відмовити Вам у наданні інформації з обмеженим доступом. Водночас, враховуючи те, що інформація про роботу чоловіка заступниці керівника адміністрації президента Ганни Герман викликає інтерес у засобах інформації, за особистою згодою пана Сергія Германа повідомляємо, що він працює в одному з неоперативних підрозділів СБУ як державний службовець 5-го рангу", - ідеться у відповіді прес-центру Служби безпеки.

Хронічний непотизм

Протягом 2010 року родичі нинішніх можновладців поступово займали грошові потоки, закріплювали за собою адміністративний ресурс і посилювали політичний вплив.

Хоча сина Герман з Міністерства надзвичайних ситуацій звільнили, там продовжив працювати Андрій Бондаренко - чоловік депутата-регіонала Олени Бондаренко, якого за другого прем’єрства Януковича призначили начальником МНС в Донецькій області, а за президентства Януковича зробили заступником міністра.

Син лідера Компартії Андрій Симоненко став першим заступником Державного агентства інвестицій та розвитку. На заваді не стало ні те, що нащадок комуністичного вождя розподілятиме бюджетні гроші серед капіталістів, ні те, що до того Симоненко-молодший не мав жодного дня стажу на державній службі.

Поближче до державних грошей перевів свого сина і керівник апарату Верховної Ради Валентин Зайчук. Він фактично є другою людиною в парламенті вже багато років. Тому що спікери змінюються, а Зайчук стабільно працює на посаді.

За нової влади на державну службу перейшов і його син - Сергій Зайчук став гендиректором Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, яка залучає гроші під державні гарантії та роздає їх серед обраних комерційних структур.

Прихід Януковича на посаду президента приніс нові обрії для сина депутата Дмитра Притики - Юрій Притика став заступником міністра юстиції.

Син міністра Кабінету міністрів Олексій Толстоухов очолив Київський зоопарк. Перед цим сам Толстоухов став керівником київської міської організації Партії регіонів, тому владнати питання зі своїм однопартійцем-градоначальником Олександром Поповим було вже питанням техніки.

Клан Толстоухових

Окрім цього, дружина урядового Світлана Толстоухова працює заступником міністра молоді та спорту. В часи останнього уряду Тимошенко міністру Юрію Павленку так і не вдалося випровадити Толстоухову з посади "за власним бажанням", і на неї просто перестали розписувати завдання. А після перемоги Януковича Толстоухова знову в строю.

Переїзд Василя Джарти на посаду керівника уряду Криму не зменшив можливості з працевлаштування його дітей. Старша його донька Вікторія Джарти стала суддею козирного Господарського суду міста Києва - Янукович своїм указом перевів її з господарського суду Донецької області, де вона зробила стрімку кар'єру з посади помічника судді.

Дочки Джарти

Причому непотизм став характерною рисою всього кримського уряду Джарти.

Так, молода дружина екс-прем'єра автономії 31-річна Олена Плакіда стала міністром молоді та спорту. "Грошовиту" комісію земельних відносин у Сімферопольській міській раді очолила Лілія Молостова – двоюрідна сестра першого заступника Джарти Павла Бурлакова.

Не забуває Джарти і про друзів. Так, кримську митницю очолив Денис Пудрик – син Валерія Пудрика, який за Януковича став гендиректором Державного підприємства "Державна інвестиційна компанія", що за бюджетні кошти фінансує бізнес-проекти. Ну і справді, куди ще іти працювати дітям чиновників, як не на фронт боротьби з контрабандистами?

От і голова Державної митної служби Ігор Калетнік відомий завдяки своєму батьку Григорію Калетніку, який за часів Кучми встиг побувати вінницьким губернатором, а зараз є депутатом Верховної Ради від Партії регіонів.

Доповнює цей "міні-клан" Калетників член Нацради з питань телебачення і радіомовлення Оксана Єлманова - двоюрідна сестра Ігоря Калетніка.

Заступником у Калетніка на митниці працює Петро Онопенко - брат глави Верховного суду Василя Онопенка. Ще одного родича з митниці нещодавно звільнили – посаду втратив Василь Салигін, брат депутата від Партії регіонів Юлії Ковальової.

Але не тільки митниця тягне до себе дітей нинішньої еліти. Не менш цікава Державна автоінспекція. Олександр Демянко, син одного з найближчих і найдавніших соратників Януковича Миколи Демянко став заступником начальника Департаменту ДАІ МВС України.

Ще один жирний напрямок – це пожежники, інспекції яких боїться будь-який бізнес. Володимир Боделан - син екс-мера Одеси та втікача до Росії Руслана Боделана - після приходу Януковича очолив управління Міністерства надзвичайних ситуацій у Одесі, і, відповідно, став начальником всіх вогнеборців.

Ще непогано працювати в податковій. Був такий депутат-регіонал Григорій Бондаренко, який перед цим працював заступником Азарова в податковій та був його завгоспом. І от після перемоги Януковича його син Ігор Бондаренко став начальником податкової в Святошинському районі Києва.

До слова, син нинішнього міністра фінансів Олексій Ярошенко очолює податкову Подільського району Києва. Щоправда, на цій посаді він ще з часів другого прем’єрства Януковича.

Ще одна показова історія – з начальником податкової адміністрації в Київській області Анатолієм Петренком. Він був призначений за декілька місяців до свого 65-річчя, що є граничним віком для державної служби. Але і через півроку після ювілею Петренко не йде на пенсію, а продовжує перебувати на посаді. Причина – родинний зв’язок з Миколою Азаровим.

Янукович після обрання президентом побудував свою вертикаль влади на місцях, де також трапляються родичі високих начальників.

Так, Ігор Рафальський, брат заступника глави адміністрації президента Олега Рафальського, указом нового президента став головою Обухівської райдержадміністрації, на території якої розташована українська Рубльовка, де найдорожча в Україні земля і найбільша концентрація vip-мешканців.

Євген Головін – син голови Конституційного суду Анатолія Головіна – після обрання Януковича президентом став заступником глави Київської обласної державної адміністрації. Можливо, саме тут слід шукати розгадку, чому там швидко і безапеляційно КС повернув Януковичу владні повноваження Леоніда Кучми?

Значно менше пощастило Сергію Кушнарьову – брату загиблого Євгена Кушнарьова. Йому дісталася Краснокутська районна адміністрація Харківської області. Але працював там недовго – через півроку Янукович його звільнив.

Ще завжди дуже вигідно було займатися будівництвом автошляхів. Керівником "Укравтодору" після обрання Януковича президентом став Володимир Демішкан, а його брат Василь Демішкан керує службою "Укравтодору" у Вінницькій області.

Своєрідний "клан" у владі утворився навколо заступника глави адміністрації президента Олени Лукаш. Так, її чоловіка Григорія Ілляшова Янукович відправив керувати Службої зовнішньої розвідки. А її сестра Тетяна Лукаш продовжує бути членом Центральної виборчої комісії від Партії регіонів.

Трапляється в українській політиці навіть передача влади у спадок. Депутат від блоку Литвина Василь Шпак з 2000 по 2002 рік очолював Державну компанію "Украгролізинг", після чого став її почесним президентом. Сьогодні ж компанією керує син депутата - Микола Шпак, якого призначили в 2009 після входження Литвина до коаліції з Тимошенко.

Так само на знак коаліційної дружби Тимошенко призначила Сергія Шершуна - сина депутата від блоку Литвина Миколи Шершуна - до Антимонопольного комітету.

За часів уряду Тимошенко доля посміхнулася і сину Петра Порошенка. Олексій Порошенко став заступником керівника торгово-економічної місії посольства України в Китаї.

Обрала державну службу і донька ще одного дипломата - екс-заступника міністра закордонних справ та екс-заступника глави секретаріату президента Олександра Чалого. В Міністерстві транспорту та зв’язку Ірина Чала стала керівником управління зовнішньоекономічних зв’язків. При цьому дружина Чалого Інна Новак є депутатом Київради від блоку Тимошенко.

Зміна влади не позначилася на чоловікові останнього глави секретаріату президента Ющенка Віри Ульянченко. Віктор Івченко, попри вдавану опозиційність його дружини, спочатку став заступником міністра освіти в одіозного Дмитра Табачника, а згодом очолив наглядову раду націоналізованого "Укргазбанку".

Після приходу Януковича на посаду заступника міністра екології повернувся Сергій Гошовський – чоловік колишнього заступника міністра оборони Валентини Гошовської та батько колишнього депутата Володимира Гошовського.

Василь Мармазов, син депутата-комуніста Євгена Мармазова, в уряді Тимошенко був заступником міністра внутрішніх справ. Однак Анатолій Могильов сформував свою команду, в якій Мармазову-молодшому не було місця. Але він не зник з небосхилу, а став... заступником у Міністерстві економіки.

Так само зберегли свої посади у владі інші комуністичні родичі - зять Олександра Ткаченка Валерій Бідний і далі працює заступником міністра охорони, а син Валентина Матвєєва Олег Матвєєв залишається на місці заступника глави Державної податкової адміністрації.

Так само не зникла Тетяна Корнякова. Після приходу нової влади її прибрали з посади заступника генерального прокурора – і Корнякова перейшла на місце заступника міністра палива та енергетики.

Але її чоловік Олександр Корняков і далі працює заступником глави Державної податкової адміністрації в Київській області.

Працевлаштувати своїх близьких вдалося і деяким депутатам-перебіжчикам. Попри відсутність допуску до державної таємниці, заступником міністра оборони досі працює Олександр Черпіцький – брат депутата Олега Черпіцького, який одним з перших вступив до коаліції.

Екс-БЮТівець Ігор Савченко зміг конвертувати свою депутатську картку в посаду директора "Мистецького арсеналу", що перебуває у віданні Банкової, для своєї дружини Наталії Заболотної.

Трапляються і транснаціональні родинні зв’язки. Так, призначений Януковичем керівник державного підприємства "Укрспецекспорт" Дмитро Саламатін ще недавно був громадянином Росії. До всього іншого, він – зять екс-першого віце-прем’єра РФ Олега Сосковця.

Вірус "родинних зв’язків" вразив і українську прокуратуру.

Призначення Віктора Пшонки генеральним прокурором позитивно позначилося на його братові – Микола Пшонка буде заступником у новоствореному Вищому спеціалізованому суді з розгляду кримінальних та цивільних справ.

Також після приходу Пшонки на посаду генпрокурора Юрій Дьомін, син колишнього генерального Михайла Потебенька, став начальником главку кадрового забезпечення в Генпрокуратурі.

Ще один родич прокурорської верхівки – двоюрідний брат першого заступника генпрокурора Рената Кузьміна Рафаель Кузьмін навесні цього року розпорядженням Миколи Азарова став заступником глави Антимонопольного комітету.

Уже декілька років прокуратуру Святошинського району очолює Василь Смітюх - брат депутата від Партії регіонів Григорія Смітюха. Третього брата з цієї родини - Івана Смітюха - президент Янукович призначив главою Ковельської районної адміністрації Волинської області.

В кожному конкретному випадку родинні зв’язки комусь допомогли більше, комусь менше. Але безумовно, що "непотизм" створює закриту систему, коли робота високопосадовим чиновником стає привілеєм для обраних.

І тільки залишається загадкою, чому державна служба так приваблює цих людей – з її мізерними офіційними зарплатами. Якщо, звичайно, не згадувати про корупційну "надбавку"...

У цій публікації "Українська правда" проаналізувала лише незначний пласт родинних зв’язків в українській політиці. Продовження читайте найближчим часом на нашому сайті.

Сергій Лещенко

реклама: | єдиний гаманець | кредитка | міні кредитка | карта юніора | програма Бонус+ | робота | інтернет | соціальна карта | карта gold | море можливостей | нерухомість | авто-конфіскат | пенсійна карта | автоброкер | термінові грошові перекази | PrivatAssistance | страхування |

Підписатися на нові дописи
Джерела:
http://www.pravda.com.ua/
http://article-blogger.blogspot.com/

Wikileaks: Польща закликала США не дати Росії захопити територію України


Влада Польщі після російсько-грузинської війни 2008 року закликала США не допустити збройного захоплення Росією територій України.

Про це йдеться в оприлюдненій сайтом Wikileaks дипломатичній депеші, відправленій із Посольства США у Варшаві у грудні 2008 року.

Американський дипломат, який у листі під грифом „секретно” описує реакцію польских властей на російсько-грузинську війну, відзначив, що міністр закордонних справ Радослав СІКОРСЬКИЙ критикував позицію НАТО у цьому конфлікті.

„СІКОРСЬКИЙ скаржився, що Альянс перетворився на політичний клуб "без зубів", і попередив, що Польща не буде ігнорувати повторення грузинського сценарію в Україні”, - йдеться у документі.

Згідно з документом, Польща активно підтримувала євроатлантичну інтеграцію України та Білорусі, у тому числі для того, аби мати „буферну зону” перед Росією. „Надання колишнім радянським республікам перспективи створення зони вільної торгівлі та безвізового режиму до Євросоюзу, „Східне партнерство” можуть стимулювати необхідні для вступу у ЄС реформи і загальмують зростаючий вплив Росії”, - візначено в листі.

У депеші також цитується голова польського уряду Дональд ТУСК, який після війни у Грузії у серпні 2008 року нібито сказав американським дипломатам: “Тепер ви розумієте, чому нам потрібні ракети Patriot та подальші гарантії безпеки?”.

Натомість Р.СІКОРСЬКИЙ, який і зараз є керівником МЗС Польщі, після російсько-грузинського конфлікту сказав, що Росія може нести реальну загрозу уже через 10-15 місяців, а не 10-15 років, як прогнозувалося раніше.

реклама: | єдиний гаманець | кредитка | міні кредитка | карта юніора | програма Бонус+ | робота | інтернет | соціальна карта | карта gold | море можливостей | нерухомість | авто-конфіскат | пенсійна карта | автоброкер | термінові грошові перекази | PrivatAssistance | страхування |

Підписатися на нові дописи
Джерела:
http://www.unian.net/
http://article-blogger.blogspot.com/