ПТН - ПНХ: 10/30/10

30.10.10

Чи є в України Америка?

Про такі складні речі, як Національна стратегія безпеки чи оборонний і безпековий перегляд, можна прочитати масу публікацій із сотнями цифр. А можна глянути на карикатуру і все зрозуміти.

Новину про те, що 80 британських палубних літаків Harrier, відомих своїм вертикальним злетом, будуть списані з авіаносців миттєво, мій улюблений карикатурист провідної британської газети змалював так: одягнений у військову форму чільний офіцер читає в кріслі ранкову газету з заголовком про списання "Харієрів" і...підскакує десь на метр. Звісно, вертикально :)!

Сказати, що британські збройні сили були заскочені оголошеннями уряду про скорочення, навряд чи можна. Хоча на виступі прем'єра Девіда Камерона перед Постійними Об'єднаними Штабами в Норвуді поблизу Лондона лунали гострі репліки, однак все ж було зрозуміло, що Британія не має наміру відмовлятися від амбіцій бути глобальним гравцем і надалі хоче мати четверту у світі (після США, Росії та Китаю) за потужністю військову міць.

Тобто військо - разом з цілою країною - теж має затягнути паски на тлі скорочення бюджетних видатків коаліційним урядом консерваторів і ліберальних демократів. Але тягар скорочення для збройних сил - 8%, при тому що інші бюджетні установи мають скоротити видатки на 15-20-25%.

Перегляд стратегії британської оборони та безпеки важливий світові не конкретним цифрами - хоча й вони мають велике значення. Цікаві тенденції і бачення (хтось любить слово "візії"!), на які наштовхує цей перегляд, відомий як "ревю". І тут є кілька цікавих моментів.

По-перше, на 40% будуть скорочені танки "Челенджер-2", і на 35% - важка артилерія. Тобто - прощавайте, традиційні війни 20-го століття! Натомість, багато пишуть про нові виклики - зокрема кібернетичну безпеку або ж боротьбу з тероризмом.

По-друге, скорочення військового персоналу означатиме, що в найближче десятиліття максимально за кордоном може бути дислоковано 30 тисяч британських вояків - а це лише дві третини від кількості британського контингенту, який брав участь у вторгненні до Іраку. І хоча 10-тисячний контингент в Афганістані скорочуватися через брак фінансів не буде, однак нових "іраків" та "афганістанів" найближчим десятиліттям навряд чи варто очікувати.

Тобто, мабуть, і британська дипломатія гарно попрацювала над тим, що тепер можна, принаймні на рівні перегляду стратегії, гарантувати недопущення (навіть потенційних) воєн серйозних масштабів. Та й Барак Обама, мабуть, недарма Нобелівську премію миру отримав (як дехто каже, "авансом") - вже самою своєю стриманістю позиціонуючись як "анти-Буш".

Третій цікавий аспект - до 2020 року буде виведено 20 тисяч британських вояків з території Німеччини. Тобто значення "старого континенту" - Європи - у військовому плані падає. Може, й справді розширення Європейського союзу та НАТО прибирають у Європи славу континенту міжусобиць і головного театру двох світових воєн.

По-четверте, Британія буде робити більший акцент на так званій "м'якій силі" - себто на недопущенні військового конфлікту дипломатичними шляхами; на гарному іміджі, привабливих речах "made in Britain". І справді, що краще - один "Харієр" чи ще один мільйон проданих в Африці чи Штатах компактів британця Елтона Джона? Один "Торнадо" чи додатковий мільйон "Гаррі Поттерів" британки Джоан Роулінг, виданих у Латинській Америці? Один винищувач "Тайфун" чи ще один мільйон азійців, які дивляться кожного вікенду "Манчестер Юнайтед" чи "Ліверпуль" по телевізору?

Ну, й нарешті ще один момент. Якщо країна не має ворогів, але має глобальні амбіції - які, можливо, дещо перевищують фізичний потенціал збройних сил, - тоді важливо мати... Америку. Одним з аргументів, чому треба - незважаючи на фінансову скруту - мати сучасну потужну армію 21-го століття - був такий: щоб тебе серйозно сприймали США!

Тобто країни старої континентальної Європи, які були в НАТО, та ті, які стали членами НАТО нещодавно, переважно сприймають членство в альянсі як американську безпекову парасольку, тобто певною мірою розслабляючись у військовому плані. І видатки на оборону падають, і переоснащення війська ведеться повільно. Британія ж, навпаки, робить усе, щоб її Вашингтон таки сприймав серйозно у військовому плані.

Але, маючи такого союзника, як Америка, Британія може спокійно зайнятися переоснащенням, взяти "безпековий тайм-аут", враховуючи нові сутужні фінансові реалії і виклики нового століття. Тобто маючи Америку, Британія може миттєво списати свій флагман - авіаносець HMS Ark Royal і, можливо, ще один. Тобто може так статися, що три роки, а то і довше, Британія буде взагалі без авіаносця! Окрім того, нова палубна авіація з'явиться, вочевидь, лише десь до 2020-го року.

Все це можливо лише тоді, коли є гарант, який підстрахує, не дасть нікому тебе образити. І такою країною для Британії є Америка. Ну, і НАТО, звичайно. Але насамперед все ж таки Америка.

І тут подумалось - а чи має Америку Україна? "Українська Америка", як видається, мала би бути геополітичною надпотугою, повинна була б мати важелі впливу на країни, з якими в України можуть виникнути проблеми. "Українська Америка" мали би на 100% бути відданою незалежності України та її територіальній цілісності, повинна була би мати інтерес в тому, щоб Україна і всередині була нормальною країною. Тут, мабуть, можна вгадати з одного разу - "українською Америкою" може бути лише... Америка!

Ростислав Хотин, Редактор Української Служби Бі-Бі-Сі, Лондон

Підписатися на нові дописи

Джерела:
http://www.pravda.com.ua/
http://article-blogger.blogspot.com/

Право на мирні зібрання

Кожна місцева рада мріє стати законодавцем. Ото б вони наприймали... Та руки короткі. От і пишуть частенько всяку нісенітницю про масові заходи. Та від лірики перейдемо до справи. Себто викладення питання по суті.

Право громадян на проведення мирних зборів гарантовано частиною першою 39-ї статті 39 Конституції України: "Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї й проводити збори, мітинги й походи, демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщають органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування". Подібні положення містить також стаття 10 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини.

Згідно частини другої статті 39 Основного закону обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону й лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігти заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, або захисту прав і свобод інших людей.

Ключовими є слова "відповідно до закону" та "судом".

Зауважимо, на даний час відповідного закону України, який би регулював порядок проведення мирних зборів, Верховною Радою не прийнято. Не існує й іншого нормативно-правого акту, який мав би силу закону та врегульовував зазначене питання.

Тому вищезазначені положення Конституції мають застосовуватися як норми прямої дії, на що вказує її 8-а стаття. Саме до такого висновку прийшов Конституційний суд ще в 2001 році, у своєму рішенні №4-рп/2001 від 19 квітня, надаючи офіційне тлумачення 39-й статті Основного закону.

Наголошу, указ президії ВР СРСР "Про порядок організації й проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій у СРСР" не є нормативним актом, що має силу закону згідно тоді діючий Конституції УРСР.

Відповідно до 3-ї статті закону "Про правонаступництво України", до ухвалення нових законів в Україні діють закони й інші акти, ухвалені Верховною Радою УРСР, або президією Верховної Ради УРСР. У той же час правонаступництво щодо актів президії ВР СРСР зазначений закон не передбачає.

Тому акти президії Верховної Ради СРСР не є діючими на території України.

Саме із цієї причини свого часу МВС України часів президентства Леоніда Кучми зверталося до КСУ, намагаючись отримати "потрібні роз'яснення". Тоді суд уникнув прямої відповіді, запропонувавши читати Конституцію.

Нормотворчість із питання проведення мирних зборів органами місцевого самоврядування порушує статтю 19 Основного закону - "органи державної влади, місцевого самоврядування діють лише на підставі, у межах повноважень і в спосіб, що передбачений Конституцією та законами України".

Будь-які "місцеві положення про вуличні заходи" є нікчемними та такими, що не можуть породжувати правових відносин.

Про це потрібно чітко заявляти в суді, якщо до нього дійде справа.

Не варто ходити по управлінням внутрішньої політики та вишукувати різні положення! Подали заяву до проведення заходу та отримали на копії заяви відповідний вхідний штамп про її прийняття.

Взяли зазначену копію заяви на відповідні мирні збори. І показуйте її всім міліціонерам разом з 39-ю статтею Конституції.

У випадку, якщо заяву відмовляються прийняти, вимагайте - але ввічливо, і спокійним голосом, бо ще борони Боже, викличуть міліцію та скажуть, що Ви на них напали! - у працівників канцелярії скласти акт про це, а подію зафіксуйте на диктофон чи відеокамеру та занесіть заяву до іншого органу влади. Не хоче приймати міськрада, занесіть в облраду, не приймає в облрада - напишіть скаргу в прокуратуру та повідомте про масовий захід безпосередньо міліцію.

Хоча випадків такого "кругового неприйняття заяви про масовий захід" на практиці ще не зустрічалося.

У заяві про проведення масового заходу, згідно 39-ї статті Конституції, має міститися наступна інформація:

1) кому адресована заява;

2) від кого надійшла - точне зазначення повної назви організації або прізвища, імені по-батькові громадянина, адреса місцезнаходження (проживання), контактний телефон;

3) дата та час проведення масового заходу, його місце проведення або маршрут руху учасників;

4) форма: пікет, мітинг, демонстрація тощо, та мета заходу. Мета має відповідати нормам Конституції, наприклад, мета "вибити всіх комуністів або воїнів УПА" - не пройде;

5) орієнтовна кількість осіб;

6) інформація про організаторів заходу: прізвище, ім'я, по-батькові, адреса проживання, контактний телефон.

Заява має бути підписана організаторами (організатором), які мають бути повнолітніми, та містити дату підписання заяви. У випадку, якщо захід організовує громадська організація, заяву підписує її керівник.

Звичайно, у випадку звернення органу місцевого самоврядування до суду, потрібно буде доводити своє право. Але й орган місцевого самоврядування має посилатися на відповідні обставини: запобігання заворушенням чи злочинам, охорони здоров'я населення, або прав чи свобод інших людей.

Коли саме подавати заяву - справа вашої тактики.

Зауважимо, у випадку, якщо заява подана заздалегідь, наприклад, за 10 днів - орган місцевого самоврядування має багато часу, аби підготуватися та звернутися до суду. Особливо це стосується проведення пікетів.

У випадку, якщо подати заяву про проведення масових мирних зборів впритул до кінцевої дати, наприклад, концерту на дев'яте травня на людній площі міста, - то це місце вже може бути зайняте. І орган місцевого самоврядування заборонить проведення заходу через суд на законних підставах, не допускаючи порушення прав інших людей!

Тож у питанні строків подачі заяви необхідно конкретно оцінювати обставини справи. Загальні рекомендації "на всі випадки життя" тут не даси.

Боріться й поборете.

На останок, ще наголошення. Попередьте прихильників вашої ідеї, аби вони обов'язково брали із собою на масові збори документ, що посвідчує особу, особливо, якщо проходить пікет проти мера, були тверезі, не брали із собою холодної зброї чи предметів, що її імітують - ножі, кастети тощо, газових балончиків, пістолетів з гумовими кулями тощо. Краще озбройтесь диктофоном і відеокамерою!

Не сперечайтеся з міліцією занадто емоційно - за це можна отримати адмінарешт за злісну непокору працівнику міліції. Якщо міліція Вас хапає, не чиніть фізичного спротиву. Краще потім напишіть усі свої зауваження в протоколі про Ваше адмінзатримання, обов'язково зазначивши свідків протиправних дій міліції.

У випадку наявності рішення суду про заборону проведення Ваших мирних зборів - виконайте зазначене рішення суду!

І точно знайте ще до початку "гострого" масового заходу, кому з юридичного цеху ви будете дзвонити, раптом що!

Пам'ятайте, організатор несе відповідальність не лише за себе, а й за своїх прихильників, яких він запросив.

Валерій Буняк, адвокат

Підписатися на нові дописи

Джерела:
http://www.pravda.com.ua/
http://article-blogger.blogspot.com/

Дякуємо, Вікторе Федоровичу, або Про руйнацію стабільності для синекури

У природі розумність і адекватність ходу речей наявна: спочатку процес посадки, а потім процес збору врожаю.

У людському суспільстві навпаки: спочатку вони збирають урожаї з державних ланів, а потім їх саджають.

Зворотність процесів не заперечує адекватності того, що відбувається. Головне тут - добряче унавозити лан політичною волею.

Отже, вперше в українській історії політичної волі вистачило, аби визнати ці процеси адекватними й почати втілювати їх на нашому городі.

Вперше діюча влада намагається посадити своїх попередників із формулюванням "за незаконний збір державних урожаїв". Вперше вона відкрито їх у цьому звинувачує.

Раніше це робили тільки претенденти на престол! Коли вони ставали владою, вони забували про своїх обіцянки пересаджати крадіїв та злочинців із влади попередньої. Так робив Кучма щодо Кравчука і його пташенят. Так робив Ющенко відносно Кучми і його орлят.

Можливо, зараз це - політичні репресії влади проти опозиції. Можливо - ці люди не винні. Це має визначити суд.

Але Янукович, розуміє він це чи ні, здійснив сміливий крок.

Він створив прецедент.

Цей прецедент сформував нові правила гри. Насамперед, для нього самого. Бо, по логіці, перші наступні під подібні звинувачення - він і його команда. Це дуже сміливий крок. Респект йому.

Вперше влада оголила тили й спалила за собою мости. Порушила затишний поміжсобойчик. Вона пішла ва-банк.

Стримуючий чинник тільки один. По нових правилах, ті хто прийдуть після них, будуть їх саджати.

Якщо, звісно, буде за що. Можливо цей страх завадить остаточно розбеститися "пустотливим рученятам".

Бо лише сліпий, Віктор Федорович, та його соціологи - не бачать стрімкого падіння рейтингу популярності Януковича та його "надії та опори" Партії регіонів. Багато хто з тих, хто підтримав "порядок і стабільність", зовсім не ототожнювали їх із довічною російською орендою Севастополя, приватизацією стратегічних галузей у правильні "братські" руки, космічного росту цін і обкладення червоними прапорцями їхнього невеличкого бізнесу.

Тому вже через чотири роки команді Януковича доведеться піти. Якщо вони, звісно, не витягнуть із рукава у велику політику Тимошенко, як колись Ющенко витягнув самого Януковича. Бо Тимошенко - єдиний політичний супротивник, якого Віктор Федорович завжди зможе перемогти. До того ж вона нищить і паплюжить усе живе й конкурентноздатне в демократичному опозиційному стані.

А головним надбанням карних справ проти колишніх можновладців є їхній профілактичний ефект від хірургічного втручання. Сподіваюся, що вони неначе сапою прошарують бур'яни на нашому політичному полі.

Бо в обоймі української політики деякі люди смердять десятиріччями. Вони перебігають із партії в партію, із фракції у фракцію, довічно переобираються до Верховної Ради, де потихеньку вибивають пільги для власного бізнесу, та заробляють на чималеньку пенсію...

А чого вони суттєвого зробили для України? За двадцять-то років синекурної стабільності для себе.

Ці люди завжди знали, що наступна влада можливо забере в них бізнес, але не свободу. Не прогонить їх із політичного бізнесу, не відніме останній шмат хлібу. Що вони, перебуваючи на периферії цього політичного бізнесу, як курочка по зернятку, дочекаються свого шансу знову вилізти на Олімп, і красти з новим потужним розмахом.

Ось цю стабільність, усупереч обіцянкам, і почав руйнувати Віктор Федорович.

Прийшли у владу вовки із чужого лісу. Вони нічого гарного не спроможні зробити для країни, але стабільність зруйнують.

Це вже добре.

Бо кому вона потрібна та, гальмівна для розвитку суспільства, стабільність?

Сергій Левитаненко

Підписатися на нові дописи

Джерела:
http://www.pravda.com.ua/
http://article-blogger.blogspot.com/

У Януковича вважають, що українські журналісти - армія ворога?

Депутат-регіонал Олена Бондаренко вважає, що влада програє інформаційну війну через журналістів, підготовлених на західних грантах.

Про це Бондаренко сказала в інтерв'ю газеті "Київський телеграф".
"Якщо наші факультети журналістики, курси та журналістські програми навчання і далі будуть фінансуватися соросоподобними, то ми і далі будемо програвати інформаційні війни", - сказала Бондаренко.

"Тому що навчати журналістів за чужі гроші рівносильно зрощувати іноземної армії у власній державі", - додала вона.

Депутат-регіонал скептично відгукнулася про західні фонди, які діють в Україні.

"Очевидно наступне: коли якась держава відкриває в Україні фонди, організації, рухи, починає роздачу грантів, то вона, перш за все, переслідує свої цілі", - зазначила Бондаренко.

"Всі ці жалісливі декларації про нібито безкорисливу допомогу в розвитку української демократії з боку численних грантоїдів і їхніх покровителів - лише маскування справжнього бажання контролювати Україну", - додала вона.

На думку Бондаренко, західні фонди "намагаються профінансувати такі моделі розвитку подій, які вигідні їхнім державам".

"Ми повинні самостійно пройти шлях демократизації, без сторонньої допомоги, інакше ці зовні зрежисовані експерименти з експорту демократії для нас погано закінчаться", - додала Бондаренко.

На її думку, у світі не існує "по-справжньому вдалих прикладів насильницької "демократизації".

Бондаренко додала, що СБУ повинна присікати таку діяльність західних фондів.

"Такому втручанню повинна протистояти держмашина з сильною професійною Службою безпеки", - сказала Бондаренко.

Підписатися на нові дописи

Джерела:
http://www.pravda.com.ua/
http://article-blogger.blogspot.com/

Історик: Якби ОУН перемогла, то її політику сприйняли б і на Заході, і на Сході України

У законі про українського партизана підкреслювалося, що воїн УПА – лицар і чесний вояк, який бореться з кожним окупантом України. Це було головним завданням УПА...

Протягом майже 50 років ОУН та її військова організація – УПА нещадно переслідувалися радянською владою. Ніякі здобутки Української армії у війні проти німців не бралися до уваги, за членами УПА міцно закріпилося означення "націоналісти", "фашисти", "убивці". На жаль, ця ідеологічна лінія активно підтримується й нинішньою владою.

Насправді, чимало людей і досі мало що знають про цю сторінку історії України. Для невеличкого лікнепу звернімося до авторитетного вченого, доктора історичних наук Володимира Сергійчука.

Пане Сергійчуку, чи вважаєте ви воїнів УПА героями України?

Звичайно. Вони боролися за самостійну Україну.

А з якою метою формувалися перші загони УПА?

Організатор перших збройних відділів на Поліссі – Тарас Бульба-Боровець. У своїх працях він зазначав, що перші повстання відділів майбутньої УПА влаштовувала заснована на Поліссі в 1933 році революційна організація української демократичної молоді, розчарована в "соціалізмі на практиці". З початком війни "Поліська Січ" очистила Полісся від комуністів і допомагала населенню організувати свою власну адміністрацію, налагоджувати господарство і школи. У вересні 1942 року командування УПА ухвалило закон українського партизана. У ньому підкреслювалося, що український партизан не бандит, а лицар і чесний вояк, який боротиметься з кожним окупантом України. Саме це було першочерговим завданням Української повстанської армії.

Чи вважали себе українські повстанці спадкоємцями козаччини?

УПА було засновано під впливом козацької ідеї, що ширилася серед відродженого українського війська. Повстанці були впевнені, що борються за ті самі ідеї, за які боролися запорозькі козаки – християнську віру, життя й волю народу. УПА фактично стала другою Запорозькою Січчю. Вона перейняла й продовжило суворі звичаї лицарської зброї, дружбу до загину, звитягу найвищого злету, любов до рідного народу й високі християнські моральні чесноти. Україну вони знаходили в людині, родині, спільноті, традиціях минулого і в уявному майбутньому. Крім того, повстанці залучили до співпраці і безпосередніх спадкоємців Січі – кубанське козацтво, закликавши його до братерства.

Якою була діяльність та плани ідеологічного осередку УПА?

Перш за все, ідеологи УПА намагалися встановити контакт з поневоленими народами, які проживали на території України. Готуючи свої звернення до них, ідеологи УПА враховували історичні особливості їхнього розвитку, намагалися нагадати про ті найболючіші моменти в житті тієї чи іншої нації, аби викликати усвідомлення необхідності боротьби. Не меншої ваги провідники ОУН надавали залучення до спільного повстання своїх сусідніх народів, насамперед білорусів.

Там, де не було можливості розгортати збройне підпілля, ставилося завдання вести націоналістичну пропаганду або ж чинити саботаж відновленню радянського життя. Поширювалася "ідея Української Національної Революції під охороною нашої зброї".

Чи могла б у разі своєї перемоги ОУН об’єднати всю Україну?

Так. ОУН була більш сконсолідована й дисциплінована, ніж наші демократи. Політику соціальних перетворень, рівноправності націй Української держави, яка проводилася на благо всіх громадян, народ сприйняв би як на заході, так і на сході. До ОУН, УПА українці приходили не тільки з УРСР, але й з Кубані, Поволжя та інших регіонів українського розселення.

Чи правда, що намагаючись дискредитувати радянські війська, УПА вбивала мирне населення й підкидала фальшиві докази?

Такого не було. Навпаки, так вчиняло НКВД. Але українські повстанці мирних жителів не убивали.
А які здобутки УПА у війні проти німців?

За роки війни воїни Української повстанської армії знищили щонайменше 10 тис. німців. Ця цифра більш-менш реальна, на відміну від того, що заявляли про свої здобутки радянські партизани.

Писали, що знищили півмільйона. А коли кинулися рахувати, то виявилося, що це, м’яко кажучи, не відповідає дійсності.

Чи вважаєте ви, що УПА необхідно відзначати 9 травня разом з ветеранами радянських військ, як це практикувала попередня влада?

Це день скорботи за жертвами війни. Це свято не принесло Україні свободи, якої добивалися воїни УПА. Але, безумовно, у цей день потрібно згадувати всіх загиблих у цій безглуздій війні.

Розмовляла Руслана Ільченко, студентка КНУ ім. Шевченка

Підписатися на нові дописи

Джерела:
http://www.unian.net/
http://article-blogger.blogspot.com/

Cтатті про українську політику і не тільки

30.10.10

Чи є в України Америка?

Право на мирні зібрання

Дякуємо, Вікторе Федоровичу, або Про руйнацію стабільності для синекури

У Януковича вважають, що українські журналісти - армія ворога?

Історик: Якби ОУН перемогла, то її політику сприйняли б і на Заході, і на Сході України

Анекдоти

підтримайте блог

Пошук по блогу:
Пошук в мережі: